ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 р. Справа № 520/12345/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 21.08.23 у справі №520/12345/23
за позовом Приватного підприємства "КВАНТ-ІНВЕСТ"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "КВАНТ-ІНВЕСТ" (далі по тексту - ПП "КВАНТ-ІНВЕСТ", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області), в якій просило суд першої інстанції скасувати податкову вимогу №0000056-1313-2040 від 11.04.2023 року, якою ПП «КВАНТ-ІНВЕСТ» визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі 302 322,82 грн. та пеня 766,33 грн., на загальну суму 303 089,15 грн.; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юрособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 164 819,01 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилалося на протиправність податкової вимоги відповідача №0000056-1313-2040 від 11.04.2023 року, а відтак наявність правових підстав для її скасування.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року адміністративний позов ПП "КВАНТ-ІНВЕСТ" до ГУ ДПС у Харківській області про скасування податкової вимоги задоволено.
Скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області №0000056-1313-2040 від 11.04.2023 року про визначення суми податкового боргу ПП «КВАНТ-ІНВЕСТ».
Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Приватного підприємства "КВАНТ-ІНВЕСТ" у розмірі 7018,62 грн. (сім тисяч вісімнадцять гривень 62 копійки).
ГУ ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року у справі №520/12345/23 у повному обсязі та прийняти ухвалу про закриття провадження у справі.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що судом першої інстанції було порушено вимоги статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення. Зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом було допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що в силу положень п.4 ч.1 ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення. Вважає, що висновки суду першої інстанції є неправомірними та такими, що не відповідають положенням чинного законодавства. Вважає, що позовною заявою платник податків намагається оскаржити узгоджені податкові зобов`язання за податковими деклараціями, які були самостійно подані таким платником податків. Задовольняючи позовну заяву, суд фактично неправомірно та в порушення приписів ПК України звільнив платника податків від обов`язку сплати узгоджених грошових зобов`язань з земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які в силу закону не підлягають оскарженню. Посилається, що у разі подання до початку дії воєнного стану податкових декларацій з податку з земельного податку, якими визначені зобов`язання, у тому числі за період дії воєнного стану, платник податків не звільняється від таких зобов`язань, але має можливість подати уточнюючі декларації на зменшення в «0» грошових зобов`язань за період дії воєнного стану. Зазначає, що ПП "КВАНТ-ІНВЕСТ" у 2022 році вищенаведеними правами не скористався та не подав уточнюючі розрахунки на зняття нарахувань по земельному податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік. Наявність податкового боргу у платника є законним, а отже підстави для скасування податкової вимоги відсутні. Отже, судом першої інстанції було зроблено безпідставний та необґрунтований висновок щодо відсутності у позивача податкового зобов`язання, відповідно оспорюваної податкової вимоги. Крім того, зазначає, що станом на 30.08.2023 податкова вимога від 11.04.2023 № 0000056-1313-2040 є відкликаною у зв`язку з повним погашенням боргу. Таким чином, на даний час фактично досягнуто примирення сторін. Вказує, що дані обставини підтверджують, що платник податків врахував позицію відповідача, зазначену у відзиві на позов, та подав уточнюючі декларації, як це передбачено ПК України. Однак, в порушення процесуальних норм, платник податків не повідомив про подання уточнюючих декларацій та часткову сплату боргу, що можна розцінювати як визнання правомірності позиції ГУ ДПС, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Вважає, що предмет спору у даній справі наразі відсутній, що в силу положень як п.3 ч.1 ст.238 так і та п.8 ч.1 ст.238 КАС України свідчить про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.
ПП "КВАНТ-ІНВЕСТ" не скористалося правом на подання відзиву, передбаченим ст.304 КАС України.
На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПП "КВАНТ-ІНВЕСТ" (податковий номер 36929319) є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, та платником земельного податку з юридичних осіб.
ПП "КВАНТ-ІНВЕСТ" було надано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2022 рік від 21.02.2022 № 9037712795 (Додаток 2 розрахунку у частині об`єктів нежитлової нерухомості від 21.02.2022 № 9037712790) на суму 197 789,80 гривень щодо об`єкта нежитлової нерухомості, що перебуває у власності, розташованого за адресою: м. Харків, пр-т Ювілейний, 30.
ПП "КВАНТ-ІНВЕСТ" декларувало земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:043:0009, площею 0,7281 та, розташовану за адресою: м. Харків, пр-т Ювілейний, 30, а саме: надано звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2022 рік від 21.02.2022 № 9037712736 та уточнюючу декларацію від 23.02.2022 № 903990176, з урахуванням якої задекларовано земельного податку 362791,48 грн. на 2022 рік.
11.04.2023 ГУ ДПС в Харківській області було сформовано та направлено позивачу податкову вимогу №0000056-1313-2040, якою, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого відповідачем на виконання ухвали суду від 12.06.2023, ПП «КВАНТ-ІНВЕСТ» визначено суму податкового боргу за платежами: з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 302 322,82 грн., яка виникла за рахунок несплати податкових зобов`язань за березень - грудень 2022 року, пені в сумі 766,33 грн., всього - 303 089,15 грн.; з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юрособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 164 819,01 грн., яка виникла за рахунок несплати податкових зобов`язань за період липень-грудень 2022 року.
ПП «КВАНТ-ІНВЕСТ» не погоджується з вказаною вимогою, вважаючи її протиправною, а відтак наявність підстав для її скасування, звернуло до суду першої інстанції з даним позовом.
Приймаючи рішення задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана податкова вимога сформована відповідачем без відповідних законних підстав, з огляду на що є протиправною та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).
Згідно статті 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.
Відповідно до п.266.1.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Оскільки в оспорювану податкову вимогу відповідача були включені податкові періоди (за березень - грудень 2022), враховуючи дату прийняття такої вимоги (11.04.2023), а також зміни в ПК України, які були внесені у 2022 році, колегія суддів зазначає, що застосовними до спірних правовідносин є приписи ПК України щодо підстав віднесення податкових зобов`язань, задекларованих позивачем у деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та земельного податку з юридичних осіб за 2022 рік, до податкового боргу станом на день формування податкової вимоги.
Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» за №2120-IX від 15.03.2023, який набув чинності 17.03.2022 року, було внесено зміни до ПК України шляхом включення пп. 69.14 та п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ, відповідно до якого:
Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
За період з дати набуття чинності вказаними законами по дату винесення оспорюваної податкової вимоги у вказані пункти зміни не вносилися.
Аналіз наведених норм вказує на те, що останні (такі норми) є імперативними, і є такими, що звільняють, як від нарахування, так і від сплати відповідних податкових зобов`язань, за умови щодо місця розташування відповідного нерухомого майна та земельної ділянки на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Відповідно до п.1.8 підрозд. 1 розділу І вказаного переліку, Харківську міську територіальну громаду з 24.02.2022 віднесено до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Відтак, з березня по грудень 2022, тобто у періоди, включені податковим органом до оспорюваної податкової вимоги, об`єкти нерухомого майна позивача були розташовані на території на якій ведуться (велися) бойові дії, а відтак підпадали під дію положень п.69.14 та 69.22 підрозд.10 розд. ХХ ПК України.
При цьому, посилання скаржника дію зазначених норм ПК України станом на день виставлення податкової вимоги (в редакції Закону України від 11 квітня 2023 року №3050-ІХ «Про внесення змін до Кодексу та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно»), яким відповідне право надається у разі розташування відповідних об`єктів нерухомості на територіях активних бойових дій, а також яким визначено право платників податку, які задекларували відповідні зобов`язання, відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2022 та 2023 роки шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період, не бере колегія суддів до уваги, оскільки вказаний закон набув чинності 06.05.2023, в той час як оспорювана податкова вимога була виставлена - 11.04.2023.
Отже, станом на день виставлення спірної податкової вимоги Закон України від 11.04.2023 року №3050-ІХ не був чинним, а відтак його норми застосуванню у спірних правовідносинах не підлягали застосуванню.
Колегія суддів зазначає, що чинні станом на 11.04.2023 приписи ПК України не пов`язували розташування відповідних об`єктів нерухомого майна з територіями саме активних бойових дій, як і не передбачали умовою звільнення від сплати податків подання платником уточнюючих декларацій за 2022 рік з нульовими показниками.
Відтак, слід дійти висновку, що за нормами ПК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, умовою для ненарахування та несплати, зазначених у вимозі податкових зобов`язань, було розташування відповідних об`єктів нерухомого майна на території, на якій ведуться (велися) бойові дії.
В даному випадку така позивачем дотримана.
Таким чином, віднесення відповідачем сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, та земельного податку з юридичних осіб за 2022 рік, до податкового боргу станом на день формування податкової вимоги, колегія суддів вважає необґрунтованим.
При цьому, позивач у даній справі мав правомірне очікування застосування до нього підстав звільнення від сплати податкового зобов`язання, що передбачені п.69.14 та 69.22 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України та не зазнали змін до моменту винесення податкової вимоги.
Таким чином, оспорювана податкова вимога №0000056-1313-2040 від 11.04.2023 року сформована відповідачем без відповідних законних підстав, з огляду на що вона є протиправною.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції фактично неправомірно та в порушення приписів ПК України звільнив платника податків від обов`язку сплати узгоджених грошових зобов`язань з земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які в силу закону не підлягають оскарженню, то колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки в даному випадку нормативне регулювання в період спірних правовідносин передбачало звільнення позивача як від нарахування, так і від сплати відповідних податкових зобов`язань.
Враховуючи вже наведені вище висновки суду, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для скасування оспорюваної податкової вимоги, а також щодо безпідставності і необґрунтованості висновків суду першої інстанції про відсутність у позивача податкового зобов`язання згідно такої вимоги, є помилковими.
Відповідно до п.п.1,3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваної податкової вимоги №0000056-1313-2040 від 11.04.2023 року відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин даної справи, та всупереч вимогам чинного законодавства.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості та правомірності заявлених позивачем вимог, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову "КВАНТ-ІНВЕСТ" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкової вимоги.
При цьому, надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги про те, що станом на 30.08.2023 податкова вимога від 11.04.2023 №0000056-1313-2040 є відкликаною у зв`язку з повним погашенням боргу, і на даний час фактично досягнуто примирення сторін, а тому предмет спору у даній справі на разі відсутній, що в силу положень, як п.3 ч.1 ст.238 КАС України, так і п.8 ч.1 ст.238 КАС України свідчить про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, колегія суддів зазначає про необґрунтованість таких доводів скарги, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів, які б достеменно підтверджували факт відкликання оспорюваної податкової вимоги в розумінні приписів ПК України.
Окрім того, матеріали справи не містять звернень учасників справи до суду з відповідною заявою щодо досягнення примирення у даній справі.
Відтак, враховуючи наведене вище, оскільки відсутні, в розумінні приписів ст.238 КАС України, підстави для закриття провадження у даній справі, відповідні вимоги скаржника є необґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірність свого рішення (податкової вимоги №0000056-1313-2040 від 11.04.2023 року).
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №520/12345/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.01.2024 |
Оприлюднено | 01.02.2024 |
Номер документу | 116647285 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на майно, з них податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Мінаєва О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні