Постанова

від 30.01.2024 по справі 193/150/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/183/24 Справа № 193/150/22 Суддя у 1-й інстанції - Томинець О.В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді Тимченко О.О.,

Суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Вакулівська сільська об`єднана територіально громада Криворізького району Дніпропетровської області

третя особа без самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 193/150/22за позовом ОСОБА_1 до Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права на земельну частку (пай),

за апеляційною скаргою Криворізької східної окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області,

на заочне рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року (суддя Томинець О.В.), повне судове рішення складено 06 червня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду х зазначеним позовом,в обґрунтування якого послався на те, що вона була членом колгоспу ім. Свардлова Софіївського району Дніпропетровської області, реорганізованого у КСП «Свердловське». При розпаюванні земель цього колективного сільськогосподарського підприємства у 1994-1995 роках її було включено до списку громадян, членів КСПза порядковимномером 551,що єдодатком додержавногоакту про право колективної власності на землю, які мають право на земельну частку (пай). Починаючи з 15 серпня 1987 року вона працювала вихователем у місцевій школі-інтернаті, а з 26 серпня 2004 року вчителем у Мар`ївській ЗОШ. Про те, що вона має не реалізоване право на земельну частку (пай), дізналася лише наприкінці 2021 року та відразу звернулася до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про отримання відповідного сертифікату та до Вакулівської сільської ОТГ із заявою про виділення їй земельної частки (паю), однак жодних відповідей на свої звернення остання у встановлений законом строк не отримала.

Просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай), колишнього КСП «Свердловськ» Софіївського району Дніпропетровської області, площею 8,812 умовних кадастрових гектарів.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Заочним рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області 02 червня 2022 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), площею 8,812 умовних кадастрових гектарів КСП «Свердловське» Софіївського району Дніпропетровської області із земель запасу Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області.

Судове рішення мотивоване наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_1 була включена до списку членів колгоспу імені Свердлова Софіївського району Дніпропетровської області, які мають право наземельну частку (пай), однак сертифікат не отримувала, відтак порушене право останньої підлягає захисту шляхомвизнанняза позивачемправаназемельну частку (пай) розміром 8,812 умовних кадастрових гектарів із земель запасу Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі Криворізької східної окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, яка не брала участі у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм матеріального права просить заочне рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області 02 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги скаржниквказує нате,що вмомент ухваленнясудом оскаржуваногорішення булопорушено правовласності Вакулівськоїсільської об`єднаноїтериторіальної громадиКриворізького районуДніпропетровської областіна спірнуземельну ділянку,оскільки вказанерішення судуфактично єпідставою длявибуття зкомунальної власностіу володінняіншої особиземельної ділянки.Проте Вакулівськоюсільською об`єднаною територіальноюгромадою Криворізькогорайону Дніпропетровськоїобласті жоднихзаходів спрямованихна захистта відновленняпорушеного права,вжито небуло.Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач, працюючи вихователем Жовтневої школи-інтернату набула право на отримання земельної частки (паю), оскільки суд не звернув уваги на той факт, що наявність запису в трудовій книжці позивача про те, що вона працювала в вихователем Жовтневої школи-інтернату не свідчить про її членство у КСП «Свердловське». Також, на думку прокурора, позивач звернулась до суду з позовом із пропуском строку позовної давності.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства вона має право на отримання земельної частки (паю) як працівник соціальної сфери, які були включені рішенням загальних зборів членів КСП «Свердловьске» до Списку осіб, що мають право на земельну частку. Також зазначила, що про своє право на земельну частку та включення її до Списку дізналась наприкінці 2021 року, тому вважає що звернулась до суду з метою захисту своїх прав в межах відповідних строків. Просить в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін та стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Представник Дніпропетровської обласної прокуратури Карпенко О.І. в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував,просив її відхилити.

Представник відповідача Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи без самостійних вимог Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач ОСОБА_2 з 15 серпня 1987 року по 26 серпня 2004 року працювала вихователем Жовтневої школи-інтернату, а з 26 серпня 2004 року по теперішній час працює вчителем початкових класів Мар`ївської середньої загальноосвітньої школи Софіївської районної ради Дніпропетровської області, що підтверджується трудовою книжкою позивача, серії НОМЕР_1 (а.с.5).

16 грудня 1994 року колгосп ім. Свердлова Софіївського району Дніпропетровської області, згідно рішення Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області від 18 червня 1993 року за № 11, одержав державний акт на право колективної власності на землю, серії ДП сф № 007, про право колективної власності на землю загальною площею 5110,9 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с6).

Відповідно до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, що є додатком до названого вище державного акту, під порядковим номером 551 значиться позивач ОСОБА_1 , що також підтверджено відповідною довідкою керівника СТОВ «Південне» (а.с.7-8, 9).

Згідно довідки СТОВ «Південне», колгосп ім. Свердлова Софіївського району Дніпропетровської області реорганізований на підставі рішення загальних зборів колгоспників від 09 лютого 1994 року (протокол № 1) в колективне сільськогосподарське підприємство «Свердловське» правонаступником якого, згідно протоколу зборів його членів від 22 червня 2000 року за № 1, в подальшому стало СТОВ «Південне» (а.с.10).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга Криворізької східної окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області,підлягає частковому задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону, рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай), суд першої інстанції виходив з того, що на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_1 була включена до списку членів колгоспу імені Свердлова Софіївського району Дніпропетровської області, які мають право на земельну частку (пай), однак сертифікат не отримувала, тому існують правові підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай) розміром 8,812 умовних кадастрових гектарів із земель запасу Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції Українивизначені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьоїстатті 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У справі, яка переглядається, з апеляційною скаргою на рішення суду звернулася Криворізька східна окружна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, і яка не брала участі у справі під час розгляду справи судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду бере до уваги тлумачення частини 3статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яке дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно частини 4статті 23 Закону України «Про прокуратуру»,прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що в апеляційній скарзі прокурор, на підставістатті 23 Закону України «Про прокуратуру», обґрунтував виключну підставу для представництва інтересів держави в особі яка діє в інтересах держави в собі Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, як орган, до повноважень якого віднесено розпорядження землями, що перебувають в державній власності; суб`єкт владних повноважень не здійснив апеляційного оскарження рішення; інтереси держави порушуються визнанням в судовому порядку права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, оскільки порушується встановлений порядок набуття прав на землю та майнові інтереси держави, додав до апеляційної скарги повідомлення Вакулівській сільській раді про наявність підстави для представництва. (а.с.132)

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини дев`ятої статті 5 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

За частинами шостою, сьомою статті 6 ЗК України (в редакції 1990 року) при обчислені розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Відповідно до частини другої статті 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільсько-господарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ Президента України № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України №720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства,сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 лютого 2021 року у справі №635/2831/17 (провадження №61-19827св19) за загальним правилом особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством такого акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта направо колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Тобто, насамперед право на земельну частку (пай) виникає з моменту видачі акта на право колективної власності на землю у членів колективного сільськогосподарського підприємства,сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, зазначених у списку, що додається до державного акта.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду член колективного сільськогосподарського підприємства,включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 з 15 серпня 1987 року по 26 серпня 2004 року працювала вихователем Жовтневої школи-інтернату, а з 26 серпня 2004 року по теперішній час працює вчителем початкових класів Мар`ївської середньої загальноосвітньої школи Софіївської районної ради Дніпропетровської області.

16 грудня 1994 року колгосп ім. Свердлова Софіївського району Дніпропетровської області, згідно рішення Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області від 18 червня 1993 року за № 11, одержав державний акт на право колективної власності на землю, серії ДП сф № 007, про право колективної власності на землю загальною площею 5110,9 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с6).

Відповідно до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, що є додатком до названого вище державного акту, під порядковим номером 551 значиться позивач ОСОБА_1 , що також підтверджено відповідною довідкою керівника СТОВ «Південне» (а.с.7-8, 9).

Згідно довідки СТОВ «Південне», колгосп ім. Свердлова Софіївського району Дніпропетровської області реорганізований на підставі рішення загальних зборів колгоспників від 09 лютого 1994 року (протокол № 1) в колективне сільськогосподарське підприємство «Свердловське» правонаступником якого, згідно протоколу зборів його членів від 22 червня 2000 року за № 1, в подальшому стало СТОВ «Південне» (а.с.10).

На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на земельну частку (пай), як працівник соціальної сфери, які були включені рішенням загальних зборів членів КСП «Свердловьске» до Списку осіб, що мають право на земельну частку та яка значиться в Списку під порядковим номером 551, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю, тому доводи апеляційної скарги про те, що позивач, працюючи вихователем Жовтневої школи-інтернату набула право на отримання земельної частки (паю), оскільки суд не звернув уваги на той факт, що наявність запису в трудовій книжці позивача про те, що вона працювала в вихователем Жовтневої школи-інтернату не свідчить про її членство у КСП «Свердловське» не заслуговують на увагу.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

У відповідності до частини третьої статті 5 ЦК України,якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 6 «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких,встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час видачі державного акту на право постійного користування землею від 16 грудня 1994 року, загальний строк для захиступрава за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Статтею 76 ЦК Української РСР передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно зі статтею 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності допред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав інших осіб, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Розпаювання земель колишніх колгоспів розпочалось з 1993 року і ці події є загальновідомими, а тому позивач, як працівник соціальної сфери, які були включені рішенням загальних зборів членів КСП «Свердловьске» до Списку осіб, що мають право на земельну частку, повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) ще з часу видачі КСП «Свердлова» зазначеного вище державного акту на землю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) вказано, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з правовим висновком, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що право на позов у ОСОБА_1 виникло з 16 грудня 1994 року, оскількипро порушення свого права на земельну частку (пай) позивач, як працівник соціальної сфери, які були включені рішенням загальних зборів членів КСП «Свердловьске» до Списку осіб, що мають право на земельну частку, могла дізнатися з часу видачіКСП «Свердловське» акта на право колективної власності наземлю від 16 грудня 1994 року, строк позовної давності за її вимогами закінчився 16 грудня1997 року.

З позовом до суду ОСОБА_1 звернулась лише 11 лютого 2022року, тобто з пропуском строку позовної давності, й причин пропуску цього строку не навела, отжеу задоволенні позову слід відмовити з підстав пропуску позивачем позовної давності.

Строк звернення із цим позовом до суду закінчився до набрання чинності ЦК України, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу без подання відповідної заяви сторонами спору.

Судова практика у спірних правовідносинах є сталою, Верховний Суд неодноразово висловлював подібну правову позицію, зокрема у постановахвід12 червня 2019 року справі № 702/962/17 (провадження № 61-40068св18),від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16 (провадження № 61-36780св18),від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19), від 03 листопада 2020 року справі № 530/1367/18 (провадження № 61-19378св19), від 29 вересня 2021 року у справі № 686/14921/19 (провадження № 61-3107св20), від 04 жовтня 2021 року у справі № 190/1185/20 (провадження № 61-7084св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 662/1660/18 (провадження № 61-6204св19), від 08 листопада 2021 року у справі № 615/870/20 (провадження № 61-4437св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 662/1660/18 (провадження № 61-6204св19), від 10 лютого 2022 року у справі № 132/1038/21 (провадження № 61-19793св21), 30 червня 2022 року у справі № 143/849/20 (провадження № 61-1089св21), від 01 лютого 2023 року у справі 289/624/21 (провадження № 61-21014св21), від 06 грудня 2023 року у справі № 190/391/22 (провадження № 61-9705св23).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням новогорішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Криворізької східної окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Криворізької східної окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, задовольнити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення у справі.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вакулівської сільської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права на земельну частку (пай), відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.О.Тимченко

Судді: Я.М.Бондар

В.П.Зубакова

Повний текст судового рішення складено 30 січня 2024 року.

Головуючий О.О. Тимченко