Рішення

від 22.01.2024 по справі 632/1344/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/1344/23 провадження № 2/632/81/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 рокум. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участі секретаря - Клименко А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представниці відповідача - адвоката Поліщук І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду при розгляді справи по суті у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2023 року до даного складу суду на підставі ухвали судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області Библіва С.В. від 04.09.2023 року про самовідвід надійшла вказана цивільна справа, відповідно до вимог якої позивач у позовному провадженні просив суд встановити юридичний факт спільного проживання позивача та померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та жінки з метою оформлення спадкових прав.

В обгрунтування позову було зазначено, що він претендує на спадщину, яка залишилася після померлої у вигляді двох квартир у м. Первомайський Лозівського району Харківської області та двох земельних ділянок на території Лозівського району Харківської області у порядку ч.4 ст.1264 Цивільного кодексу України, оскільки йому було повідомлено, що виключно таким чином він може претендувати на спадщину, що було оформлене листом приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Вовк Ірини Василівни від 17.08.2023 року, який заводив спадкову справу після померлої та у провадженні якої спадкова справа знаходиться до цього часу.

Ухвалою судді від 25.09.2023 року справу було прийнято до провадження, встановлено здійснювати розгляд справи у загальному позовному провадженні, призначено підготовче провадження, витребувано докази та надано час відповідачу для подання відзиву (а.с.24).

17.10.2023 року з боку відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог через те, що позивач та померла не проживали саме як одна сім`я (а.с.31-80).

Також 17.10.2023 року від відповідача по справі надійшла заява про виклик свідків у кількості 5 осіб для підтвердження заявлених ним вимог (а.с.81-82) та заява про подальший розгляд справи за його відсутності (а.с.83).

23.10.2023 року позивач по справі після ознайомлення з відзивом подав до суду нову редакцію позовної заяви з відповідними додатками (а.с.84-93), в якій підтримав заявлені ним вимоги раніше, однак надав додаткові обгрунтування підстав позову та надав додаткові докази на підтвердження власної позиції. Як додаток вказана заява містила нову заяву про виклик свідків у кількості 14 чоловік. Тим самим загальна кількість свідків з боку позивача склала 20 людей з урахуванням перших 6, заявлених при поданні первинної позовної заяви.

Відповідач 23.10.2023 року подав суду письмові докази на підтвердження власної позиції по справі з доказами їх направлення позивачу (а.с.94-113).

Судове засідання 23.10.2023 року не відбулося через участь складу суду у іншій будівлі суду у кримінальному провадженні (а.с.114).

Також 23.10.2023 року до суду надійшла витребувана судом спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.115-128), чим були виконані вимоги ухвали судді про прийняття заяви до провадження від 25.09.2023 року в частині витребуваних документів.

У судовому засіданні 26.10.2023 року представниця відповідача заявила до відшкодування за результатами розгляду справи 10000,00 грн. (а.с.133-134, а.с.147-150).

Позивач та представниця відповідача у судовому засіданні 26.10.2023 року долучили до матеріалів справи нові докази, отримані сторонами після відкриття провадження (а.с.135-146).

Судове засідання 26.10.2023 року у підготовчому провадженні було відкладено ухвалою суду із внесенням до протоколу судового засідання з метою надання часу стороні відповідача для підготовки відзиву на нову редакцію позовної заяви з боку позивача (а.с.151-152).

07.11.2023 року на адресу суду надійшла друга заява відповідача про розгляд справи за його відсутності з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі нової редакції позовної заяви (а.с.155).

08.11.2023 року до суду надійшов відзив відповідача на нову редакції позовної заяви з доказами його направлення позивачеві по справі (а.с.156-168). Позиція відповідача не змінилася: він просив у задоволенні позовних вимог відмовити через відсутність сімейних відносин між позивачем та померлою.

У судовому засіданні у підготовчому провадженні 15.11.2023 року позивач підтримав заявлені ним два клопотання про виклик 20 свідків. Представниця відповідача адвокат Полішук І.Б. у судовому засіданні у підготовчому провадженні 15.11.2023 року підтвердила подання відзиву та підтримку заявленого раніше клопотання про виклик свідків у кількості 5 осіб.

Ухвалою суду від 15.11.2023 року підготовче провадження було відкладено через надання сторонам часу для подання відповіді на відзив та заперечення на нову редакцію позовної заяви, задоволено клопотання сторін та викликано у судове засідання 20 свідків зі сторони позивач та 5 - зі сторони відповідача, забезпечення явки свідків покладено на сторони по справі (а.с.170-171).

Інших заяв по суті позову від сторін не надходило. Ухвалою суду від 13.12.2023 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті (а.с.181-182).

У судовому засіданні при розгляді справи по суті 27.12.2023 року позивач та представниця відповідача надали пояснення своїх позицій відповідно до поданих заяв по суті позову з долученими до них доказів, фактично в особі позивача зазначивши, що він перебував із померлою саме у сімейних відносинах з відповідними правами осіб (без реєстрації шлюбу), а в особі представниці відповідача, що саме сімейних відносин між сторонами не було, не зважаючи на факт їх спільного мешкання.

У судовому засіданні при розгляді справи по суті 08.01.2024 року були допитані перші 5 свідків, які з`явилися з боку позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

У судовому засіданні при розгляді справи по суті 18.01.2024 року були допитані ще два свідка з боку сторони позивача: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а з боку сторони відповідача: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Інші 13 свідків з боку позивача та 1 свідок з боку відповідача у судове засідання з власних причин не прибули, а тому ухвалою суду за клопотанням сторони та представниці сторони із занесенням до протоколу судового засідання були зняті як свідки, допит яких повинен був здійснений по справі на підставі ухвали суду від 15.11.2023 року.

У судовому засіданні 22.01.2024 року відбулося дослідження матеріалів справи та судові дебати.

Вислухавши позивача та представницю відповідача, дослідивши покази свідків та надані суду позиції сторін з відповідними доказами, суд приходить до думки, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 12.06.2023 року, виданого Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції (а.с.8).

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася із двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення розміром 6,4356 га, кадастровий номер 6324584000:01:000:0027, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розміром 6,4207 га, кадастровий номер 6324584000:01:000:0026, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території колишньої Закутнівської сільської ради Первомайського району Харківської області (а.с.63-66), а також двох квартир, розташованих у м. Первомайський Лозівського району Харківської області, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 та 1/2 мікрорайон, АДРЕСА_2 (а.с.67-75).

Після відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини подали відповідач - 19.06.2023 року, який є рідним братом померлою (а.с.117) та позивач - 17.08.2023 року (а.с.125). Інші спадкоємці за законом відсутні. Заповіт померлою не складався.

Після подання відповідної заяви про прийняття спадщини після померлої позивач отримав від нотаріуса, який відкрив спадкову справу - приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Вовк Ірини Василівни 17.08.2023 року лист (вих. 330/02-14), в якому йому було роз`яснено, що для того, аби позивач міг претендувати на спадщину йому слід у судовому порядку підтвердити факт проживання однією сім`єю з померлою не менше п`яти років до дня відкриття спадщини, що і стало підставою звернення позивача до суду.

Вирішуючи вказаний спір, головний в даній справі є визначення поняття, закріпленого у ст.1264 Цивільного кодексу України: у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, з урахуванням вимог нової редакції позовної заяви позивача від 23.10.2023 року щодо того, що факт проживання однією сім`єю він просив встановити для нього та померлої як чоловіка та жінки.

Для розуміння даної законодавчої конструкції слід звернутися до норм Сімейного кодексу України, який більш вдало та детально роз`яснює визначення проживання однією сім`єю осіб для розуміння терміну «сім`я».

Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Поняття «проживання однією сім`єю» та «проживання сім`єю як чоловік та жінка» не є тотожними.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

В даній справі судом встановлено, що позивач та померла не об`єднували та не витрачали кошти спільно та не забезпечували себе всім необхідним разом як подружжя, що вказує на те, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки поняття «однієї сім`ї» та «однієї сім`ї як чоловіка та жінки» для них не існувало.

При цьому суд погоджується, що не спростовувала сторона відповідача, про спільне проживання позивача та померлої за однією адресою значний проміжок часу (мінімум з 2013 року), часткове ведення ними спільного господарства з чітко виокремленими обов`язками, однак які не можна віднести до внутрішньосімейних, притаманних чоловіку та жінці.

Суд відкидає при вирішенні справи пояснення сторони відповідача про те, що позивач не сплачував комунальні послуги та ніде за весь час проживання офіційно не працював, оскільки вказані факти не мають прямого відношення до заявлених вимог, а чоловік, як і жінка, не зобов`язаний утримувати сім`ю за власний кошт та обов`язково сплачувати за комунальні послуги, оскільки такого обов`язку в нормах як СК, так і ЦК України немає, він може, як і жінка вносити в межах сім`ї інший вклад в розвиток родини, тому позиція відповідача в цій частині не заслуговує на увагу.

Щодо позиції позивача, то надані ним фотокартки з померлою із святкових заходів та акти комунального підприємства про проживання, не можуть слугувати належними та допустимими доказами на підтвердження його позиції, оскільки вони не містять фактів саме щодо спільного витрачання коштів та забезпечення всім необхідним, а складання відповідних актів взагалі не передбачено ані статутом, ані іншими розпорядчими актами комунального підприємства «Жилсервіс» Первомайської міської ради Харківської області, є практикою, яка склалася всупереч статутним цілям через пробели у законодавстві з метою отримання хоч яких доказів при вирішенні спорів на території Первомайської міської громади Лозівського району Харківської області щодо визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Відносно свідків, то суд взагалі надані ними покази не приймає до уваги, оскільки 3 свідків (2 з боку позивача та 1 з боку відповідача) є родичами позивача та відповідача відповідно, тобто не прямо зацікавлені у вирішенні справи на користь відповідної сторони у справі, а тому їх покази, хоч і під присягою, не можуть рахуватися допустим доказом у справі. Інші 4 свідка з боку позивача, не зважаючи на те, що вони сприймали померлу та позивача як сім`ю, не змогли навести жодні докази з власного досвіду щодо спільного витрачання коштів померлою та позивачем та не перебували у житлі померлої з метою підтвердження навіть факту ведення спільного господарства між померлою та позивачем. Свідок ОСОБА_10 (а.с.217) взагалі, як з`ясувалося під час допиту свідків, як представник правничої професії, надавала консультації з приводу оформлення спадщини обом сторонам по справі, а згодом вирішила стати свідком з боку позивача, що прямо вказує на її заангажованість як свідка, покази якого не можуть бути прийняті судом до уваги. При цьому пояснення представниці відповідачки щодо того, що вказаний свідок і писала заяву позивачу до суду, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний факт, на відміну від консультування щодо оформлення спадщини, не був підтверджений під час судового розгляду, а сама форма позовної заяви не може бути підставою для встановлення даного факту.

Відносно 3 залишився свідків з боку відповідача, суд ставить їх покази під сумнів та вважає їх покази неприйнятними через їх деталізацію при поясненні того, що вони бували удома у померлої, де ніколи не бачили позивача, при наявності інших доказів, які спростовують факт такої відсутності та те, що померла та позивач все ж таки спільно проживали. З точки зору стороннього спостерігача покази вказаних свідків мають такі дані про особисте життя осіб, яке, за загальним правилом, іншим (не близьким) особам людина, враховуючи з`ясований характер померлої, ніколи б не повідомила та не надала б можливості вказані елементи особистого життя взагалі знати, а тому такі покази не можуть бути прийняті судом як належні на підтвердження заявленою позиції.

Інші доводи сторін не впливають на предмет позову та суд не надає їм оцінку в межах заявлених вимог, оскільки вони не впливають на підстави відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи вимоги п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на позивача. В даному випадку за позивачем залишається сплачений ним судовий збір при зверненні до суду, а також з нього у порядку частин 2-4 ст.137 ЦПК України слід стягнути понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, оскільки до попереднього її розрахунку були додані укладений договір, квитанцію про сплату та акт виконаних робіт від 18.01.2024 року (а.с.222), які разом, враховуючи проведенні по справі засідання, отримані стороною відповідача докази та підготовку судових документів вказують на їх спірмірність із виконаними в даній справі представницею відповідача об`ємом роботи, а тому повинні бути стягнуті у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 351-352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем, у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду безпосередньо або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 24 січня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Первомайським РВ УМВС України у Харківській області 11.02.2003 року, РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Первомайським РВ УМВС України у Харківській області 07.12.1999 року, РНОКПП - НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_7 .

Суддя - Олег КОЧНЄВ