Рішення
від 30.01.2024 по справі 489/2748/23
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/2748/23 провадження №2/489/131/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засіданняЄлишевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВІТ ПЛЮС»</a> (далі ТОВ «КІВІТ ПЛЮС») до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів

встановив:

У червні 2023 року ТОВ «КІВІТПЛЮС» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача подвійну суму завдатку у розмірі 8000000,00 грн., 731200,00 грн. штрафних санкцій та судовий збір в сумі 130968,00 грн.

Як на підставу позовних вимог позивач вказав, що 29.12.2022 відповідач ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_2 , та ТОВ «КІВІТ ПЛЮС» уклади попередній договір купівлі-продажу нерухомості, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Недвигою А.Ф.

Відповідно до умов попереднього договору сторони зобов`язалися не пізніше 20.01.2023 укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу 625/1000 часток у праві спільної часткової власності на нежитлові будівлі з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 . Ціна нерухомого майна за домовленістю складає 8000000,00 грн.

До підписання попереднього договору, на підтвердження зобов`язань і забезпечення його виконання, з метою реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу вказаного майна та своєї платоспроможності, покупець передав, а продавець отримав суму завдатку у розмірі 4000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2912 від 29.12.2022.

Проте до теперішнього часу, договір купівлі-продажу не укладено з вини продавця та грошові кошти відповідно до умов попереднього договору не сплачено.

Укладаючи попередній договір, відповідач не бажав реального настання правових наслідків, тобто не мав наміру надалі укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна. Він ввів в оману позивача, так як не повідомив, що в Ленінському районному суді міста Миколаєва розглядається справа № 489/93/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чьорний мєдвєдь» до фізичної особи ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ ІНВЕСТ ГРУП» про витребування майна з чужого незаконного володіння, який стосується одного і того ж нерухомого майна.

Посилаючись на наведені обставини та положення статей 570, 635 ЦПК позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

11.08.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що позивачем не надано доказів відсутності ОСОБА_1 у нотаріуса при укладенні основного договору, а тому вина відповідача не доведена. Єдиним документом який би підтвердив факт відсутності продавця у нотаріуса вдень підписання осново договору купівлі-продажу, є процесуальна дія нотаріуса щодо встановлення наявності або відсутності знаходження в певному місці.

Крім того передана позивачем відповідачу сума за спірним договору є лише авансом, а не завдатком.

Так як спірний договір містить ознаки попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, тому між сторонами не виникло ніяких зобов`язань щодо купівлі-продажу вказаного майна, відповідно, не існує ніяких зобов`язань, які могли б бути забезпечені завдатком і які б могли бути порушені відповідачем.

Даний факт підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2022 за № 2912, в призначенні якого зазначено» оплата згідно попереднього договору від 29.12.2022 року за нерухоме майно», а не завдаток.

Тобто позивач не може вимагати від відповідача сплати завдатку у подвійному розмірі у зв`язку із невиконанням зобов`язання.

Крім того, попередній договір був підписаний ОСОБА_2 , яка нібито діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 28.12.2022, але відповідач зазначає, що жодної довіреності на ім`я ОСОБА_2 він не надав та не уповноважував її вести перемовини з позивачем.

Також не відповідає дійсності твердження позивача про введення відповідачем його в оману та ухилення від виконання покладених на нього обов`язків.

У відповіді на відзив від 17.10.2023 ТОВ «КІВІТ ПЛЮС» доводи відповідача вважає безпідставними та просить задовольнити позовні вимоги.

Зазначає, що вина відповідача підтверджується тим, що він порушив пункт 8 попереднього договору, відповідно до якого зобов`язався не вчиняти будь-яких дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна або виникнення прав третіх осіб. Між тим, 28.04.2023 між відповідачем та ОСОБА_3 укладено попередній договір купівлі-продажу 625/100 часток у праві спільної часткової власності на нежитлові будівлі з господарськими будівлями та спорудами нежитлової будівлі за номером АДРЕСА_1 , що підтверджується ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27.09.2023 у справі № 489/2541/23

Також, відповідно до пункту 8 попереднього договору відповідач зобов`язаний мати в наявності всі необхідні документи для відчуження, у тому числі згоду другого співвласника ТОВ «АВ ІНВЕСТ ГРУП», якої не отримав.

Твердження відповідача, що передана йому позивачем сума є авансом, а не завдатком є хибними, оскільки в попередньому договорі в пункті 4 заначено, що покупець передав, а продавець отримав суму завдатку на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Неправдивим є твердження відповідача про не уповноваження ОСОБА_2 на укладення попереднього договору, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру довіреностей, запис від 28.12.2022 (реєстраційний номер 54716824).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва суду від 12.06.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача надав до суду заяву від 30.01.2024 про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач та його представник причини неявки в судове засідання не повідомили, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (згідно відмітки на поштовому повідомленні судова повістка представником відповідача отримана особисто 12.01.2024, а направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута з віткою поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128ЦПК України вважається належним повідомленням учасника процесу про судове засідання).

За таких обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що сторони свої доводи та заперечень виклали в поданих до суду письмових заявах, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвали рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимогстатті 247 ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази і встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 29.12.2022 між ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тренчук Н.О. від 28.12.2022 за реєстровим номером № 1362, та ТОВ «КІВІТ ПЛЮС», в особі директора Миколенко І.О., укладено попередній договір, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Недвигою А.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 3602.

Відповідно до умов попереднього договору (пункт 10) сторони зобов`язалися не пізніше 20.01.2023 укласти і належним чином оформити договір-купівлі продажу 625/1000 часток у праві спільної часткової власності на нежитлові будівлі з господарськими будівлями та спорудами нежитлової будівлі за номером 49, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Нерухоме майно належить продавцю на праві спільної часткової власності на підставі договору про поділ майна посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Димовим О.С. 11.08.2022 за реєстровим номером № 810, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2022 (номер запису про право власності: 48751502; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2671783048060).

Згідно пункту 2 попереднього договору за домовленістю сторін ціна нерухомого майна складає 218818 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.12.022 становить 8000000,00 грн.

За умовами пункту 3 попереднього договору, до підписання цього договору, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу майна та своєї платіжної спроможності, покупець передав, а продавець отримав кошти в розмірі 4000000,00 грн., що еквівалентно 109409 доларів США.

Після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна у строк до 20.01.2023 покупець зобов`язається сплатити залишок суми у розмірі 109409 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.12.2022 становить 4000000,00 грн. на розрахунковий рахунок, якщо інший рахунок не буде повідомлено письмово продавцем покупцю

Згідно пункту 4 цього договору у випадку невиконання попереднього договору, продавець зобов`язується повернути протягом трьох днів банківських днів з дати встановленої пунктом 10 цього договору подвійну суму завдатку в розмірі 8000000,00 грн., що еквівалентно 218818 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день підписання попереднього договору, який підлягає поверненню покупцю в сумі не нижчій за заначений еквівалент.

Суму штрафних санкцій становить у розмірі 20000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 29.12.2022, що складає 731200 грн. А в разі затримки її повернення сплатити на користь покупця пеню в розмірі 2 відсотків за кожен день прострочення.

Сторони визначають, що у випадку, якщо невиконання умов цього попереднього договору станеться з вини покупця, то переданий покупцем продавцю за цим попереднім договором забезпечувальний платіж (сума завдатку) залишається у продавця і не підлягає поверненню.

Перерахування коштів в суму 4000000,00 грн. на рахунок відповідача ОСОБА_1 в АБ «Південний», згідно умов попереднього договору від 29.12.2022 за нерухоме майно, позивач підтвердив платіжним дорученням № 2912 від 29.12.

Таким чином, позивач виконав умови попереднього договору та на його виконання перерахував відповідачу кошти в сумі, обумовленій пунктом 3 цього договору.

Отримання вказаних коштів відповідачем не оспорюються.

Із позову вбачається, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та основний договір (договір купівлі-продажу нерухомого майна) з позивачем в установлений пунктом 10 попереднього договору не уклав.

Крім того, як встановлено з відповіді на відзив позивача, відповідач ОСОБА_1 , в порушення зобов`язань взятих за пунктом 8 попереднього договору щодо не вчиняти будь-яких дій, спрямованих на відчуження вищезазначеного майна або прав третіх осіб (оренда, найом, позика, іпотека, обтяження тощо), відносно 625/1000 часток нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_2 уклав нотаріальний попередній договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 , позов якої про стягнення забезпечувального платежу та штрафу за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна розглядається Ленінським районним судом міста Миколаєва (справа № 489/2541/23).

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Згідно з частиною першоюстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другоюстатті 16ЦК України.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першоюстатті 202 ЦК Українипередбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина першастатті 207 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 635 ЦК Українив редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Попередній договір є одним із різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому для попереднього договору, поряд з іншими його умовами, повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

Тобто у попередньому договорі, крім основного зобов`язання, може бути передбачена відповідальність сторін з того чи іншого питання, зокрема за неналежне виконання зобов`язання у виді штрафних санкцій.

Згідно зістаттею 570 ЦК Українизавдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 686/6823/14 (провадження № 61-6475св20).

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогамистатті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За змістом наведених нормЦК Українизавдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно зі статтями546,548 ЦК Українизавдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

За змістом частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із змісту пункту 3 попереднього договору, який посвідчено нотаріально, тобто у формі, встановленій для основного договору, вбачається, що покупець передав продавцю кошти в розмірі 4000000,00 грн. на підтвердження зобов`язань і на забезпечення його виконання.

Крім того, забезпечувальний характер сплачених позивачем відповідачу коштів підтверджується умовами пункту 4 попереднього договору.

Таким чином, твердження представника відповідача у відзиві, що отриманні від позивача кошти є авансом є помилковими.

Не погоджується суд і з доводами представника відповідача про не уповноваження відповідачем ОСОБА_2 на укладення попереднього договору та ведення від його імені переговорів з цього питання з позивачем.

Так, відповідно до частини третьої статті 244ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (частина перша статті 245 ЦК України).

Із вступної частини попереднього договору вбачається, що його укладення від імені відповідача ОСОБА_1 здійснила ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тренчук Н.О. 28.12.2022 за реєстровим номером 1362.

Реєстрацію довіреності наданої відповідачем ОСОБА_2 в реєстрі позивач підтвердив Повним витягом з Єдиного реєстру довіреностей, номер витягу 49075384 від 29.12.2022, де особою яка видала довіреність вказано ОСОБА_1 , ІДН: НОМЕР_1 та в графі «додаткові відомості» наведено текст довіреності, зокрема зазначено представництво ОСОБА_2 усіх без винятку питань довірителя (Нечая А.Р.), пов`язаних з продажом на умовах та за ціну, що визначені на власний розсуд, належного останньому нерухомого майна та/або його частини, у тому числі належної йому частки власності за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до частин першої, шостої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів визнання довіреності недійсної чи її скасування на момент укладення попереднього договору відповідач суду не надав.

Безпідставними є доводи викладені у відзиві про відсутність вини відповідача через ненадання позивачем доказів його нез`явлення до нотаріуса для укладення основного договору, оскільки саме відповідач повинен підтвердити належними доказами, що не ухилявся від виконання зобов`язань за попереднім договором, що зроблено ним не було.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що до укладення основного договору відповідачем з іншою особою укладено попередній договір купівлі-продажу одного і того ж нерухомого майна, спір між сторонами якого розглядається судом.

Також суд звертає увагу, що зобов`язання позивача з укладення основного договору забезпечені завдатком в розмірі 4000000,00 грн., який отримав відповідач та який у разі невиконання позивачем умов переднього договору не підлягає поверненню (абзац третій пункту 4 попереднього договору), що свідчить про відсутність намірів у позивача не виконувати умови попереднього договору.

Враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про доведеність порушення відповідачем зобов`язань за попереднім договором та стягнення з нього завдатку в подвійному розмірі, що передбачено абзацом першим пункту 4 попереднього договору та відповідає статті 571 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин та наведеного вище висновку суду задоволенню підлягає і вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 731200, 00 грн., що передбачено абзацом другим пункту 4 попереднього договору.

При цьому, суд звертає увагу, що за змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Попередній договір на момент виникнення права позивача на повернення завдатку в подвійному розмірі та застосування штрафної санкції був чинним, не визнавався недійсним повністю або частково, нікчемність такого договору не встановлена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справіПроніна проти України).

Так як інші доводи сторін не впливають на висновки суду, тому суд не вбачає необхідності в наведенні на них детальне обґрунтування.

Так як суд дійшов висновку про задоволення позову повністю на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 130968,00 грн.

Керуючись статтями4,19,141,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВІТ ПЛЮС»</a> задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВІТ ПЛЮС»</a> подвійну суму завдатку у розмірі грн. та суму штрафних санкцій у розмірі,00 грн., всього 8731200,00 грн. (вісім мільйонів сімсот тридцять одна тисяча двісті гривень 00 коп.) та судовий збір в сумі 130968,00 грн. (сто тридцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КІВІТ ПЛЮС»</a>, ЄДРПОУ 36881089, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. 12 Повздовжня,84;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 30.01.2024.

Суддя І.В.Коваленко

СудЛенінський районний суд м. Миколаєва
Дата ухвалення рішення30.01.2024
Оприлюднено01.02.2024
Номер документу116653057
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу

Судовий реєстр по справі —489/2748/23

Ухвала від 26.06.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Лідовець Руслан Анатолійович

Ухвала від 04.06.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Лідовець Руслан Анатолійович

Постанова від 26.04.2024

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Яворська Ж. М.

Постанова від 23.04.2024

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Яворська Ж. М.

Ухвала від 26.03.2024

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Яворська Ж. М.

Ухвала від 20.03.2024

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Яворська Ж. М.

Ухвала від 04.03.2024

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Яворська Ж. М.

Ухвала від 04.03.2024

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Яворська Ж. М.

Ухвала від 31.01.2024

Цивільне

Ленінський районний суд м. Миколаєва

Коваленко І. В.

Рішення від 30.01.2024

Цивільне

Ленінський районний суд м. Миколаєва

Коваленко І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні