Рішення

від 31.01.2024 по справі 522/7589/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/7589/23

Провадження № 2/522/1377/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Слободянюк І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «КОНТИНЕНТ 15» про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про стягнення заборгованості по сплаті заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна ОСОБА_2 до Приватного підприємства «КОНТИНЕНТ 15» про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про стягнення заборгованості по сплаті заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні, у якій позивачка просить: стягнути з ПП «КОНТИНЕНТ 15» заборгованість по заробітній платі у розмірі 132140,00 гривень; стягнути з ПП «КОНТИНЕНТ 15» компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 19360,11 гривень; стягнути з ПП «КОНТИНЕНТ 15» середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненні (за шість місяців з моменту звільнення) у розмірі 133620,00 гривень; стягнути з ПП «КОНТИНЕНТ 15» середній заробіток за час вимушеного прогулу (за затримку видачі трудової книжки) з вини власника або уповноваженого ним органу у розмірі 133620,00 гривень; зобов`язати ПП «КОНТИНЕНТ-15» видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку; здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 19 квітня 2023 року провадження у справі відкрито. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачеві надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

26 червня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 12 липня 2023 року здійснено перехід розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 10 серпня 2023 року.

14 липня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка просить задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

04 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника відповідача надійшло клопотання про витребування у Пенсійного фонду України відомості про найменування та код ЄДРПОУ роботодавця, де працевлаштована (була працевлаштована) ОСОБА_1 в період з 12.08.2022 року до 12.07.2023 року із зазначенням, чи є місце роботи основним та помісячні суми її фактичного заробітку/доходу за цей період; про реєстрацію застрахованої особи ОСОБА_1 в період з 12.08.2022 року по 12.07.2023 року у центрі зайнятості та розмір отриманої нею державної допомоги по частковому безробіттю за цей період.

У підготовче судове засідання, що відбулося 10.08.2023 року учасники справи не з`явилися. Ухвалою суду від 10.08.2023 року клопотання ПП «КОНТИНЕНТ-15» про витребування доказів задоволено. Підготовче засідання відкладено на 23.08.2023 року.

У підготовче судове засідання, що відбулося 23.08.2023 року учасники справи з`явилися, проте, підготовче судове засідання було відкладено на 21.09.2023 року у зв`язку із невиконанням ухвали суду від 10.08.2023 року.

25 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь Пенсійного фонду України на виконання ухвали суду від 10.08.2023 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 21.09.2023 року було відкладено на 10.10.2023 року, пізніше на 07.11.2023 року.

У підготовче судове засідання, що відбулося 07.11.2023 року учасник справи з`явилися. Представником позивача було задоволено клопотання про допит свідка.

Ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання було задоволено клопотання представника позивача про допит свідка.

Судом поставлено питання про закриття підготовчого провадження у справі. Учасники справи проти закриття підготовчого провадження не заперечували.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 06.12.2023 року.

Судове засідання, призначене на 21.12.2023 року було відкладено на 21.12.2023 року, пізніше на 30.01.2024 року.

У судове засідання, що відбулося 30.01.2024 року з`явився представник позивача, представник відповідача та свідок. У судовому засіданні здійснено допит свідка.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Наказом директора ПП «КОНТИНЕНТ-15» від 09.12.2015 року №12-к, ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду менеджера по оптовій торгівлі відділу продажу з 14.12.2015 року (а.с.16).

Відповідно до штатного розпису, що був введений в дію з 01.12.2021 року, та який затверджений наказом директора ПП «КОНТИНЕНТ-15» від 30.11.2021 року №01 К/ТР, посадовий оклад менеджера по оптовій торгівлі відділу продажів становить 6850,00 гривень (а.с.24).

Як вбачається з реєстру №7 від 2/25/2022 перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди №261165467 (аванс за березень), ОСОБА_1 в якості авансу за березень 2022 року було нараховано 4100,00 гривень, а загальна сума нарахувань працівникам склала 56300,00 гривень (а.с.61).

Згідно платіжної інструкції №84 від 25.02.2022 року, ПП «КОНТИНЕНТ-15» перерахувала в якості заробітної плати за березень 2022 року 56300,00 гривень (а.с.60).

01 березня 2022 року Наказом директора ПП «КОНТИНЕНТ-15» №01/тр «Про оголошення простою», було оголошено простій з вини працівника з 01.03.2022 року усім працівникам ПП «КОНТИНЕНТ-15», окрім директора, заступника директора, головного бухгалтера та митного брокера. Вказано, що простій з вини працівника не оплачується (а.с.102).

Наказом директора ПП «КОНТИНЕНТ-15» від 24.03.2022 року №02/тр було призупинено дію трудових договорів (без припинення трудових відносин) на період з 24.03.2022 року до припинення або відміни воєнного стану усім працівникам ПП «КОНТИНЕНТ-15», окрім директора, заступника директора, головного бухгалтера та митного брокера на підставі ст.13 закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (а.с.103).

03 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ПП «КОНТИНЕНТ-15» із заявою про звільнення (а.с.64).

Відповідно до наказу (розпорядження) №04-к/тр від 08.08.2022 року, ОСОБА_1 звільнено з посади за угодою сторін на підставі заяви ОСОБА_1 . У наказі також вказано, що компенсації підлягають 87 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за час роботи, а саме з 14.12.2015 року по 08.08.2022 року (а.с.65).

У реєстрі №14 від 08.08.2022 року перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди №261165467 вказано, що ОСОБА_1 було нараховано 11484,89 гривень (а.с.63).

Відповідно до платіжної інструкції №168 від 08.08.2022 року ПП «КОНТИНЕНТ-15» перерахував грошові кошти у розмірі 11484,89 гривень відповідно до відомості 14 від 08.08.2022 року (а.с.62).

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 132140,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка просить стягнути заборгованість по заробітній платі в період з 01.03.2022 року по 08.08.2022 року.

Судом встановлено, що Наказом директора ПП «КОНТИНЕНТ-15» від 01.03.2022 року №01/тр оголошено простій, зокрема, з ОСОБА_1 , тоді як Наказом директора ПП «КОНТИНЕНТ-15» від 24.03.2022 року №02/тр було призупинено дію трудових договорів, зокрема, з ОСОБА_1 .

Доказів, які б підтверджували факт того, що накази від 01.03.2022 року №01/тр та від 24.03.2022 року №02/тр у встановленому законом порядку визнавалися незаконними суду не було надано.

Також, у межах позовних вимог не міститься вимоги про визнання незаконними та скасування наказів від 01.03.2022 року №01/тр та від 24.03.2022 року №02/тр.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові КЦС ВС від 14.12.2023 у справі № 760/28357/20 вказано, що саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14, провадження № 61-16521св18, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, провадження № 61-14417св19, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16, провадження № 61-35160св18.

Оскільки, накази від 01.03.2022 року №01/тр та від 24.03.2022 року №02/тр не визнавалися незаконними, а вимог про визнання їх незаконними та скасування не заявлялося, підстав для виплати заробітної плати в період з 01.03.2022 року по 08.08.2022 року, на думку суду немає.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку.

Позивачка у позовній заяві просить стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 19360,11 гривень.

Судом встановлено, що у наказі (розпорядженні) №04-к/тр від 08.08.2022 року про звільнення ОСОБА_1 , компенсації підлягають 87 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за час роботи, а саме з 14.12.2015 року по 08.08.2022 року.

Відповідно до платіжної інструкції №168 від 08.08.2022 року, ОСОБА_1 були перераховані кошти у розмірі 11 484,89 в якості компенсації за невикористану відпустку.

У п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України вказано, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування відповідно до підпункту 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Тобто, на думку суду, від грошової суми у розмірі 19360,11 гривень, яку позивачка просить стягнути у якості компенсації за невикористані відпустки, підлягає утриманню грошова сума у розмірі 19,5%.

Також, судом встановлено, що згідно реєстру №7 від 2/25/2022 перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди №261165467 (аванс за березень), ОСОБА_1 в якості авансу за березень 2022 року було нараховано 4 100,00 гривень, а загальна сума нарахувань працівникам склала 56 300,00 гривень, при цьому, зобов`язання роботодавця виконані, що підтверджується платіжною інструкцією №84 від 25.02.2022 року.

Враховуючи те, що в період з 01.03.2022 року по 24.03.2022 року Наказом директора ПП «КОНТИНЕНТ-15» від 01.03.2022 року №01/тр було оголошено простій з вини працівника, який не оскаржувався позивачем, позивачці було надміру виплачено грошову суму у розмірі 4100,00 гривень.

Тому, із 19360,11 гривень, які підлягали компенсації, повинно бути утримано:

- податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5%;

- надміру виплачена в якості авансу за березень 2022 року грошова сума у розмірі 4100,00 гривень.

З зазначеного вбачається, що грошова сума, яка підлягає компенсації за невикористані відпустки становить 11484,88 гривень, та яка була виплачена ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги за час затримки проведення розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивачка просить стягнути середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненні у розмірі 133620 гривень.

Відповідно до статті 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно статті 117 КЗпП, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У трудових спорах презумпція вини лежить на роботодавцеві, тому він спростовує заявлені працівником вимоги. Отже, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюються дії роботодавця, саме відповідач повинен довести, що ці дії вчинені без порушення законодавства про працю. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 758/16903/21.

На думку суду, ПП «КОНТИНЕНТ-15» положення ст.116 КЗпП виконало, виплативши ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 11 484,88 гривень за невикористану відпустку.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не довела наявності будь-яких інших виплат, які підлягають виплаті в порядку статті 116 КЗпП, суд доходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні даної позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ПП «КОНТИНЕНТ-15» середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (за затримку у видачі трудової книжки з вини власника) та зобов`язання видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку, суд зазначає наступне.

У статті 47 КЗпП вказано, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Порядок видачі трудових книжок у разі звільнення урегульований розд. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.

Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 власник або вповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові його трудову книжку в день звільнення з унесеним до неї записом про звільнення. У разі затримки щодо видачі трудової книжки з вини власника чи вповноваженого ним органу працівникові сплачують середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення за таких обставин є день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видають наказ, і вносять запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнають недійсним.

Пунктом 4.2 Інструкції № 58 уточнено: якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або вповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу можливе лише за письмовою згодою працівника.

Відповідач у відзиві зазначає про те, що направив трудову книжку 08 серпня 2022 року засобами поштового зв`язку. При цьому, на думку суду, таке надсилання трудової книжки неправомірне, оскільки, роботодавець порушив п.4.2. Інструкції №58 та не отримав від ОСОБА_1 письмової згоди на пересилання такої книжки.

З матеріалів справи вбачається, що копію листа ПП «Континент-15» від 09.12.2022 року про необхідність отримання трудової книжки та копію наказу ПП «КОНТИНЕНТ-15» від 04.08.2022 року №4-к/тр було направлено рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , та було особисто вручено ОСОБА_1 21.12.2022 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення та трекінгом.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 03.11.2021 у справі № 387/326/20, реалізація права працівника отримати в день звільнення трудову книжку та копію наказу про звільнення кореспондується не лише з обов`язком роботодавця видати вказані документи, а й із добросовісною поведінкою самого працівника.

Тобто, за наявності відповідної пропозиції роботодавця та фактичної можливості отримати ці документи, не повинен ухилятися від їх отримання.

Лист про можливість отримання трудової книжки був отриманий ОСОБА_1 трудової книжки 21.12.2022 року, проте, в період з 22.12.2022 року ОСОБА_1 не вжила будь-яких заходів, які б підтверджували її бажання отримати трудову книжку (звернення із заявою про надання дозволу на пересилання трудової книжки поштою або ж особисте звернення до роботодавця), що свідчить про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 , а тому, вимога про зобов`язання ПП «КОНТИНЕНТ-15» видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку не підлягає задоволенню.

В той же час, у період з 08.08.2022 року по 21.12.2022 року відповідач не вживав заходів, передбачених Інструкцією №58, які б були спрямовані на повернення трудової книжки працівнику.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Строк затримки видачі трудової книжки з вини власника становить 135 днів.

Визначення грошової суми, що підлягає виплаті підлягає обчисленню на підставі штатного розпису, що був введений в дію з 01.12.2021 року, та який затверджений наказом директора ПП «КОНТИНЕНТ-15» від 30.11.2021 року №01 К/ТР (посадовий оклад 6850 гривень).

Посилання позивачки на те, що вона отримувала заробітну плату у розмірі 25000,00 гривень не доведене, будь яких доказів, які б це підтверджували суду не було надано.

Показання свідка ОСОБА_3 щодо розміру заробітної плати суд не вважає належним доказом, оскільки частиною частини другої статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, вимога про стягнення середнього заробітку ( урозмірі, що відповідає штатному розкладу) за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки у період 08.08.2022року по21.12.2022року є обґрунтованою.

В той же час, відповідач у відзиві просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Відповідно до ст.ст.256-258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Спеціальним законодавчим актом, який встановлює строки позовної давності для трудових спорів є КЗпП.

Відповідно до статті 233 КЗпП, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Як було встановлено, копію листа ПП «Континент-15» від 09.12.2022 року про необхідність отримання трудової книжки та копію наказу ПП «КОНТИНЕНТ-15» від 04.08.2022 року №4-к/тр було направлено рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , та було особисто вручено ОСОБА_1 21.12.2022 року.

Тому, обчислення тримісячного строку позовної давності для подання позовної заяви розпочинається з 22.12.2022 року та на думку суду закінчується 22 березня 2023 року.

При цьому, позовна заява була підписана 13.04.2023 року та зареєстрована судом 17.04.2023 року, тобто, поза межами строку позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦПК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно постанови КЦС ВС від 28.04.2022 у справі № 344/7849/15-ц, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

У постанові КЦС ВС від 20.12.2023 у справі № 208/5593/20 вказано, що якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Враховуючи те,що строкпозовної давностіминув,клопотань абозаяв пропоновлення строкупозовної давності ненадходило,беручи доуваги те,що відповідачпросить застосуватистроки позовноїданості тате,що позовнавимога простягнення середньогозаробітку (у розмірі,що відповідаєштатному розкладу) зачас вимушеногопрогулу зазатримку видачітрудової книжкиу період08.08.2022року по21.12.2022року є обґрунтованою, суд доходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги у зв`язку із закінченням строку давності для звернення до суду.

Оскільки, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, вимога про стягнення з відповідача суми судових витрат не підлягає задоволенню.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «КОНТИНЕНТ 15» про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про стягнення заборгованості по сплаті заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Косіцина В.В.

31.01.2024