Рішення

від 25.01.2024 по справі 529/1344/23

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/1344/23

Провадження № 2-о/529/8/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 вказує, що він має право на пенсію за віком, однак у належній йому трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої 19 листопада 1976 року Ківерцівським орденом Леніна лісгоспзаг, наявні виправлення його по-батькові, дати заповнення трудової книжки та не читається сама печатка, якою завірено цю трудову книжку. Вказане перешкоджає вирішенню ним питання щодо оформлення пенсії, внести відповідні виправлення у позасудовому порядку неможливо. Посилаючись на вказані обставини, заявник просить встановити факти належності йому зазначеної трудової книжки.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій вказав, що підтримує свої вимоги, просить їх задовольнити в повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.

Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в судове засідання не з`явився, до суду надійшло письмове пояснення, в якому вказано, що при розгляді вимог заявника вони покладаються на розсуд суду. При цьому, у поясненнях представник вказаної заінтересованої особи просив розгляд справи провести у його відсутність.

Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в судове засідання не з`явився, до суду надійшло письмове пояснення, в якому вказано, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вважають вказану заяву безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, тому як заявником обрано не вірний спосіб захисту оспорюваного права. Крім цього, представник вказаної заінтересованої особи вказав, що у своїй заяві заявник не наводить жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до підприємства на якому він працював про можливість внесення змін у трудову книжку, а також причин, що унеможливлюють внести такі зміни. При цьому, представник просив розгляд вказаної справи провести у його відсутність.

З огляду на подані учасниками справи письмові заяви, керуючись ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи було проведено за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 19 листопада 1976 року Ківерцівським орденом Леніна лісгоспзаг, вбачається, що у цій трудовій книжці маються виправлення по-батькові заявника, виправлення дати заповнення цієї трудової книжки та не читається печатка, якою завірено трудову книжку /а.с. 8/.

Вказані недоліки трудової книжки перешкоджають заявнику ОСОБА_1 оформити пенсію за віком.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 Постанови Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України інші органи державної влади, в тому числі судові, не можуть перебирати на себе повноваження та здійснювати функції державних органів. Верховний Суд України у ряді судових рішень неодноразово вказував на те, що суди не вправі підміняти собою органи державної влади з питань їх компетенції.

Правова позиція щодо неправомірності встановлення судом фактів, що мають юридичне значення в разі законодавчо визначеного іншого порядку підтвердження таких фактів висловлена в постанові Великої Палати Верховного суду від 10.04.2019 по справі № 320/948/18.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, об`єктом права особи та її власністю.

Пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. з наступними змінами і доповненнями, яка діяла на момент заповнення трудової книжки заявника, тобто до набрання чинності Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року, - відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, прізвище, ім`я та по батькові і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Відповідно до п.2.13 вищезгаданої Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, а на внутрішньому боці обкладинки записуються посилання на відповідні документи, які завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року передбачено, що зміни записів у трудових книжках про прізвища, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюб. Про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму (пункт 2.8. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).

Відповідно до пункту 12 Постанови Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому.

Суд наголошує на тому, що однією із передумов для встановлення юридичного факту, зокрема, належності трудової книжки, являється те, що чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення такого факту.

Вказане узгоджується із правовими висновками у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі №644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі №554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі №636/4087/19 (провадження№ 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі №752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі №750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Між тим, аналіз цитованих приписів Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників дозволяє суду стверджувати про наявність механізму внесення виправлень до трудової книжки, тобто чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій зацікавленої особи для усунення розбіжностей у трудовій книжці.

При цьому встановлення факту належності трудової книжки в судовому порядку було б виправданим за тих умов, коли намагання особи здійснити такі виправлення у позасудовий спосіб виявилися неефективними, приміром, через бездіяльність адресата звернення чи з об`єктивних причин.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, до витребуваних судом доказів у вигляді довідки виданої Державним підприємством "Ківерцівське лісове господарство" вбачається, що Ківерцівський орден Леніна лісгоспзаг, де розпочав свою трудову діяльність заявник ОСОБА_1 перейменовано на Ківерцівське державне лісогосподарське підприємство у 1991 році на підставі наказу Міністерства лісового господарства УРСР №133 від 31.10.1991, а в свою чергу Ківерцівське державне лісогосподарське підприємство перейменовано на Державне підприємство "Ківерцівське лісове господарство" на підставі наказу Державного комітету лісового господарства України №252 від 24.03.2005 року.

При цьому, вказане підприємство надало довідку про те, щ заявник ОСОБА_1 дійсно працював в ДП "Ківерцівський лісгосп" з 19.11.1976 року по 03.11.1977 року.

Заявник ОСОБА_1 в свою чергу не надав суду доказів щодо звернення з питанням внесення виправлення в його трудову книжку серії НОМЕР_1 .

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, а саме, що заявник, на підтвердження своїх заявлених вимог, не надав жодних доказів щодо відсутності можливості внесення виправлень до трудової книжки в порядку, встановленому законом, тому як підприємство в якому були здійснені записи до трудвої книжки не ліквідоване та має правонаступника, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 17, 81, 89, ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, 273, 293, 294, п. 6 ч. 1 ст. 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Головуючий О.С. Кириченко