Рішення

від 13.12.2023 по справі 759/6180/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/6180/22

пр. № 2/759/643/23

13 грудня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року позивач КП «Святошинське лісопаркове господарство» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , у якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням, а саме: однокімнатною службовою квартирою АДРЕСА_1 та стягнути судовий збір.

Свої вимоги КП «Святошинське лісопаркове господарство» мотивує тим, що за КП «Святошинське лісопаркове господарство» закріплено на праві повного господарського відання службова квартира за адресою АДРЕСА_2 . З 01.07.2016 року на посаді лісника перебував відповідач та йому було надано службове житлове приміщення на період роботи лісником - однокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1 на родину 3 особи: він, його дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 27.12.2016 року. ОСОБА_1 звільнився з займаної посади лісника, але при цьому не звільнив службове жиле приміщення, з реєстрації не знявся, чим порушує законні права та інтереси позивача у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2022 року визначеного головуючого суддю Коваль О.А. (а.с. 45-46).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва від 04.07.2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 51).

Розпорядженням керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва від 24.08.2022 року призначено повторний автоматичний розподіл справи (а.с. 55).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2022 року визначеного головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 56-57).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва від 31.08.2022 року прийнято до провадження та відкрито провадежння суддею Твердохліб Ю.О. (а.с. 58).

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 30.03.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с. 90-91).

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 05.10.2023 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Службу у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с. 159-160).

В судове засіданні представник позивача ОСОБА_4 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, направила до суду клопотання, у якому просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти заочного рішення суду не заперечувала.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відзив на позовну заяву у встановлений строк не надали, в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені шляхом направлення кореспонденції на адресу реєстрації та на фактичну адресу проживання, причини неявки суду невідомі. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачів направлялась ухвала про відкриття провадження, позовна заява з додатками, судові повістки, деякі повернулись з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 62-65, 73, 86-87, 112-115, 139-144, 169-172) та деякі вручені особисто (а.с. 78, 79. 116-118, 128-130).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації просила розглядати справу без присутності їх представника та ухвалити рішення в інтересах та на користь дитини.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що КП «Святошинське лісопаркове господарство» діє на підставі статуту, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.12.2001 року № 2715 (а.с. 10-24).

Згідно наказу № 27 від 28.03.2002 року Головного управління з питань майна за КП «Святошинське лісопаркове господарство» закріплено на праві повного господарського відання службову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що відображається у додатку (а.с. 25-29).

Відповідно наказу КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 01.07.2016 року № 149-к ОСОБА_1 прийнято на посаду лісника КП «Святошинське лісопаркове господарство» з 01.07.2016 року (а.с. 37).

03.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до директора КП «Святошинське лісопаркове господарство» з заявою про надання йому житла на час роботи лісником КП «Святошинське лісопаркове господарство» (а.с. 38).

13.10.2016 року наказом КП «Святошинське лісопаркове господарство» надано ліснику КП «Святошинське лісопаркове господарство» двокімнатну службову квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 39).

17.10.2016 року № 763 КП «Святошинське лісопаркове господарство» подане до голови Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації клопотання про затвердження наказу № 139 від 13.10.2016 року про надання службової квартири за адресою: АДРЕСА_4 ліснику ОСОБА_1 та його дітям ОСОБА_2 , сину ОСОБА_3 (а.с. 40).

10.11.2016 року розпорядженням № 709 Святошинської районної в м.Києві Державної адміністрації затверджено наказ № 139 від 13.10.2016 року про надання службової квартири за адресою: АДРЕСА_4 ліснику ОСОБА_1 та його дітям ОСОБА_2 , сину ОСОБА_3 (а.с. 41).

15.11.2006 року Святошинською районною в м.Києві Державною адміністрацією видано ОСОБА_1 корінець ордеру № 493 про право зайняття службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , сім`я якого складається з 3 осіб (а.с. 42).

Згідно наказу КП «Святошинське лісопаркове господарство» № 278-к від 14.12.2016 року ОСОБА_1 , лісника Святошинського лісництва, 27.12.2016 року звільнено за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 43).

Згідно акту від 18.09.2023 року комісії КП «Святошинське лісопаркове господарство» обстежено квартиру АДРЕСА_5 , встановлено, що ключі від вказаної квартири знаходяться на зберіганні в конторі Святошинського лісництва КП "Святошинське ЛПГ", а у самій квартирі відсутні будь які речі, у тому числі меблі, у вказаній квартирі ніхто не проживає упродовж 7 років, починаючи з 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у квартирі ніхто не бачив (а.с. 146).

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до ч.1 ст. 118 ЖК України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до ст. 122 ЖК України, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення .

Відповідно до ст. 124 ЖК України, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до статті 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

Таким чином, особливість права користування службовим житлом на підставі ордера полягає, зокрема, у тому, що житло надається у зв`язку зі службовими відносинами, тимчасово, до настання певних умов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зробила висновок, що з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування службовим житлом, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення. Виселення особи зі службового житла після припинення трудових правовідносин із роботодавцем переслідує легітимну мету у розумінні статті 8 Конвенції.

Аналіз наведених норм права та висновків свідчить, що, за загальним правилом, особи втрачають право користування службовим жилим приміщенням та підлягають виселенню із нього без надання іншого житла після того, коли припинили існувати підстави для вселення та проживання у службовому жилому приміщенні, зокрема, у разі припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією, переміщення військовослужбовців по службі, пов`язаного з переїздом в іншу місцевість, колишні члени сім`ї військовослужбовця, які проживають при ньому після розірвання шлюбу тощо.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 8 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2009 року у справі «Зехентнер проти Австрії»).

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції передбачає кожній особі гарантії, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ від 24 листопада 1986 року у справі «Gillow v. the U.K.»), так і на наймача (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі «Larkos v. Cyprus»).

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Суд, вирішуючи питання про позбавлення відповідачів права користування службовим житлом, надавши належну оцінку обставинам справи щодо об`єкта нерухомого майна, врахувавши встановлений законодавством порядок його отримання та звільнення, дослідив належним чином питання дотримання балансу інтересів між правами учасників справи, які гарантовані статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у справі №732/5/522 від 07.06.2023 року.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач, обґрунтовуючи позов, вказує, що житлове приміщення - квартира АДРЕСА_1 звільнене ОСОБА_1 разом з членами сім`ї після припинення ним трудових відносин не було, відповідачі з реєстрації у добровільному порядку не знялись, спірне житло підприємству не передали, що не спростовано відповідачами належними та допустимими доказами.

При цьому, як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 звільнився з посади лісника Святошинського лісництва у 2016 році за власним бажанням, відповідачі квартирою не користуються більше 7 років, не беруть участі в її утриманні, поважних причин непроживання чи перешкод у користуванні квартирою, суду не надано.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи, що інтереси позивача як власника службового житла перевищують інтереси відповідачів, в яких припинилися правові підстави користування службовим житлом, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 є малолітнім - 2015 року народження, а отже обов`язок щодо сплати судового збору покладено на відповідача ОСОБА_1 , який є батьком ОСОБА_3 .

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 6-13, 18, 19, 71-79, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням, а саме: однокімнатною службовою квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 654 (одну тисячу шістсот п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

За письмовою заявою відповідачів, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач: Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», адреса: 03115,м.Київ, вул. Святошинська, 24, ЄДРПОУ 03359687.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 422.

Суддя Ю.О. Твердохліб