Рішення
від 31.01.2024 по справі 613/2012/23
БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/2012/23 Провадження № 2/613/150/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Нагорної С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області цивільну справу № 613/2012/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Богодухівської міської ради Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересахякихдіє представник позивача адвокат Колєснік І.А., звернулися до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до Богодухівської міської ради Харківської області, у якому просять визнати за ОСОБА_1 частку в розмірі 5/6 та за ОСОБА_2 частку в розмірі 1/6 у праві постійного користування земельною ділянкою площею 1,35 га за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ХР № 04-00-018297, виданим 31.10.1997 Кленівською сільською радою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів, ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів, ОСОБА_4 . Батьки позивачів на момент смерті поживали в с. Мерло Богодухівського району Харківської області. ОСОБА_3 після себе залишив заповіт на все своє майно на користь позивачки ОСОБА_1 .. ОСОБА_4 , як непрацездатна дружина спадкодавця успадкувала обов`язкову частку в спадщині ОСОБА_3 в розмірі 1/6, яку за життя не встигла оформити на себе, але вважається такою, що на момент смерті її прийняла, а тому ця частка в спадщині чоловіка увійшла до її спадщини.

Позивачка ОСОБА_1 відмовилася від прийняття спадщини ОСОБА_4 , яку в свою чергу прийняв позивач ОСОБА_2 .. Таким чином, після прийняття позивачами в зазначеному порядку спадщини батьків, нотаріусом визначені успадковані позивачами частки в спадковому майні ОСОБА_3 , а саме 5/6 належить ОСОБА_1 (за заповітом ОСОБА_3 ) та 1/6 ОСОБА_2 (за законом від ОСОБА_4 ).

Позивач вказує, що після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, зокрема, право постійного користування земельною ділянкою площею 1,35 га, для ведення особистого підсобного господарства на території колишньої Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (правонаступником якої є Богодухівська міська рада Харківської області), за межами населеного пункту, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ХР № 04-00-018297, виданим 31.10.1997 Кленівською сільською радою.

Після смерті батьків позивачі володіють та користуються даною земельною ділянкою за її цільовим призначенням.

Богодухівською державною нотаріальною конторою листом повідомлено позивачам про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на право постійного користування даною земельною ділянкою після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки нотаріусом установлено спір про право, пов`язаний із невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна.

У зв`язку з вказаним позивачі вважають, що вони успадкували дане речове право на вказану земельну ділянку за її цільовим призначенням в зазначеному порядку, а тому вказаний спір має бути вирішений у судовому порядку.

З посиланням на ст.ст. 1216-1219, 1268 ЦК України, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 16.10.2019 по справі № 663/1738/16-ц, від 05.11.2019 по справі № 906/392/18, від 23.06.2020 по справі № 179/1043/16-ц стверджують, що право постійного користування земельною ділянкою є об`єктом спадкування та не припиняється у зв`язку зі смертю особи, якій воно належало на день смерті на підставі державного акту про право постійного користування земельною ділянкою. З огляду на викладене, вважають, що мають право на визнання за ними права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 21.11.2023 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Витребувано у Богодухівської державної нотаріальної контори копії спадкових справ № 127/2023, заведених після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та № 128/2023, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заходи забезпечення позову не вживались. Інші підготовчі дії не проводились.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у надісланому до суду клопотанні просив суд вирішити справу по суті без участі в судовому засіданні сторони позивача, позов задовольнити, судові витрати позивачів залишити за ними без їх розподілу між сторонами.

Представник відповідача Богодухівської міської ради в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у поданій до суду письмовій заяві просив суд розглядати справу за його відсутності, зазначив, що у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивачів та відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ХР-04-00-018297, виданого Кленівською сільською радою 30.10.1997, ОСОБА_3 на підставі рішення Кленівської сільської ради від 29.03.1993 № 13 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,35 га для ведення особистого підсобного господарства. Земельна ділянка розташована на території Кленівської сільської ради (а.с.8).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06.10.2022, виданим Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).

За життя ОСОБА_3 залишив заповіт, посвідчений державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області 21.03.2012, відповідно до якого земельну ділянку площею 3,9014 га, розташовану на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, заповідав дочці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а належний йому будинок АДРЕСА_1 сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.10.2022, виданим Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.10).

За життя ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області 21.03.2012, відповідно до якого земельну ділянку площею 3,7579 га, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 102171, розташовану на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, заповідала сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

29.03.2023 Богодухівською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 127/2023 після смерті ОСОБА_3 ..

29.03.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подано заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .. Виходячи зі змісту цих заяв, спадкоємцями ОСОБА_3 за заповітом є його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також право на обов`язкову частку у спадщині мала непрацездатна за віком дружина спадкодавця ОСОБА_4 , інших спадкоємців за заповітом та за законом на обов`язкову частку у відповідності до ст. 1241 ЦК України - немає.

Відповідно до довідки Сіннянського старостинського округу виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 29.03.2023 № 18-01-12/474 ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним на день смерті була зареєстрована дружина ОСОБА_4 .

13.10.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було подано заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 (земельну ділянку з кадастровим номером 6320884500:01:003:0053 та житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). Виходячи зі змісту цих заяв, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями ОСОБА_3 на 5/6 (п`ять шостих) часток спадкового майна, та непрацездатна за віком дружина спадкодавця ОСОБА_4 на 1/6 (одну шосту) частку спадкового майна, оскільки на момент смерті спадкодавця спадкоємцями за законом були ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в 1/3 (одній третій) частці кожен. Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4 не видані, оскільки вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13.10.2022 державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори видано свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 : ОСОБА_3 на 5/6 (п`ять шостих) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 на 5/6 (п`ять шостих) земельної ділянки з кадастровим номером 6320884500:01:003:0053, площею 3,901 га.

Крім того, 29.03.2023 Богодухівською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 128/2023 після смерті ОСОБА_4 ..

29.03.2023 ОСОБА_2 подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .. Виходячи зі змісту цієї заяви, ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_4 за заповітом, а ОСОБА_1 за законом.

29.03.2023 ОСОБА_1 подано заяву про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_4 ..

Відповідно до довідки Сіннянського старостинського округу виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 29.03.2023 № 18-01-12/476 ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , крім вказаної особи, з даною адресою ніхто не зареєстрований.

13.10.2023 ОСОБА_2 було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 1/6 (одну шосту) у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320884500:01:003:0053 площею 3,9014 га, 1/6 (одну шосту) у праві власності на житловий будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_1 , які раніше належали її чоловіку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , після нього дружина спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав (спадкова справа № 127/2023), та земельну ділянку з кадастровим номером 6320884500:01:003:0220.

13.10.2022 державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 : за заповітом на земельну ділянку з кадастровим номером 6320884500:01:003:0220, за законом на 1/6 (одну шосту) у праві власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/6 (одну шосту) у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320884500:01:003:0053 площею 3,9014 га.

Як вбачається зі змісту листа Богодухівської державної нотаріальної контори від 07.12.2023 № 1445/01-16, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались до Богодухівської державної нотаріальної контори з питання отримання свідоцтва про права на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 (спадкова справа № 127/2022), на право постійного користування земельною ділянкою, цільове призначення якої для ведення особистого підсобного господарства, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-04-00-018297. Однак, 07.12.2023 Богодухівською державною нотаріальною конторою було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право користування вказаною земельною ділянкою після смерті ОСОБА_3 , оскільки нотаріусом установлено спір про право, пов`язаний із невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 набув права постійного користування земельною ділянкою площею 1,35 га для ведення особистого підсобного господарства у 1997 році, тобто, до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ.

Доказів припинення права постійного користування ОСОБА_3 на земельну ділянку, надану йому в постійне користування згідно з державним актом серії ХР-04-00-018297, а також доказів набуття права власності на цю земельну ділянку іншою особою, відповідачем Богодухівською міською радою не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ (чинного на час набуття ОСОБА_3 права постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України 1990 року).

Відповідно до пункту 5 постанови ВерховноїРади УкраїнськоїРСР від18грудня 1990року №562-XII«Про порядоквведення вдію Земельногокодексу УкраїнськоїРСР» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно з частиною першою статті 92Земельного кодексуУкраїни 2001року (далі ЗК України), який набрав чинності з 01 січня 2002 року, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х«Перехідні положення»ЗК України щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц.

У постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141ЗК Українивід 25жовтня 2001року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують це право.

В силу ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Тому право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало.

Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 по справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20).

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила шляхом конкретизації від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, у частині відступу від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц і від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

З огляду на викладене, ані відсутність у Земельному кодексі України 2001 року такого права на земельну ділянку, як право постійного користування, ані смерть особи, якій належало таке право, - ОСОБА_3 самі по собі не припиняють права постійного користування вказаною земельною ділянкою та не виключають права постійного користування земельною ділянкою зі складу спадщини.

Як вбачається зі змісту державного акту серії ХР № 04-00-018297, рішення про надання ОСОБА_3 у постійне користування земельної ділянки площею 1,35 га прийняте Кленівською сільською радою Богодухівського району Харківської області 29.03.1993. Земельна ділянка надана для ведення особистого підсобного господарства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 на законних підставах, передбачених законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин, - на підставі рішення відповідної сільської ради народних депутатів набув права постійного користування земельною ділянкою, з метою, передбаченою законом для ведення особистого підсобного господарства.

Статтею 141 чинного ЗК України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначенихстаттею 120-1цього Кодексу; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначенихстаттею 120-1цього Кодексу.

Суд зауважує, що ані за життя, ані після смерті ОСОБА_3 належне йому право постійного користування земельною ділянкою не було припинене.

Доказів того, що за життя ОСОБА_3 право його постійного користування спірною земельною ділянкою було припинено рішенням відповідної сільської ради з підстав, передбаченим ст. 27 ЗК 1990 року або статтю 141 чинного ЗК України, відповідачем не надано.

Докази того, що ОСОБА_3 реєструвалось фермерське господарство, і земельна ділянка отримувалась з метою ведення фермерського господарства в матеріалах справи відсутні, а відтак, відсутні підстави вважати, що право постійного користування цієї земельною ділянкою перейшло від ОСОБА_3 за його життя до юридичної особи фермерського господарства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на момент смерті ОСОБА_3 право постійного користування земельною ділянкою площею 1,35 га, розташованої на території Кленівської сільської ради, на законних підставах належало спадкодавцю, не було припинене, а відтак, входить до складу спадщини ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст.1220ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.1222ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.4ст.1268 Цивільного кодексу Українималолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертоюстатті 1273 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки на момент відкриття спадщини ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_4 була непрацездатною за віком, вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка.

Згідно з ч.ч.1, 2, 4ст.1236 ЦК Українизаповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

За приписами ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Виходячи зі змісту спадкової справи № 127/2023, право постійного користування земельною ділянкою згідно з Державним актом серії ХР-04-00-018297 від 30.10.1997 не було об`єктом спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , а відтак, є об`єктом спадкування за законом.

Як зазначалось вище, майном, яке охоплене заповітом ОСОБА_3 , є земельна ділянка з кадастровим номером 6320884500:01:003:0053 площею 3,9014 га, та житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Майном, яке охоплене заповітом ОСОБА_4 , є виключно земельна ділянка з кадастровим номером 6320884500:01:003:0220 площею 3,7579 га.

Крім того, виходячи зі змісту спадкових справ № 127/2023 та № 128/2023, спадкоємцями ОСОБА_3 за законом (щодо майна, не охопленого заповітом), кожен в 1/3 (одній третій) частці, були : дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 ..

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 були син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 , однак, остання відмовилася від спадщини ОСОБА_4 , а відтак, єдиним спадкоємцем останньої є ОСОБА_2 ..

Отже, частка ОСОБА_2 у праві постійного користування земельною ділянкою площею 1,35 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 становить 1/3, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 (з урахуванням відмови ОСОБА_1 від прийняття спадщини після смерті матері) 1/3, всього 2/3. Частка ОСОБА_1 у праві постійного користування зазначеною земельною ділянкою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 становить 1/3.

Згідно зі ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст.13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Частиною 2 ст. 15ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачі є спадкоємцями за законом на спадкове майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не охоплене заповітами останніх, до складу спадщини ОСОБА_3 та згодом і ОСОБА_4 , увійшло право постійного користування земельною ділянкою площею 1,35 га на території Кленівської сільської ради, посвідчене державним актом серії ХР № 04-00-018297 від 31.10.1997, звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на вказану частину спадщини з посиланням на наявність спору та невизначеність у чинному законодавстві, з вказівкою на необхідність вирішення питання в судовому порядку, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання права постійного користування вказаною земельною ділянкою в порядку спадкування за законом заявлено обґрунтовано.

Разом з тим, принцип диспозитивності, передбачений статтею 13 ЦПК України, покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і не повинен виходити за межі цих вимог.

Оскільки позивачі звернулись з позовними вимогами про визнання за ОСОБА_2 1/6 частки у праві постійного користування земельною ділянкою, у суду відсутні правові підстави для визнання за ним цієї частки у більшому розмірі.

З урахуванням часток у праві на спадщину (в частині спадщини, що не охоплена заповітами і спадкується за законом) та приписів ч.1 ст.13 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 20, 1216, 1218, 1220, 1222, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Богодухівської міської ради Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 частку в розмірі 1/3 (одна третя) та за ОСОБА_2 частку в розмірі 1/6 (одна шоста) у праві постійного користування земельною ділянкою площею 1,35 га за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ХР № 04-00-018297, виданим 31.10.1997 Кленівською сільською радою.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач Богодухівська міська рада Харківської області, адреса: Харківська область, м. Богодухів, пл. Соборності, 2, код ЄДРПОУ 04058640.

Повний текст рішення складено 31.01.2024.

Суддя О.С. Сеник

СудБогодухівський районний суд Харківської області
Дата ухвалення рішення31.01.2024
Оприлюднено01.02.2024
Номер документу116660384
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за заповітом

Судовий реєстр по справі —613/2012/23

Рішення від 31.01.2024

Цивільне

Богодухівський районний суд Харківської області

Сеник О. С.

Ухвала від 13.12.2023

Цивільне

Богодухівський районний суд Харківської області

Сеник О. С.

Ухвала від 21.11.2023

Цивільне

Богодухівський районний суд Харківської області

Сеник О. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні