Ухвала

від 29.01.2024 по справі 204/5925/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/5925/22

Провадження № 1-кп/204/242/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022041680000416 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що під час проведення досудового розслідування ризики, які були обґрунтовані, не зменшились, а саме п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В ході проведення судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, а тому є всі підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від суду. ОСОБА_3 постійного офіційного місця роботи не має, міцних соціальних зв`язків не має, що вказує на можливість переховування останнього від суду. Під час досудового розслідування встановлено, що обвинувачений не має достатнього законного джерела доходу, який здатен забезпечити рівень життя обвинуваченого, що вказує на те, що перебуваючи на свободі останній, з метою отримання коштів для існування та забезпечення життя, може вчинити інші корисливі кримінальні правопорушення, а також той факт, що кримінальне правопорушення він вчинив знаходячись на іспитовому строку за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська 01 липня 2020 року за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, яким його було засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнено з випробувальним терміном на строк два роки, що свідчить про той факт, що обвинувачений не розкаявся у вчиненому, продовжив свою злочинну діяльність. Інші, більш м`які запобіжні заходи не взмозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Таким чином, з метою запобігання вище перелічених ризиків виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Зазначила, що жодних підтверджень наявності зазначених прокурором у своєму клопотанні ризиків, суду надано не було. Просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно її підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторонни кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК України).

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2023 року було продовжено ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04 лютого 2024 року включно.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України,метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбаченіст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК Українислідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України,підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, та існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти УкраїниУказом Президента України № 64/2022введено воєнний стан що дає підстави вважати, що, в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовоюта нелюдською агресієюРосійської Федерації проти України, у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином виконувати органамивлади своїхповноважень напевних територіяхта якіснопогіршує криміногеннуобстановку,що всвою чергупогіршує можливістьздійснення контролюза поведінкою обвинуваченого.

Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_3 не працевлаштований, не має доведеного джерела доходу, вдівець, на утриманні нікого не має, був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень проти власності. Також, будучи засудженим вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року, в період іспитового строку, згідно обвинувачення, вчинив повторне кримінальне правопорушення проти власності, що в свою чергу може свідчити про схильність ОСОБА_3 до вчинення корисливих кримінальних правопорушень.

Оцінюючи можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з метою запобігання встановленим ризикам, суд у першу чергу враховує те, що за вчинення кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_3 загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановленого ризику переховування від суду. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлений ризик є дійсним та триваючим, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Також, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів з визначеним розміром застави, а саме у розмірі 53680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 28 березня 2024 року включно.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53680(п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Покласти наобвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-підварти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1