Ухвала

від 29.04.2024 по справі 204/5925/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1667/24 Справа № 204/5925/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги обвинуваченого ОСОБА_5 , а також прокурора Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню освіту, не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні нікого не маючий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-01 липня 2020 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на два роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні № 12022041680000413,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И Л А :

За вироком Красногвардійського районногосуду м.Дніпропетровська від11березня 2024 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.03.2024 року) ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року, остаточно призначено покарання ОСОБА_5 у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Долю речових доказів та судових витрат вирішено.

Цим вироком ОСОБА_5 визнаний виннимта засудженийза вчиненнякримінального правопорушенняза такихобставин.

27 червня 2022 року близько 11 години 00 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись біля Дніпровського центру професійно-технічної освіти за адресою: м. Дніпро, вул. Алтайська, буд. 6 «а», побачив на клумбі прилеглої території вищевказаного училища газонокосарку жовто-чорного кольору з маркуванням на ручці «R50034239», яку визначив для себе як предмет злочинного посягання.

Так, ОСОБА_5 , перебуваючи в тому ж місці в той же час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів та особистої зацікавленості, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони залишаються таємними для оточуючих, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , взяв з клумби газонокосарку жовто-чорного кольору з маркуванням на ручці «R50034239», яка належить Державному професійно-технічному навчальному закладу «Дніпровський центр професійно-технічної освіти», загальною вартістю 820,40 грн. станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме на 27 червня 2022 року.

ОСОБА_5 , виконавши всі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, заволодів майном Дніпровського центру професійно-технічної освіти та з місця скоєння злочину зник. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому.

Судом першої інстанції умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

В апеляціях:

- прокурор просить вирок скасувати в частині призначення покарання та постановити новий, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2020 року, та остаточно призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі.

В обґрунтування вимог зазначає, що висновки суду про винуватість ОСОБА_5 відповідають об`єктивно з`ясованим фактичним обставинам кримінального провадження, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Проте, вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вказує, що суд під час прийняття рішення про призначення обвинуваченому покарання, не враховано низки обставин, а саме: протягом 1990-2022 років ОСОБА_5 вчинив ряд умисних злочинів проти власності, у сфері обігу наркотичних засобів, а також проти громадської безпеки, за які був засуджений до покарання у виді позбавлення волі. Інкриміноване правопорушення вчинено обвинуваченим в період іспитового строку за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2020 року, що свідчить про те, що суд не врахував ступінь суспільної небезпеки злочину, скоєного обвинуваченим.

Зазначає, що без належної уваги залишились стійкість умислу підозрюваного, направленого на вчинення злочинів, які характеризуються особливою зухвалістю, його посткримінальна поведінка.

Вважає, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_5 , 1971 року народження, жодного дня ніде не працював, жив за рахунок крадіжок чужого майна.

Звертає увагу на те, що призначене судом покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 6 років позбавлення волі є неприпустимим, адже застосуванням такого необґрунтовано м`якого покарання суд створює негативний прецедент, за якого не реалізовуватиметься мета покарання.

- обвинувачений просить вирок скасувати, а запобіжний захід замінити на більш м`який.

В обґрунтування своїх вимог посилається на однобокість судового розгляду кримінального провадження щодо нього та те, що суд приймав як належні докази, зібрані з порушенням чинного законодавства.

Вказує, що суд прийняв за доказ відеозапис з місця події, походження якого невідоме, без дослідження оригіналу запису. Неодноразово заявляв клопотання про проведення експертизи цього диску, оскільки на відеозаписі зображений не він, які були відхилені.

Вважає, що всі експертизи проведені з порушеннями чинного законодавства. Потерпілий в судовому засіданні вказав, що газонокосарка була у неналежному технічному стані та він збирався її викинути. Експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що експертиза газонокосарки здійснювалась по фото та він її в реальному часі не бачив. Більше ні через пів року ця річ була вилучена у власника та віддана для проведення експертизи вдруге, про що заперечувала сторона захисту. Просить визнати даний доказ як недопустимий.

Зазначає, що у нього не було умислу на заволодіння чужим майном, користі також не отримав. Свідок Помаха заявив, що купив газонокосарку у нього за 450 грн., проте ОСОБА_5 стверджує, що залишив її у нього на зберігання, взявши у цього свідка в борг 500 грн., оскільки їхав на роботу. Ці ствердження підтвердив свідок ОСОБА_11 в суді, оскільки останній хотів купити у нього цей пристрій, проте він відмовив з огляду на те, що його потрібно віддати.

Заслухавши: обвинуваченого та його захисника, які кожен окремо та разом підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 та просили її задовольнити, заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги прокурора; прокурора, яка підтримала доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просила її задовольнити, заперечувала проти доводів та вимог апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши їх доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Наведені вимоги закону при ухваленні оскаржуваного вироку судом першої інстанції дотриманні.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

Незважаючи на не визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_5 , його провина повністю знайшла своє підтвердження сукупністю зібраних та досліджених в ході судового розгляду доказів.

Так, безпосередньо допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_12 показав, що влітку 2022 року купив у обвинуваченого газонокосарку, яку він перевірив на працездатність, за ціну, яку останній визначив сам. В цей же день, приблизно через годину, працівники поліції її вилучили.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 місцевому суду пояснив, що того дня влітку, в червені чи липні 2022 року, з 10 до 11 години, йому потрібно було покосити траву за територією училища за адресою АДРЕСА_3 . Він взяв газонокосарку, четверть скосив, та близько 11 години припинив косити. Хвилин через 10-20, повернувшись до роботи, газонокосарки вже не було, проте провід від неї залишився на місці.

Покази вищезазначених свідків судом першої інстанції докладно викладені в оскарженому вироку, та є такими, що узгоджуються з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, не містять суттєвих протиріч. Підстав вважати їх неправдивими не вбачається.

Вина ОСОБА_5 у вчинення саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, також підтверджується письмовими доказами, належним чином дослідженими, перевіреними та обґрунтовано покладених в основу оскарженого вироку щодо обвинуваченого, в тому числі, - протоколом огляду місця події від 27 червня 2022 року з фототаблицями до нього, проведеного за місцем проживання ОСОБА_12 , відповідно до якого останній добровільно в присутності двох понятих видав газонокосарку жовто-чорного кольору, також на ручці виявлено номер R500342394;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 липня 2022 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 в присутності понятих впізнав ОСОБА_5 , який 27 червня 2022 року за адресою АДРЕСА_4 продав йому газонокосарку;

- протоколом пред`явлення речей для впізнання від 29 червня 2022 року, відповідно до якого свідку ОСОБА_13 в присутності понятих було пред`явлено для впізнання газонокосарку з маркуванням на ручці «R500342394» та маркуванням під кришкою з написом «ДЦПТО» колір корпуса жовтий, кришка чорного кольору. Свідок пояснив, газонокосарка перебувала у його користуванні тривалий час, впізнав її за маркуванням на ручці «R500342394» та під кришкою з написом «ДЦПТО», за жовтим кольором корпуса, кришкою чорного кольору, вказавши, що на корпусі газонокосарки були сліди експлуатації в виді потертостей, на лівій ручці залишки дроту сірого кольору, передня вісь газонокосарки скріплена дротом сірого кольору з корпусом (з обох боків).

Вищезазначені письмові докази об`єктивно місцевим судом визнані належними та допустимими, та такими, які в повній мірі узгоджуються з показаннями, наданими вищезазначеними свідками під час судового провадження в суді першої інстанції, а тому сумнівів у їх об`єктивності не виникає.

Ствердження обвинуваченого про залишення газонокосарки у його знайомого ОСОБА_12 на зберігання та взяття у нього грошових коштів у борг, спростовуються показами цього свідка, особисто наданими ним в судовому засіданні місцевого суду, який впевнено заявив про те, що купив саме у ОСОБА_5 в той день газонокосарку, та вищезазначеними письмовими доказами. А тому, висновок суду першої інстанції про те, що саме обвинувачений ОСОБА_5 здійснив крадіжку газонокосарки з метою отримання грошових коштів, які в наступному були витрачені останнім на свої власні потреби, є законним та обґрунтованими.

Безпідставними є доводи обвинуваченого про неналежність доказу у вигляді відеозапису з місця події з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів провадження, відповідно до протоколу зняття показань технічних засобів, що мають функції відеозапису від 28 червня 2022 року, зміст якого досліджений місцевим судом, проведеного за участю ОСОБА_14 , відповідно до якого власник приватного будинку за адресою АДРЕСА_5 , ОСОБА_14 за допомогою комп`ютерної техніки, яка належить останньому, добровільно здійснив зняття показань технічних засобів, що мають функції відеозапису, які перебувають у його володінні за період часу з 11 години 00 хвилин по 11 годину 20 хвилин 27 червня 2022 року, шляхом самостійного копіювання таких показань на носій, який надав слідчий, а саме диск DVD+R, з написом «Videx» помаранчевого кольору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріальний носій лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

А тому, долучений слідчим до матеріалів провадження в якості речового доказу DVD+R диск з відеозаписом обставин події був виготовлений у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у виді файлів.

Таким чином, записаний на оптичний диск носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.

Такий висновок відповідає та узгоджується з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 року у справі № 751/6069/19, провадження № 51-1704км20.

При дослідженні вказаного відеозапису безпосередньо в судовому засіданні, обґрунтовано покладеного в основу вироку щодо ОСОБА_5 , суд першої інстанції безсумнівно встановив, що саме обвинувачений 27.06.2022 року об 11:05:44 годині, знаходячись біля Дніпровського центру професійно-технічної освіти, від`єднав електродріт від газонокосарки, залишивши його на місці, взяв газонокосарку в руки та швидко пішов з місця, перетинаючи при цьому проїжджу частину, перейшовши на праву її сторону, вийшовши на тротуар та підіймаючись вверх по ньому з метою приховання своєї злочинної діяльності. Під час перегляду вказаного відеозапису не встановив наявність будь-яких інших осіб, чим вмотивовано спростував версію ОСОБА_5 в частині наявності чоловіка, який, за його словами, попросив його допомогти в перенесенні газонокосарки на зупинку. А тому, дійшов обґрунтованого висновку, що даний доказ в повній мірі підтверджує факт наявності у обвинуваченого ОСОБА_5 умислу на вчинення кримінального правопорушення, а саме крадіжки, оскільки останній здійснював умисні, послідовні, логічні та таємні дії, направлені на вчинення кримінального правопорушення.

В підтвердження особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, місцевим судом в судовому засіданні переглянутий та досліджений й відеозапис проведення слідчого експерименту від 10 серпня 2022 року за добровільною участю підозрюваного, відповідно до якого ОСОБА_5 на пропозицію слідчого показав відрізок бордюру, на якому він сидів та палив цигарку, при цьому зазначивши, що саме на цьому місці його зафіксувала відеокамера. А тому, підстав для обґрунтованого сумніву щодо ідентифікації особи як ОСОБА_5 , який 27.06.2022 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, не встановлено.

Неспроможними також є ствердження обвинуваченого щодо неврахування показів свідка ОСОБА_11 в підтвердження його версії події щодо допомоги сторонньому невідомому чоловіку в переміщенні газонокосарки в інше місце. Так, за показами цього свідка, допитаного безпосередньо в судовому засіданні місцевого суду, останній повідомив обставини зустрічі з обвинуваченим на трамвайній зупинці на ОСОБА_15 , від вул. Гомільської метрів 100. Його покази детально викладені у мотивувальній частині оскарженого вироку. Свідок вказав, що в той день запропонував обвинуваченому роботу, на що останній повідомив, що чекає якусь людину щоб віддати інструмент, який був при ньому. Зазначив, що це була чи бензопила чи газонокосарка. Він не звертав увагу, чи бачив людину з перемотаною рукою, коли забирав обвинуваченого. Повідомив, що у обвинуваченого були матеріальні труднощі, він намагався зайняти гроші у когось, він його чекав. Оскільки займається побутовою технікою, ремонтом та викупом, запропонував купити інструмент, проте обвинувачений відмовив.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_11 , який не підтвердив існування людини з перемотаною рукою, якій начебто допомагав обвинувачений, та того, що під час зустрічі з ОСОБА_5 , останній відмовив йому продати викрадену газонокосарку з посиланням на те, що йому її необхідно потім віддати, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку зазначені відомості свідком не спростовують факт заволодіння обвинуваченим ОСОБА_5 майном в протиправний спосіб, а лише свідчать про небажання обвинуваченого ОСОБА_5 продавати газонокосарку цьому свідку та повідомляти йому про походження спірного майна та реальний спосіб заволодіння ним.

Вказуючи в апеляції на відсутність умислу на крадіжку, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 185 КК України крадіжка це таємне викрадення чужого майна. Тобто, крадіжка - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Крадіжка вважається закінченою з моменту вилучення майна і наявності реальної можливості розпоряджатися ним як своїм власним: продавати, сховати, подарувати, використати на свої потреби та ін..

З суб`єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел, тобто особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду.

Обов`язковими суб`єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Під час судового розгляду була об`єктивно встановлена черговість дій обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме, час та дата події, таємний процес заволодіння газонокосаркою, що підтверджується сукупністю доказів, належним чином досліджених та оцінених судом першої інстанції, та обґрунтовано покладених в основу вироку, в тому числі, й відеозаписом з місця події, продаж її свідку ОСОБА_12 , тобто наявності у обвинуваченого реальної можливості розпоряджатися майном як своїм власним та корисливого мотиву у вигляді отримання від свідка за рахунок продажу чужого майна грошових коштів, якими в подальшому обвинувачений розпорядився на власний розсуд. А тому, підстав для висновку про те, що у обвинуваченого не було умислу на таємне викрадення чужого майна, а саме, газонокосарки, не вбачається, у зв`язку з чим такі ствердження є невмотивованими та необґрунтованими.

За наведеного, доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо однобокості судового слідства та не встановлення достатніх доказів для доведення його винуватості є безпідставними.

Щодо недопустимості доказів у вигляді результатів проведених експертиз за ствердженнями обвинуваченого, через порушення чинного законодавства при їх проведенні, то колегія суддів враховує, такі доводи сторони захисту ретельно були перевірені судом першої інстанції, який їх відхилив, навівши належні та обґрунтовані мотиви такого свого рішення, з чим погоджується і колегія суддів, оскільки відповідно до приписів ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до мотивувальної частини оскарженого вироку, суд першої інстанції в основу доведеності винуватості ОСОБА_5 , оцінюючи надані суду два висновки експертів щодо вартості викраденого майна відповідно до вимог ст. 94 КПК, обґрунтовано дійшов до переконання, що саме висновок експерта № СЕ-19/104-24/1568-ТВ від 19 січня 2024 року є більш точним та в повній мірі відповідає критеріям належності, всебічності, повноти та об`єктивності, з огляду на те, що експерту для проведення вищевказаної експертизи було безпосередньо надано на дослідження об`єкт такого дослідження газонокосарку, що дало змогу експертам, крім проведення порівняльного аналізу, врахувати й технічні, візуальні (зовнішні) характеристики об`єкта, що досліджується. Об`єктивно встановлено, що саме цим висновком, який повною мірою відповідає вимогам КПК, Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮУ від 08.10.1998 року № 53/5, усунуті будь-які сумніви щодо розміру спричиненої шкоди потерпілому. А тому, врахувавши позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15 вересня 2022 року (справа 760/6513/17), результати саме цієї експертизи обґрунтовано поклав в основу оскарженого вироку.

Згідно зі ст. 85 КПК належними є такі докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Статтею 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Встановлено, що місцевий суд дотримався норм, встановлених ст.ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом.

А тому, підстав для висновку про недопустимість доказу у вигляді висновку судової товарознавчої експертизи № 1530 від 05 липня 2022 року недопустимим доказом з мотивів, наведених стороною захисту, відсутні, оскільки цю експертизу проведено компетентною особою судовим експертом ОСОБА_10 на підставі постанови слідчого про призначення товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні від 05.07.2022 року, а тому вищевказаний висновок є належним та допустимим доказом.

Належність тадопустимість решти доказів сумнівів не викликає, висновки суду та оцінка доказів по справі, викладенні в оскарженому вироку з достатньою повнотою, не містять протиріч та не викликають у колегії суддів сумнівів щодо правильності таких висновків, їх сукупність у взаємозв`язку є достатньою для висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Таким чином, при розгляді кримінального провадження в місцевому суді були встановлені та досліджені всі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, висновки суду про винність обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України у вироку належним чином мотивовані, ґрунтуються на сукупності зібраних та всебічно оцінених доказах, а тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого є безпідставними та необґрунтованими. Рішення місцевим судом прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року).

Щодо вимог апеляційної скарги прокурора про необхідність скасування вироку в частині призначеного ОСОБА_5 покарання через його м`якість, то такі вимоги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Перевіряючи вказані доводи, колегія суддів зважає на те, що при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 50 і 65 КК, якими передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Як слідує з вироку, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд врахував, обвинувачений вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, раніше судимого, не працевлаштованого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, перебуває на замісній терапії у лікаря нарколога, позицію представника потерпілого. Обставин, які б пом`якшували та обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено, а тому, зважаючи на схильність обвинуваченого до вчинення умисних кримінальних правопорушень, суд першої інстанції дійшов до вмотивованого висновку про те, що з метою попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень обвинуваченому слід призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Крім того, беручи до уваги, що ОСОБА_5 був засуджений вироком від 01 липня 2020 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з випробувальним терміном 2 роки, а кримінальне правопорушення, що йому інкриміновано, ОСОБА_5 було вчинено в період іспитового строку, то місцевий суд призначив йому остаточне покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції врахував всі обставини по справі, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та призначив покарання, яке відповідає особі винного, та яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, яке не є занадто м`яким.

Колегія суддів, також зважає на дотримання судом першої інстанції при призначенні покарання практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).

З огляду на разом вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни вироку з тих мотивів, які наведені в апеляційних скаргах сторін кримінального провадження, оскільки судом ухвалено вирок, який є законним, обґрунтованим, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, в їх сукупності, взаємозв`язку і достатності, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав, а тому в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та прокурораЗахідної окружноїпрокуратури м.Дніпра ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року щодо ОСОБА_5 ,обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.185КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4