Ухвала

від 31.01.2024 по справі 343/1657/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/1657/23

Провадження № 11-кп/4808/143/24

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду

в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в об`єднаному кримінальному провадженні № 12023091160000137 від 07 квітня 2023 року та №12023091160000270 від 04 липня 2023 року про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю обвинуваченого ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вважає, що клопотання прокурора є необґрунтованим та не справедливим, у ньому вказана неправдива інформація.

Зазначає, що немає ніяких намірів переховуватися, зобов`язується з`являтись на судові засідання вчасно, не виїжджати за межі району.

Наголошує, що має постійне місце проживання і відшкодував завдано шкоду. Також вказує, що його мама знаходиться в лікарні на лікуванні та потребує догляду і його подальше тримання під вартою може призвести до негативних наслідків для неї, оскільки вона лежача.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2024 року обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, визначено заставу в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень.

Суд першої інстанції мотивував прийняте рішення тим, що беручи до уваги дані, що характеризують особу ОСОБА_7 , враховуючи, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України зокрема, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, та оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, існують підстави для задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою. Відтак, враховуючи характеризуючі особу обвинуваченого дані, тяжкість вчиненого злочину, а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, суд дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

В судовому засіданні апеляційного суду:

- обвинувачений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт;

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно довимог ч.1ст.370КПК Українисудове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим.Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог закону. Суд першої інстанції правильно задовольнив клопотання, таке рішення прийнято за наявності необхідних для цього підстав, з наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого.

За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні обвинуваченимкримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цьогоКодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

ОСОБА_7 у об`єднаному кримінальному провадженні № 12023091160000137 від 07 квітня 2023 року та №12023091160000270 від 04 липня 2023 року обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого встановлено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років,таке згідноз ст.12КК Україниє тяжким злочином.

При вирішенні питання про законність оскарженого рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.

Зокрема, на стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.

Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.

В той час, оскільки зібрані під час досудового розслідування докази були достатніми для складання обвинувального акту, особа, про яку йдеться, могла вчинити таке правопорушення.

На думку суду апеляційної інстанції, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу.

Наведене прокурором у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають місце в даному випадку: - ОСОБА_7 може переховуватися від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який, відповідно до норм КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, усвідомлює неминучість покарання у випадку доведення його вини, не має постійного місця проживання, в нього відсутні джерела прибутку та міцні соціальні зв`язки; - ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та підозрюється в повторному вчиненні злочину проти власності, є переконливим.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Судовий розгляд триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Також, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином оцінив в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі характеризуючі особу обвинуваченого дані. Так, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження і жителя АДРЕСА_1 , неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів.

Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При застосуванні іншого більш м`якого запобіжного заходу відносно нього, зокрема домашнього арешту, існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_7 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції в повній мірі врахував положення ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції визначив ОСОБА_7 запобіжний захід альтернативний триманню під вартою - заставу, 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні, в повній мірі врахував необхідність обрання запобіжного заходу обумовленого обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України, обставини, вартість збитків, тяжкість правопорушення та суворість передбаченого покарання за такі дії, наявні з матеріалів клопотання дані про особу обвинуваченого, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та інші обставини, які враховуються згідно з ст. 178 КПК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визначення застави - 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки вважає такий розмір застави пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи дані, які містяться в матеріалах клопотання, та обставин кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується, а також достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 як обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, суд апеляційної інстанції не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись вимогами ст. ст. 177, 183, 182, 197, 376, 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в об`єднаному кримінальному провадженні № 12023091160000137 від 07 квітня 2023 року та №12023091160000270 від 04 липня 2023 року про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5