Рішення

від 31.01.2024 по справі 501/2709/22

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 31.01.2024

Справа № 501/2709/22

2/501/445/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області в м. Чорноморську цивільну справу за

позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК», місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12

до

відповідача ОСОБА_1 , місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

1. Виклад позиції позивача.

АТ «УкрСиббанк» (надалі позивач) 29.09.2022 звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором надання споживчого кредиту №11074927000 від 10.11.2006 (в системі обліку банку договорів №11527802000) по кредиту та процентах у розмірі 314298,28 грн. та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.11.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (з 24.11.2018 змінено назву на АТ «УкрСиббанк») та відповідачем укладено кредитний договір в іноземній валюті №11527802000, відповідно до якого їй надано кредит (грошові кошти) в розмірі 49682,00 доларів США, шляхом зарахування коштів на поточний рахунок відповідача, а відповідач зобов`язалась щомісячно повертати наданий кредит та сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі та порядку, встановленому кредитним договором, але у будь-якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі, не пізніше 10.11.2013, якщо тільки не застосується інший термін повернення кредиту. Додатковою угодою №2 від 09.02.2009 до кредитного договору внесені зміни схеми погашення кредиту та продовжено строк користування кредитом до 10.11.2023. Сторони домовилися, що для ідентифікації договору може застосовуватися номер договору 11107492701.

За користування кредитними коштами відповідач зобов`язалась сплачувати проценти у розмірі 11,3 % річних. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останніх коштів у власність банку, та сплачуються в порядку, встановленому договором.

21.09.2021 відповідач звернулась до банку з заявою про проведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті (№1381-IХ від 13.04.2021) та п.7 Розділу IV «Прикінцеві положення та перехідні положення «Закону України «Про споживче кредитування».

Станом на 28.09.2021 за кредитним договором №11107492701 існувала заборгованість відповідача перед банком в іноземній валюті 26798,71 доларів США за кредитом та у розмірі 26974,52 доларів США за процентами.

На підставі заяви відповідача та зазначених положень заборгованість за кредитним договором було реструктуризована та борг за кредитом станом на 28.09.2021 у розмірі 18205,66 доларів США був переведений у гривню за курсом НБУ 15,852800 грн. за 1 дол. у розмірі 288610,69 грн.

Відповідачу було направлено інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації з графіком обчислення загальної вартості кредиту, а саме:

- змінено валюту зобов`язань на українську гривню;

- сукупна сума заборгованості, яка вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації (заборгованість зі сплати кредиту за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації 288610,69 грн.;

- строк кредитування до 26.09.2031;

- відсоткова ставка 9,48 % річних, визначена виходячи з розміру українського індексу ставок за 12-ти місячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, на який проводиться реструктуризація, збільшеного на один процентний пункт). Надалі, розмір процентів за користування кредитом змінюється через кожен календарний рік з дня проведення реструктуризації та встановлюється в розмірі українського індексу ставок за 12-ти місячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, на який проводиться реструктуризація, збільшеного на один процентний пункт);

- строк сплати процентів з 1 по 28 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким було нараховано банком такі проценти за користування кредитом;

- для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме 11107492701, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку за результатами проведення реструктуризації, а саме: №11527802000. При цьому при здійсненні погашення заборгованості за кредитом сторонами використовується реєстраційний номер договору №11527802000;

- днем проведення реструктуризації вважається день отримання банком заяви про реструктуризацію 28.09.2021.

Уклавши з позивачем вказаний кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності відповідач систематично порушувала свої договірні зобов`язання, що призвело до виникнення перед банком заборгованості у розмірі 314298,28 грн., з яких: 288610,69 грн. заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена 26445,88 грн., за період з 29.11.2021 по 13.09.2022; 25687,59 грн. заборгованість за процентами за період з 22.11.2021 по 31.08.2022, яка до теперішнього часу не погашена, що і стало підставою для звернення АТ «УКРСИББАНК» з даним позовом до суду.

У встановлений ухвалою строк відповідач не подала відзив на позов.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання (а.с.241), в якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, справу розглядати у його відсутність і не заперечував проти заочного розгляду справи.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу від 29.09.2022 цивільну справу розподілено судді Петрюченко М.І. (а.с.162).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 07.10.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.165-166).

Окремо суд звертає увагу щодо участі в судових засіданнях відповідача, його представника в судові засідання.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

В матеріалах справи містяться докази, в яких відповідач, його представник належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду справи, їх повідомлення здійснювалось з дотриманням процесуального законодавства.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач, його представник по справі до суду не з`явилися, що не перешкоджає продовженню розгляду справи без їх участі на підставі доказів, наявних в матеріалах даної цивільної справи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Крім того, статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу, що провадження в цій справі відкрито ще 07.10.2022 (існує тривалий розгляд справи), тому з метою уникнення порушень вимог ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна та яка гарантує кожному учаснику процесу право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд дійшов до висновку про продовження розгляду справи без участі сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах даної цивільної справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що що 10.11.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (з 24.11.2018 змінено назву на АТ «УкрСиббанк») та відповідачем укладено кредитний договір в іноземній валюті №11527802000, відповідно до якого їй надано кредит (грошові кошти) в розмірі 49 682,00 доларів США, шляхом зарахування коштів на поточний рахунок відповідача, а відповідач зобов`язалась щомісячно повертати наданий кредит та сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі та порядку, встановленому кредитним договором, але у будь-якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі, не пізніше 10.11.2013, якщо тільки не застосується інший термін повернення кредиту. Додатковою угодою №2 від 09.02.2009 до кредитного договору внесені зміни схеми погашення кредиту та продовжено строк користування кредитом до 10.11.2023. Сторони домовилися, що для ідентифікації договору може застосовуватися номер договору 11107492701.

За користування кредитними коштами відповідач зобов`язалась сплачувати проценти у розмірі 11,3 % річних. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останніх коштів у власність банку, та сплачуються в порядку, встановленому договором.

21.09.2021 відповідач звернулась до банку з заявою про проведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті (№1381-IХ від 13.04.2021) та п.7 Розділу IV «Прикінцеві положення та перехідні положення «Закону України «Про споживче кредитування».

Станом на 28.09.2021 за кредитним договором №11107492701 існувала заборгованість відповідача перед банком в іноземній валюті 26798,71 доларів США за кредитом та у розмірі 26974,52 доларів США за процентами.

На підставі заяви відповідача та зазначених положень заборгованість за кредитним договором реструктуризована та борг за кредитом станом на 28.09.2021 у розмірі 18205,66 доларів США був переведений у гривню за курсом НБУ 15,852800 грн. за 1 дол. у розмірі 288610,69 грн.

Відповідачу направлено інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації з графіком обчислення загальної вартості кредиту.

Відповідач у встановлений кредитним договором термін свої зобов`язання не виконала, кредит не погасила, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем, станом на 13.09.2022 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 314298,28 грн., з яких: 288610,69 грн. заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена 26445,88 грн., за період з 29.11.2021 по 13.09.2022; 25687,59 грн. заборгованість за процентами за період з 22.11.2021 по 31.08.2022, що підтверджується довідками-розрахунками заборгованості (а.с. 147-160).

На адресу відповідача 09.06.2022 направлено повідомлення з вимогою погасити прострочену заборгованість за договором про надання споживчого кредиту 11074927000 від 10.11.2006 протягом 31 календарного дня з дати отримання повідомлення, яке останнім проігноровано (а.с.30-31 зв.).

V. Оцінка Суду.

Суд дослідив надані до позову докази, наведені доводи і дійшов висновку, що позов Банку підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено ст.629 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно із ч.2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором. Отже, згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідачем не надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень та спростування вимог позивача.

Надані суду докази свідчать, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав: не повернув своєчасно Банку кредитні кошти у повному обсязі і не сплатив відсотки за користування кредитом, внаслідок чого станом на 13.09.2022 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 314298,28 грн., з яких: 288610,69 грн. заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена 26445,88 грн., за період з 29.11.2021 по 13.09.2022; 25687,59 грн. заборгованість за процентами за період з 22.11.2021 по 31.08.2022, що підтверджується довідками-розрахунками заборгованості (а.с. 147-160).

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно платіжного доручення №0021769544 від 15.09.2022 (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 4714,77 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГОТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за договором надання споживчого кредиту №11074927000 від 10.11.2006 (в системі обліку банку договорів №11527802000) по кредиту та процентах у розмірі 314298,28 грн. та судовий збір у розмірі 4714,47 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення складено 31.01.2024.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко