Постанова

від 15.01.2024 по справі 902/475/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року Справа № 902/475/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

позивача Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" - предст. Коренюк М.В.

відповідача Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" - кер. Студенніков Є.Ф., предст. Студеннікова О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.09.2023 р.

постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 09.10.2023 р.

у справі № 902/475/23 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до відповідача Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД"

про стягнення 144402,77 грн. заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 27.09.2023 р. Господарський суд Вінницької області задоволив позов Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у справі № 902/475/23. Згідно з рішенням підлягає стягненню з Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 144402,77 грн. заборгованості та 2684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Виробничо-комерційне підприємство-товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Скаржник звертає увагу, що пунктом 3.1.1 договору купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2010 р. № 98 передбачене безумовне нічим не обмежене право відповідача на відмову від послуг позивача, та доводить, що попри те, що жодного із примірників додаткових угод позивач відповідачеві не повернув, оскільки одностороння відмова від договору не залежить від дій іншої сторони, цей факт не впливає на факт розірвання договору в частині. Пояснює, що приміщення відповідача за адресою: вул. Козицького (М. Оводова), 15 наразі технічно взагалі не підведено до жодних теплових мереж, що і стало причиною відмови від послуг позивача.

Стверджує, що позивачем був обраний неналежний спосіб захисту свого порушеного, як він вважає, права - позивач повинен був подати рецисорний позов (або спочатку, або одночасно із позовом про стягнення заборгованості) та в рамках першого доводити недійсність відмови відповідача від договору, перш ніж стягувати плату за послугу, від якої відмовився відповідач. Оскільки рецисорний позов позивачем не подавався, тому за твердженнями скаржника, договір є зміненим в частині припинення його умов на об`єкти відповідача по вул. Ватутіна, 33 та М. Оводова (Козицького), 15.

Доводить, що жодних доказів, які підтверджують обсяг наданих послуг та обґрунтованість розрахунків матеріали справи не містять. Суд першої інстанції прийняв дублікати актів здачі - прийняття виконаних робіт на загальну суму начебто 144402,77 грн., тоді як в дублікатах актів здачі-прийняття виконаних робіт зазначено, що позивачем за період з листопада 2021 року по лютий 2023 року надані послуги загальною вартістю 176008,94 грн.

Зазначає також, що в матеріалах справи містяться копії актів здачі-прийняття виконаних робіт, оригінали яких знаходяться у відповідача, датованих 31 січня 2023 року та 28 лютого 2023 року, в яких зазначено, що в січні 2023 р. та лютому 2023 р. згідно договору № 98 від 01.10.2010 р. виконавцем були надані послуги загальною вартістю 18331,80 грн. та - 31450,48 грн. відповідно. Таким чином позивачем подані суду першої інстанції начебто дублікати актів на загальну суму 176008,94 грн., відповідач же отримував акти на загальну суму 98824,2 грн.

На підставі викладеного просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 27 вересня 2023 року у справі № 902/475/23 та ухвалити нове рішення, про відмову у позові.

Позивач заперечив проти доводів скаржника. Представник позивача надав усні пояснення в судовому засіданні та на вимогу суду подав письмові пояснення.

Зазначає, що на виконання укладеного сторонами договору в період з листопада 2021 року по лютий 2023 року включно позивачем здійснено постачання теплової енергії до приміщень відповідача, які зазначені у додатку № 1 до договору, на загальну суму 176008,95 грн., що підтверджується наданими позивачем актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) в дублікатах (зазначене також наведено у виписці з журналу нарахувань і оплати за відповідний період). Разом з цим, у січні 2023 року підприємством було здійснено перерахунок за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року на загальну суму 31606,18 грн. (відповідно до погодженого між сторонами розміру приєднаного теплового навантаження), тому з січня 2023 року застосовувалося навантаження на адміністративну будівлю по вул. Оводова, 15 в розмірі 0,0366 Гкал/год, яке відповідає умовам договору від 01.10.2010 р. № 98. Таким чином сума основного боргу складає 144402,77 грн. (176008,95 грн. 31606,18 грн.). Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи актом звірки розрахунків, рахунками № 00098 від 31.01.2023 р. та від 28.02.2023 р.

Пояснює, що перерахунок у розмірі 31606,18 грн. був здійснений теплопостачальною організацією відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2023 р. у справі № 902/1094/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 р., а перерахунок у розмірі 45578,56 грн. був здійснений відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 р. у справі № 902/1178/21, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 р.

В судових засіданнях апеляційного суду представники відповідача/скаржника доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача заперечила проти доводів відповідача, доводила про необґрунтованість апеляційної скарги і просила колегію суддів залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

01.10.2010 р. Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"/постачальник та Виробничо-комерційне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс - ЛТД"/споживач уклали договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 98 /а.с. 10-11 у т.1/.

Відповідно до п. 1 договору постачальник/позивач бере на себе зобов`язання продавати та постачати споживачеві/відповідачу теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та за параметрами теплоносія на вході мереж споживача/відповідача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач/відповідач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку теплової енергії.

У випадку відсутності або несправності приладу комерційного обліку кількість спожитої теплової енергії визначається, як виняток, розрахунковим шляхом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача/відповідача в розрахунковому періоді.

На підставі п. 6.2. договору споживач/відповідач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково відповідно до теплового навантаження.

У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов`язковим для сторін з моменту введення їх в дію.

Згідно з п. 6.5., 6.6. договору № 98 від 01.10.2010 р. сторонами погоджено, що по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов`язку оплати по цьому договору.

У разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт споживачем, без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.

Згідно з п.п.. 7.3.4, 7.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач/відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством. У випадку прострочення платежу менш ніж на 1 календарний місяць, постачальник/позивач може не застосовувати цю санкцію при наявності гарантійного листа споживача/відповідача з зазначенням дати проведення розрахунку.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2011 р., в частині розрахунків - діє до їх повного проведення (п. 10.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4. договору).

Згідно з додатком 4 до договору № 98 від 01.10.2010 р. сторонами погоджено тарифи на теплову енергію. Так, споживач/відповідач сплачує по тарифу, що діє на день підписання цього додатку: за приєднане теплове навантаження 36788,00 грн. За 1 Гкал/годину з ПДВ; за спожиту теплову енергію 468,51 грн за 1 Гкал з ПДВ; за втрати з витоком 29,15 грн за 1 тону хімочищеної води з ПДВ /а.с. 16 у т.1/.

На виконання умов договору в період з листопада 2021 року по лютий 2023 року включно позивачем здійснено постачання теплової енергії до приміщень відповідача, які зазначені у додатку № 1 до договору - вул. Стеценко, 57, м. Вінниці та вул. Миколи Оводова, 15 у м. Вінниці, на загальну суму 176008,94 грн, що підтверджується актами здачі- прийняття виконаних робіт (надання послуг) в дублікатах :

-за листопад 2021 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 30.11.2021на суму 14 926,97 грн;

- за грудень 2021 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.12.2021 на суму 8442,74 грн;

-за січень 2022 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.01.2022 на суму 13 767,55 грн;

-за лютий 2022 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 28.02.2022 на суму 13 281,49 грн;

-за березень 2022 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.03.2022 на суму 16 562,57 грн;

-за квітень 2022 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 30.04.2022 на суму 7747,36 грн;

-за травень 2022 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.05.2022 на суму 7188,26 грн;

-за червень 2022 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 30.06.2022 на суму 7188,26 грн;

-за липень 2022 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.07.2022 на суму 7188,26 грн;

-за серпень 2022 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.08.2022 на суму 7188,26 грн;

-за вересень 2022 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 30.09.2022 на суму 7188,26 грн;

-за жовтень 2022 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.10.2022на суму 8128,42 грн;

- за листопад 2022 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 11.2022 на суму 13 785,58 грн;

- за грудень 2022 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 11.12.2022 на суму 16 022,50 грн (дублікат);

-за січень 2023 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.01.2023 на суму 13 274,38 грн;

- за лютий 2023 року - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 28.02.2023 на суму 14 128,08 грн /а.с. 21-36 у т.1/.

Акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за листопад, грудень 2021, січень 2022, вручені відповідачу під розписку, що підтверджується реєстрами отриманих рахунків, актів здачі-прийняття виконаних робіт /а.с. 37-39 у т.1/.

Акти за лютий 2022 - березень 2023 року разом із рахунками на оплату були направлені на адресу відповідача цінними листами з описом вкладення /а.с. 40-53 у т.1/.

Відповідач оплату за послуги, надані згідно з цими актами, не виконав. Докази такого суду не надані.

На претензію позивача від 23.03.2023 р. з вимогою про оплату заборгованості в сумі 144402,76 грн. відповідач 27.04.2023 р. надіслав відповідь із запереченням проти таких нарахувань, зазначивши про їх недостовірність. Власні зустрічні розрахунки відповідач не надав.

Отже, на умовах договору № 98 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2010 р. між сторонами відбулись правовідносини з постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, які врегульовані нормами пар.3 глави 30 ГК України та пар.5 гл.54 ЦК України.

Відповідно до ст. 275 ГК України, ст..714 ЦК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Норми ч. 6 ст. 276 ГК України визначають, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, у тому числі умови та порядок обліку відпуску споживання теплової енергії, врегульовані нормами Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (втратили чинність 01.05.2022 р.).

Згідно п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Господарський договір згідно зі ст.174 ГК України є однією із підстав виникнення господарського зобов`язання. Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що позивач на виконання умов договору № 98 від 01.10.2010 р. за період з листопада 2021 року по березень 2023 року постачав відповідачу теплову енергію до двох об`єктів нерухомого майна по вул. Стеценко 57 та вул. Миколи Оводова 15 (раніше вул. Козицького 15) у м. Вінниці, про що оформлені акти здачі-прийняття виконаних робіт за вказаний період /а.с. 21-36 у т.1/, реєстри рахунків та актів здачі-прийняття виконаних робіт /а.с. 37-39 у т.1/.

Колегія суддів звертає увагу, що за умовами договору сторони погодили, що теплопостачання здійснюється за трьома адресами, а саме: вул. Стеценко, 57, вул. Козицького, 15 та вул. Ватутіна, 33 у м. Вінниця. Разом з тим, по об`єкту за адресою вул. Ватутіна, 33 у м.Вінниця після його відчуження, зокрема, у спірний період теплопостачання позивачем відповідачеві не виконувалось і не нараховувалось.

Стосовно доводів відповідача в апеляційній скарзі про неправомірне нарахування за приєднане навантаження по об`єкту по вул. Оводова, 15, оскільки має місце одностороння відмову від договору в цій частині, колегія суддів відзначає наступне.

Самовільне відключення споживачів від мережі централізованого опалення з порушенням установленого законодавством порядку не звільняє споживача від обов`язку щодо оплати відповідних послуг, і така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 16.10.2019 р. у справі № 703/69/16-ц; від 11.09.2019 р. у справі № 456/2222/16-ц; від 19.09.2019 р. у справі № 629/367/17; від 25.09.2019 р. у справі № 522/401/15-ц. Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Відповідно до п. п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (на час подіі), споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що припинення теплопостачання споживача поза межами дозвільної процедури, не припиняє нарахування оплати спожитих послуг, абонентної плати або інших послуг, надання яких пов`язане з функціонування системи теплопостачання та опосередковано впливає на процес надання послуг з теплопостачання окремому споживачу.

В матеріалах справи відсутні докази дотримання дозвільних процедур на вчинення відповідних дій, акт про від`єднання від мережі теплопостачання тощо. Отже, колегія суддів вважає правомірним нарахування позивачем плати за приєднане теплове навантаження.

Зміст актів здачі-прийняття виконаних робіт за вказаний період підтверджує, що за визначеними тарифами нараховано плату за приєднане навантаження до двох об`єктів та плату за теплову енергію лише по одному об`єкту, оскільки сторонами підтверджено, що у приміщення за адресою вул. Миколи Оводова 15 у м. Вінниця теплова енергія не постачалось.

Натомість у січні 2023 року позивач виконав перерахунок за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року на загальну суму 31606,18 грн. (відповідно до погодженого сторонами розміру приєднаного теплового навантаження), тому з січня 2023 року застосовувалося навантаження на адміністративну будівлю по вул. Оводова, 15 в розмірі 0,0366 Гкал/год, що відповідає умовам договору від 01.10.2010 р. № 98.

Сума заборгованості складає 144402,77 грн. з урахуванням такого перерахування : 176008,95 грн. 31606,18 грн., що підтверджено рахунками № 00098 від 31.01.2023 р. Перерахунок у розмірі 31606,18 грн. був здійснений відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 19.01.2023 р. у справі № 902/1094/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 р.

Заперечення відповідача до актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 30.11.2021 р., 31.12.2021 р., 31.01.2022 р., 31.03.2022 р., 31.05.2022 р., 30.07.2022 р., 28.02.2023 р., викладені у листах від 20.12.2021 р. № 52, від 20.01.2022 р. № 3, від 11.02.2022 р. № 8, від 23.04.2022 р. № 15, від 28.06.2022 р. № 22, від 29.08.2022 р. № 23, від 06.09.2022 р. № 28, від 03.04.2023 р. № 12, полягають у незгоді з алгоритмом проведених позивачем розрахунків, застосованими величинами при визначенні суми наданих послуг та направлені на приведення розрахунків із умовами договору /а.с. 60 у т.1/. Отже, такі заперечення відповідача були враховані позивачем шляхом перерахунку на суму 31606,18 грн., про який зазначено вище і підтверджено рахунком № 000098 від 31.01.2023 р. /а.с. 100, 102, 104, 106, 108, 111, 112-113, 116 у т.1/.

З урахуванням наведеного оцінюються судом як необґрунтовані доводи скаржника про те, що суд першої інстанції прийняв дублікати актів здачі - прийняття виконаних робіт на загальну суму 144402,77 грн., в той час як відповідачеві надіслані дублікати актів здачі-прийняття виконаних робіт за період з листопада 2021 року по лютий 2023 року на загальну суму 176008,94 грн.

Як зазначено вище, відповідно до умов п.6.5-6.6 договору позивачем враховано як заперечення відповідача, так і відсутність заперечень по актам, які направлялись споживачеві. Крім зазначеного вище, позивачем був здійснений перерахунок на суму 45578,56 грн. відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 р. у справі № 902/1178/21, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 р.

Суду надана виписка з журналу нарахувань і оплат за період з 11.2021 р. по 03.2023 р. по особовому рахунку відповідача № 98 /а.с. 8 у т.1/, яка відображає стан розрахунків між сторонами та відповідні коригування протягом спірного періоду. Така виписка не є розрахунком, оскільки містить інформацію як про нарахування за надані послуги, так і про суми перерахунків і коригувань. Аналіз вихідних даних, відображених у виписці, дозволяє дійти висновку про правильність розрахунків позивача, які грунтуються на облікових документах з відповідними коригуваннями, про що зазначено вище. Саме такими коригуваннями пояснюється розбіжність у сумах актів здачі - прийняття виконаних робіт на загальну суму 176008,94 грн., які протягом періоду з листопада 2021 року по лютий 2023 року направлялись відповідачеві /а.с.115-117 у т.1/, із сумою 144402,77 грн., відображеною у актах після коригування, в т.ч. з урахуванням заперечень відповідача згідно з умовами п.6.6. договору.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 27.09.2023 р. у справі № 902/475/23 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи викладені у апеляційній скарзі відповідача Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс ЛТД» не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 27.09.2023 р. у справі № 902/475/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, визначеному Господарським проіесуальним кодексом України.

Справу № 902/475/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 31.01.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.