Постанова

від 25.01.2024 по справі 132/1157/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/1157/19

Провадження № 22-ц/801/305/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Аліменко Ю. О.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 рокуСправа № 132/1157/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В.,

за участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,

учасники справи:

стягувач ОСОБА_1 ,

боржник ОСОБА_2 ,

зацікавлена особа Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2019 року, постановлену під головуванням судді Аліменко Ю. О., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про видачу дублікату судового наказу та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, -

в с т а н о в и в:

02.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення йому строку пред?явлення виконавчого документу до виконання і видачу дублікату судового наказу, посилаючись на те, що судовим наказом Калинівського районного суду Вінницької області від 09.10.2009 року на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 85 385,50 грн, судовий збір у розмірі 426,93 грн та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30,00 грн. Вирішено питання судових витрат.

На примусове виконання вказаного судового наказу стягувачем ПАТ «Брокбізнесбанк» було направлено виконавчий документ і 12.11.2010 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з його виконання.

07.02.2018 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір №227 про відступлення права вимоги.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 02.05.2018 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, замінено сторону стягувача з ПАТ «Брокбізнесбанк» на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з примусового виконання вищевказаного судового наказу.

Після отримання даної ухвали ОСОБА_1 було направлено запит до відповідного державного органу про хід виконавчого провадження. 11.02.2019 року йому надійшла відповідь, у якій було зазначено, що за вказаним виконавчим документом відкривалось виконавче провадження, однак, 30.12.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на те, що оригінал виконавчого документу був втрачений під час поштової пересилки, а він ,як новий стягувач, не мав можливості раніше звернутись до суду із клопотанням про видачу дублікату виконавчого документу, оскільки процесуальне правонаступництво згідно ухвали суду відбулось 02.05.2018 року, а відповідь про втрату виконавчого листа отримано ним 11.02.2019 року.

Через втрату оригіналу зазначеного виконавчого документу була відсутня можливість пред`явити його до виконання та виконати рішення суду, а тому видача дубліката цього документу була необхідною для виконання рішення суду та отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на вказані обставини, як на поважні причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, ОСОБА_1 просив суд замість втраченого оригіналу судового наказу №2-н-193/09, видати дублікат виконавчого листа і поновити строк на пред`явлення вищевказаного виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 18.04.2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Видано дублікат судового наказу замість втраченого оригіналу судового наказу у справі № 2-н-193/09 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у сумі 85842,43 грн, за кредитним договором, судовий збір у розмірі 426,93 грн та судові витрат на інформаційно технічне забезпечення у розмірі 30,00 грн. Поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення зазначеного виконавчого листа до виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а у справі постановити нове судове рішення ,яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату судового наказу та в поновленні строку на пред`явлення його до виконання. Зазначив, що суд дійшов помилкового висновку щодо втрати виконавчого документу та наявності підстав для поновлення строку на пред`явлення його до виконання, оскільки обґрунтовуючи втрату виконавчого документу стягувач посилався на лист від 11.02.2019 року ДВС з якого вбачається лише те, що , що на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання судового наказу ,проте 30.12.2015 року виконавчий документ було повернуто стягувачеві ПАТ «Брокбізнесбанк» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»( в ред.1999 року)

Заміна стягувача відбулась 02.05.2018 року ,а доказів, що ОСОБА_1 звертався до первинного стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» щодо отримання виконавчого документу у матеріалах провадження відсутні. Крім того, суд безпідставно дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання ,так як не врахував, що заміна стягувача на ОСОБА_1 відбулась 02.05.2018 року, проте до дати його звернення до ГТУЮ у Вінницькій області - 10.01.2019 року він не намагався встановити місцезнаходження виконавчого документу, що підтверджується листом Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 11.02.2019 року.

На час заміни стягувача з ПАТ «Брокбізнесбанк» на ОСОБА_1 02.05.2018 року строк пред`явлення виконавчого документу пропущений ще не був, а закінчився лише 30.12.2018 року, однак, у вказаний строк даний виконавчий лист стягувачем не був пред`явлений до виконання, а зволікання заявника не свідчить про поважність причин пропуску ним строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки стягувач пропустив вказаний строк через власну бездіяльність .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає ухвалу суду законною і обгрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, ухвалу суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що судовим наказом Калинівського районного суду Вінницької області від 09.10.2009 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 85385,50 грн, судового збору на суму 426,93 грн, та 30,00 грн судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На підставі договору факторингу №227 від 07.02.2018 року, укладеного ПАТ «Брокбізнесбанк» з ОСОБА_1 , останньому було відступлено право вимоги за кредитним договором.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що стягувач ПАТ «Брокбізнесбанк» відступив ОСОБА_1 своє право вимоги за кредитним договором , оригінал судового наказу було втрачено під час поштової пересилки, а пред`явлення його до виконання новим стягувачем не було можливим, оскільки процесуальне представництво відбулось 02.05.2018 року, відповідь ДВС про втрату виконавчого документу ним отримано 11.02.2019 року, а тому є підстави для поновлення ОСОБА_1 строку пред`явлення судового наказу до виконання і видачі йому дублікату цього наказу.

Колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до п.17.4 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) щодо застосування норм права у спірних правовідносинах дійшла висновку, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разів трати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання .Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату судового наказу, посилався на те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання було пропущено стягувачем з поважної причини через втрату виконавчого документа. На підтвердження втрати виконавчого документа та своїх вимог в якості доказів було надано лише наступні докази: копію ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 02.05.2018 року про заміну стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Брокбізнесбанк» на ОСОБА_1 та лист відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 11.02.2019 року №1706/02.1-25/8 про повернення виконавчого документу стягувачу (ПАТ «Брокбізнесбанк») 30.12. 2015 року. Будьяких інших доказів заявник ОСОБА_1 суду першої інстанції не надав.

Колегія суддів вважає, що лист відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 11.02.2019 року №1706/02.1-25/8, яким ОСОБА_1 повідомлено про винесення 30.12.2015 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ( на той час ПАТ`Брокбізнесбанку) відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону 1999 року),не є достовірним доказом факту саме втрати виконавчого документу і при пересилці , так як не містить щодо цього жодних фактів , що давали б суду підстави для такого висновку, Стягувач не надав доказів того, що на час придбання ним права вимоги у лютому 2018 року цей виконавчий документ не був отриманий ПАТ «Брокбізнесбанк» банком і був у останнього відсутній , на якому етапі ,ким саме був втрачений документ ,чи був він втрачений з вини інших осіб при пересиланні чи є втраченим з вини самого банку стягувача у справі. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 набув права вимоги ще 7 лютого 2018 року і набув прав стягувача у виконавчому провадженні згідно ухвали Калинівського районного суду Вінницької області ще 02.05.2018 року .Проте, з травня 2018 року ОСОБА_1 долею виконавчого документу не цікавився, до виконавчої служби з цього питання до 10.01.2019 року не звертався , а отримавши 11.02.2019 року відповідь про повернення виконавчого документу стягувачу , до суду із заявою про видачу йому дублікату виконавчого документу звернувся лише 02.04.2019 року. Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ОСОБА_1 своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій щодо своєчасного контролю за реалізацією набутого ним права вимоги та виконанням судового рішення на його користь , він суду не надав.

У ході апеляційного провадження, до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 додав копії нових доказів у справі, проте клопотання апеляційному суду про їх долучення до матеріалів даної справи, не заявляв.

Відповідно доч.ч.1.4ст.367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки нові докази суд апеляційної інстанції приймає і досліджує лише у виняткових випадках, а заявник ОСОБА_1 не надав апеляційному суду докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього і не заявляв відповідного клопотання, у апеляційного суду відсутні правові підстави при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду долучати та оцінювати ті нові докази, що не надавались суду першої інстанції при розгляді справи, не досліджувались ним при встановленні обставин, що мають значення, і якими суд своє рішення не обґрунтовував.

З огляду на викладене, колегія суддів переконана, що заявник ОСОБА_1 при розгляді справи не надав суду першої інстанції належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів втрати виконавчого документу, зокрема, й при пересилці , які могли б бути підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання і видачі його дублікату, а апеляційний суд позбавлений процесуального права дослідження і оцінки нових доказів у справі, які в позапроцесуальний спосіб були просто «прикріплені» ОСОБА_1 до відзиву на апеляційну скаргу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність обставин втрати виконавчого документу і поважності причин пропуску стягувачем строку пред`явлення його до виконання, а тому доводи апеляційної скарги є підставними, ухвала суду не є законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню апеляційним судом з постановленням нової ухвали - про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Відповідно ст.141 ЦПК України на користь заявника апеляційної скарги з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536.8 грн

Керуючись нормами ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 18.04.2019 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату судового наказу Калинівського районного суду №22-н-193/09 від 09.10.2009 року та поновлення строку пред`явлення його до виконання - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.Г. Копаничук

судді: С. К. Медвецький

В. В. Оніщук