Рішення

від 31.01.2024 по справі 904/4074/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024м. ДніпроСправа № 904/4074/23

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Мошуль", село Златоустівка Криворізького району Дніпропетровської області

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до відповідача-2: Новопільської сільської ради, село Новопілля Криворізького району Дніпропетровської області

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Григорчук М.І.

Представники:

від позивача: Митрошин С.В., адвокат, довіреність від 07.11.2023 (в режимі відеоконференції)

від відповідача-1: Міссон Д.В., витяг з ЄДР, представник (в режимі відеоконференції)

від відповідача-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Селянським (фермерським) господарством "Мошуль" подано до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву, в якій просить визнати за Селянським (фермерським) господарством "Мошуль" права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 66,4 га для ведення фермерського господарства кадастровий номер 1221882400:02:001:0091 розташованої за межами села Златоустівка Новопільської сільської ради, Криворізький район Дніпропетровська область.

Позовні вимоги мотивовані невизнання відповідачами (оспорювання) за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою наданою для ведення фермерського господарства голові (засновнику) відповідача після його смерті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 31.07.2023 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження в засіданні на 29.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 23.07.2023 у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про проведення засідання режимі відеоконференції відмовлено.

23.08.2023 від представника Селянського фермерського господарства "Мошуль" через систему електронний суд надійшло клопотання в якому просить суд провести судове засідання по справі №904/4074/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 24.07.2023 у задоволенні клопотання Селянського фермерського господарства "Мошуль" відмовлено.

25.08.2023 від Новопільської сільської ради надійшла заява, в якій відповідач-2 позовні вимоги підтримує та просить підготовче засідання провести без участі його представника.

У судове засідання, яке відбулося 29.08.2023, представники відповідачів не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 29.08.2023 відкладено підготовче судове засідання у справі на 27.09.2023.

20.09.2023 від представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області через систему електронний суд надійшло клопотання в якому просить суд провести судове засідання по справі №904/4074/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 20.09.2023 клопотання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

25.09.2023 від представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач-1 вважає, що не є неналежним відповідачем у справі, тому це є самостійною підставою для відмови у позові. Також відповідач-1 стверджує, що відповідачі не порушувала прав позивача, заявлений позивачем спосіб захисту є неналежним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.09.2023, господарським судом оголошено перерву до 11.10.2023.

27.09.2023 від представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів направлення відзиву з додатками на адресу сторін по справі 904/4074/23.

У судове засідання, яке відбулося 11.10.2023, представник відповідача-2 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 11.10.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу призначити до розгляду в засіданні на 07.11.2023.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.11.2023, господарським судом оголошено перерву до 22.11.2023.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.11.2023, господарським судом оголошено перерву до 06.12.2023.

05.12.2023 від представника Селянського фермерського господарства "Мошуль" через систему електронний суд надійшло клопотання в якому просить суд повернутися до розгляду справи №904/4074/23 у підготовчому засіданні та продовжити підготовче засідання.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що в судовому засіданні 22.11.2023 встановлено, що позивач помилково замість копії рішення власника селянського фермерського господарства "Мошуль" №31 від 21.07.2017 про виключення ОСОБА_1 з власників селянського фермерського господарства "Мошуль" в зв`язку зі смертю, помилково надав копію протоколу зборів №32 від 23.11.2020 про виключення ОСОБА_2 .

Вказаний документ підтверджує, що ОСОБА_1 на день смерті був членом селянського фермерського господарства "Мошуль".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 06.12.2023 постановлено повернутися до стадії підготовчого провадження у справі № 904/4074/23; призначити підготовче засідання у справі на 26.12.2023 на 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів для представників Селянського фермерського господарства "Мошуль" та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

У судове засідання, яке відбулося 26.12.2023, представник відповідача-2 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 26.12.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу призначити до розгляду в засіданні на 17.01.2024.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.01.2024, господарським судом оголошено перерву до 31.01.2024.

Під час розгляду справи по суті представники позивача підтримали позовні вимоги, представник відповідача-1 підтримав заперечення на позов, представник відповідача-2 у судові засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляду справи без участі його представника.

У судовому засіданні 31.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Криворізької районної Ради народних депутатів Криворізького району XII сесії XXI скликання від 02.10.1992 ОСОБА_1 виділено в постійне користування земельну ділянку площею 35.4 га для ведення фермерського господарства.

На виконання рішення Криворізької районної Ради народних депутатів Криворізького району XII сесії XXI скликання від 02.10.1992 ОСОБА_1 виданий Державний акт про надання у постійне користування 35,4 га землі для ведення фермерського господарства.

Вказаний Державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №55.

Рішенням Криворізької районної Ради народних депутатів Криворізького району XVII сесії XXI скликання від 11.09.1993 ОСОБА_1 виділено в постійне користування земельну ділянку площею 15.9 га для ведення фермерського господарства.

Рішенням Криворізької районної Ради народних депутатів Криворізького району IV сесії XXII скликання від 23.03.1995 ОСОБА_1 виділено в постійне користування земельну ділянку площею 15.1 га для ведення фермерського господарства.

19.10.1992 відбулася державна реєстрація Селянського (фермерського) господарства "МОШУЛЬ" номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 12041200000000342, заснованого ОСОБА_1 .

На підставі Рішення Криворизької районної Ради народних депутатів Криворізького району XII сесії XXI скликання від 02.10.1992, Рішення Криворізької районної Ради народних депутатів Криворізького району XVII сесії XXI скликання від 11.09.1993, Рішення Криворізької районної Ради народних депутатів Криворізького району IV сесії XXII скликання від 23.03.1995 була сформована земельна ділянка загальною площею 66,4 га для ведення фермерського господарства та присвоєний кадастровий номер 1221882400:02:001:0091.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.03.2016.

Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_1 Селянське (фермерське) господарство "Мошуль" продовжує використовувати земельну ділянку кадастровий номер 1221882400:02:001:0091 для ведення фермерського господарства.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 у справі №177/1548/17 актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельною ділянкою № 152-ДК/160/АП/09/01/-17 від 26.07.2017, проведеної державним Інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель в Апостолівському, Криворізькому, Софіївському, Широківському, районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області встановлено, що земельна ділянка загальною площею 66,4 га, якій присвоєно кадастровий номер 1221882400:02:001:0091, розташована на території Златоустівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, за межами населеного пункту, на землях колишнього радгоспу "Комінтерм". За формою 6-зем обліковуються як землі сільськогосподарського призначення надані в постійне користування. Належать до державної власності. На підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування надана у постійне користування ОСОБА_1 , однак ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Актом встановлено, що на даний час земельна ділянка площею 51,41 га, самовільно зайнята та використовується без правовстановлюючих документів головою СФГ "Мошуль", ОСОБА_3

21.06.2023 Селянське (фермерське) господарство "Мошуль" звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області внести до Державного земельного кадастру зміни про право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 66,4 га для ведення фермерського господарства кадастровий номер 1221882400:02:001:0091 розташованої за межами села Златоустовка Новопільської сільської ради, Криворізький район Дніпропетровська область за Селянським (фермерським) господарством "Мошуль", Ідентифікаційний код юридичної особи 20268609.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом №4-0.110,4-2354/229-23-0.110,4 від 29.06.2023 повідомило позивача про відмову у задоволенні заяви, вказуючи на те, що внесення змін до Державного земельного кадастру про земельну ділянку віднесене до суб`єкта державної реєстрації прав.

21.06.2023 Селянське (фермерське) господарство "Мошуль" звернулося до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області провести реєстрацію права постійного користування земельної ділянки загальною площею 66,4 га для ведення фермерського господарства кадастровий номер 1221882400:02:001:0091 розташованої за межами села Златоустовка Новопільської сільської ради, Криворізький район Дніпропетровська область за Селянським (фермерським) господарством "Мошуль", Ідентифікаційний код юридичної особи 20268609.

Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області листом від 04.07.2023 за №1508/9/02/29 з приводу реєстрації звернутися до суб`єкта державної реєстрації прав.

Селянське (фермерське) господарство "Мошуль" посилається на невизнання відповідачами (оспорювання) за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою наданою для ведення фермерського господарства, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є визнання за Селянським (фермерським) господарством "Мошуль", права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 66,4 га для ведення фермерського господарства кадастровий номер 1221882400:02:001:0091 розташованої за межами села Златоустівка Новопільської сільської ради, Криворізький район Дніпропетровська область.

Предметом доказування у справі є обставини передачі земельних ділянок у постійне користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, створення останнім Селянського (фермерського) господарства "Мошуль", використання Селянським (фермерським) господарством "Мошуль" спірної земельної ділянки після смерті ОСОБА_1 , наявність / відсутність підстав для визнання права постійного користування спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 13 та частини 1 статті 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються, Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно частини 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно частини 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалася як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону на день реєстрації ФГ; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-ІV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення Фермерського (фермерського) господарства "Мошуль", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності ФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закону України № 937-ІV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-ІV), яким Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України № 937-ІV"Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частини 2 статті 92 цього Кодексу).

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного суду від 20.03.2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, за приписами статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 3) припинення діяльності релігійних, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; 4) використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; 5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 6) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; 8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; 9) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до приписів частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992), яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) використання землі не за цільовим призначенням; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Згідно пункту 1.1 Статуту Селянське (фермерське) господарство "Мошуль" створене громадянином ОСОБА_1 . Господарство розташоване на землях Златоустівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Засновником та головою господарства є ОСОБА_1 . Засновник є власником 100% статутного капіталу господарства (пункт 1.3 Статуту).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.03.2016.

Згідно з рішенням Селянського (фермерського) господарства "Мошуль" №31 від 21.07.2017 у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 виключено його як власника Селянського (фермерського) господарства "Мошуль", призначено головою господарства Мошуля Андрія Миколайовича.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру на зальну ділянку №НВ-1204879682017 від 13.06.2017 земельна ділянка державної форми власності кадастровий номер 1221882400:02:001:0091 площею 66,4000 га, розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, Златоустівська сільська рада, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства перебуває на праві постійного користування ОСОБА_1 .

Станом на день вирішення спору Селянське (фермерське) господарство "Мошуль" продовжує здійснювати фермерську діяльність та використовувати земельну ділянку на праві постійного користування.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", яка кореспондується зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до другого речення частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб`єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.

Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Отже, право користування земельною ділянкою також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України" вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначай суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, зокрема, право користування земельною ділянкою, може бути припинено лише у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Стосовно заперечень відповідача-1, викладених у відзиві на позовну заяву, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, доповнити розділ Х Перехідні Положення Земельного кодексу України пунктом 24, зокрема, такого змісту: "з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними".

Отже, враховуючи обставини взаємовідносин сторін, позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 66,4 га для ведення фермерського господарства кадастровий номер 1221882400:02:001:0091 розташованої за межами села Златоустовка Новопільської сільської ради, Криворізький район Дніпропетровська область.

З урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021 до Земельного кодексу України, належним відповідачем у цій справі є Новопільська сільська рада (до складу якої входить в тому числі Златоустівська громада), як особа, якій передана земельна ділянка до комунальної власності.

Відтак, позовні вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи відповідача-1 та погоджується із доводами представника позивача, що спір виник не щодо здійснення реєстраційних дій, а щодо визнання права постійного користування за фермерським господарством, засновник якого отримав спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, створив фермерське господарство та після смерті якого (засновника) господарства продовжує використовувати земельну ділянку у своїй діяльності.

Враховуючи, що спір виник у зв`язку з тим, що засновник Селянського (фермерського) господарства "Мошуль", який отримав спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, не здійснив реєстрацію права постійного користування за створеним ним Селянським (фермерським) господарством "Мошуль", враховуючи приписи 129 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд покладає сплачений позивачем судовий збір на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Селянського фермерського господарства "Мошуль" до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, до відповідача-2: Новопільської сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою задовольнити частково.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Мошуль" (53073, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Златоустівка, вул. Набережна, 78, код ЄДРОПУ 20268609) право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 66,4 га для ведення фермерського господарства кадастровий номер 1221882400:02:001:0091 розташованої за межами села Златоустівка Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

В позові до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову покласти на Селянське (фермерське) господарство "Мошуль".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.01.2024

Суддя Ю.А. Бажанова