Рішення

від 29.01.2024 по справі 910/17159/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2024Справа № 910/17159/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 140 125,53 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство) в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Відокремлений підрозділ) про стягнення 140 125,53 грн, з яких: 113 428,18 грн - основна заборгованість, 21 084,77 грн - інфляційні втрати, 5 612,58 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті товару за договором поставки від 30 листопада 2021 року № 20/05/146 (від 6 грудня 2021 року № 53-143-01-21-01976).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

15 листопада 2023 року, 16 листопада 2023 року та 20 листопада 2023 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2023 року було відкрито провадження у справі № 910/17159/23 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

29 листопада 2023 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшов відзив на позовну заяву від цієї ж дати, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що в порушення пункту 4.1. договору позивач не надав відповідачу разом із поставленою продукцією документи, передбачені пунктом 5.8. договору, внаслідок чого у відповідача не виникло грошового зобов`язання з оплати отриманої продукції за відповідними накладними. При цьому, здійснену відповідачем часткову оплату необхідно розцінювати як авансування. Також відповідач зазначив, що доданий до позовної заяви акт звірки розрахунків не є належним та допустимим доказом, оскільки підписаний від його імені неуповноваженою особою - заступником головного бухгалтера.

6 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив від 5 грудня 2023 року та заява про включення витрат на професійну правничу допомогу до складу судових витрат позивача від зазначеної дати. У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності повноважень у заступника головного бухгалтера відповідача підписувати акт звірки взаєморозрахунків. Так само, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту невиконання чи неналежного виконання Товариством своїх обов`язків з поставки обумовленого договором товару. При цьому, умовами договору не передбачено здійснення відповідачем жодних авансових платежів.

12 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли заперечення на відповідь на відзив (з аналогічними аргументами, наведеними у раніше поданому відзиві на позовну заяву) від цієї ж дати разом з клопотанням про поновлення строку на їх подання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2023 року в задоволенні клопотання Підприємства від 12 грудня 2023 року про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заперечень на відповідь на відзив відмовлено та продовжено відповідачу з власної ініціативи суду строк на подання заперечень на відповідь на відзив у справі № 910/17159/23 - до 12 грудня 2023 року включно.

Крім того, з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що з 11 січня 2024 року змінено організаційно-правому форму відповідача (ідентифікаційний код 24584661) на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661).

Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством та Підприємством укладено договір поставки від 29 листопада 2021 року № 20/05/146 (від 6 грудня 2021 року № 53-143-01-21-01976), відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу в передбачені цим правочином строки продукцію згідно із переліком, наведеним у пункті 1.1. договору, а Підприємство - прийняти та оплатити цей товар.

Дана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб`єктів господарювання.

Загальна сума договору складає 212 937,24 грн, у тому числі ПДВ за ставкою 20 % (пункт 3.1. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі, протягом 120 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у Підприємства процедурою).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що поставка продукції за цим правочином здійснюється до 25 грудня 2021 року партіями відповідно до заявок Підприємства, у яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

Відповідно до пункту 5.8. вказаного правочину продукція, що постачається, повинна супроводжуватися: видатковою накладною та товарно-транспортною накладною; якщо стандарти, технічні умови або інша документація про якість продукції не опублікована в загальнодоступних виданнях - копіями вказаної документації; документом про якість; паспортом безпеки; рахунком. Вказані документи повинні бути складені українською або російською мовою, в іншому випадку Товариство зобов`язане надати разом з документами їх автентичні переклади українською або російською мовою. У випадку непередачі зазначених документів разом з продукцією, що постачається, та/або виявлення у наданих документах невідповідностей встановленим вимогам, відсутні документи повинні бути надані покупцю, а невідповідності в документах - усунуті протягом визначеного покупцем строку. Якщо такий строк Підприємством не визначений, відсутні документи повинні бути надані протягом 10 днів з моменту отримання останнім продукції, а невідповідності в документах повинні бути усунуті протягом 10 днів після отримання відповідного повідомлення покупця, направленого в порядку, передбаченому пунктом 5.2. договору. Якщо документи не будуть передані та/або не будуть усунуті невідповідності в наданих документах у зазначений строк, Підприємство має право відмовитися від договору та повернути продукцію Товариству та/або вимагати від останнього сплати штрафу відповідно до пункту 7.5. договору.

За пунктом 7.4. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати продукції він на вимогу постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно з пунктом 7.5. договору, у разі ненадання з продукцією або відповідною партією продукції повного комплекту належно оформлених товаросупроводжувальних документів згідно з пунктом 5.8. цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від вартості продукції, товаросупроводжувальні документи на яку не надані, надані не у повному обсязі та/або не відповідають встановленим вимогам.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки (пункт 10.1. вказаного правочину).

Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору Товариство поставило Підприємству товар за видатковими накладними: від 20 грудня 2021 року № 73 на суму 63 522,74 грн, від 20 січня 2022 року № 1 на суму 91 100,15 грн та від 30 січня 2022 року № 4 на суму 11 740,91 грн. Дана обставина не заперечувалася відповідачем у поданих ним заявах по суті справи.

При цьому, заперечень відповідача щодо кількості, асортименту, якості переданого позивачем товару чи порушення строків поставки, матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем складено та подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні (далі - ЄРПН): від 20 грудня 2021 року № 73, від 20 січня 2022 року № 1 з розрахунком коригування кількісних та вартісних показників від цієї ж дати № 3 та від 30 січня 2022 року № 4, які зареєстровані Державною податковою службою України в ЄРПН 21 лютого 2022 року та 14 лютого 2022 року відповідно.

Разом із цим, Підприємство за поставлену позивачем продукцію розрахувалось частково, що підтверджується платіжними інструкціями та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву. Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлену продукцію у сумі 113 428,18 грн, про що сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, згідно з пунктом 4.1. договору оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі, протягом 120 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що поставлена позивачем продукція не пройшла вхідного контролю, та приймаючи до уваги те, що Підприємство на підтвердження недотримання позивачем вимог пункту 4.1. договору щодо проходження поставленої позивачем у грудні 2021 року продукції вхідного контролю надано суду лише Положення про організацію вхідного контролю продукції ПЛ-Д.43.19.001-23, яке затверджене лише 2 лютого 2023 року Генеральним директором відповідача, тобто, яке затверджене більше ніж через рік після поставки товару, суд дійшов висновку про необґрунтованість зазначених тверджень відповідача.

При цьому, судом також не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що внаслідок ненадання позивачем документів на поставлену продукцію у Підприємства не виникло грошового зобов`язання відносно оплати отриманої продукції за спірними накладними, а також те, що часткова оплата поставленої продукції є авансуванням, з огляду на таке.

Сторони в пункті 5.8. договору чітко визначили, що у випадку непередачі зазначених документів разом із продукцією, що постачається, та/або виявлення у наданих документах невідповідностей встановленим вимогам, відсутні документи повинні бути надані покупцю, а невідповідності в документах - усунуті протягом визначеного покупцем строку. Якщо такий строк покупцем не визначений, відсутні документи повинні бути надані протягом 10 днів з моменту отримання останнім продукції, а невідповідності в документах повинні бути усунуті протягом 10 днів після отримання відповідного повідомлення покупця, направленого у порядку, передбаченому пунктом 5.2. договору. Якщо документи не будуть передані та/або не будуть усунуті невідповідності в наданих документах в зазначений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути продукцію постачальнику та/або вимагати від постачальника сплати штрафу відповідно до пункту 7.5. договору.

За змістом пункту 7.5. договору, у разі ненадання із продукцією або відповідною партією продукції повного комплекту належно оформлених товаросупроводжувальних документів згідно з пунктом 5.8. цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від вартості продукції, товаросупроводжувальні документи на яку не надані, надані не в повному обсязі та/або не відповідають встановленим вимогам.

З наведених положень договору вбачається, що ненадання документів на поставлену продукцію не є підставою для відстрочення оплати за цю продукцію. У такому випадку, відповідач має право лише вимагати від постачальника сплатити штраф або ж відмовитись від договору та повернути поставлену продукцію.

Відтак, зазначені доводи відповідача є необґрунтованими.

Судом враховано, що за змістом чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом із цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 4 грудня 2019 року № 916/1727/17.

Наданий позивачем акт взаємних розрахунків підписаний представниками сторін: від позивача - директором ОСОБА_2, від відповідача - заступником головного бухгалтера ОСОБА_1. Вказаний акт засвідчений печатками вказаних юридичних осіб.

Повідомлень відповідача про зміну своїх уповноважених представників чи про відсутність у ОСОБА_1 повноважень на вчинення юридично значимих дій за договором від імені Підприємства матеріали справи не містять.

Також суд виходить із того, що відповідач не довів факту протиправного використання його печатки чи доказів її втрати, так само як і не надав суду доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням цієї печатки. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі.

Також відповідачем не було надано будь-яких доказів, які свідчать про притягнення ОСОБА_1 в установленому законом порядку до відповідальності за перевищення наданих їй повноважень на підписання зазначеного акта звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11 вересня 2020 року в справі № 910/16505/19.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд на підставі приписів вищевказаної норми дійшов висновку про недоведення відповідачем належними доказами факту непоставки йому спірного товару у визначеному договором порядку.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, на думку позивача, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару за видатковою накладною від 20 грудня 2021 року № 73 - з 20 квітня 2022 року, за видатковою накладною від 20 січня 2022 року № 1 - з 20 травня 2022 року, за видатковою накладною від 30 січня 2022 року № 4 - з 31 травня 2022 року. Тобто, початок прострочення виконання зобов`язань Підприємства позивач визначає протягом 120-денного строку саме з моменту складання ним відповідних видаткових накладних

Однак, такі висновки позивача є хибними з огляду на те, що сторони у пункті 4.1. договору прямо передбачили, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі, протягом 120 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що Підприємство прийняло поставленому йому позивачем за вищевказаними видатковими накладними продукцію за якістю шляхом проходження вхідного контролю саме у день складання спірних видаткових накладних.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на факт здійснення ним авансових платежів за даним договором, оскільки жодним пунктом вказаного правочину не передбачено права відповідача на перерахування авансових платежів контрагенту.

У свою чергу, договір поставки від 29 листопада 2021 року № 20/05/146 (від 6 грудня 2021 року № 53-143-01-21-01976) укладений сторонами на виконання вимог Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII "Про публічні закупівлі". Відтак, перерахування будь-яких грошових коштів у формі авансових платежів відповідачем, з урахуванням його статусу державного підприємства (на час виникнення спірних правовідносин) та відсутності відповідних положень договору, суперечить засадам антикорупційного законодавства.

Судом також враховано, що матеріали даної справи не містять повідомлень відповідача на адресу позивача про факт невідповідності товаросупровідних документів поставленої продукції та про необхідність усунення таких недоліків у порядку, передбаченого пунктом 5.8. договору. Відтак, обставина, на яку посилався відповідач як на підставу ненастання строку оплати поставленого йому товару, є необґрунтованою і непідтвердженою належними та допустимими доказами.

Як вже було зазначено судом, з наявної в матеріалах справи копії акта взаємних розрахунків, підписаного уповноваженими представниками сторін, вбачається, що Підприємство визнало факт наявної у нього дебіторської заборгованості за укладеним між сторонами договором, зокрема, за спірними видатковими накладними, саме з 4 листопада 2022 року (дата складання зазначеного акта взаємних розрахунків).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, за відсутності в матеріалах даної справи належних та допустимих доказів того, що поставлена позивачем Підприємству продукція була прийнята останнім саме в дату складання спірних видаткових накладних, суд, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, дійшов висновку про те, що датою початку прострочення виконання зобов`язань відповідача з оплати спірної продукції слід вважати 4 листопада 2022 року.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу за договором, яка складає 113 428,18 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення зазначеної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 5 612,58 грн та 21 084,77 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу: за видатковою накладною від 20 грудня 2021 року № 73 за період з 20 квітня 2022 року по 3 листопада 2023 року, за видатковою накладною від 20 січня 2022 року № 1 за період з 20 травня 2022 року по 3 листопада 2023 року та за видатковою накладною від 30 січня 2022 року № 4 за період з 31 травня 2022 року по 3 листопада 2023 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із цим, як було зазначено судом, позивач невірно визначив дату початку прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання з оплати поставленої продукції.

З урахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача компенсаційних виплат й встановлено, що обґрунтованою загальною сумою трьох процентів річних за вказаними видатковими накладними є 3 402,85 грн, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню, складає 6 003,67 грн. Зазначені компенсаційні виплати розраховані судом починаючи з 4 листопада 2022 року по 3 листопада 2023 року (визначена позивачем гранична дата періодів прострочення). Відтак, вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за вказаним договором підлягають частковому задоволенню у зазначених судом розмірах.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позовні вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, суд встановив таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зі змісту позовної заяви вбачається попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 15 000,00 грн.

Крім того, 5 грудня 2023 року позивачем подано до суду заяву про включення витрат на професійну правничу допомогу до складу судових витрат разом із доказами понесення таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 жовтня 2023 року між Товариством та Адвокатським об`єднанням "Барчук, Деревянко, Сльота та партнери" (далі - Об`єднання) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 45/23, за умовами якого Товариство доручило, а Об`єднання - прийняло на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо складання позовної заяви від імені позивача про стягнення заборгованості з Підприємства, що виникла на підставі договору поставки № 20/05/146 від 30 листопада 2021 року (№ 53-143-01-21-01976 від 6 грудня 2021 року).

Відповідно пункту 2.1 вказаного договору Товариство надає Об`єднанню наступні повноваження: складати від його імені та надавати на підпис позовну заяву про стягнення заборгованості з Підприємства, складати документи правового характеру, необхідні для розгляду справи (відповідь на відзив, письмові пояснення, апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу). Всі документи, складені Об`єднанням (позовна заява, відповідь на відзив, письмові пояснення, апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу), підписуються Товариством та направляються ним до відповідного суду.

Відповідно до пункту 5.2 зазначеного правочину розмір гонорару за надану в межах цього договору правову допомогу є фіксованим та становить 15 000,00 грн без ПДВ та включає в себе: складання позовної заяви у розмірі 10 000,00 грн; складання відповіді на відзив 5 000,00 грн.

Товариство здійснює оплату винагороди на підставі наданих рахунків, виписаних Об`єднанням, та актів виконаних послуг (робіт) протягом п`яти банківських днів шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок Об`єднання, зазначений у цьому договорі (пункт 5.3 зазначеного правочину).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: описи наданих послуг за вказаним договором від 3 листопада 2023 року на суму 10 000,00 грн (підготовка позовної заяви) та від 4 грудня 2023 року на суму 5 000,00 грн (підготовка відповіді на відзив); рахунки на оплату № 45/23 від 31 жовтня 2023 року та від 1 грудня 2023 року; акти приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 3 листопада 2023 року на суму 10 000,00 грн (підготовка позовної заяви) та від 4 грудня 2023 року на суму 5 000,00 грн.

Вказані рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: від 1 листопада 2023 року № 3869 на суму 10 000,00 грн та від 4 грудня 2023 року № 3896 на суму 5 000,00 грн.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншого учасника справи, у разі наявності заперечень такої особи щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У своєму відзиві на позовну заяву від 29 листопада 2023 року відповідач заявив клопотання про зменшення заявлених позивачем судових витрат, з огляду на те, що заявлений Товариством розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та неспівмірним з наданими адвокатом послугами.

Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотриманням вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням предмета та підстав позову, часткового задоволення позовних вимог, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, реально витраченого адвокатом часу, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат суд вважає за необхідне задовольнити заявлену суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в справі № 910/17159/21 у розмірі 11 000,00 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" (69063, місто Запоріжжя, вулиця Благовіщенська, будинок 31-В; ідентифікаційний код 43616783) 113 428 (сто тринадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн 18 коп. основної заборгованості, 3 402 (три тисячі чотириста дві) грн 85 коп. трьох процентів річних, 6 003 (шість тисяч три) грн 67 коп. інфляційних втрат, 1 882 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дві) грн 25 коп. судового збору та 11 000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29 січня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко