Рішення

від 30.01.2024 по справі 910/15419/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2024Справа № 910/15419/23

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європроект Україна ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланк Дизайн"

про стягнення 167 214,12 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Європроект Україна ЛТД" (далі - ТОВ «Європроект Україна ЛТД», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланк Дизайн" (далі - ТОВ "Бланк Дизайн", відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 167 214,12 грн. за договором поставки № 879/1-ЕП від 25.08.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору поставки № 879/1-ЕП від 25.08.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість. У позові «Європроект Україна ЛТД» просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 77 635,18 грн., пеню у сумі 45 032,11 грн. інфляційні втрати в сумі 17 937,62 грн., штраф в сумі 23 290,55 грн. та 3 % річних в сумі 3 318,66 грн. що разом становить 167 214,12 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2023 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 25.08.2021 року між ТОВ «Європроект Україна ЛТД» (постачальник) та ТОВ «Бланк Дизайн» (покупець) був укладений договір поставки № 879/1-ЕП, відповідно до якого постачальник зобов`язується протягом строку дії цього договору постачати покупцю передбачений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати і сплачувати такий товар на умовах та в строки, передбачені цим договором (п. 1.1).

Згідно п. 1.2 договору розгорнута номенклатура (асортимент) товару, який може бути поставлений покупцю за цим договором, а також його ціновий еквівалент у євро визначається в прайс-листах постачальника. Товар постачається покупцю окремими партіями. Асортимент та кількість кожної окремої партії товару визначається покупцем в попередній заявці, складеній згідно з п. 4.1 договору. Вартість товару за цим договором становить суму вартості кожної окремої партії (п. 1.3, 3.1 договору).

Оплата вартості окремої партії товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки такої партії, по курсу продажу євро, встановленому на кінець торгів на Міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню оплати збільшений на 2% (п 3.3 договору).

Постачальник зобов`язується поставити товар протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту надання покупцем поточної заявки на конкретну партію, якщо інші дати не вказано в заявці та не погоджено сторонами (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.5 договору товар передається покупцю за видатковою накладною, яка підписується сторонами. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання видаткової накладної.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору складає 1 (один) рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію (п. 8.1, 8.2 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

За змістом ч. 1 ст. 662, 663 ЦК України у продавця існує обов`язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов`язання за вищевказаним договором поставив відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 77 635,18 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних: № 809 від 31.01.2022; № 958 від 03.02.2022; № 1152 від 09.02.2022; № 1234 від 11.02.2022; №1232 від 11.02.2022; № 1327 від 15.02.2022; № 1486 від 17.02.2022; № 1485 від 17.02.2022; № 1462 від 17.02.2022; № 1530 від 21.02.2022; № 1643 від 23.02.2022, підписаними сторонами без зауважень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору поставки.

Однак відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав, його вартість не сплатив, відтак, судом встановлено, що за договором поставки № 879/1-ЕП від 25.08.2021 у відповідача виникла заборгованість в сумі 77 635,18 грн.

25.05.2023 позивач направив відповідачу претензію № 24/05 від 24.05.2023 з вимогою сплатити вказаний борг, проте відповіді не отримав.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями п. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки доказів належної оплати вартості поставленого товару відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Бланк Дизайн" основного боргу у сумі 77 635, 18 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 45 032,11 грн. та штраф у сумі 23 290,55 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У п. 5.4 договору сторони погодили, що за прострочення в оплаті вартості кожної партії товару покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також штраф 30% від простроченої суми.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 5.8 договору сторони домовилися про збільшення спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) та становить 3 (три) роки.

Провівши власний розрахунок пені на підставі наведених умов договору та приписів закону, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 49 690,23 грн., тобто у більшій сумі, ніж просить позивач, оскільки ним був невірно застосований розмір подвійної облікової ставки за період з 28.07.2022-27.07.2023, яка становить 50%, а не 44%.

Водночас слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що розмір пені, заявлений позивачем до стягнення, є меншим, ніж встановлено судом, та керуючись положеннями ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у заявленому позивачем розмірі, а саме - у сумі 45 032,11 грн.

Щодо штрафу, то суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 23 290,55 грн., як просив позивач.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 17 937,62 грн. та 3 % річних у сумі 3 318,66 грн, нараховані за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 17 364,18 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, у зв`язку з неврахуванням позивачем індексу інфляції за липень 2023.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних, здійснивши власний перерахунок, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 3 318,66 грн., як і просив позивач.

Також позивач просив зазначити в рішенні суду про подальше нарахування ТОВ «Бланк Дизайн» відповідних відсотків на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Проте така вимога позивача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, дійсно, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Однак суд виходить з того, що, по-перше, вказаною нормою передбачене лише право (не обов`язок) суду щодо зазначення у своєму рішенні про можливість додаткового нарахування пені та відсотків річних; по-друге, рішення суду не може ухвалюватися на майбутнє, як застереження від будь - яких порушень, рішення не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись.

Суд вважає, що розглядати справу і ухвалювати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя. У той же час, у законодавстві України можливі подальші зміни, що будуть регулювати спірні відносини сторін, про які суду на час прийняття рішення невідомо і не може бути відомо.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європроект Україна ЛТД» підлягає частковому задоволенню.

У разі часткового задоволення позову судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Україна ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Банк Дизайн» про стягнення 167 214,12 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Банк Дизайн» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код 41968082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Україна ЛТД» (03134, м. Київ, вул. Пшенична, 8, ідентифікаційний код 36926475) основний борг у сумі 77 635 (сімдесят сім тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 18 коп., пеню в сумі 45 032 (сорок п`ять тисяч тридцять два) грн. 11 коп., штраф у сумі 23 290 (двадцять три тисячі двісті дев`яносто) грн. 55 коп, інфляційні втрати у сумі 17 364 (сімнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 18 коп., 3 % річних у сумі 3 318 (три тисячі триста вісімнадцять) грн. 66 коп. та судовий збір в сумі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 00 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 30 січня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.