Ухвала

від 29.01.2024 по справі 36/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29.01.2024Справа № 36/14За заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про поновлення пропущеного строку для виконання наказу, видачу дубліката наказу та заміну стягувача

у справі

за позовом Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

до Приватного підприємства «Боді-Люкс»

про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення 3023,14 грн,

Суддя Трофименко Т.Ю.

Учасники справи:

від заявника: Помаз В.В.,

від позивача: не з`явились,

від відповідача: не з`явились

УСТАНОВИВ:

У 2002 році до Господарського суду міста Києва звернувся Перший заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Приватного підприємства «Боді-Люкс» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення 3023,14 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2003 позов у справі № 36/14 задоволено, розірвано договір купівлі-продажу № 117/74 об`єкта державної власності приплавного понтону ПП 512 від 28.05.2002, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Приватним підприємством «Боді-Люкс», вирішено повернути у державну власність приплавний пантон ПП 512. Вирішено стягнути з Приватного підприємства «Боді-Люкс» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області 2669,00 грн неустойки та 354,14 грн збитків.

19.01.2024 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшла заява про поновлення пропущеного строку для виконання наказу, видачу дубліката наказу та заміну стягувача у справі № 36/14, у якій заявник просить:

1) задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.08.2007 по справі № 36/14 та видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 16.08.2007 у цій справі про стягнення з Приватного підприємства «Боді-Люкс» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області 2669,00 грн неустойки та 354,14 грн збитків;

2) здійснити заміну стягувача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області його правонаступником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.01.2024.

25.01.2024 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» представником заявника подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій остання просить провести судове засідання, призначене на 29.01.2024 та всі наступні судові засідання у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 вказану заяву представника заявника про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

В судове засідання 29.01.2024 з`явилася представниця заявника у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка подану заяву про поновлення пропущеного строку для виконання наказу, видачу дубліката наказу та заміну стягувача підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити вказану заяву.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 329 та ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України неявка учасника справи не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку та про заміну сторони виконавчого провадження, суд уважає за можливе розглянути заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника боржника.

Розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про поновлення пропущеного строку для виконання наказу, видачу дубліката наказу та заміну стягувача, суд зазначає таке.

В обґрунтування поданої заяви Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зазначає, що 18.06.2007 Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.07.2007, яка набрала законної сили 18.06.2007 у справі № 36/14, відповідно до якої вирішено стягнути з Приватного підприємства «Боді-Люкс» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області 2669,00 грн неустойки та 354,14 грн збитків. За твердженнями заявника, копія вказаної ухвали не збереглась. При цьому, наказ від 18.06.2007 у справі № 36/14 тривалий час перебував на виконанні у відділі ДВС Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, однак виконаний так і не був.

Водночас заявник зазначає, що внаслідок відповідних звернень до виконавчої служби було з`ясовано, що наказ від 18.06.2007 у справі № 36/14 було повернуто стягувачу у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Крім того, з`ясовано, що матеріали відповідного виконавчого провадження було знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання, а станом на 05.12.2023 виконавчі документи, зокрема, по справі № 36/14 стосовно Приватного підприємства «Боді-Люкс» до відділу ДВС не надходили та на виконанні не перебувають.

За таких обставин заявник вважає, що виконавчий документ стосовно боржника - Приватного підприємства «Боді-Люкс» у справі № 36/14 було втрачено при пересиланні, що унеможливлює виконання рішення суду. Водночас зазначає про неможливість достовірного встановлення дати пропуску чи відсутності пропуску терміну пред`явлення наказу до виконання, а відтак, на думку заявника, такий термін є таким, що минув.

На підставі викладеного, заявник просить поновити пропущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 18.06.2007 у справі № 36/14 до виконання та видати дублікат вказаного виконавчого документу.

За змістом ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Частиною 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

У постанові від 11.03.2021 у справі №910/2954/17 Верховний Суд вказав, що стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Відповідно до статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час видачі наказу від 18.06.2007 у справі № 36/14) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За положеннями ст. 118 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час видачі наказу від 18.06.2007 у даній справі) виданий стягувачеві наказ може бути пред`явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент видачі наказу), виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом трьох років.

Згідно з чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

У п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з п. 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 № 3-рп/2001 Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Так судом встановлено, що матеріали справи № 36/14 було знищено, в архіві Господарського суду міста Києва збереглися лише ухвала про порушення провадження у справі № 36/14 від 23.12.2002 та рішення від 22.01.2003, яким, зокрема, вирішено стягнути з Приватного підприємства «Боді-Люкс» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області 2669,00 грн неустойки та 354,14 грн збитків.

При цьому, жодної ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2007 у справі № 36/14, про яку зазначає заявник та на виконання якої видано наказ від 18.06.2007, у суду не збереглось. Також відсутній як в паперовому вигляді, так і в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» наказ Господарського суду міста Києва від 18.06.2007 у справі № 36/14, наявна лише копія цього наказу, яку долучив заявник до заяви про поновлення пропущеного строку для виконання наказу, видачу дубліката наказу та заміну стягувача.

Як встановлено із наданої заявником копії наказу Господарського суду міста Києва від 18.06.2007 у справі № 36/14, строк пред`явлення його до виконання встановлено до 18.06.2010.

Разом з тим, як встановлено судом з матеріалів справи, за наслідками пред`явлення наказу № 36/14 від 18.06.2007 до виконання, постановою державного виконавця відділу ДВС Дніпровського РУЮ м. Києва Мироненко Н.М. від 25.04.2008 вказаний виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.п. 2, 6. ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній на момент прийняття цієї постанови редакції.

За наслідками повторного пред`явлення наказу № 36/14 від 18.06.2007 до виконання, постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Рябець В.А. від 20.05.2015 було відкрито виконавче провадження № 47602643, однак, постановою від 28.04.2016 вказаний виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час прийняття вказаної постанови).

За приписами частин 4, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, вказана норма передбачає, що, по-перше, пред`явленням виконавчого документа до виконання переривається процесуальний строк для його пред`явлення до виконання, по-друге, час, що минув до переривання строку пред`явленням наказу до виконання, до нового строку не зараховується.

З урахуванням викладеного, з моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.04.2016 ВП № 47602643 розпочався новий трирічний строк на пред`явлення наказу № 36/14 від 18.06.2007 до виконання.

Водночас Законом України від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05.10.2016, зменшено строк пред`явлення до виконання наказів суду, стягувачем за якими є держава або державний орган та встановлено строк пред`явлення їх до виконання протягом трьох місяців.

Оскільки на момент набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.06.2007 у справі № 36/14 не сплив, а тому на нього поширюється дія вказаного Закону, зокрема, в частині строку його пред`явлення до виконання, а саме - протягом трьох місяців.

Втім, заявник у поданій заяві про поновлення пропущеного строку для виконання наказу, видачу дубліката наказу та заміну стягувача констатує, що виконавчий документ у справі № 36/14 від 18.06.2007 було втрачено з вини працівників виконавчої служби, на підтвердження чого до заяви долучає, зокрема, скаргу на дії державного виконавця від 29.03.2017 № 11-03-01122. Однак вказана скарга не стосується втрати виконавчого документа саме по справі № 36/14, а стосується виконавчого документа по справі № 36/15.

Водночас заявником також долучено до заяви лист Дніпровського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06.12.2023 № 122274 про знищення виконавчих проваджень, в т.ч. за наказом Господарського суду міста Києва № 36/14 від 18.06.2007 за закінченням строків зберігання.

Оцінивши наведені заявником у заяві про поновлення пропущеного строку для виконання наказу, видачу дубліката наказу та заміну стягувача обставини та подані ним докази, суд дійшов висновку, що такі обставини, про які вказувалося вище, не є тими об`єктивними причинами, які не залежали від волі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (стягувача) та завадили йому здійснити відповідні процесуальні дії у визначений Законом строк після повернення виконавчого документа відповідно до постанови виконавчої служби від 28.04.2016 ВП № 47602643.

При цьому, вказуючи про звернення із відповідними скаргами на дії державного виконавця щодо можливої втрати виконавчого документа у справі № 36/14 до начальника Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, жодних документів із результатами розгляду таких скарг заявник до суду не надає, а також не обґрунтовує поважних причин не звернення із відповідними скаргами на дії державного виконавця до суду.

В даному випадку, як вказувалося вище, виконання судового рішення залежало виключно від дотримання сторонами (стягувачем, правонаступником) процесуальних строків, встановлених законами.

Втім, матеріали справи свідчать про пасивну поведінку стягувача, який протягом тривалого часу не вживав заходів щодо виконання рішення суду, а отже, не користувався сумлінно своїми процесуальними правами та обов`язками з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, а тому такі обставини свідчать про те, що стягував безпідставно відмовився від реалізації своїх прав у виконавчому провадженні.

У матеріалах справи також відсутні належні докази, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення стягувача, та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Представник заявника в судовому засіданні також не навів поважних причин пропуску строку пред`явлення наказу до виконання.

Суд звертає увагу, що судові рішення, які набрали законної сили, мають бути виконані, проте, зазначає, що законодавцем встановлені певні строки для пред`явлення виконавчих документів до виконання, і в разі їх пропуску, суд має виходити із поважності причин такого пропуску, наведених стягувачем. В даному випадку заявником не наведено жодної поважної причини для поновлення такого строку.

Суд зазначає, що світова практика та стандарти демонструють, що процес здійснення правосуддя розпочинається з моменту звернення до суду й закінчується виконанням судового рішення. Тому судове провадження повинно мати цілісну й логічно завершену структуру від звернення до суду до виконання судового рішення. У зв`язку з цим на державу покладається обов`язок щодо створення, зміцнення та розбудови дієвої системи примусового виконання рішень, у тому числі шляхом імплементації європейських норм та стандартів у національне законодавство України. До того ж, примусове виконання рішень, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємною частиною дотримання права людини на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, а також одного з найважливіших прав, гарантованого статтями 55, 124 Конституції України, - права громадянина на судовий захист.

В рішеннях ЄСПЛ у справах «Сокур проти України» та «Крищук проти України» вказано, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, з огляду на не вчинення стягувачем жодних дій щодо пред`явлення наказу до виконання після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 28.04.2016, оскільки такий строк відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній з 05.10.2016, тривав протягом трьох місяців, поновлення строку пред`явлення наказу до виконання майже через 7 років призведе до порушення принципу правової визначеності, який є одним із основоположних аспектів верховенства права.

Враховуючи викладене, оскільки причини пропуску строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 18.06.2007 у цій справі до виконання не є поважними, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його поновлення, у зв`язку з чим заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги заявника про видачу дубліката наказу, суд виходить з того, що відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз змісту наведеної норми свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

У той же час, обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19).

Отже, оскільки заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа після закінчення строку, встановленого для його пред`явлення до виконання, а в задоволенні його заяви про поновлення такого строку судом відмовлено, підстави для видачі дублікату наказу у суду відсутні.

Що стосується заміни стягувача у виконавчому документі, суд зазначає таке.

За приписами частин 1 та 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов0язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За приписами ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Наведена правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13 та від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17, від якої Велика Палата Верховного Суду у постанові № 34/425 від 18.01.2022 не знайшла підстав для відступу.

У постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, виснувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі ст. 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в ч. 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Як на підставу заміни стягувача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області його правонаступником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, заявник посилається на наказ Фонду державного майна України № 786 від 05.08.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», відповідно до якого було утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області; установлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків, зокрема, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області. Відповідно до наказу Фонду державного майна України № 935 від 16.09.2019 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях» визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях - 17 вересня 2019 року.

В той же час суд також констатує, що реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд враховує в сукупності із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Відтак, за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 18.01.2024 про поновлення пропущеного строку для виконання наказу, видачу дубліката наказу та заміну стягувача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 233-235, 329, 334, Розділом ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 18.01.2024 про поновлення пропущеного строку для виконання наказу, видачу дубліката наказу та заміну стягувача у справі № 36/14.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 31.01.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко