Рішення

від 25.01.2024 по справі 914/2038/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024 Справа №914/2038/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехсервіс ТКР», м. Чернігів,

до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 193 715,13 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

Представники учасників справи:

від позивача: Чепурний В.В. представник;

від відповідача: Шевченко Н.В.- представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехсервіс ТКР» до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення заборгованості у розмірі 193 715,13 грн.

Ухвалою суду від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Ухвалою суду від 17.09.2023 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/2038/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.2023. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі, Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов`язків за Договором про надання послуг №2918-ЗЭ-ЛаТЭС від 12.10.2018. Зокрема, відповідач не сплатив 126 845,40 грн згідно Акту приймання виконаних робіт №3 від 29.11.2019.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень послався на наступне:

- відповідачу невідомо походження Акту приймання виконання робіт №3 від 29.11.2019;

- відповідач не отримував від позивача послуги на умовах Договору №2918-ЗЭ-ЛаТЭС від 12.10.2018 після завершення терміну дії вказаного договору (згідно пункту 10.1. Договору цей договір діє до 31 травня 2019 року), зокрема і протягом листопада 2019 року;

- відповідач виконав свої зобов`язання по оплаті за послуги надані позивачем на умовах Договору №2918-ЗЭ-ЛТ від 12.10.2018;

- відповідачем в порядку передбаченим Договором №2918-ЗЭ-ЛаТЭС від 12.10.2018 була застосована до позивача оперативно-господарська санкція, а саме: при проведенні оплати згідно Акту виконаних робіт №4 від 17.05.2019 сума оплати була зменшена на 5000,00 грн розмір несплаченого позивачем штрафу за порушення працівником позивача вимог охорони праці;

- позивач не застосовував заходів досудового врегулювання спору, не пред`являв відповідачу будь-яких претензій з приводу виконання Договору №2918-ЗЭ-ЛаТЭС від 12.10.2018;

- позивач вже неодноразово подавав до господарських судів позовні заяви із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості, яка на думку позивача виникла внаслідок несплати відповідачем за послуги, надані ним на умовах Договору №2918-ЗЭ-ЛаТЭС від 12.10.2018.

В судовому засіданні 25.01.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як встановлено судом, між Акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» в особі Відокремленого підрозділу «Ладижицька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготехсервіс ТКР» (Виконавець) було укладено Договір №2918-ЗЭ-ЛаТЭС, на умовах якого Виконавець зобов`язувався у 2018 році надати Замовнику послуги при капітальному ремонті кульових барабанних млинів нитка А, Б енергоблока ст.№4; послуги при ремонті повітропроводів від ДВ до пальників нитка А, Б енергоблока ст.№4., а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Місце (об`єкт) надання послуг - ДТЕК ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС, вул. Наконечного, 173, м. Ладижин, Тростянецький район, Вінницька область (пункт 1.3. Договору).

Сума цього Договору становить 2 717 319,15 грн (пункт 3.1. Договору).

У відповідності до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником наданих Виконавцем Замовнику Послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів з 30 (тридцятого) календарного дня після підписання Сторонами акту прийому- передачі наданих Послуг, пред`явлення Виконавцем рахунку на оплату Послуг та за умови надання Виконавцем належним чином оформленої податкової накладної. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим Договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Надані Виконавцем Послуги згідно з цим Договором оформляються актами прийому-передачі наданих Послуг із зазначенням коду згідно ДКПП, які виконавець надає до 01 (першого) числа місяця, наступного за світним (пункт 5.4. Договору).

Згідно із п. 10.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31 травня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх грошових зобов`язань.

За період грудень 2018 року - травень 2019 року позивач надав відповідно до умов Договору послуги на загальну суму 2 577 915,58 грн, згідно актів приймання виконаних будівельних робіт:

№1 від 01.12.18 на суму 396 418,51 грн;

№1 від 31.12.18 на суму 1 061 980,88 грн;

№2 від 14.03.19 на суму 123 529,70 грн;

№2 від 14.03.19 на суму 257 766,42 грн;

№3 від 16.03.19 на суму 412 200,70 грн;

№4 від 17.05.19 на суму 326 019,37 грн.

У свою чергу АТ «ДТЕК Західенерго» сплатило ТзОВ «Енерготехсервіс ТКР» кошти за надані виконані роботи на загальну суму 2 572 915,58 грн, згідно платіжних інструкцій: №51551 від 07.03.2019 на суму 19 820,93 грн; №65805 від 01.04.2019 на суму 1 008 881,84 грн; №45710 від 04.04.2019 на суму 376 597,58 грн; №73308 від 11.04.2019 на суму 53 099,04 грн; №111413 від 20.06.2019 на суму 244,878,10 грн; №111414 від 20.06.2019 на суму 391 590,67 грн; №111415 від 20.06.2019 на суму 117 353,22 грн; №114575 від 21.06.2019 на суму 6176,48 грн; №114690 від 21.06.2019 на суму 20 610,03 грн; №114684 від 21.06.2019 на суму 12 888,32 грн; №164219 від 30.08.2019 на суму 11 300,97; №163220 від 30.08.2019 на суму 309 718,40 грн.

Згодом, як стверджує позивач, ним було виконано роботи із ремонту повітропроводів на ДТЕК ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС на суму 126 845,40 грн, про що 29.11.2019 року було складено Акт приймання передачі виконаних робіт №3.

Відповідач заперечив оформлення Акту приймання виконаних робіт №3 від 29.11.2019 року по Договору №2918-ЗЭ-ЛаТЭС від 12.10.2018 на суму 126 845,40 грн.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача по Договору складає 126 845,40 грн основної заборгованості, 56 078,90 грн інфляційних втрат та 10 790,83 грн 3% річних, які він просить суд стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України).

Укладений між сторонами спору Договір є договором на виконання робіт (надання послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

При цьому, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно умов Договору №2918-ЗЭ-ЛаТЭС від 12.10.2018 одержувачем послуг є ДТЕК ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС.

До матеріалів справи позивачем долучено копію Акту приймання виконаних робіт №3 від 29.11.2019, згідно якого позивач виконав роботи із ремонту повітропроводів від ДВ до пальників нитки А,Б енергоблока ст.№4 ДТЕК ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС на суму 126845,40грн.

Вказаний Акт №3 від 29.11.2019 є підписаний та скріплений печатками, зі сторони замовника ДТЕК ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС та підрядника ТзОВ «Енерготехсервіс ТКР».

В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує, що він не отримував від позивача послуг на умовах Договору від 12.10.2018 після завершення терміну дії вказаного договору та категорично заперечив оформлення вказаного акту.

Суд звертає увагу, що виконання робіт після спливу дії Договору №2918-ЗЭ-ЛаТЭС від 12.10.2018 на спростовує факт виконання робіт оформлених Актом приймання виконаних робіт №3 від 29.11.2019.

Як вже зазначалося раніше, сума Договору №2918-ЗЭ-ЛаТЭС від 12.10.2018 становить 2 717 319,15 грн (пункт 3.1. Договору), за період грудень 2018 року - травень 2019 року позивач надав відповідно до умов Договору послуги на загальну суму 2 577 915,58 грн., що на 139 403,57 грн є меншою , ніж сума Договору.

Вказаний договір було виконано сторонами, спір щодо його виконання між сторонами відсутній, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, долучених до матеріалів справи.

Відтак Акт приймання виконаних робіт №3 від 29.11.2019, згідно якого позивач виконав роботи із ремонту повітропроводів від ДВ до пальників нитки А, Б енергоблока ст.№4 ДТЕК ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС на суму 126 845,40 грн. не перевищує загальну суму Договору, є підписаним і скріпленим печатками сторін.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у матеріалах справи Акти приймання передачі виконаних робіт відповідають наведеним реквізитам, а отже є допустимими доказами та підтверджують, що відповідні роботи, зазначені в актах виконано.

Суд звертає увагу, що Акт приймання виконаних робіт №3 від 29.11.2019 є чинним не визнаний недійсним, дій щодо його оскарження чи визнання нечинним під час розгляду даної справи відповідач не вчиняв.

Також позивачем долучено до матеріалів справи податкову накладну №8 від 29.11.2019, відповідно до якої 29 листопада 2019 року ТзОВ «Енерготехсервіс ТКР» надав АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», ДТЕК ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС послуги при капітальному ремонту повітропроводів від ДВ до пальників нитки А, Б енергоблока ст.№4 ДТЕК ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС в сумі 126 845,40 грн. та докази реєстрації Акту приймання виконаних робіт №3 від 29.11.2019 у податковому обліку ТзОВ «Енерготехсервіс ТКР» (номер податкової накладної №8 від 29.11.2019) та сплату ПДВ в сумі 21 140,90 грн, що підтверджується квитанцією №1.

Хоча ці докази подані позивачем з порушенням строку, проте вони в сукупності підтверджують факт надання послуг.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт виконання робіт за Актом приймання виконаних робіт №3 від 29.11.2019. У матеріалах справи докази оплати заборгованості на суму 126 845,40 грн відсутні.

Що стосується доводів відповідача про те, що позивач відступив права грошової вимоги до відповідача фактору ПАТ Перший український міжнародний банк», яке виникло з Договору №2918-ЗЭ-ЛаТЭС від 12.10.2018, укладеному між позивачем і відповідачем, відтак, оскільки відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, позивач не може вимагати стягнення коштів за даним договором, то такі доводи є необгрунтованими належними і допустимими доказами, а тому не заслуговують на увагу суду.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії довідки № СЄ1-54/9 від 31.10.2018, виданої заступником керуючого відділенням з контрольно-операційної діяльності ВІДДІЛЕННЯ № 1 ПУМБ в м. Чернігів, слідує, що у Позивача у ВІДДІЛЕННІ №1 ПУМБ в м. Чернігів наявний рахунок для обліку факторингу № 29098111618652 в національній валюті. Вказаний рахунок зазначений також в реквізитах Позивача і в розділі 14 «МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН» договору №2918-ЗЭ-ЛаТЭС від 12.10.2018.

У матеріалах справи міститься копія Договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КІЕ-1551 від 23.04.2018, який укладений між Приватним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготехсервіс-ТКР» (Клієнт).

Відповідно до пункту 1.1. Договору факторингу в порядку та на умовах визначених цим Договором, фактор зобов`язується здійснювати факторингове фінансування клієнта за плату на умовах Факторингу з регресом.

Право вимоги є відступленим клієнтом (набутим фактором) з моменту підписання сторонами реєстру, що містить таке право вимоги (пункт 1.3. Договору факторигу).

Суд звертає увагу, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази підписання вказаного реєстру, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати відступленим право вимоги за Договором №2918-ЗЭ-ЛаТЭС від 12.10.2018.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обгрунетованими.

Однак позов не підлягає до задоволення з підстав спливу строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду дотримується усталеної правової позиції про те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тільки якщо суд встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідною вимогою спливла, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (п. 71).

У випадку спливу позовної давності суд приймає до розгляду заяву про захист цивільного права або інтересу, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України) (про відмінність змісту понять «сторона у спорі» та «сторона у справі» див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункти 69-71, 137-139)).

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Відповідачем у відзиві на позов зроблено відповідну заяву про застосування строку позовної давності в даній справі.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України: за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Зокрема, у постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі №826/13768/16 визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Згідно умов Договору №2918-ЗЗ-ЛаТЗС від 12.10.2018 відповідач повинен був здійснити оплату за Актом приймання виконаних робіт №3 від 29.11.2023 на суму 126 845,40 від 29 листопада 2019 року протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня після підписання Сторонами акту прийому- передачі наданих Послуг.

Відтак починаючи з січня 2020 року позивач фактично знав про наявність заборгованості в розмірі 126 845,40 грн, однак до суду з даним позовом він звернувся у липні 2023 року, після шести місяців зі спливу позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відтак, оскільки позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строку на звернення до суду з даним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у Постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

Відповідно до ч. 4ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Дослідивши матеріали справи та докази, подані сторонами на підтвердження заявлених вимог та заперечень в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи Акти приймання передачі виконаних є первинними документами, складеними сторонами та підписаними без зауважень та їх підписання не спростоване відповідачем.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід залишити за позивачем.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.01.2024.

Суддя Березяк Н.Є.