ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" січня 2024 р. м. Одеса Справа № 916/4173/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
секретар судового засідання: Курко Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Феленко С.О.;
від відповідача: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" (61037, Харківська обл., місто Харків, вул. Плеханівська, будинок 126, офіс 126; код ЄДРПОУ 37094602);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕККО-ФАСАД" (65023, Одеська обл., місто Одеса, вул. Коблевська, буд. 41; код ЄДРПОУ 39450648);
про стягнення 219 332,07 грн,-
1. Суть спору.
25.09.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№4727/23) ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" до відповідача - ТОВ "ЕККО-ФАСАД", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 151 820,66 грн, 3 % річних в сумі 10 502,25 грн, інфляційні втрати в сумі 57 009,16 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині оплати отриманого товару.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.
16.10.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№36428/23).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2023 було відкрито провадження у справі №916/4173/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.11.2023.
14.11.2023 до суду від ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 41312/23).
20.11.2023 від ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 42282/23).
20.11.2023 до суду від ТОВ "ЕККО-ФАСАД" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 42327/23).
У судовому засіданні 20.11.2023 суд, за результатом задоволення клопотання відповідача, ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи до 18.12.2023.
18.12.2023 до суду від ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" надійшли клопотання про долучення додаткових доказів (вх. № 45891/23) та клопотання про стягнення судових витрат (вх. №45927/23).
18.2.2023 від ТОВ "ЕККО-ФАСАД" до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 45961/23).
У судовому засіданні 18.12.2023 судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 25.12.2023.
25.12.2023 до суду від ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" надійшла відповідь на відзив (вх. № 46811/23).
У судовому засіданні 25.12.2023 судом було оголошено ухвалу у протокольній формі про витребування оригіналів наявних у матеріалах справи доказів для огляду у судовому засіданні, а також протокольною ухвалою оголошено про перерву у розгляді справи по суті до 17.01.2024.
У судовому засіданні 17.01.2024 судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про перерву у розгляді справи до 25.01.2024.
У судовому засіданні 25.01.2024 судом було досліджено надані позивачем оригінали, наявних в матеріалах справи доказів.
У судовому засіданні 25.01.2024, за участю представника позивача, судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ".
Позивач зазначає, що між ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" (постачальник/продавець/позивач) та ТОВ «ЕККО-ФАСАД» (покупець/відповідач) в спрощений порядок було укладено договір поставки.
На виконання вищенаведених домовленостей, згідно тверджень позивача, на користь ТОВ «ЕККО-ФАСАД» зі сторони ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" було поставлено будівельні матеріали на загальну суму 1 854 787,38 грн.
В свою чергу, позивач зазначає, що зі сторони ТОВ «ЕККО-ФАСАД» на користь ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" було частково сплачено вартість поставленого товару в сумі 1 702 966,72 грн.
Так, позивач зазначає, що залишкова сума заборгованості ТОВ «ЕККО-ФАСАД» перед ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" за поставлений і не оплачений товар становить 151 820,66 грн. (1 854 787,38 - 1 702 966,72), яка і є спірної на даний час.
Так, як стверджує позивач, неоплаченим зі сторони ТОВ «ЕККО-ФАСАД» на суму 151 80,66 грн. залишився товар, який був поставлений Позивачем згідно наступних видаткових накладних:
- №234 від 17.03.2021 на суму 247 202,45 грн. (не оплаченою залишилась сума в розмірі 24 610,47 грн.);
- №288 від 05.04.2021 на суму 3 975,78 грн;
- №295 від 07.04.2021 на суму 7 264,22 грн;
- №328 від 20.04.2021 на суму 3 888,00 грн;
- №452 від 26.05.2021 на суму 24 263,84 грн;
- №505 від 08.06.2021 на суму 17 247,62 грн;
- №504 від 08.06.2021 на суму 55 170,48 грн. (не оплаченою залишилась сума в
розмірі 53 166,99 грн.);
- №587 від 05.07.2021 на суму 3 326,40 грн;
- №638 від 05.07.2021 на суму 3 826,80 грн;
- №586 від 05.07.2021 на суму 4 602,00 грн;
- №577 від 01.07.2021 на суму 4 989,60 грн;
- №603 від 07.07.2021 на суму 658,94 грн.
Позивач звертає увагу, що вищевказані видаткові накладні є належним чином підписаними з обох сторін та скріплені печатками сторін та підтверджують постачання товару зі сторони ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" на користь відповідача та отримання вказаного товару зі сторони ТОВ «ЕККО-ФАСАД».
Позивач також додає, що за фактом вчинення вказаних господарських операцій ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" на користь ТОВ «ЕККО-ФАСАД» у відповідності до норм ст. 187 і ст. 201 ПК України ним було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні. Отже вказані господарські операції відображені у податкових зобов`язаннях позивача. відповідно, відповідачем був сформований, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару за вказаними видатковими накладними по взаємовідносинам із позивачем.
Крім цього позивач зазначає, шо ним було виставлено рахунки на оплату, які залишились не оплаченими, а саме:
- №436 від 07.07.2021 на суму 658,94 грн;
- №372 від 08.06.2021 на суму 17 247,62 грн;
- №334 від 26.05.2021 на суму 24 263,84 грн;
- №303 від 17.05.2021 на суму 185 935,81 грн. (не оплаченою залишилась сума в розмірі 61 482,99 грн);
- №161 від 15.03.2021 на суму 270 759,25 грн. (не оплаченою залишилась сума в розмірі 48 167,27 грн).
Проте позивач наголошує, що вказані рахунки, які повністю відповідають спірним видатковим накладним, не були оплачені повністю зі сторони Відповідача на користь Позивача.
Тобто, вищевказаними документами підтверджується, що ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" належним чином виконало умови договору по поставці товару, а ТОВ «ЕККО-ФАСАД» вказаний товар отримало.
В свою чергу, згідно тверджень позивача, ТОВ «ЕККО-ФАСАД» повністю не розрахувалось із ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" за поставлений товар в розмірі 151 820,66 грн, що є порушенням договірних зобов`язань.
Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання вказаного спору зі сторони позивача на адресу відповідача було направлено претензію від 22.08.2023 про сплату заборгованості в розмірі 151 820,66 грн., а також сплати 3% річних та інфляційних втрат. До вказаної претензії позивачем було додано і оригінали акту звірки взаємних розрахунків (2 примірника), повторно оригінали рахунків, а також відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат.
Проте, згідно тверджень позивача, вказану претензію відповідач не отримав а вона була повернута позивачу, з огляду на що вказану претензію було надіслано додатково на електронну пошту відповідача (1ekkofasad@gmail.com), яка також залишилась без задоволення.
Крім того, позивач посилається на п. 2 ст. 625 ЦК України та зазначає, що оскільки відповідачем не здійснено оплату товару загальною вартістю 151 820,66 грн, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, який складає 57009,16 грн, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 10502,25 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що факт поставки товару на суму 151 820,66 грн. та його отримання відповідачем, а також спростування доводів відповідача про неотримання цього товару, підтверджується сукупністю наступних фактів та вчинених дій зі сторони ТОВ «Екко-Фасад», а саме:
- по-перше, спірні видаткові накладні є підписаними зі сторони Відповідача і завірені належним чином печаткою Відповідача. При цьому, видаткові накладні, які не є спірними і за якими у Відповідача немає претензій також були підписані від Відповідача без ідентифікації особи, яка брала участь у даній господарській операції (зазначений підпис і печатка підприємства). Серед таких можна виділити видаткові накладні №187 від 22.02.2021, №205 від 03.03.2021, №588 від 16.07.2021, №848 від 20.11.2020, №854 від 23.11.2020, №88 від 22.01.2021, №108 від 01.02.2021, №169 від 16.02.2021, №205 від 03.03.2021, №235 від 17.03.2021 тощо. При цьому, у спірних видаткових накладних, зокрема №234 від 17.03.2021, №288 від 05.04.2021, №295 від 07.04.2021, №638 від 05.07.2021, №603 від 07.07.2021 містяться ідентичні підписи від відповідача, які містяться і у вище наведених видаткових накладних, які зі сторони відповідача є оплаченими і які визнаються відповідачем і відносно яких відсутні будь-які претензії;
- по-друге, інші спірні видаткові накладні, зокрема, №452 від 25.05.2021, №577 від 01.07.2021, №504 від 08.06.2021, №586 від 05.07.2021, №587 від 05.07.2021 містять прізвище ім`я і по батькові особи Відповідача, яка їх підписала - ОСОБА_1. В свою чергу, ОСОБА_1 отримував поставлений товар від Позивача до Відповідача, що підтверджується експрес накладною ТОВ «Нова Пошта» №59000642136445 від 04.02.2021, де зазначено цю особу як отримувачем від ТОВ «Екко-Фасад»;
- по-третє, стосовно видаткової накладної №328 від 20.04.2021, яка є неоплаченою зі сторони відповідача і яка теж підписана від відповідача із зазначенням тільки підпису і печатки - у відповідача, згідно відзиву, взагалі відсутні будь-які претензії, тобто вона визнається Відповідачем;
- по-четверте, поставка товару від позивача до відповідача здійснювалась за допомогою перевізників - ТОВ «Нова Пошта» або Транспортної компанії SAT. Так, перевезення товару від позивача до відповідача за спірними видатковими накладними підтверджується експрес-накладними №59000671340961 від 05.04.2021, №59000671876069 від 06.04.2021, №59000677455601 від 20.04.2021, а також ттн №062005026 від 26.05.2021, №062007823, №062007120, №062007822, де одержувачем товару і вантажу зазначено саме ТОВ «Екко-Фасад»;
- по-п`яте, факт отримання товару відповідачем від позивача на загальну вартість в розмірі 151 820,66 грн. підтверджується і податковими накладними №40 від 17.03.2021, №17 від 05.04.2021, №18 від 07.04.2021, №94 від 20.04.2021, №102 від 26.05.2021, №21 від 08.06.2021, №22 від 08.06.2021, №4 від 01.07.2021, №12 від 05.07.2021, №13 від 05.07.2021, №15 від 05.07.2021, №23 від 07.07.2021, які були складені та зареєстровані в ЄРПН у відповідності до норм ст. 187 і ст. 201 ПК України саме за фактом першої події виникнення податкових зобов`язань - датою відвантаження товару.
- по-шосте, відповідачем було частково оплачено вартість поставленого товару, в тому числі і за видатковими накладними №504 від 08.06.2021 і №234 від 17.03.2021, що свідчить про отримання товару відповідачем;
- по-сьоме, до моменту подання до суду вказаного позову від відповідача не надходило жодних заяв чи повідомлень про те, що у них відсутні видаткові накладні, в тому числі і спірні;
- по-восьме, всі видаткові накладні, в тому числі і спірні були отримані позивачем саме від відповідача разом із підписами та печаткою (позивачем відправлялися відповідачу видаткові накладні на підпис, відповідач підписував їх і направляв на адресу позивача вже підписані видаткові накладні).
3.2. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕККО-ФАСАД".
Відповідач зазначає, ним було сплачено 100 % вартості поставленого товару в розмірі 1 702 966,72 грн.
Щодо товару на загальну суму 151 820, 66 грн, відповідач стверджує, що у нього відсутні первинні бухгалтерські документи що засвідчують поставку товару на вказану суму, тобто товар не поставлявся та відповідачем не отримувався.
З розрахунку доданої заборгованості, на думку відповідача, не зрозуміло по яким первинним видатковим накладним та рахункам нарахована та чи інша сума.
В зв`язку із вищенаведеним та сумнівом щодо автентичності печатки і підпису відповідач у відзиві просить суд зобов`язати позивача надати до огляду суду оригінали видаткових накладних.
Водночас відповідач звертає увагу суду, що додані позивачем видаткові накладні містять суттєві недоліки первинних документів та не мають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійснення господарської операції, а саме:
· у видатковій накладній № 603 від 07 липня 2021 відсутні данні про особу що підписала документ що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (Посада, прізвище ім`я по батькові, повноваження тощо);
· у видатковій накладній № 638 від 05 липня 2021 відсутні данні про особу що підписала документ що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (Посада, прізвище ім`я по батькові, повноваження тощо);
· у видатковій накладній № 587 від 05 липня 2021 відсутня інформація про довіреність та/або, що підтверджує повноваження особи на отримання ТМЦ;
· у видатковій накладній № 586 від 05 липня 2021 відсутня інформація про довіреність та/або, що підтверджує повноваження особи на отримання ТМЦ;
· у видатковій накладній № 505 від 08 червня 2021 відсутня інформація про довіреність та/або, що підтверджує повноваження особи на отримання ТМЦ;
· у видатковій накладній № 504 від 08 червня 2021 відсутня інформація про довіреність та/або, що підтверджує повноваження особи на отримання ТМЦ;
· у видатковій накладній № 577 від 01 липня 2021 відсутня інформація про довіреність та/або, що підтверджує повноваження особи на отримання ТМЦ;
· у видатковій накладній № 452 від 26 травня 2021 відсутня інформація про довіреність та/або, що підтверджує повноваження особи на отримання ТМЦ;
· у видатковій накладній № 295 від 07 квітня 2021 відсутні данні про особу що підписала документ, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (Посада, прізвище ім`я по батькові, повноваження тощо);
· у видатковій накладній № 288 від 05 квітня 2021 відсутні данні про особу що підписала документ, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (Посада, прізвище ім`я по батькові, повноваження тощо);
· у видатковій накладній № 234 від 17 березня 2021 відсутні данні про особу що підписала документ, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (Посада, прізвище ім`я по батькові, повноваження тощо);
· у видатковій накладній № 998 від 24 грудня 2020 року відсутні данні про особу що підписала документ, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (Посада, прізвище ім`я по батькові, повноваження тощо);
· у видатковій накладній № 940 від 24 грудня 2020 року відсутні данні про особу що підписала документ, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (Посада, прізвище ім`я по батькові, повноваження тощо);
· у видатковій накладній № 930 від 14 грудня 2020 року відсутні данні про особу що підписала документ, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (Посада, прізвище ім`я по батькові, повноваження тощо).
Щодо нарахування індексу інфляції і 3 % річних відповідач зазначає, що відповідно до ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. ТОВ «ЕККО-ФАСАД» не отримувало від ТОВ «Українські енергосистеми » протягом 2021-2023 року жодних вимог щодо сплати товару окрім претензії на незрозумілі поставки, договір в формі єдиного документу не укладався, а тому строки виконання будь-якого зобов`язання відповідно до положень Цивільного кодексу зазначеного вище становлять 7 днів з моменту отримання відповідної вимоги. Таким чином, на думку відповідача, розрахунок штрафних санкцій є передчасним, а їх нарахування взагалі є безпідставним.
4. Обставини справи, встановлені судом.
На підставі усних заявок Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕККО-ФАСАД" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" отримано товар на загальну суму 1 853 741,34 грн, згідно:
1. Видаткової накладної №848 від 20.11.2020 на суму 11056,50 грн;
2. Видаткової накладної №854 від 23.11.2020 на суму 2044,80 грн;
3. Видаткової накладної №919 від 11.12.2020 на суму 501,60 грн;
4. Видаткової накладної №922 від 11.11.2020 на суму 1372,32 грн;
5. Видаткової накладної №88 від 22.01.2021 на суму 53218,15 грн;
6. Видаткової накладної №108 від 01.02.2021 на суму 413840,23 грн;
7. Видаткової накладної №119 від 26.01.2021 на суму 20647,20 грн;
8. Видаткової накладної №124 від 04.02.2021 на суму 6021,79 грн;
9. Видаткової накладної №136 від 05.02.2021 на суму 3103,92 грн;
10. Видаткової накладної №159 від 12.02.2021 на суму 1081,44 грн;
11. Видаткової накладної №169 від 16.02.2021 на суму 1944,00 грн;
12. Видаткової накладної №187 від 22.02.2021 на суму 13745,14 грн;
13. Видаткової накладної №259 від 24.03.2021 на суму 17697,60 грн;
14. Видаткової накладної №205 від 03.03.2021 на суму 235347,43 грн;
15. Видаткової накладної №235 від 17.03.2021 на суму 35163,77 грн;
16. Видаткової накладної №278 від 31.03.2021 на суму 10543,10 грн;
17. Видаткової накладної №287 від 05.04.2021 на суму 1963,58 грн;
18. Видаткової накладної №342 від 26.04.2021 на суму 2300,40 грн;
19. Видаткової накладної №641 від 22.07.2021 на суму 460,08 грн;
20. Видаткової накладної №344 від 05.05.2021 на суму 111164,64 грн;
21. Видаткової накладної №441 від 21.05.2021 на суму 122449,33 грн;
22. Видаткової накладної №442 від 31.05.2021 на суму 21495,38 грн;
23. Видаткової накладної №503 від 08.06.2021 на суму 20948,70 грн;
24. Видаткової накладної №639 від 05.07.2021 на суму 16356,00 грн;
25. Видаткової накладної №588 від 16.07.2021 на суму 1944,90 грн;
26. Видаткової накладної №440 від 04.08.2021 на суму 5187,00 грн;
27. Видаткової накладної №930 від 14.12.2020 на суму 98358,04 грн;
28. Видаткової накладної №940 від 15.12.2020 на суму 5060,88 грн;
29. Видаткової накладної №998 від 24.12.2020 на суму 221591,69 грн;
30. Видаткової накладної №234 від 17.03.2021 на суму 247202,45 грн;
31. Видаткової накладної №288 від 05.04.2021 на суму 3975,78 грн;
32. Видаткової накладної №295 від 07.04.2021 на суму 7264,22 грн;
33. Видаткової накладної №328 від 20.04.2021 на суму 3888,00 грн;
34. Видаткової накладної №586 від 05.07.2021 на суму 4602,00 грн;
35. Видаткової накладної №638 від 05.07.2021 на суму 3826,80 грн;
36. Видаткової накладної №504 від 08.06.2021 на суму 55170,48 грн;
37. Видаткової накладної №577 від 01.07.2021 на суму 4989,60 грн;
38. Видаткової накладної №587 від 05.07.2021 на суму 3326,40 грн;
39. Видаткової накладної №452 від 26.05.2021 на суму 24263,84 грн;
40. Видаткової накладної №505 від 08.06.2021 на суму 17247,62 грн;
41. Видаткової накладної №603 від 07.07.2021 на суму 658,94 грн;
42. Видаткової накладної №210 від 03.03.2021 на суму 18431,48 грн;
43. Видаткової накладної №276 від 31.03.2021 на суму 2284,12 грн.
При цьому за такими видатковими накладними попередньо виставлено рахунки на сплату:
1. Рахунок №719 від 20.11.2020 на оплату товару за видатковою накладною №848 від 20.11.2020;
2. Рахунок №728 від 23.11.2020 на оплату товару за видатковою накладною №854 від 23.11.2020;
3. Рахунок №790 від 11.12.2020 на оплату товару за видатковою накладною №919 від 11.12.2020;
4. Рахунок №793 від 11.12.2020 на оплату товару за видатковою накладною №922 від 11.11.2020;
5. Рахунок №794 від 13.12.2020 на оплату товару за видатковою накладною №930 від 14.12.2020;
6. Рахунок №797 від 14.12.2020 на оплату товару за видатковою накладною №998 від 24.12.2020;
7. Рахунок №798 від 14.12.2020 на оплату товару за видатковими накладними: №88 від 22.01.2021, №108 від 01.02.2021, №119 від 26.01.2021, №124 від 04.02.2021, №136 від 05.02.2021, №187 від 22.02.2021, №259 від 24.03.2021, №205 від 03.03.2021, №278 від 31.03.2021, №342 від 26.04.2021, №641 від 22.07.2021, №940 від 15.12.2020;
8. Рахунок №90 від 12.02.2021 на оплату товару за видатковою накладною №159 від 12.02.2021;
9. Рахунок №96 від 16.02.2021 на оплату товару за видатковою накладною №169 від 16.02.2021;
10. Рахунок №144 від 05.03.2021 на оплату товару за видатковими накладними: №235 від 17.03.2021, №287 від 05.04.2021, №503 від 08.06.2021, №440 від 04.08.2021;
11. Рахунок №262 від 26.04.2021 на оплату товару за видатковою накладною №344 від 05.05.2021;
12. Рахунок №305 від 18.05.2021 на оплату товару за видатковими накладними: №442 від 31.05.2021, №588 від 16.07.2021;
13. Рахунок №468 від 05.07.2021 на оплату товару за видатковою накладною №639 від 05.07.2021;
14. Рахунок №161 від 15.03.2021 на оплату товару за видатковими накладними: №234 від 17.03.2021, №288 від 05.04.2021, №295 від 07.04.2021, №328 від 20.04.2021, №586 від 05.07.2021, №638 від 05.07.2021;
15. Рахунок №303 від 17.05.2021 за видатковими накладними: №441 від 21.05.2021, №504 від 08.06.2021, №577 від 01.07.2021, №587 від 05.07.2021;
16. Рахунок №334 від 26.05.2021 за видатковою накладною №452 від 26.05.2021;
17. Рахунок №372 від 08.06.2021 за видатковою накладною №505 від 08.06.2021;
18. Рахунок №436 від 07.07.2021 за видатковою накладною №603 від 07.07.2021.
За фактом проведення таких господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано відповідні податкові накладні:
- №40 від 17.03.2021 з обсягом постачання товару на суму 247 202,45 грн;
- №17 від 05.04.2021 з обсягом постачання товару на суму 3 975,78 грн;
- №18 від 07.04.2021 з обсягом постачання товару на суму 7 264,22 грн;
- №94 від 20.04.2021 з обсягом постачання товару на суму 3 888,00 грн;
- №102 від 26.05.2021 з обсягом постачання товару на суму 24 263,84 грн;
- №21 від 08.06.2021 з обсягом постачання товару на суму 53 166,96 грн;
- №22 від 08.06.2021 з обсягом постачання товару на суму 17 247,62 грн;
- №4 від 01.07.2021 з обсягом постачання товару на суму 4 989,60 грн;
- №12 від 05.07.2021 з обсягом постачання товару на суму 4 602,00 грн;
- №13 від 05.07.2021 з обсягом постачання товару на суму 3 326,40 грн;
- №15 від 05.07.2021 з обсягом постачання товару на суму 3 826,80 грн;
- №23 від 07.07.2021 з обсягом постачання товару на суму 658,94 грн.
На підставі виставлених рахунків відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманого товару на суму 1 702 966,72 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями:
Платіжна інструкціяЗгідно рахункуНа суму грн1. 332 від 14. 12.2020797 від 14.12.2020174834,912. 3984 від 14.12.2020794 від 13.12.202024000,003. 4007 від 21.12.2020794 від 13.12.202030000,004. 335 від 15.12.2020798 від 14.12.2020325000,005. 4009 від 28.12.2020798 від 14.12.2020100000,006. 4054 від 14.01.2021798 від 14.12.2020200000,007. 4086 від 22.01.2022798 від 14.12.2020100000,008. 4152 від 02.03.2021798 від 14.12.2020225000,009. 445 від 15.03.2021798 від 14.12.202050000,0010. 4252 від 22.03.2021798 від 14.12.202065000,0011. 4332 від 20.04.2021161 від 15.03.202164525,7712. 4333 від 20.04.2021144 від 05.03.202178988,5513. 4351 від 26.04.2021262 від 26.04.2021109000,0014. 4352 від 26.04.2021262 від 26.04.20212164,6415. 558 від 26.05.2021305 від 18.05.202130000,0016. 4459 від 04.06.2021303 від 17.05.2021124452,85Всього1 702 966,72
Таким чином, всі вище перераховані докази свідчать про існування між позивачем та відповідачем господарських відносин щодо поставки товару за видатковими накладними.
Однак, Покупець ТОВ "ЕККО-ФАСАД" не у повному обсязі провів оплату за отриманий товар, не сплативши на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" (як постачальника/продавця) грошові кошти в розмірі 150 774,62 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору, ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" було направлено засобами поштового зв`язку та на електронну пошту, претензію від 22.08.2023 про сплату заборгованості в розмірі 151 820,66 грн, а також сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Доказів відповіді на вказану вимогу, а також доказів оплати основного боргу матеріали справи не містять.
Відсутність оплати вартості поставного товару у повному обсязі і стало підставою для нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" 3% річних та інфляційних втрат, а також для звернення до господарського суду із даним позовом.
5. Позиція суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (частина друга статті 184 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законодавством не передбачено спеціальної вимоги щодо форми та порядку укладання договору поставки та купівлі-продажу.
У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 656 того ж Кодексу визначає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ч. 3 ст. 712 ЦК України).
Стаття 657 ЦК встановлює форми окремих видів договорів купівлі-продажу, так договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
До договору поставки, купівлі-продажу будівельних матеріалів будь-якої особливої форми законом не встановлено. Тобто, така форма може бути визначена за домовленістю сторін такого договору, як у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, так і шляхом укладення господарських договорів у спрощений спосіб.
Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату.
За таких обставин суд доходить висновку про те, що видаткові накладні є належним документом, що засвідчує виникнення договірних зобов`язань сторін у спрощений спосіб.
Отже, між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання замовлення, про що свідчать видаткові накладні, рахунки, зареєстровані податкові накладні зі сторони позивача, які у відповідності до норм ст.ст. 187, 201 ПК України складаються за фактом першої події - зокрема, відвантаження товару (поставка товару), часткова оплата відповідачем поставленого товару.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі ж вимоги встановлені у статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 925/1332/13; від 7 жовтня 2014 року у справі 904/4451/13.
Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеному між сторонами у спрощеній формі, не встановлено інший строк оплати, то у такому разі строк оплати товару визначається частиною першою статті 692 ЦК України, що виключає застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 530, а також положень статті 694 цього Кодексу, яка регулює правовідносини з договору продажу товару в кредит з відстроченням платежу.
Із врахуванням вищенаведеного, виходячи із конкретних обставин справи, яка розглядається, та враховуючи, що по видаткових накладних: №848 від 20.11.2020, №854 від 23.11.2020, №919 від 11.12.2020, №922 від 11.11.2020, №88 від 22.01.2021, №108 від 01.02.2021, №119 від 26.01.2021, №124 від 04.02.2021, №136 від 05.02.2021, №159 від 12.02.2021, №169 від 16.02.2021, №187 від 22.02.2021, №259 від 24.03.2021, №205 від 03.03.2021, №235 від 17.03.2021, №278 від 31.03.2021, №287 від 05.04.2021, №342 від 26.04.2021, №641 від 22.07.2021, №344 від 05.05.2021, №441 від 21.05.2021, №442 від 31.05.2021, №503 від 08.06.2021, №639 від 05.07.2021, №588 від 16.07.2021, №440 від 04.08.2021, №930 від 14.12.2020, №940 від 15.12.2020, №998 від 24.12.2020, №234 від 17.03.2021, №288 від 05.04.2021, №295 від 07.04.2021, №328 від 20.04.2021, №586 від 05.07.2021, №638 від 05.07.2021, №504 від 08.06.2021, №577 від 01.07.2021, №587 від 05.07.2021, №452 від 26.05.2021, №505 від 08.06.2021, №603 від 07.07.2021, відповідачем товар отримано, обов`язок оплатити отриманий товар вартістю 1 853 741,34 грн виник у відповідача з моменту прийняття товару.
Між тим, як встановлено судом, отриманий відповідачем товар вартістю 1 853 741,34 грн був оплачений частково лише на суму 1 702 966,72 грн.
Водночас, під час перевірки які саме видаткові накладні та у якому розмірі були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕККО-ФАСАД", судом встановлено:
РахунокВидаткові накладніСума видат- кових накладнихОплата (платіжні інструкції)Заборгова-ність (-) або переплата (+) по кожному із рахунківПоточний стан рахунку1. 719 від 20.11.2020№848 від 20.11.202011056,50 - 11056,50- 11056,502. 728 від 23.11.2020№854 від 23.11.20202044,80 -2044,80- 13 101,303. 790 від 11.12.2020№919 від 11.12.2020501,60 -501,60- 13 602,94. 793 від 11.12.2020№922 від 11.11.20201372,32 -1372,32-14 975,225. 794 від 13.12.2020№930 від 14.12.2020 №276 від 31.03.202198358,04 2284,12 100642,16№4007 від 21.12.2020 на суму 30000,00 № 3984 від 14.12.2020 на суму 24000,00 54000,00-46642,16-61617,386. 797 від 14.12.2020№998 від 24.12.2020221591,69№ 332 від 14.12.2020 на суму 174834,91-46756,78-108 374,167. 798 від 14.12.2020№88 від 22.01.2021 №108 від 01.02.2021 №119 від 26.01.2021 №124 від 04.02.2021 №136 від 05.02.2021 №187 від 22.02.2021 №259 від 24.03.2021 №205 від 03.03.2021 №278 від 31.03.2021 №342 від 26.04.2021 №641 від 22.07.2021 №940 від 15.12.202053218,15 413840,23 20647,20 6021,79 3103,92 13745,14 17697,60 235347,43 10543,10 2300,40 460,08 5060,88
Отже, згідно наявних у справі документів, судом встановлено, що загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕККО-ФАСАД" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" складає 150 774,62 грн, а саме:
1. Заборгованість за видатковою накладною №288 від 05.04.2021 складає 3 975,78 грн;
2. Заборгованість за видатковою накладною №295 від 07.04.2021 складає 7 264,22 грн;
3. Заборгованість за видатковою накладною №328 від 20.04.2021 складає 3 888,00 грн;
4. Заборгованість за видатковою накладною №452 від 26.05.2021 складає 24 263,84 грн;
5. Заборгованість за видатковою накладною №505 від 08.06.2021 складає 17 247,62 грн;
6. Заборгованість за видатковою накладною №587 від 05.07.2021 на суму 3 326,40 грн;
7. Заборгованість за видатковою накладною №638 від 05.07.2021 на суму 3 826,80 грн;
8. Заборгованість за видатковою накладною №586 від 05.07.2021 на суму 4 602,00 грн;
9. Заборгованість за видатковою накладною №577 від 01.07.2021 на суму 4 989,60 грн;
10. Заборгованість за видатковою накладною №603 від 07.07.2021 на суму 658,94 грн;
11. Заборгованість за видатковою накладною №234 від 17.03.2021 складає 23 564,46 грн (загальна вартість поставленого товару 247202,45 грн - наявна переплата у розмірі 159 112,22 грн - часткова оплата згідно платіжного доручення №4332 від 20.04.2021 на суму 64 525,77 грн)
12. Заборгованість за видатковою накладною №504 від 08.06.2021 складає 53 166,96 грн (Згідно платіжної інструкції № 4459 від 04.06.2021 на суму 124452,85 грн відповідачем повністю сплачено заборгованість за видатковою накладною №441 від 21.05.2021 на суму 122449,33 грн., а також частково - у розмірі 2003,52 грн (124452,85 грн - 122449,33 грн) заборгованість за видатковою накладною №504 від 08.06.2021 на суму 55170,48 грн. Отже, згідно розрахунку суду, за видатковою накладною №504 від 08.06.2021 відповідачем не сплачено заборгованість у розмірі 53 166,96 грн).
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, а також з огляду на те, що відповідачем не надано доказів здійснення повної та своєчасної оплати отриманого товару, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог повністю щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕККО-ФАСАД" основного боргу в розмірі 150 774,62 грн.
Водночас щодо тверджень відповідача, що додані позивачем видаткові накладні містять суттєві недоліки первинних документів та не мають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійснення господарської операції, суд зазначає таке:
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).
Суд зауважує, що видаткові накладні, які не є спірними і за якими у позивача немає претензій також були підписані від Відповідача без ідентифікації особи, яка брала участь у даній господарській операції (зазначений підпис і печатка підприємства) однак є оплаченими зі сторони відповідача, зокрема видаткові накладні: №187 від 22.02.2021, №205 від 03.03.2021, №588 від 16.07.2021, №848 від 20.11.2020, №854 від 23.11.2020, №88 від 22.01.2021, №108 від 01.02.2021, №169 від 16.02.2021, №205 від 03.03.2021, №235 від 17.03.2021.
Водночас, суд приймає до уваги те, що підпис особи з боку відповідача на спірних видаткових накладних засвідчений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕККО-ФАСАД", справжність якої відповідачем не оспорюється.
Також суд зазначає, що належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі підприємства печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕККО-ФАСАД", відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи вищевикладене та дослідивши зміст видаткових накладних на загальну суму 1 853 741,34 грн, які підписані представниками сторін та підписи яких посвідчені печатками обох підприємств, господарський суд дійшов висновку, що вказані документи в сукупності з обставинами часткової оплати товару, є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують саме факт того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕККО-ФАСАД" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" отримано товар на загальну суму 1 853 741,34 грн.
Також судом не приймаються до уваги твердження позивача, що спочатку було виписано одну видаткову накладну №210 від 03.03.2021 на суму 18 431,48 грн., потім покупець попросив додати ще матеріал і перепідписати видаткову на суму 19 477,52 грн, однак після отримання товару відповідач останню видаткову накладну на суму 19 477,52 грн. разом із підписами так і не надіслав на адресу позивача, з огляду на таке:
Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постанові від 10 грудня 2020 року у справі № 910/14900/19, звертав увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.
У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Тобто при дослідженні обставин реальної поставки товару, самі лише податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.
Між тим, на підтвердження поставки товару на суму 19 477,52 грн, позивачем надано до матеріалів справи лише зареєстровану самим позивачем податкову накладну №19 від 02.03.2021 на суму 19 477,52 грн, з огляду на що господарський суд не може вважати, що господарська операція відбулась саме на вказану позивачем суму.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, оскільки обов`язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття, а відсутність такої оплати у день прийняття товару, свідчить про прострочення виконання обов`язку з оплати товару з наступного календарного дня, що слідує за днем отримання товару.
При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 10 502,25 грн, за вибрані позивачем періоди, судом встановлено його помилковість, з огляду на що, судом, здійснено власний розрахунок, відповідно до якого сума 3% річних складає 10 424,27 грн.
Видаткова накладнаНа суму (грн)Період нарахування (вказаний позивачем)Сума інфляційних втрат (грн)1. №234 від 17.03.202123 564,4322.03.2021-14.09.20231756,682. №288 від 05.04.20213 975,7812.04.2021-14.09.2023289,523. №295 від 07.04.20217 264,2212.04.2021-14.09.2023528,994. №328 від 20.04.20213 888,0026.04.2021-14.09.2023278,665. №452 від 26.05.202124 263,8401.06.2021-14.09.20231667,226. №504 від 08.06.202153 166,9614.06.2021-14.09.20233596,427. №505 від 08.06.202117 247,6214.06.2021-14.09.20231166,708. №577 від 01.07.20214989,6005.07.2021-14.09.2023328,909. №586 від 05.07.20214602,0012.07.2021-14.09.2023300,7110. №587 від 05.07.20213326,4012.07.2021-14.09.2023217,3611. №638 від 05.07.20213826,8005.07.2021-14.09.2023250,0512. №603 від 07.07.2021658,9412.07.2021-14.09.202343,06Всього10 424,27
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 10 424,27 грн.
Щодо інфляційних втрат господарський суд зазначає таке:
Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати на існуючу суму боргу. Враховуючи рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та наведені положення законодавства, судом було перевірено здійснений позивачем (згідно вказаних позивачем періодів, які не виходять за межі встановлених чинним законодавством строків) розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено його хибність. Згідно здійсненого судом розрахунку, сума інфляційних збитків складає:
Видаткова накладнаНа суму (грн)Період нарахування (вказаний позивачем)Сума інфляційних втрат (грн)1. №234 від 17.03.202123 564,4322.03.2021-31.07.20239225,462. №288 від 05.04.20213 975,7812.04.2021-31.07.20231556,523. №295 від 07.04.20217 264,2212.04.2021-31.07.20232843,944. №328 від 20.04.20213 888,0026.04.2021-31.07.20231484,545. №452 від 26.05.202124 263,8401.06.2021-31.07.20238834,306. №504 від 08.06.202153 166,9614.06.2021-31.07.202319357,747. №505 від 08.06.202117 247,6214.06.2021-31.07.20236279,748. №577 від 01.07.20214989,6005.07.2021-31.07.20231803,109. №586 від 05.07.20214602,0012.07.2021-31.07.20231663,0310. №587 від 05.07.20213326,4012.07.2021-31.07.20231202,0611. №638 від 05.07.20213826,8005.07.2021-31.07.20231382,8912 №603 від 07.07.2021658,9412.07.2021-31.07.2023238,12Всього55 871,44
Отже, сума інфляційних втрат, яка є обґрунтованою, арифметично правильною та такою, що підлягає стягненню із відповідача, складає 55 871,44 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕККО-ФАСАД" частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, та підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ч.1-3 ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Як вбачається судом із матеріалів справи, 13.06.2023 між Адвокатом Феленко С.О. (адвокат) та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" (клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги (Договір від 13.06.2023), відповідно до умов п. 1.1. якого Адвокат зобов`язується за дорученням або заявою Клієнта надавати останньому професійну правничу (правову) допомогу щодо стягнення основної суми заборгованості та штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат) з ТОВ «ЕККО-ФАСАД» (код ЄДРПОУ - 39450648) за господарськими зобов`язаннями з поставки товару в судовому порядку, а Клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу на умовах, визначених Договором, а також витрати, необхідні для виконання його доручень.
У п. 1.2. Договору від 13.06.2023 сторони погодили, що надання Клієнту професійної правничої (правової) допомоги в рамках вказаного Договору полягає у наступному:
- здійснення правового аналізу та аудиту первинної документації Клієнта щодо порушення строків оплати ТОВ «ЕККО-ФАСАД» (код ЄДРПОУ - 39450648) за господарськими зобов`язаннями щодо поставки товару:
??- підготовка адвокатських запитів про надання документів та інформації;
??- підготовка претензії про сплату заборгованості;
??- підготовка обґрунтованих розрахунків штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат) за порушення грошового зобов`язання у відповідності до вимог діючого законодавства України;
- підготовка та складення позовної заяви до суду про стягнення з ТОВ «ЕККО-ФАСАД» (код ЄДРПОУ - 39450648) на користь Клієнта основної суми заборгованості та штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат) за порушення умов оплати товару за господарським зобов`язанням;
- процесуальне представництво інтересів Клієнта в судових органах в рамках справи про стягнення з «ЕККО-ФАСАД» (код ЄДРПОУ - 39450648) на користь Клієнта основної суми заборгованості та штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат) за порушення умов оплати товару за господарським зобов`язаннями, в тому числі складення різного роду заяв та документів процесуального характеру в рамках судового розгляду.
Згідно п. 1.3. Договору від 13.06.2023, перелік, визначений п. 1.2. даного Договору не є вичерпним. Адвокат надає інші види професійної правничої (правової) допомоги, якщо це необхідно для забезпечення виконання доручення Клієнта.
Відповідно до п. 5.1. Договору від 13.06.2023, розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги за даним Договором становить 20 000,00 грн без ПДВ.
Вказаний розмір гонорару може бути змінений за взаємною згодою сторін.
Положеннями п.5.2.Договору від 13.06.2023 визначено, що гонорар сплачується Клієнтом в гривнях безготівковим переказом наступним чином:
- 10 000,00 грн. на протязі десяти днів з моменту укладення даного Договору на підставі виставленого рахунку;
- 10 000,00 грн на протязі десяти днів в моменту відкриття провадження в судовій страві на підставі виставленого рахунку.
Сума, вказана в п. 5.1. даного Договору є гонораром адвоката за надання правничої (правової) допомоги та поверненню не підлягає. На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару (п. 5.3. Договору від 13.06.2023).
8.12.2023 між Адвокатом Феленко С.О. (адвокат) та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" (клієнт) було підписано Акт наданих послуг № 1 по наданню правничої (правової) допомоги за договором №13/06-23 від 13.06.2023, згідно якого Адвокат надав, а клієнт прийняв послуги правничої (правової) допомоги згідно договору №13/06-23 від 13.06.2023, загальною вартістю 20 000,00 грн без ПДВ.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
На підтвердження наявних повноважень, представником позивача додано до матеріалів справи довіреність б/н від 13.06.2023.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв`язку із вирішенням спору в суді.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу: як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Такої правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду згідно додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.
Водночас суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, суд вважає, що витрати у розмірі 20 000,00 грн на оплату послуг адвоката є співмірними із рівнем складності справи і виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи те, що рішенням суду було частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ", витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, що дорівнює 19 793,76 грн.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕККО-ФАСАД" (65023, Одеська обл., місто Одеса, вул. Коблевська, буд. 41; код ЄДРПОУ 39450648) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" (61037, Харківська обл., місто Харків, вул. Плеханівська, будинок 126, офіс 126; код ЄДРПОУ 37094602) основну заборгованість у розмірі 150 774/сто п`ятдесят тисяч сімсот сімдесят чотири/грн 62 грн, 3% річних в сумі 10 424/десять тисяч чотириста двадцять чотири/грн 27 коп., інфляційні втрати в сумі 55 871/п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сімдесят одна/грн 44 грн, а також 2604/дві тисячі шістсот чотири/грн 84 коп. сплаченого судового збору та 19 793/дев`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто три/грн 76 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено грудня 30 січня 2024 року.
Суддя Ю.М. Невінгловська
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 25.01.2024 |
Оприлюднено | 05.02.2024 |
Номер документу | 116670052 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Невінгловська Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні