Постанова

від 16.01.2024 по справі 913/355/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/355/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023

та ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.05.2023

у справі за заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Приватного науково-виробничого сільськогосподарського підприємства "Агро-Восток"

про банкрутство

Учасники справи:

АТ "Ощадбанк": не з`явився;

ПНВСП "Агро-Восток": не з`явився;

Ліквідатор: не з`явився;

1. Стислий зміст заявлених вимог

1.1. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.06.2021 (з урахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021) за заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", ініціюючий кредитор) відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного науково-виробничого сільськогосподарського підприємства "Агро-Восток" (далі - ПНВСП "Агро-Восток", боржник), визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора в загальному розмірі 7613132,72 грн, а також 22700 грн судового збору та 54000 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів. Решту вимог ініціюючого кредитора до боржника у сумі 10185436,21 грн відхилено. Окремо визнані вимоги АТ "Ощадбанк", що забезпечені заставою майна в сумі 4742990 грн.

1.2. Постановою Господарського суду Луганської області від 24.02.2022 ПНВСП "Агро-Восток" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бохана О.С.

1.3. 19.07.2022 до суду першої інстанції надійшла заява Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", ініціюючий кредитор) в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" №110.20-15/944/21585/2022-12/вих. від 15.07.2022 з грошовими вимогами до боржника (з урахуванням заяви про уточнення грошових вимог від 25.07.2022) на загальну суму 650 970,48 грн, з яких:

- конкурсні грошові вимоги за період з 07.05.2021 по 29.06.2021 в сумі 115 618,20 грн (з них: 67866,28 грн - нараховані проценти; 10715,73 грн - 3% річних по кредиту; 73,67 грн - 3% річних по процентах; 36898,50 грн - втрати від інфляції по простроченому боргу; 64,02 грн - втрати від інфляції по прострочених процентах);

- поточні грошові вимоги за період з 29.06.2021 по 24.02.2022 в сумі 530390,28 грн;

- судовий збір в розмірі 4962 грн.

2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.05.2023 грошові вимоги АТ "Ощадбанк" до боржника визнано лише у сумі 47 614,23 грн основної заборгованості (конкурсні грошові вимоги за період з 07.05.2021 по 29.06.2021) та 4 962 грн судового збору. Решту вимог ініціюючого кредитора до боржника у сумі 598 394,25 грн відхилено.

2.2. Судові рішення мотивовані наступним:

- кредитором не встановлений розмір відсотків за неправомірне користування кредитом, а отже до застосування підлягає загальний розмір, встановлений у статті 625 ЦК України;

- проценти за користування кредитом у сумі 67866,28 грн за період з 07.05.2021 по 29.06.2021 (конкурсні вимоги) та проценти за користування кредитом у сумі 307319,02 грн за загальний період з 29.06.2021 по 24.02.2022 (поточні вимоги) були нараховані заявником вже після закінчення строку повернення кредиту - 10.09.2014, що не узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16;

- з огляду на відмову у задоволенні вимог кредитора щодо нарахування процентів за користування кредитом за період з 07.05.2021 по 29.06.2021 за Кредитним договором, підстави для задоволення вимог щодо нарахування на ці проценти за користування кредитом 3% річних в сумі 73,67 грн та втрат від інфляції в сумі 64,02 грн також відсутні;

- розрахунок 3% річних за період з 07.05.2021 по 29.06.2021 у сумі 10715,73 грн та інфляційних втрат за червень 2021 року в сумі 36898,50 грн за прострочення сплати кредиту, нараховані на основний борг в сумі 2459900 грн (конкурсні вимоги), є арифметично правильним;

- поточні вимоги (3% річних, нарахованих на борг по кредиту в сумі 48524,05 грн та по процентах за користування кредитом в сумі 2655,47 грн, а також інфляційні нарахування на прострочений борг по кредиту в сумі 159893,50 грн та по прострочених процентах в сумі 11998,25 грн, нараховані за загальний період з 29.06.2021 по 24.02.2022) нараховані після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (29.06.2021), а тому є безпідставними.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини справи

3.1. Між ПАТ "Ощадбанк" (позикодавець) (далі кредитор) та ПНВСП "Агро-Восток" (позичальник) укладено Договір кредитної лінії №17 від 11.03.2011, зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковим договором №1 від 29.07.2011, Додатковим договором №2 від 20.12.2011, Додатковим договором №3 від 10.09.2012, Додатковим договором №4 від 18.02.2014 (далі - Кредитний договір).

3.2. Відповідно п.п.2.1-2.4 Кредитного договору:

- Банк зобов`язується надати, а Позичальник отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені Договором строки Кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування Кредитом. Кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 10.09.2014;

- позичальник зобов`язався не пізніше останнього Банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування Кредитом у межах встановленого у звітному періоді Діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період. У разі, якщо Діючий ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник має право отримати наступний транш в межах Діючого ліміту кредитування лише за умови погашення попередньої заборгованості за Договором;

- позичальник зобов`язався здійснювати погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування. Максимальний ліміт кредитування встановлено в розмірі 3 510 000 грн.

3.3. Сторонами встановлено зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з графіком, за яким з наданих коштів в межах ліміту кредитування в загальній сумі 3510000 грн, позичальник мав в строк до 31.10.2013 погасити 350000 грн, в строк до 30.11.2013 - 350000 грн, в строк до 31.12.2013 - 350000 грн, в строк з 01.01.2014 до 10.03.2014 - 1230000 грн та в строк з 01.03.2014 до 10.03.2014 - 1230000 грн.

3.4. 18.02.2014 згідно з Додатковим договором №4 від 18.02.2014 сторони погодили максимальний ліміт кредитування в сумі 2459900 грн та погодили графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, за яким до 31.07.2014 (включно) ліміт було встановлено в сумі 2459900 грн, в період з 01.08.2014 до 31.08.2014 (включно) 2409900 грн, в період з 01.09.2014 по 10.09.2014 (включно) 2359900 грн.

3.5. В п.п.2.7.1-2.7.2 Кредитного договору передбачено, що за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку проценти, які розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 19 процентів річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному Договором. Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за Кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором.

3.6. За умовами кредитування, передбаченими п.п.3.1.1, 3.1.2 Кредитного договору, Банк проводить надання Кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів, наданих позичальником, або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий у Банку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням Кредиту. Надання Кредиту або тієї чи іншої його частини на умовах цього Договору здійснюється Банком протягом п`яти банківських днів після виконання позичальником усіх та кожної з Умов надання цього Договору та після надання Банку документів, що підтверджують потребу в кредитних коштах (договорів, рахунків-фактур тощо), а також заявки позичальника, підписаної керівником і головним бухгалтером позичальника.

3.7. Пунктом 5.3.2. Кредитного договору Позичальника зобов`язано точно в строки, обумовлені Договором, погашати Кредит та своєчасно сплачувати плату (проценти) за користування Кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

3.8. Згідно з п.2.7.3. Додаткового договору №3 від 10.09.2012, нараховані за період з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення Позичальником Кредиту (або його частки) проценти (з урахуванням положень п.2.7.4. цього Договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше п`ятого числа місяця, а в разі дострокового погашення Кредиту - одночасно з погашенням Кредиту.

3.9. Згідно з п.3.3.1. Кредитного договору Банк має право у випадку, якщо будуть мати будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або Документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми Кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування Кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим Договором), у тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму Кредиту, її частину або проценти за користування Кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим Договором.

3.10. Відповідно до п.3.3.2. Кредитного договору, після отримання позичальником від Банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання Кредиту позичальник зобов`язаний не пізніше двадцяти банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення Кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування Кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь Банку відповідно до умов Договору).

3.11. В п.7.1.1 Кредитного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, передбачених положеннями цього Договору, Банк має право застосувати до позичальника пеню на користь Банку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

3.12. За умовами п.9.1 Кредитного договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України до 3-х років для всіх грошових зобов`язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього Договору.

3.13. В забезпечення боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором між кредитором та боржником був укладений іпотечний договір від 11.03.2011 №б/н (далі - Іпотечний договір), за умовами якого, з урахуванням змін та доповнень, внесених Додатковим договором від 18.02.2014 №1, боржником передано в іпотеку наступне майно, вартість якого становить 4 742 990 грн:

- нежитлова будівля, будівля майстерні, загальною площею 1851,1 кв.м., що розташована за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Широкий, вул. Леніна, буд.1к;

- будівлі та споруди Станично-Луганського комбікормового заводу, загальною площею 5864,9 кв.м, що розташовані за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Широкий, вул. Польова, буд.2;

- будівлі та споруди олійного цеху, загальною площею 200,6 кв.м., що розташовані за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, Широківська сільська рада, Будівлі та споруди;

- будівлі та споруди адміністративної будівлі, загальною площею 249,2 кв.м., що розташовані за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, Широківська сільська рада, Будівлі та споруди;

- будівлі та споруди зернообровлювального комплексу, загальною площею 2361,0 кв.м., що розташовані за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, Широківська сільська рада, Будівлі та споруди.

3.14. Факт надання кредиту та наявності боргу встановлений у рішенні Господарського суду Київської області від 23.06.2016 у справі №913/407/16, яким позов задоволено частково, стягнуто з ПНВСП "Агро-Восток" на користь ПАТ "Ощадбанк" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк":

- 2459900 грн борг по кредиту з 01.08.2014 по 07.06.2016;

- 934005,96 грн відсотки по кредиту з 07.07.2014 по 07.06.2016;

- 128710,50 грн 3% річних по простроченому основному боргу за період з 01.08.2014 по 07.06.2016;

- 26419,40 грн 3% річних по прострочених відсотках з 07.07.2014 по 07.06.2016;

- 1522864,82 грн інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту з вересня 2014 року по квітень 2016 року;

- 206888,39 грн інфляційні втрати за прострочення сплати відсотків за кредитом з серпня 2014 року по квітень 2016 року;

- 79181,83 грн витрати по сплаті судового збору.

3.15. Зазначене рішення набрало законної сили і на його виконання видано відповідний наказ від 12.07.2016 №913/407/16.

3.16. 13.09.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Черток О.Ф. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52197372 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.07.2016 №913/407/16 на загальну суму 5357970,90 грн.

3.17. На дату подання заяви ініціюючим кредитором від 04.06.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПНВСП "Агро-Восток" заборгованість у сумі 5357970,90 грн не сплатило.

3.18. На підставі п.п.2.7-2.7.2 Договору кредитної лінії №17 від 11.03.2011 кредитор нарахував проценти за користування кредитними коштами в загальній сумі 375 185,30 грн, з яких:

- конкурсні вимоги за період з 07.05.2021 по 29.06.2021 нараховані проценти (сума залишку кредиту х 19% / 365 днів х 53 дні) в сумі 6 866,28 грн;

- поточні вимоги за період з 29.06.2021 по 24.02.2022 нараховані проценти (сума залишку кредиту х 19% / 365 днів х 240 днів) в сумі 307 319,02 грн.

3.19. Проценти за користування кредитом за Кредитним договором були нараховані заявником вже після закінчення строку повернення кредиту - 10.09.2014, що суперечить правовій позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної у абзацах 6.28, 6.29 постанови від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

3.20. З умов Кредитного договору вбачається, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за Кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором (п.2.7.2 Договору). Відтак, кредитором не встановлений розмір відсотків за неправомірне користування кредитом, а отже до застосування підлягає загальний розмір, встановлений у ст. 625 ЦК України. Вказане право кредитор реалізував, заявивши до стягнення також 3% річних, нарахованих на борг за кредитом.

3.21. АТ "Ощадбанк" за користування кредитом за Кредитним договором нарахував боржнику проценти у сумі 67866,28 грн за період з 07.05.2021 по 29.06.2021 (конкурсні вимоги) та проценти за користування кредитом у сумі у сумі 307319,02 грн за загальний період з 29.06.2021 по 24.02.2022 (поточні вимоги), тобто після 10.09.2014 - закінчення строку кредитування, з огляду на що вказані вимоги є необґрунтованими.

3.22. Перевіркою судом розрахунку 3% річних за прострочення сплати кредиту за Кредитним договором, що нараховані на основний борг в сумі 2459900,00 грн за період з 07.05.2021 по 29.06.2021 у сумі 10715,73 грн (конкурсні вимоги), порушень законодавства та арифметичних помилок судом не встановлено, тому вказана вимога є обґрунтованою.

3.23. Судом також перевірено розрахунок втрат від інфляції за прострочення сплати кредиту за Кредитним договором, що нараховані на основний борг в сумі 2459900 грн за червень 2021 року в сумі 36898,50 грн (конкурсні вимоги), порушень законодавства та арифметичних помилок судом також не встановлено, тому вказана вимога є обґрунтованою.

3.23. Оскільки судом визнані необґрунтованими вимоги кредитора щодо нарахування процентів за користування кредитом за період з 07.05.2021 по 29.06.2021 за Кредитним договором, тому відсутні підстави для задоволення вимог кредитора щодо нарахування на ці проценти за користування кредитом 3% річних в сумі 73,67 грн та втрат від інфляції в сумі 64,02 грн.

3.24. АТ "Ощадбанк" заявлено як поточні вимоги 3% річних, нараховані на борг по кредиту в сумі 48524,05 грн та по процентах за користування кредитом в сумі 2655,47 грн, а також інфляційні нарахування на прострочений борг по кредиту в сумі 159893,50 грн та по прострочених процентах в сумі 11998,25 грн, які нараховані за загальний період з 29.06.2021 по 24.02.2022 (поточні вимоги), тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому вказані вимоги є безпідставними і не підлягають визнанню з включенням до реєстру вимог кредиторів в силу норм чинного законодавства.

4. Стислий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 25.09.2023 АТ "Ощадбанк" в особі філії - Луганського обласного управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.05.2023 в частині відмови у визнанні грошових вимог, прийняти в цій частині нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1. Судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою рішення Конституційного Суду від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20), не застосовано норму права щодо стягнення процентів відповідно до статей 536, 625, 1048, 1051-1 Цивільного кодексу України.

5.2. Відмовивши у визнанні кредиторських вимог на 598 394,25 грн, суди попередніх інстанцій не врахували специфіку сплати відсотків за укладеним між сторонами Кредитним договором.

5.3. Скаржник вважає, що існують обґрунтовані причини необхідності відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, який був застосований судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного рішення.

6. Касаційне провадження

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2023 касаційну скаргу АТ "Ощадбанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.05.2023 у справі №913/355/21 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання письмових пояснень, в яких зазначити підстави підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

6.2. 24.10.2023 до Верховного Суду надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, за змістом якої скаржником визначено підставою касаційного оскарження пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, тобто необхідність відступу від правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, на яку послався суд апеляційної інстанції в обґрунтування ухвалено ним рішення у справі, що переглядається.

6.3. Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Ощадбанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.05.2023, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2023 - 15:00.

6.4. Крім того, вищезазначеною ухвалою витребувано у Господарського суду Донецької області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №913/355/21.

6.5. 30.11.2023 на адресу Верховного Суду надійшло повідомлення від Східного апеляційного господарського суду про відсутність витребуваної справи №913/355/21.

6.6. В судове засідання 12.12.2023 учасники справи явку своїх представників не забезпечили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило.

6.7. Зважаючи на відсутність представників учасників справи, а також не надходження до призначеної дати судового засідання на запит Верховного Суду витребуваних матеріалів справи №913/355/21, ухвалою від 12.12.2023 розгляд справи було відкладено на 16.01.2024 - 10:30.

6.8. 13.12.2023 на запит Верховного Суду з Господарського суду Луганської області надійшли матеріали справи № 913/355/21.

6.9. 12.01.2024 до Верховного Суду надійшла заява від представника АТ "Ощадбанк" Снайко Г. О. надійшло клопотання (заява), за змістом якого 16.01.2024 вказаний представник АТ "Ощадбанк" приймає участь у розгляді іншої справи № 428/15646/18 (провадження №88-ц/803/4/24) Дніпровським апеляційним судом, а тому просить здійснити розгляд касаційної скарги у справі № 916/355/21 без його участі. Також в клопотанні зазначено про те, що представник підтримує касаційну скаргу АТ "Ощадбанк" з викладених у ній підстав та просить Суд скаргу задовольнити.

6.10. В судове засідання 16.01.2024 учасники справи явку своїх представників не забезпечили, про причини нез`явлення, крім представника АТ "Ощадбанк", Суд не повідомили.

6.11. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

6.12. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 16.01.2024.

6.13. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників, які не забезпечили явку своїх представників.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором - АТ "Ощадбанк" в особі філії - Луганського обласного управління банку подано до місцевого господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного науково-виробничого сільськогосподарського підприємства "Агро-Восток", в якій заявник просив визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 17 875 268,93 грн.

7.2. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.06.2021 (з урахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021) відкрито провадження у справі №913/355/21 про банкрутство ПНВСП "Агро-Восток", визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора в загальному розмірі 7613132,72 грн, 22700 грн судового збору та 54000 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів. Решту вимог ініціюючого кредитора до боржника у сумі 10185436,21 грн відхилено. Окремо визнані вимоги АТ "Ощадбанк", що забезпечені заставою майна в сумі 4742990 грн.

7.3. У липні 2022 року АТ "Ощадбанк" додатково заявлено грошові вимоги до боржника на загальну суму 650 970,48 грн, з яких 115 618,20 грн конкурсні грошові вимоги та 530 390,28 грн поточні грошові вимоги, що включають в себе суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами, відсотки річних та інфляційні втрати.

7.4. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав заявлені АТ "Ощадбанк" додаткові грошові вимоги до боржника лише у сумі 47 614,23 грн та 4 962 грн судового збору, а решту вимог відхилено. В частині відхилених вимог суди зокрема зазначили про нарахування кредитором процентів за користування кредитом вже після закінчення встановленого укладеним між сторонами кредитним договором строку повернення кредиту, а також нарахування у складі поточних вимог 3% річних та інфляційних втрат на суми боргу по кредиту і процентів за користування кредитом вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

7.5. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з ухваленими судами попередніх інстанцій рішеннями в частині відхилення грошових вимог та вважає, що в цій частині судами невірно застосовано норми матеріального права (статті 536, 625, 1048, 1051-1 ЦК України), не враховано специфіку сплати відсотків за укладеним між сторонами Кредитним договором. Також скаржник не погоджується із застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій до правовідносин сторін у даній справі висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, зокрема щодо нарахованих банком процентів за користування кредитом, та зазначає про необхідність відступлення від цих висновків.

7.6. Надаючи оцінку доводам скаржника, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині вимог, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.

7.7. Згідно з положеннями частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

7.8. Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

7.9. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

7.10. Наслідки прострочення грошового зобов`язання передбачені в статті 625 ЦК України, згідно з частиною другою якої боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7.11. Колегія суддів звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

7.12. Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

7.13. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

7.14. Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

7.15. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

7.16. За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

7.17. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 91)).

7.18. Боржник не звільняється від зобов`язань по сплаті нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів "за користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування визначає лише часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватися, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

7.19. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи:

- між АТ "Ощадбанк" (позикодавець) та ПНВСП "Агро-Восток" (позичальник) було укладено Кредитний договір №17 від 11.03.2011 (з подальшими змінами та доповненнями);

- в забезпечення зобов`язань позичальника було укладено Іпотечний договір від 11.03.2011, за умовами якого боржник передав в іпотеку нерухоме майно вартістю 4 742 990 грн;

- надання кредиту за Кредитним договором встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2016 у справі №913/407/16, яким частково задоволено позов АТ "Ощадбанк" та стягнуто з ПНВСП "Агро-Восток" кошти у загальній сумі 5357970,90 грн, з яких: 2459900 грн - борг по кредиту, 934005,96 грн - відсотки по кредиту, 128710,50 грн - 3% річних по простроченому основному боргу, 26419,40 грн - 3% річних по прострочених відсотках, 1522864,82 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту, 206888,39 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати відсотків за кредитом, 79181,83 грн - витрати по сплаті судового збору;

- на виконання вказаного судового рішення 12.07.2019 було видано відповідний наказ з його примусового виконання, однак на дату звернення АТ "Ощадбанк" до місцевого господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПНВСП "Агро-Восток" заборгованість у сумі 5357970,90 грн не була погашена;

- ухвалою місцевого господарського суду від 29.06.2021 про відкриття провадження у справі №913/355/21 про банкрутство ПНВСП "Агро-Восток, з урахуванням змін, внесених постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021, визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора АТ "Ощадбанк" в загальній сумі 7613132,72 грн (з них: 5357970,90 грн - кошти, стягнуті рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2016 у справі №913/407/16; 137284,90 грн - 3% річних, нарахованих на прострочені проценти за період з 08.06.2016 по 06.05.2021; 483707,84 грн - інфляційні втрати, нараховані на прострочені проценти за користування кредитом за період з травня 2016 року по березень 2021 року; 1271768,30 грн - інфляційні втрати нараховані на прострочений борг та на проценти за період з травня 2016 року по березень 2021 року; 362400,78 грн - 3% річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості по кредиту за період з 08.06.2016 по 06.05.2021), 22700 грн судового збору та 54000 грн авансування винагороди арбітражного керуючого. Окремо визнані вимоги АТ "Ощадбанк", що забезпечені заставою майна в сумі 4742990 грн;

- у липні 2022 року АТ "Ощадбанк" додатково заявлено грошові вимоги до боржника на загальну суму 650 970,48 грн, з яких 115 618,20 грн конкурсні грошові вимоги (включають в себе нараховані суми процентів за користування кредитом, 3% річних та інфляційні втрати по простроченому боргу та процентам за користування кредитом) та 530 390,28 грн поточні грошові вимоги (включають в себе нараховані суми процентів на залишок кредиту, з% річних та інфляційних втрат на прострочений борг по кредиту та проценти за користування кредитом).

7.20. За результатами розгляду додаткових грошових вимог АТ "Ощадбанк" суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх часткову обґрунтованість, зазначивши наступне.

7.21. Кредитором на підставі п.п.2.7.2, 2.7 Кредитного договору нараховано проценти за користування кредитними коштами в загальній сумі 375 185,30 грн, з яких 67 866,28 грн -за період з 07.05.2021 по 29.06.2021 (конкурсні вимоги) та 307 319,02 грн -за період з 29.06.2021 по 24.02.2022 (поточні вимоги).

7.22. Дослідивши умови п.2.7.2 Кредитного договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що кредитором не встановлений розмір відсотків за неправомірне користування кредитом, у зв`язку з чим застосуванню підлягає розмір процентів, встановлений у статті 625 ЦК України (тобто 3% річних). Разом з цим, вказане право кредитор реалізував, заявивши у складі додаткових грошових вимог 3% річних, нарахованих на борг за кредитом. Крім того, проценти за користування кредитом нараховані заявником вже після закінчення строку повернення кредиту - 10.09.2014, а тому в цій частині заявлені грошові вимоги відхилено.

7.23. Відносно нарахованих 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України у зв`язку з простроченням термінів повернення кредиту та сплати процентів, суди першої та апеляційної інстанції зазначили наступне.

7.24. До складу конкурсних вимог кредитором включено 47751,90 грн інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 07.05.2021 по 29.06.2021, з яких: 10715,73 грн - 3% річних нараховані на суму простроченого боргу; 73,67 грн - 3% річних нараховані на проценти за користування кредитом; 36898,50 грн - інфляційні втрати нараховані на суму простроченого боргу; 64,02 грн - інфляційні втрати нараховані на суму прострочених процентів за користування кредитом.

7.25. Перевіривши розрахунок вказаних вимог, суди встановили що всі ці вимоги нараховані по 28.06.2021 включно, що відповідає кількості днів нарахування в уточненому розрахунку, та визнали обґрунтованими заявлені кредитором вимоги в частині нарахованих 10715,73 грн 3% річних та 36898,50 грн інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту.

7.26. Решту вимог суди попередніх інстанцій відхилили, зазначивши про те, що оскільки нарахування процентів за користування кредитом за період з 07.05.2021 по 29.06.2021 за Кредитним договором є неправомірним, підстави для нарахування на вказані проценти 3% річних та інфляційних втрат також відсутні.

7.27. До складу поточних вимог кредитором включено 223071,27 грн інфляційних втрат та 3% річних за період з 29.06.2021 по 24.02.2022, з яких: 48524,05 грн - 3% річних нараховані на суму боргу по кредиту; 2655,47 грн - 3% річних нараховані на проценти за користування кредитом; 159893,50 грн - інфляційні втрати нараховані на суму боргу по кредиту; 11998,25 грн - інфляційні втрати нараховані по прострочених процентах.

7.28. Розглядаючи вказані вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідні нарахування здійснено після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (29.06.2021), що не відповідає вимогам пункту 5 частини третьої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку з чим вищезгадані вимоги відхилено.

7.29. Наведені висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з судовою практикою у питанні нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, зокрема з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

7.30. Твердження скаржника про те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою Рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі №3-188/2020(455/20) щодо застосування норм 536, 625, 1048, 1051-1 ЦК України у спорах про стягнення процентів, відхиляється колегією суддів, оскільки обґрунтування вказаного рішення збігається з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, щодо застосування вказаних правових норм.

7.31. Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій умов укладеного між сторонами Кредитного договору в частині порядку нарахування та сплати процентів по суті зводяться до викладення обставин, які на переконання скаржника не були встановлені, та переоцінки наявних у справі доказів, що не узгоджується з вимогами статті 300 ГПК України, а тому відхиляються колегією суддів.

7.32. Відносно заявленої АТ "Ощадбанк" підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

7.33. Скаржник зазначає про наявність підстав для відступлення Верховним Судом під час розгляду цієї справи від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

7.34. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

7.35. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

7.36. Верховний Суд звертає увагу, що підставою касаційного оскарження судових рішень є обґрунтована необхідність відступлення від висновку саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

7.37. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

7.38. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

7.39. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

7.40. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

7.41. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (подібний висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах №757/1660/17-ц (пункти 43- 44) і №818/1688/16 (пункти 44- 45), від 15.05.2019 у справі №227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21.08.2019 у справі №2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах №264/5957/17 (пункт 41) і №727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі №260/91/19 (пункти 58-59), від 29.09.2020 у справі №712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі №149/1499/18 (пункт 29); від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі №917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі №214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі №362/643/21(пункт 45)).

7.42. Таким чином, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

7.43. Проте скаржник у касаційній скарзі у контексті положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не навів вагомих і достатніх аргументів, які би свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, а саме не доведено наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту). Посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України за своїм змістом є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів попередніх інстанцій в частині відхилених грошових вимог до боржника.

7.44. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

7.45. Незгода із рішенням судів попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішення його негативні наслідки для скаржника, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбаченим процесуальним наслідком.

7.46. За результатами касаційного перегляду ухвалених у цій справі судових рішень в частині відхилених грошових вимог АТ "Ощадбанк" колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій в повній мірі з`ясували обставини, які мали значення для правильного вирішення спору, застосували норми матеріального права відповідно до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у мотивувальній частині цієї постанови, що не спростовано скаржником.

7.47. Оскільки аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, вони відхиляються колегією суддів та відповідно касаційна скарга задоволенню не підлягає.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

8.2. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.3. З урахуванням викладеного у цій постанові, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та відмову у задоволенні касаційної скарги.

8.4. Зважаючи на відмову у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.05.2023 у справі № 913/355/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк