Постанова

від 24.01.2024 по справі 755/12931/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 січня2024 року

м. Київ

справа № 755/12931/23

провадження № 61-16704св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Мережко М. В., Невідомої Т. О.,

Історія справи

Короткий зміст заяви

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що 24 вересня 2019 року громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_4 позичив громадянину України ОСОБА_2 суму у розмірі 57 500,00 дол. США під розвиток ТОВ «Азпетрол» строком до 07 вересня 2022 року, на підтвердження чого первісному кредитору була видана письмова розписка від 24 вересня 2021 року на суму 57 500,00 дол. США.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 20 серпня 2023 року первісний кредитор відступив права вимоги до відповідача, які належали первісному кредитору згідно з усним договором позики, укладеним між первісним кредитором і відповідачем, на підтвердження чого первісному кредитору була видана письмова розписка від 24 вересня 2021 року на суму 57 500,00 дол. США зі строком повернення коштів до 07 вересня 2022 року.

23 серпня 2023 року відповідачу направлено повідомлення про зміну кредитора у вказаному зобов`язанні на останню відому адресу реєстрацію боржника. Станом на дату подачі цієї заяви про забезпечення позову відповідач не вчинив жодних дій спрямованих на погашення зазначеної заборгованості, однак почав вчиняти дії спрямовані на приховування свого майна, корпоративних прав та інших прав, на які можна звернути стягнення, з метою уникнення цивільно-правової відповідальності. Позивачу відомо, що у відповідача є велика кількість заборгованостей перед іншими особами.

Стягнення боргу у розмірі 57 500, 00 дол. США буде предметом позову у майбутній справі, однак з метою недопущення вибуття майна з власності боржника, оперативного втручання та запобігання приховуванню майна від позивача, та оскільки відповідач вже вчиняє дії, спрямовані на унеможливлення виконання можливого рішення суду у цій справі, вказана заява про забезпечення подається до подачі позову та відкриття провадження у справі.

Так, як стало відомо позивачу, 22 серпня 2023 року відповідач придбав транспортний засіб, а саме MERCEDES S 500 2021 року випуску з він-номером НОМЕР_1 , що підтверджується відповіддю від ГСЦ МВС України, що дійсно MERCEDES S 500 2021 року випуску з він-номером НОМЕР_1 належить громадянину України ОСОБА_2 .

Станом на дату звернення до суду із заявою за відповідачем не зареєстровано будь-якого нерухомого майна, з якого може бути в майбутньому стягнена заборгованість перед позивачем, що підтверджується інформаційною довідкою №344041968 від 24 серпня 2023 року, однак відповідачу належать частки у статутному капіталі в наступних компаніях: ТОВ «Абшерон» - код ЄДРПОУ 43322452 (100%, що становить 1 000 грн); ТОВ «Дніпро 1» - код ЄДРПОУ 42852815 (100%, що становить 1 000 грн); ТОВ «Фірма Грінвей» - код ЄДРПОУ 45373582 (25%, що становить 75 000 грн); ТОВ «Азпетрол» - код ЄДРПОУ 43456407 (45%, що становить 4 500 грн).

Проте відповідач почав вчиняти дії на відчуження своїх корпоративних прав на користь інших осіб, а саме вчинив, на думку заявника, фраудаторні правочини. Так, з метою приховування своїх активів від кредитора боржник вчинив фраудаторний правочин, а саме: контрольну частку ТОВ «Азпетрол» (55%) - код ЄДРПОУ 43456407, 31 жовтня 2022 року передав на користь ОСОБА_5 , на наступний місяць після спливу строку погашення заборгованості.

Тому позивач вважав, що є високий ризик того, що відповідач буде приховувати транспортний засіб MERCEDES S 500 2021 року випуску з він-номером НОМЕР_1 та/або передасть його у постійне користування третім особам без переоформлення (шляхом передачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), відтак сам лише арешт транспортного засобу без заборони відповідачу та будь-яким іншим третім особам експлуатувати (використовувати) транспортний засіб позивач вважає недостатнім для забезпечення позову.

Таким чином, вважає співмірним до ціни позову накладення арешту на корпоративні права боржника, транспортний засіб, що належить боржнику, грошові кошти в межах ціни позову, а також заборону відповідачу та будь-яким іншим особами вчиняти дії щодо експлуатації транспортного засобу. Дані види забезпечення позову, зокрема шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо експлуатації (використання) транспортного засобу MERCEDES S 500 2021 року випуску з він-номером НОМЕР_1 , не порушують права власності відповідача на його майно.

ОСОБА_1 просила вжити заходи забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на корпоративні права відповідача у ТОВ «Абшерон» (100%, що становить 1000,00 грн), ТОВ «Дніпро 1» (100%, що становить 1000,00 грн), ТОВ «Фірма Грінвей» (25%, що становить 75 000,00 грн), ТОВ «Азпетрол» (45%, що становить 4500,00 грн), у розмірі ціни позову 57 500,00 дол. США, що станом на дату подачі цієї заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн;

накладення арешту на транспортний засіб марки Mercedes S500 2021 року випуску, VIN НОМЕР_1 , що зареєстрований за ОСОБА_2 ;

заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим третім особам вчиняти дії щодо експлуатації транспортного засобу Mercedes S500 2021 року випуску, що зареєстрований за ОСОБА_2 ;

накласти арешт на всі банківські рахунки відповідача та на все належне на праві приватної власності нерухоме майно та на рухоме майно відповідача у розмірі ціни позову 57 500,00 дол. США, що станом на дату подачі цієї заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року у складі судді: Катющенко В. П., заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

корпоративні права (частки у статутному капіталі) відповідача ОСОБА_2 у ТОВ «Абшерон» (100%, що становить 1 000 грн); ТОВ «Дніпро 1» (100 %, що становить 1 000 грн); ТОВ «Фірма Грінвей» (25%, що становить 75 000 грн); ТОВ «Азпетрол» (45%, що становить 4 500 грн);

транспортний засіб марки MERCEDES S 500, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 ;

всі банківські рахунки відповідача та на все належне на праві приватної власності нерухоме майно та рухоме майно відповідача - у розмірі ціни позову 57 500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

зважаючи на наведені доводи на обґрунтування необхідності забезпечення позову до подання позовної заяви, а також окреслені підстави та предмет майбутнього позову, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є співмірними із вимогами майбутнього позову, а невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення, а також такі заходи забезпечення позову направлені на ефективний захист прав та інтересів заявниці, за захистом яких вона звернеться до суду з позовною заявою. До заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви представницею заявниці долучено відповідні належні, допустимі та достовірні доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві, що дають змогу суду пересвідчитися у тому, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду;

суд вважає за необхідне відмовити у вжитті заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу, ОСОБА_2 , та будь-яким іншим третім особам вчиняти дії щодо експлуатації транспортного засобу MERCEDES S 500, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 , оскільки таке забезпечення позову призведе до порушення прав відповідача на мирне володіння своїм майном, що суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року;

з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову із позовними вимогами майбутнього спору суд зробив висновок, що заява в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно та корпоративні права заінтересованої особи - майбутнього відповідача, є обґрунтованою. В іншій частині, щодо заборони заінтересованій особі - майбутньому відповідачу та будь-яким іншим третім особам, тобто невизначеному колу осіб, вчиняти дії щодо користування рухомим майном, виходить за межі допустимого, тобто є непропорційним втручанням у мирне володіння майном.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу адвоката Дрофич Ю. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задоволено частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року скасовано в частині накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 в ТОВ «Абшерон», ТОВ «Дніпро 1», ТОВ «Фірма Грінвей», ТОВ «Азпетрол», а також на всі банківські рахунки відповідача та все належне на праві приватної власності нерухоме майно та рухоме майно відповідача.

В іншій частині ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що, майно яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення;

звертаючись із заявою про забезпечення позову до подачі позову, заявниці вказує про намір подати позов про стягнення коштів згідно договору позики у розмірі 57 500,00 дол. США. Оскільки такий спір є майновим, є доцільним вирішення питання про його забезпечення. Виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане із стягнення грошових коштів. Арешт майна, що накладається судом для забезпечення такого позову має на меті вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачці реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачки. За таких умов вимога скаржника надання доказів щодо очевидних речей (право відповідача у будь-який момент відчужити майно) свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін;

щодо місця реєстрації відповідача, апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні інші актуальні дані щодо перебування відповідача на реєстраційному обліку, аніж за адресою, вказаною у заяві про забезпечення позову, станом на час звернення із такою заявою. Доводи апеляційної скарги щодо реєстрації відповідача з 11 вересня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 з посиланням на дані довідки (а.с. 77), відхиляються апеляційним судом, оскільки така довідка не містить дати її видачі. При цьому, з даних, що містяться у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень, убачається, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Із змісту ухвали убачається, що предметом позову у справі є стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 57 500,00 дол. США, та 3% річних у розмірі 1743,90 дол. США, а всього 59 243,90 дол. США;

апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги в частині не дотримання критерію співмірності. З урахуванням даних розписки, апеляційний суд уважав, що накладення арешту на транспортний засіб марки Mercedes S500, 2021 року випуску, VIN НОМЕР_1 , що зареєстрований за ОСОБА_2 , є достатнім для забезпечення виконання можливого рішення та такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача;

апеляційний суд вважав безпідставним накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 в ТОВ «Абшерон», ТОВ «Дніпро 1», ТОВ «Фірма Грінвей», ТОВ «Азпетрол», а також на всі банківські рахунки відповідача та все належне на праві приватної власності нерухоме майно та рухоме майно відповідача, та в цій частині ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. Зокрема, накладення арешту на невизначений обсяг майна не може уважатися співмірним із позовними вимогами, які визначила заявниця, та може призвести до порушення законних прав відповідача. Щодо доцільності накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 в ТОВ «Абшерон», ТОВ «Дніпро 1», ТОВ «Фірма Грінвей», ТОВ «Азпетрол», апеляційний суд зазначає , що такий спосіб забезпечення позову може узгоджуватися, зокрема, із вимогою майнового характеру, пов`язаного, зокрема, із стягненням (витребуванням) з відповідача частки у статутному капіталі. Проте, у цій справі накладення арешту на корпоративні права не узгоджується з предметом і підставами позову, відтак відсутня доцільність у застосуванні такого заходу. З огляду на наведене, апеляційний суд робить висновок про скасування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року в частині накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 в ТОВ «АБШЕРОН», ТОВ «ДНІПРО 1», ТОВ «ФІРМА ГРІНВЕЙ», ТОВ «АЗПЕТРОЛ», а також на всі банківські рахунки відповідача та все належне на праві приватної власності нерухоме майно та рухоме майно відповідача;

в іншій частині ухвала місцевого суду відповідає вимогам закону та підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не убачається.

Аргументи учасників справи

23 листопада 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, у якій просила:

скасувати постанову апеляційного суду в частині скасування заходів забезпечення позову, а саме - накладення арешту на: корпоративні права (частки у статутному капіталі) відповідача - ОСОБА_2 у ТОВ «Абшерон» - код ЄДРПОУ 43322452 (100%, що становить 1 000, 00 грн.), ТОВ «Дніпро 1» - код ЄДРПОУ 42852815 (100%, що становить 1 000,00 грн.), ТОВ «Фірма Грінвей» - код ЄДРПОУ 45373582 (25%, що становить 75 000,00 грн.), ТОВ «Азпетрол» - код ЄДРПОУ 43456407 (45%, що становить 4 500,00 грн); на всі банківські рахунки відповідача та на все належне на праві приватної власності нерухоме майно та рухоме майно відповідача - у розмірі ціни позову 57 500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн;

ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року у цій частині залишити в силі;

судові витрати покласти на відповідача.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

невжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі товариства, призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах лише цього судового провадження, без нових звернень до суду, що потягне за собою додаткові витрати. Частина перша статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» дозволяє здійснювати звернення стягнення на частку учасника товариства;

не можна ототожнювати право на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю і номінальну вартість такої частки. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 756/4376/21;

умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю, за якістю на момент виконання рішення;

оскільки відповідач вже вчинив дії на ухилення від виконання зобов`язання, шляхом фраудаторного продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Азпетрол», то позивач не може бути впевнений у тому, що на момент задоволення його позовних вимог рішенням суду, у позивача взагалі буде наявне у власності будь-яке майно, окрім автомобіля, який так само відповідач може продати на запчастини, пошкодити, знищити, іншим чином погіршити його стан або віддати «за довіреністю» чи сховати, чим унеможливить в подальшому виконання судового рішення;

неможливо встановити чи є співмірним засобом забезпечення позову накладення арешту на автомобіль відповідача, оскільки невідомо, в якому стані знаходиться транспортний засіб марки Mercedes S500, 2021 року випуску, чи існує він як річ взагалі та де він знаходиться станом на даний час. Заборону користування цим майном судом не встановлено;

представник відповідача зазначаючи про те, що відповідачу невідома адреса реєстрації в АДРЕСА_2 , вводить суд в оману, оскільки судами неодноразово були зроблені запити, які підтвердили реєстрацію відповідача за цією адресою;

попередній розрахунок судових витрат становить 10 000 грн, докази понесення яких будуть надані суду після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та фактичної сплати коштів.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині в частині скасування заходів забезпечення позову, а саме - накладення арешту на: корпоративні права (частки у статутному капіталі) відповідача - ОСОБА_2 у ТОВ «Абшерон» - код ЄДРПОУ 43322452 (100%, що становить 1 000, 00 грн.), ТОВ «Дніпро 1» - код ЄДРПОУ 42852815 (100%, що становить 1 000,00 грн.), ТОВ «Фірма Грінвей» - код ЄДРПОУ 45373582 (25%, що становить 75 000,00 грн.), ТОВ «Азпетрол» - код ЄДРПОУ 43456407 (45%, що становить 4 500,00 грн); на всі банківські рахунки відповідача та на все належне на праві приватної власності нерухоме майно та рухоме майно відповідача - у розмірі ціни позову 57 500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

10 січня 2024 року ОСОБА_2 через представника Дрофич Ю. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що:

необґрунтовані твердження позивача, що відповідач почав вчиняти дії спрямовані на відчуження часток у статутному капіталі юридичних осіб, які належать йому, оскільки предметом позову не є витребування цих часток, а стягнення заборгованості за розпискою;

договір про відступлення права вимоги від 20 серпня 2023 року є неукладеним та нікчемним, оскільки ОСОБА_4 є громадянином Республіки Узбекистан та з початку повномасштабного вторгнення російської федерації та введення воєнного стану в України покинув територію України та до теперішнього часу це повертався. Станом на 20 серпня 2023 року ОСОБА_4 не перебував в Україні. Тому ОСОБА_1 є неналежним позивачем;

апеляційний суд зробив правильний висновок, що накладення арешту на транспортний засіб марки Mercedes S500, 2021 року випуску, що зареєстрований за ОСОБА_2 , є достатнім для забезпечення виконання можливого рішення та такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача;

позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 ; на всі банківські рахунки відповідача та на все належне на праві приватної власності нерухоме майно та рухоме майно відповідача - у розмірі ціни позову 57 500, 00 дол. США, може ефективно забезпечити матеріально-правовий інтерес позивача від можливих недобросовісних дій з боку саме відповідача та буде співмірним із заявленими позовними вимогами, та невжиття саме такого виду забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

посилання позивача на те, що відповідач може продати на запчастини, пошкодити, знищити іншим чином погіршити стан транспортного засобу або віддати «за довіреністю» чи сховати, чим унеможливить в подальшому виконання судового рішення, а також те, що неможливо встановити чи є співмірним засобом забезпечення позову накладення арешту на автомобіль відповідача, оскільки невідомо, в якому стані знаходиться транспортний засіб чи існує він як річ взагалі та де він знаходиться станом на зараз, не підтверджує жодними доказами існування таких ризиків, що свідчить про те, що такі твердження є недоведеними припущеннями позивача, оскільки останніми не надано жодних доказів, що відповідач взагалі вчиняв або має намір вчинити дії, які можуть свідчити про існування зазначених ризиків;

ціна позову заявлена - 57 500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн. Відповідно до звіту про оцінку легкового автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «S 500», реєстр. № НОМЕР_2 , 2021 року випуску, VIN- НОМЕР_1 , станом на 17 листопада 2023 року ринкова вартість автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «S 500», реєстр. № НОМЕР_2 , 2021 року випуску, VIN- НОМЕР_3 складає 6 428 300 грн;

позивач навмисно зазначила невірну адресу місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_2 , оскільки він не проживав за вказаною адресою. Відповідач з 11 вересня 2019 року офіційно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

застосування інших заходів забезпечення позову буде перевищувати ціну позову та порушить принцип співмірності. Відсутні факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСОБА_1 зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року відмовлено; роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу у строк до 02 січня 2024 року.

02 січня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року: заяву ОСОБА_2 , яка підписана представником Дрофич Ю. В. , про продовження строку на подання відзиву задоволено; продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 ; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 грудня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 24 вересня 2021 року складено розписку, згідно якої ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_4 57 000 дол. США під розвиток ТОВ «Азпетрол». Вказану суму (57 500 дол. США) зобов`язався повернути до 07 вересня 2022 року, що підтверджується розпискою від 24 вересня 2021 року.

20 серпня 2023 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права вимоги, що належать первісному кредитору до боржника згідно договору позики, укладеного усно між первісним кредитором і боржником, на підтвердження чого боржником видана первісному кредитору письмова розписка від 24 вересня 2021 року на суму 57 500,00 дол. США із строком повернення коштів до 07 вересня 2022 року.

23 серпня 2023 року на ім`я ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_2 , направлено повідомлення про зміну кредитора у зобов`язанні з додатками: копія розписки від 24 вересня 2021 року; копія договору про відступлення права вимоги від 20 серпня 2023 року.

Відповідно до відповіді головного сервісного центру МВС на адвокатський запит 22 серпня 2023 року територіальним сервісним центром №8046 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві здійснено перереєстрацію транспортного засобу Mercedes-Benz S500, 2021 року, на нового власника ОСОБА_7 на підставі укладеного у суб`єкта господарювання ТОВ «Бриз» договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно даних відомостей із сайту Міністерства юстиції України убачається, що ОСОБА_2 значиться як засновник ТОВ «Абшерон», ТОВ «Дніпро 1», ТОВ «Фірма Грінвей», ТОВ «Азпетрол».

Позиція Верховного Суду

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина друга статті 149 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що:

«під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 756/4376/21 (провадження № 61-15587св21), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:

«звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову у справі про стягнення заборгованості, позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту у тому числі на кошти у розмірі 101 704,50 грн, що становить 45 % частки в статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ». У цій частині заява про забезпечення позову судами першої та апеляційної інстанції задоволена.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі товариства, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що такий захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах лише цього судового провадження, без нових звернень до суду, що потягне за собою додаткові витрати.

Разом з тим висновки судів, якими вони обґрунтували накладення арешту на кошти у розмірі 101 704,50 грн, що становить 45 % частки в статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ», є помилковими з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій помилково ототожнили право на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю і номінальну вартість такої частки.

Змістом корпоративних прав є майнові та організаційні (немайнові) права, що виникають з факту володіння часткою у статутному капіталі господарського товариства. До майнових корпоративних прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю можна віднести: (а) участь у розподілі прибутку товариства (пункт 3 частини першої статті 5 Закону); (б) отримання у разі ліквідації товариства частини майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартості (пункт 4 частини першої статті 5 Закону). До організаційних (немайнових) корпоративних прав можна віднести такі права: (а) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства (пункт 1 частини першої статті 5 Закону); (б) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства (пункт 2 частини першої статті 5 Закону). Серед зазначених прав оборотоздатними є лише майнові. Оскільки організаційні права тісно пов`язані з особою їх носія, то за своїми властивостями вони не здатні до обороту.

Оскільки корпоративні майнові та організаційні права виникають у їх носія із права на частку у статутному капіталі, то в разі відчуження учасником своєї частки корпоративні права не переходять до набувача, а виникають у нього як в учасника товариства з обмеженою відповідальністю.

За своєю природою корпоративні права та обов`язки є змістом корпоративних правовідносин, а частка у статутному капіталі - об`єктом правовідносин. Разом з іншими складовими (суб`єкт, підстави виникнення правовідношення) ці елементи становлять структуру корпоративних правовідносин. Зазначене свідчить про певний правовий зв`язок між часткою в статутному капіталі, статутним капіталом та корпоративними правами. Цей зв`язок полягає в такому: 1) частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю не збігається з поняттям «корпоративні права» чи «майнові права»; 2) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю - це частина статутного капіталу товариства, яка виражена у вартісному еквіваленті у співвідношенні до статутного капіталу в цілому; 3) частка у статутному капіталі є об`єктом цивільних прав, що здатна обертатися у цивільному обороті та спадкуватися. Частка у статутному капіталі засвідчує участь особи у товаристві. Право на частку у статутному капіталі є майновим правом; 4) виходячи з юридичного факту набуття права на частку у статутному капіталі закон або статутні документи товариства наділяють її володільця правами та обов`язками як стосовно частки, так і стосовно власне товариства та інших учасників цього товариства. Слід розрізняти право на частку у статутному капіталі, та права, що випливають з володіння такою частковою; 5) корпоративні права та обов`язки учасника товариства з обмеженою відповідальністю є похідними від права учасника на частку в статутному капіталі; 6) корпоративні права виникають у тієї особи, якій належить частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, проте момент виникнення корпоративних прав не завжди збігається з моментом набуття права на частку в статутному капіталі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19, постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 911/1149/19).

Наведений юридичний зв`язок між правом на частку у статутному капіталі ТОВ і правами, що випливають з володіння такою часткою, дозволяє розглядати право на частку за критерієм підстав їх виникнення (стаття 11 ЦК України) як право на частку у майнових відносинах подружжя (а) та право на частку у корпоративних правовідносинах (б).

Таким чином, не можна ототожнювати право на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю і номінальну вартість такої частки. У справі, що переглядається, позивач фактично як забезпечення позову просив накласти арешт на частку у розмірі 45 %, що належить відповідачу у статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ», а не на кошти у сумі 101 704,50 грн, що складає 45 % частки в статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ». З урахування викладеного, мотивувальна і резолютивні частині оскаржуваних судових рішень підлягають зміні».

У справі, що переглядається:

при зверненні із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 посилалася на те, що предметом майбутнього позову є стягнення заборгованості у розмірі 57 500,00 дол. США, що станом на дату звернення до суду із заявою еквівалентно 2 102 694,50 грн. З метою недопущення вибуття майна з власності боржника, запобігання приховуванню майна від позивача ОСОБА_1 просила вжити заходи забезпечення позову шляхом, зокрема, накладення арешту на корпоративні права відповідача у ТОВ «Абшерон» (100%, що становить 1000,00 грн), ТОВ «Дніпро 1» (100%, що становить 1000,00 грн), ТОВ «Фірма Грінвей» (25%, що становить 75 000,00 грн), ТОВ «Азпетрол» (45%, що становить 4500,00 грн) у розмірі ціни позову 57 500,00 дол. США, що станом на дату подачі цієї заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн, та накласти арешт на всі банківські рахунки відповідача та на все належне на праві приватної власності нерухоме майно та на рухоме майно відповідача у розмірі ціни позову 57 500,00 дол. США, що станом на дату подачі цієї заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн;

при скасуванні ухвали суду першої інстанції у частині накладення арешту на корпоративні права апеляційний суд вказав, що такий спосіб забезпечення позову може узгоджуватися, зокрема, із вимогою майнового характеру, пов`язаною, зокрема, зі стягненням (витребуванням) з відповідача частки у статутному капіталі; у цій справі накладення арешту на корпоративні права не узгоджується з предметом і підставами позову, відтак відсутня доцільність у застосування такого заходу;

апеляційний суд не врахував, що право на частку є майновим правом і такий захід забезпечення позову як накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі товариства є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах лише цього судового провадження, без нових звернень до суду, що потягне за собою додаткові витрати;

поза увагою апеляційного суду залишилось те, що, виходячи з наявних матеріалів справи, арешт на частки відповідача у статутному капіталі товариств судом першої інстанції накладений у розмірі ціни позову 57 500,00 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн. Доказів протилежного в справі немає;

суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про забезпечення позову у частині накладення арешту на частки відповідача у статутному капіталі товариств, оскільки накладення арешту на частки відповідача у статутному капіталі, вартість яких не перевищує ціну позову, буде співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи те, що у такий спосіб відповідач позбавляється права розпоряджання майном, на яке накладено арешт. Водночас, накладені заходи забезпечення позову не обмежують права відповідача на володіння та користування нерухомим майном. Проте суд першої інстанції помилково наклав арешт на корпоративні права, а не на право на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. У зв`язку із чим резолютивна частина ухвали суду першої інстанції підлягає зміні, а постанова апеляційного суду в частині відмови у накладенні арешту на корпоративні права - залишенню без змін;

при скасуванні ухвали суду першої інстанції у частині накладення арешту на всі банківські рахунки відповідача та на все належне на праві приватної власності нерухоме майно та на рухоме майно відповідача у розмірі ціни позову 57 500,00 дол. США, що станом на дату подачі цієї заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн, апеляційний суд встановив, що накладення арешту на вказане майно в цій справі є не співмірним із позовними вимогами, які визначила заявниця. За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про скасування ухвали суду першої інстанції в цій частині.

Касаційний суд відхиляє аргумент відзиву про те, що станом на 17 листопада 2023 року ринкова вартість автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «S 500», реєстр. № НОМЕР_2 , 2021 року випуску, VIN НОМЕР_3 складає 6 428 300 грн, оскільки за змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції здійснює касаційний перегляд в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (див. постанову Верховного Суд в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року в справі № 743/1596/15-ц (провадження № 61-7035св23)).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 413 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині постановлена частково без додержання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що:

касаційну скаргу належить задовольнити частково;

постанову апеляційного суду у частині відмови у накладенні арешту на частки у статутному капіталі відповідача ОСОБА_2 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Абшерон» - код ЄДРПОУ 43322452 (100%, що становить 1 000 грн), Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дніпро 1» - код ЄДРПОУ 42852815 (100%, що становить 1 000 грн), Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фірма Грінвей» - код ЄДРПОУ 45373582 (25%, що становить 75 000 грн), Товаристві з обмеженою відповідальністю «Азпетрол» - код ЄДРПОУ 43456407 (45%, що становить 4 500 грн) у розмірі ціни позову 57 500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн, належить скасувати;

ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року у частині накладення арешту на частки у статутному капіталі відповідача ОСОБА_2 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Абшерон» - код ЄДРПОУ 43322452 (100%, що становить 1 000 грн), Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дніпро 1» - код ЄДРПОУ 42852815 (100%, що становить 1 000 грн), Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фірма Грінвей» - код ЄДРПОУ 45373582 (25%, що становить 75 000грн), Товаристві з обмеженою відповідальністю «Азпетрол» - код ЄДРПОУ 43456407 (45%, що становить 4 500 грн) у розмірі ціни позову 57 500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн, змінити у резолютивній частині, виклавши у такій редакції: «Накласти арешт на право ОСОБА_2 на частки у розмірі: 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абшерон» (код ЄДРПОУ 43322452), 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро 1» (код ЄДРПОУ 42852815), 25% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Грінвей» (код ЄДРПОУ 45373582), 45% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азпетрол» (код ЄДРПОУ 43456407) у розмірі ціни позову 57 500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн»;

постанову апеляційного суду у частині відмови у накладенні арешту на корпоративні права, на всі банківські рахунки відповідача ОСОБА_2 та на все належне на праві приватної власності нерухоме майно та рухоме майно відповідача ОСОБА_2 - у розмірі ціни позову 57 500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн, залишити без змін.

Висновки за результатами розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:

«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц.

У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, в тому числі й понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у частині відмови у накладенні арешту на частки у статутному капіталі відповідача ОСОБА_2 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Абшерон» - код ЄДРПОУ 43322452 (100%, що становить 1 000 грн), Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дніпро 1» - код ЄДРПОУ 42852815 (100%, що становить 1 000 грн), Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фірма Грінвей» - код ЄДРПОУ 45373582 (25%, що становить 75 000 грн), Товаристві з обмеженою відповідальністю «Азпетрол» - код ЄДРПОУ 43456407 (45%, що становить 4 500 грн) у розмірі ціни позову 57 500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн, скасувати.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року у частині накладення арешту на частки у статутному капіталі відповідача ОСОБА_2 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Абшерон» - код ЄДРПОУ 43322452 (100%, що становить 1 000 грн), Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дніпро 1» - код ЄДРПОУ 42852815 (100%, що становить 1 000 грн), Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фірма Грінвей» - код ЄДРПОУ 45373582 (25%, що становить 75 000 грн), Товаристві з обмеженою відповідальністю «Азпетрол» - код ЄДРПОУ 43456407 (45%, що становить 4 500 грн) у розмірі ціни позову 57 500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн, змінити у резолютивній частині, виклавши у такій редакції:

«Накласти арешт на право ОСОБА_2 на частки у розмірі: 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абшерон» (код ЄДРПОУ 43322452), 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро 1» (код ЄДРПОУ 42852815), 25% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Грінвей» (код ЄДРПОУ 45373582), 45% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азпетрол» (код ЄДРПОУ 43456407) у розмірі ціни позову 57 500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн».

Постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у частині відмови у накладенні арешту корпоративні права, на всі банківські рахунки відповідача ОСОБА_2 та на все належне на праві приватної власності нерухоме майно та рухоме майно відповідача ОСОБА_2 - у розмірі ціни позову 57 500 дол. США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694,50 грн, залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук