Рішення

від 17.01.2024 по справі 160/25344/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

17 січня 2024 рокуСправа №160/25344/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноосфера-агро» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/25344/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноосфера-агро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноосфера-агро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.08.2023 року №9285905/36441866 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 13.07.2023 року, зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 13.07.2023 року складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Ноосфера-агро» в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання на реєстрацію, стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноосфера-агро» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

22.12.2023 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноосфера-агро», в якій він просить стягнути з ГУ ДПС у Дніпропетровській області та ДПС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноосфера-агро» судові витрати, пов`язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу у розмір 7 000 грн.

08.01.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято та призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноосфера-агро» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/25344/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноосфера-агро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд заяви постановлено здійснювати в порядку письмового провадження.

Відповідачі правом надання пояснень чи заперечень щодо заяви не скористалися.

Розглянувши вищезазначену заяву, дослідивши матеріали заяви щодо розподілу судових витрат згідно рішення суду у даній справі та норми процесуального законодавства, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно пунктів 1, 2 частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підстави дійти висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Як встановлено судом, між позивачем (замовником) та адвокатом Потаповою Оленою Олегівною (виконавцем) було укладено договір про надання правових (юридичних) послуг №25/09/23 від 25.09.2023 року, у відповідності до якого виконавець приймає зобов`язання надати правові (юридичні) послуги замовнику, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні) послуги виконавцем на умовах та в строки, що передбачено умовами цього договору.

Пунктом 1.2. цього договору встановлено, що конкретний перелік, вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджується сторонами в спільно підписаних замовленнях до цього договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно пункту 3.1. договору здача-приймання наданих правових (юридичних) послуг за цим договором оформлюється актом здачі-прийняття наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.2. договору оплата правових послуг здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця в національній валюті гривня, у відповідності з порядком, визначеним у спільно підписаних сторонами замовленнях, та відповідно до виставленого виконавцем рахунку.

Згідно замовлення №1 на надання правових (юридичних) послуг від 25.09.2023 року до договору про надання правових (юридичних) послуг №25/09/23 від 25.09.2023 року між адвокатом та позивачем було узгоджено конкретний перелік, вид, строки надання, ціну і загальну вартість послуг:

підготовка проекту пояснень для розблокування та реєстрації податкової накладної №2 від 13.07.2023 р., оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.08.2023 р. №9285905/36441866 в адміністративному порядку, шляхом підготовки проекту скарги до ДПС України та оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.08.2023 р. №9285905/36441866 в судовому порядку (пункт 1.1.);

правовий аналіз документів, підготовка позовної заяви, супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції (пункт 1.2.).

Пунктами 2.1. та 2.2. зазначено, що загальна вартість послуг, вказаних в п. 1.1 замовлення №1 є фіксованого та складає 7 000 грн. Вартість послуг, визначених в п. 2.1 цього замовлення, включає: правовий аналіз документів; підготовку позовної заяви та подання її до суду; супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції із складанням будь-яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами К АСУ, без обмежень їх кількості; отримання ухвал та рішення суду першої інстанції; отримання наказу та рішення з відміткою про НЗС.

16.10.2023 року адвокатом складено рахунок фактуру №1610/2023 року на суму 7000 грн. за договором про надання правничих послуг №25/09/23 від 25.09.2023 року.

Актом здачі-прийняття наданих послуг №08112023/1/Акт від 08.11.2023 року підтверджено виконані виконавцем наступні роботи (надані такі послуги): надання адвокатом правової допомоги згідно п. 1.1.-1.2. замовлення №1 від 25.09.2023 р. до договору №25/09/23 від 25.09.2023 на загальну вартість 7 000 грн.

Згідно виписки про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 20.12.2023 року позивачем на рахунок адвоката сплачено 7000 грн., деталі операції: надання адвокатом правової допомоги згідно п.1.1.-1.2. замовлення №1 від 25.09.2023 р. до договору №25/09/23 від 25.09.2023.

Необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 27.10.2022 року у справі №360/3253/20

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.09.2022 року у справі №755/7030/21.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 23.04.2021 року у справі №140/2371/19 здійснено правозастосування, за змістом якого детальним описом робіт є акт приймання-передачі наданих послуг.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21. Цей правовий висновок є релевантним до обставин цієї справи, оскільки стосується правового застосування норми права, яка є ідентичною частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, що передбачено статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, судом враховано, що справа не є складною, а спірні правовідносини не такими, що вимагали ретельної підготовки та вивчення значного обсягу документів, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала витрат значного обсягу часу.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог та з огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 3 000,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення їх за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оскільки саме цим суб`єктом владних повноважень порушено права позивача оскаржуваним рішенням.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноосфера-агро» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/25344/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноосфера-агро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноосфера-агро» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська