Рішення

від 18.01.2024 по справі 160/30631/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року Справа № 160/30631/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняВасильченко Є.А. за участі: представник позивача: представник відповідача: третя особа: ОСОБА_1 ОСОБА_2 Тонкошкур В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

22.11.2023 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області щодо не проведення службового розслідування відносно дізнавачів СД ВП №7 ДРУП ГУН у Дніпропетровській області при розслідуванні кримінального провадження №12020040640001457 від 25.06.2020 року протиправною;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області здійснити службове розслідування відносно дізнавачів СД ВП №7 ДРУП ГУН у Дніпропетровській області при розслідуванні кримінального провадження №12020040640001457 від 25.06.2020 року та повідомити про результати.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність у діяннях відповідача щодо непроведення службового розслідування щодо дізнавачів при розслідуванні кримінального провадження №12020040640001457 від 25.06.2020 року.

Ухвалою від 27.11.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

26.12.2023 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Так, відповідно до вимог Дисциплінарного статуту, Порядку №893 та Положення №893 призначення службового розслідування, є переважним (дискреційним) правом керівника (начальника ГУНП). Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим п. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права. Здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12020040640001457 від 25.06.2020 року доручено дізнавачу ВП №7 Дніпровського РУП ГУНП Віктору Тонкошкуру. Відповідно до ч. 1 статті 40-1 КПК України, дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання. Відповідно до ч. 1 статті 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду. У зв`язку з викладеним зазначає, що дізнавач при здійсненні досудового розслідування являється процесуально незалежною особою, втручання в його діяльність інших осіб заборонена.

Відповідач наголошує, що рішення, дії та бездіяльність дізнавача можуть бути оскаржені шляхом подання відповідної заяви до слідчого судді місцевого суду, який здійснює її розгляд у рамках Кримінально процесуального законодавства. Крім цього, у зв`язку з тим, що відомості вказані в заяві адвоката Бєлік С.В., який діяв в інтересах ОСОБА_3 , не містили у собі ознак вчинення працівниками ГУНП дисциплінарного проступку, а також враховуючи те, що призначення службового розслідування є дискреційним правом начальника ГУНП, вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

02.01.2024 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області щодо не проведення службового розслідування відносно дізнавачів СД ВП №7 ДРУП ГУН у Дніпропетровській області Миргородської Я.С., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 при розслідуванні кримінального провадження №12020040640001457 від 25.06.2020 року протиправною;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області здійснити службове розслідування відносно дізнавачів СД ВП №7 ДРУП ГУН у Дніпропетровській області Миргородської Я.С., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 при розслідуванні кримінального провадження №12020040640001457 від 25.06.2020 року.

05.01.2024 року відповідачем подано додаткові пояснення по справі, а саме: на виконання вимог головуючого у судовому засіданні 04.01.2024 року щодо надання інформації про перебування осіб, які зазначені у заяві позивача від 01.01.2024 року на службі у ГУ НП в Дніпропетровській області.

Ухвалою від 05.01.2024 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на заяву про уточнення позовних вимог. Залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

На судове засідання, яке відбулось, 18.01.2024 року представник ГУ НП в Дніпропетровській області підготував копію Наказу №514 о/с від 26.04.2022 року, який за резолюцією судді був долучений до матеріалів справи. У вказаному Наказі міститься інформація щодо надання ОСОБА_8 надано відпустку без збереження плати (грошового забезпечення) для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та аргументи сторін у судовому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

03.09.2023 року та 19.10.2023 року представником позивача подано до ГУ НП в Дніпропетровській області скаргу «Щодо призначення службового розслідування», в якій зазначив про необхідність здійснення службового розслідування відносно дізнавачів ВП №7 ДРУП ГУП в Дніпропетровській області при розслідування кримінального провадження №12020040640001457 від 25.06.2020 року.

У матеріалах справи наявна також доповідна записка «Про розгляд звернення Бєліка С.П. в інтересах ОСОБА_3 » щодо звернення позивача від 12.09.2023 року, в якій зазначено таке:

- перевірку за відомостями, викладеними у зверненні Бєліка С.П. в інтересах ОСОБА_3 , що надійшло поштовим зв`язком від 03.09.2023 року про неналежне досудове розслідування кримінального провадження №12020040640001457 від 25.06.2020 року за ч. 1 ст. 125 КК України поліцейськими сектору дізнання ВП №7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, вважати закінченим;

- відомості, викладені у зверненні Бєліка С.П. в інтересах ОСОБА_3 , що надійшло поштовим зв`язком від 03.09.2023 року про неналежне досудове розслідування кримінального провадження №12020040640001457 від 25.06.2020 року за ч. 1 ст. 125 КК України, вважати такими, що знайшли своє часткове підтвердження;

- про розгляд звернення проінформувати заявника, ОСОБА_1 .

Відповідно до листа ГУ НП в Дніпропетровській області №5/Б-360 від 26.09.2023 року надано відповідь на звернення позивача від 03.09.2023 року. Повідомлено, що станом на 26.09.2023 року досудове розслідування триває.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення службового розслідування щодо дізнавачів при розслідуванні кримінального провадження №12020040640001457 від 25.06.2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно пунктів 1, 2 ст.4, ч.1 ст.5, п.1 ч.1, п.2 ч.2 ст.19 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Частиною 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачено рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржене на досудовому провадженні.

Суд зазначає, що проведення службових розслідувань, в тому числі притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності за недотримання кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування, не урегульовано кримінально-процесуальним законодавством.

Організація та порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України регламентується Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 року №2337-VІІІ (далі Дисциплінарний статут).

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч.10 ст14 Дисциплінарного статуту).

Водночас, процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за №1355/32807 (далі Порядок).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Наведеними правовими нормами передбачено, що службове розслідування стосовно поліцейського проводиться за письмовим наказом керівника про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії. При цьому, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Тобто, формулювання законодавцем означеної правової норми з використанням словосполучення «за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку» означає, що керівником надається оцінка достатності таких даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку поліцейського, в тому числі зазначених у заявах, скаргах та повідомленнях громадян.

Суд звертає увагу, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що повноваження щодо службового розслідування стосовно поліцейського є дискреційними та є виключною компетенцією відповідного керівника.

З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим.

Зокрема, ЄСПЛ указав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Наведена правова позиція відповідає викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі №П/9901/871/18, яка на підставі ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом до спірних правовідносин.

У рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» (Pedersen and Baadsgaard v. Denmark) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що суд не може надавати оцінку наявності підстав для призначення службового розслідування, а лише може проконтролювати, чи не є викладені у ньому висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дискреція це не є обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, а також, заслухавши доводи та аргументи представника позивача у судових засіданнях, суд встановив, що позивач, звертаючись до суду з даною позовною заявою, не погоджувався з бездіяльністю дізнавачів у межах кримінального провадження №12020040640001457 від 25.06.2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що відповідачем не проводилось службове розслідування щодо дізнавачів. Оскільки, на думку представника позивача, дізнавачі не виконували своїх обов`язків та не проводили належним чином дізнання стосовно розслідування кримінального провадження №12020040640001457, у зв`язку з чим представник позивача звертався зі скаргами до відповідача з вимогами про проведення службового розслідування щодо дізнавачів у межах кримінального провадження №12020040640001457.

Зважаючи на непризначення відповідачем службового розслідування щодо дізнавачів, представником позивача подано дану позовну заяву до суду.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області щодо не проведення службового розслідування відносно дізнавачів СД ВП №7 ДРУП ГУН у Дніпропетровській області при розслідуванні кримінального провадження №12020040640001457 від 25.06.2020 року та зобов`язати Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області здійснити службове розслідування відносно дізнавачів СД ВП №7 ДРУП ГУН у Дніпропетровській області при розслідуванні кримінального провадження №12020040640001457 від 25.06.2020 року та повідомити про результати.

Як зазначено вище службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Тож, прийняття наказу про призначення службового розслідування є дискреційним повноваженням керівника ГУ НП в Дніпропетровській області, в яке суд не може втручатися.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання. Дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача.

На стадії досудового провадження можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора у строки та в порядку, передбачені статтями 303, 304 КПК України.

Частиною 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Таким чином, ефективним способом захисту прав та інтересів позивача буде подання відповідних скарг на рішення, дії, бездіяльність дізнавачів у межах кримінального провадження №12020040640001457.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У силу принципу офіційного з`ясування обставин справи, передбаченого ст. 9 КАС України, судом у судових засіданнях встановлено, що представником позивача направлялися на адресу відповідача 2 (дві) скарги «Щодо призначення службового розслідування», 03.09.2023 року та 19.10.2023 року.

Представником позивача зазначено, що ним отримано відповідь лише на скаргу від 03.09.2023 року, яка оформлена листом відповідача №5/Б-360 від 26.09.2023 року.

Представник відповідача у судовому засіданні не міг підтвердити факт надання відповіді на скаргу ОСОБА_3 від 19.10.2023 року №19/10/23.

Факт надання відповіді на запит представника позивача від 19.10.2023 року не знайшов свого підтвердження матеріалами справи.

Зважаючи на встановлені судом обставини по справі та висловлені у представниками сторін аргументи у судових засіданнях, суд приходить до такого.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За приписами частин 1, 3, 4 статті 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Положеннями ст.5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону України «Про інформацію», право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

За приписами ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Аналізуючи норми Закону України «Про звернення громадян», суд дійшов висновку, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника.

З огляду на зміст вказаного зобов`язання, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб.

Так, у силу положень частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями приймати наказ про призначення службового розслідування, бо це є дискреційним повноваженням керівника ГУ НП в Дніпропетровській області, а тому суперечить частині 1 статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад, в даному випадку, то належним способом захисту прав є визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_3 від 19.10.2023 року №19/10/23 та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути та надати відповідь на скаргу ОСОБА_3 від 19.10.2023 року №19/10/23, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 40108866), треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_3 від 19.10.2023 року №19/10/23.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути та надати відповідь на скаргу ОСОБА_3 від 19.10.2023 року №19/10/23, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 536,8 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 січня 2024 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко