Рішення

від 31.01.2024 по справі 320/6464/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 року № 320/6464/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» до Головного управління ДПС у Київській області, за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеком», Фермерського господарства «Фортуна Агро V», Товариства з обмеженою відповідальністю «Радогост Торг» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Агрокомбінат «Калита» з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «В4» від 11.03.2021 №3830/10-36-07-15.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав реальності господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Аеком», ФГ «Фортуна Агро V» та ТОВ «Радогост Торг».

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Треті особи до суду подали письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтверджують реальність укладених з позивачем господарських взаємовідносин та просять суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до п.п. 19-1.1.6 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на підставі наказу від 19.01.2021 №102-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Агрокомбінат «Калита», за результатами якої 08.02.2021 складено акт №1335/10-36-07-16/00857290 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» (код ЄДРПОУ 00857290) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість» (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.5 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, встановлено завищення від`ємного значення за листопад 2020 року на суму ПДВ 702 810,00грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 16.03.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення №3830/10-36-07-15, яким за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.5 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України позивачу зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 702 810,00грн. за листопад 2020 року.

Позивач, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Аеком» укладено Договір №98/20-АК від 16.10.2020, відповідно до якого ТОВ «Аеком» зобов`язується поставити і передати у власність позивача сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у договорі та специфікаціях, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (кукурудза українського походження, врожаю 2020).

На виконання умов вказаного договору між сторонами складені та підписані видаткові та податкові накладні: №№ РН-00044 від 05.11.2020, РН-00043 від 04.11.2020, РН-00042 від 02.11.2020, РН-00041 від 21.10.2020, РН-00040 від 20.10.2020, №№14 від 27.10.2020, №13 від 20.10.2020.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними відображені у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2020 року.

Відповідно до товаро-транспортних накладних: №31/4 від 04.11.2020, №31/1 від 02.11.2020, №32/3 від 05.11.2020, №31/5 від 04.11.2020, №38 від 27.10.2020, №31/3 від 05.11.2020, №37 від 27.10.2020, №6 від 27.10.2020, №56 від 20.10.2020, №55 від 20.10.2020, автомобільний перевізник ТОВ «Згурагротранс», замовник ТОВ «Аеком» місце розвантаження: Чернігівська область, смт. Сосниця, місце розвантаження: Київська область, смт. Калита, вул. Червоноармійська, 14.

Про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Аеком» контролюючий орган дійшов висновку з тих підстав, що ТОВ «Аеком» відповідно до форми 20-ОПП не задекларовані транспортні засоби. На балансі транспорті засоби відсутні.

Крім того, контролюючим органом здійснено аналіз взаємовідносин ТОВ «Аеком» з його контрагентами ФГ «Галоагро Бізнес», ТОВ «Аграрна компанія «Надія», за результатами якого встановлено, що ТОВ «Аеком» не здійснювало придбання товарів реалізованих на адресу позивача.

Також контролюючий орган зазначає, що у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває справа №760/23196/20 щодо кримінального провадження №32019100000000347 від 06.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ТОВ «Аеком» та ряд інших підприємств мають ознаки фіктивності, та використовуються певними особами у протиправній діяльності, спрямованої на ухилення від сплати ПДВ та податку на прибуток.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ФГ «Фортуна Агро V» укладено Договір №84/20-АК від 25.09.2020, відповідно до якого ФГ «Фортуна Агро V» зобов`язується поставити у власність позивача сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем (кукурудза, соя).

На виконання умов вказаного договору між сторонами складені та підписані видаткові накладні: №9 від 06.10.2020, №12 від 23.10.2020, №11 від 13.10.2020, №10 від 09.10.2020, №8 від 30.09.2020, №13 від 23.11.2020 та податкові накладні: №8 від 30.09.2020, №9 від 06.10.2020, №10 від 09.10.2020, №11 від 13.10.2020, №12 від 23.10.2020, №13 від 23.10.2020.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними відображені у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2020 року.

Відповідно до товаро-транспортних накладних: №23/1 від 23.11.2020, №30/1 від 30.09.2020, №09/10-1 від 09.10.2020, №23/10-1 від 23.10.2020, №0610-1 від 06.10.2020, №06/10-1 від 13.10.2020, місце завантаження: м. Носівка, Чернігівська область, місце розвантаження: Київська область, смт. Калита.

Про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ФГ «Фортуна Агро V» контролюючий орган дійшов висновку з тих підстав, що останній згідно податкової звітності не виплачував водію ОСОБА_1 заробітну плату.

При аналізі ЄРПН не встановлено придбання ФГ «Фортуна Агро V» послуг по навантаженню та розвантаженню продукції, що в свою чергу ставить під сумнів транспортування продукції.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Радогост Торг» укладено Договір №84/20-АК від 25.09.2020, відповідно до якого ТОВ «Радогост Торг» зобов`язується поставити у власність позивача сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем (кукурудза).

На виконання умов вказаного договору між сторонами складені та підписані видаткові накладні: №2111-1 від 24.11.2020 та №3011-1 від 30.11.2020 та податкові накладні: №33 від 24.11.2020 та №34 від 30.11.2020.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними відображені у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2020 року.

Відповідно до товаро-транспортних накладних: №3963506 від 29.11.2020, №3963509 від 23.11.2020, №3963504 від 23.11.2020, №3963508 від 29.11.2020, №3963507 від 23.11.2020, №3963510 від 29.11.2020, місце завантаження: с. Шевченкове, Васильківський район, Дніпропетровська область, місце розвантаження: Київська область, смт. Калита, вул. Перемоги, 2.

Про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Радогост Торг» контролюючий орган дійшов висновку з тих підстав, що останнім не задекларовані транспорті засоби відповідно до форми 20-ОПП.

Таким чином, на переконання контролюючого органу вищевикладене свідчить про відсутність можливостей транспортування продукції.

Однак, з даними твердженнями контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Аеком», ФГ «Фортуна Агро V» та ТОВ «Радогост Торг» позивач надав суду копії: Договору №98/20-АК від 16.10.2020, видаткові та податкові накладні: №№ РН-00044 від 05.11.2020, РН-00043 від 04.11.2020, РН-00042 від 02.11.2020, РН-00041 від 21.10.2020, РН-00040 від 20.10.2020, №№14 від 27.10.2020, №13 від 20.10.2020; товаро-транспортні накладні: №31/4 від 04.11.2020, №31/1 від 02.11.2020, №32/3 від 05.11.2020, №31/5 від 04.11.2020, №38 від 27.10.2020, №31/3 від 05.11.2020, №37 від 27.10.2020, №6 від 27.10.2020, №56 від 20.10.2020, №55 від 20.10.2020; Договір №84/20-АК від 25.09.2020, видаткові накладні: №9 від 06.10.2020, №12 від 23.10.2020, №11 від 13.10.2020, №10 від 09.10.2020, №8 від 30.09.2020, №13 від 23.11.2020 та податкові накладні: №8 від 30.09.2020, №9 від 06.10.2020, №10 від 09.10.2020, №11 від 13.10.2020, №12 від 23.10.2020, №13 від 23.10.2020; товаро-транспортні накладні: №23/1 від 23.11.2020, №30/1 від 30.09.2020, №09/10-1 від 09.10.2020, №23/10-1 від 23.10.2020, №0610-1 від 06.10.2020, №06/10-1 від 13.10.2020; Договір №84/20-АК від 25.09.2020; видаткові накладні: №2111-1 від 24.11.2020 та №3011-1 від 30.11.2020 та податкові накладні: №33 від 24.11.2020 та №34 від 30.11.2020; товаро-транспортні накладні: №3963506 від 29.11.2020, №3963509 від 23.11.2020, №3963504 від 23.11.2020, №3963508 від 29.11.2020, №3963507 від 23.11.2020, №3963510 від 29.11.2020.

Також до суду третіми особами до письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог подані копії первинної документації (договори суборенди земельної ділянки від 18.03.2020 №2751, від 20.05.2020 №3012, договір оренди земельної ділянки від 05.03.2020 №741, копії статистичної звітності за формою 4-сг та за формою 37-сг; Договір купівлі-продажу від 20.11.2020 №2011-1, видаткову накладну №13 від 24.11.2020, Договір купівлі-продажу від 27.11.2020 №2711-1, видаткову накладну №17 від 30.11.2020, які підтверджують реальність укладених з позивачем договорів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІI цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Аеком», ФГ «Фортуна Агро V» та ТОВ «Радогост Торг» були зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами ТОВ «Аеком», ФГ «Фортуна Агро V» та ТОВ «Радогост Торг», які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними.

На думку суду, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як зазначає Верховний Суд у постановах від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17 та від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17, посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів позивача обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.09.2018р. у справі №820/903/18 останній визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, проведення ремонтних робіт за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що посилання відповідача на зазначене вище кримінальне провадження щодо ТОВ «Аеком», як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та його контрагентом, не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироку по зазначеному кримінальному провадженні.

Отже, висновки контролюючого органу щодо завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 702 810,00грн. за листопад 2020 року є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу в частині взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Аеком», ФГ «Фортуна Агро V» та ТОВ «Радогост Торг» є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення за формою «В4» від 11.03.2021 №3830/10-36-07-15 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 10542,15грн. (платіжне доручення від 07.07.2021 №136).

Оскільки суд дійшов висновку про часткову наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області підлягає судовий збір у розмірі 10542,15грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 №3830/10-36-07-15.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» сплачений судовий збір у розмірі 10542 (десять тисяч п`ятсот сорок дві) грн. 15 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.