Рішення

від 30.01.2024 по справі 420/22936/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22936/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ГУ ПФУ в Одеській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про нарахування заробітної плати за період з 1997 по 2012 роки;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області видати довідку про нарахування заробітної плати за період з 1997 по 2012 року та подавати відповідну довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно записів у трудовій книжці він проходив службу в органах внутрішніх справ у період з 1997 по 2012 рік. Згідно витягу з реєстру застрахованих осіб відсутня інформація щодо нарахування заробітної плати за вищезазначений період. Для забезпечення правильності нарахування пенсії позивачу необхідно отримати від відповідача довідку про нарахування заробітної плати за цей період. Однак, на адвокатський запит представника позивача від 24.05.2023 року відповідач листом від 30.05.2023 року повідомив про неможливість надання відповідної інформації у зв`язку з введенням воєнного стану та переміщенням через це документів з нарахування заробітної плати та грошового забезпечення до умовно безпечного району.

Ухвалою від 06 вересня 2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. До участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ГУ ПФУ в Одеській області.

Ухвалою від 30.01.2024 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про врегулювання спору за участю судді.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа пояснень щодо позову не подала.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 18.08.1997 по 06.06.2012, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 (а.с.22-23).

24 травня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом про надання довідки про нарахування заробітної плати позивачу з 1997 по 2012 роки (а.с.10).

Листом від 30.05.2023 року № 14/1-70/аз Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Одеській області на адвокатський запит повідомила представнику позивача про неможливість надання відповідної інформації у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та переміщенням через це документів з нарахування заробітної плати та грошового забезпечення до умовно безпечного району. Щодо періоду з 1997 по 2001 рік відповідач рекомендував звертатися до Одеського державного університету внутрішніх справ (а.с.9).

Вважаючи свої права порушеними ненаданням запитуваної довідки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі за текстом Закон № 2657-XII).

Частиною 1 ст.1 Закону № 2657-XII, зокрема, визначено такі терміни:

документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі;

інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 2657-XII передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно ст.10 Закону № 2657-XII одним з видів інформації за змістом є інформація про фізичну особу.

Частинами 1, 2 ст.11 Закону № 2657-XII, зокрема, передбачено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ч.1).

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом (ч.2).

Отже, зі змісту наведених норм Закону № 2657-XII випливає, що запитувана адвокатом позивача в інтересах останнього довідка про заробітну плату позивача є документом, що містить інформацію про позивача, зокрема, інформацію про його заробітну плату (грошове забезпечення) та сплачені страхові внески, яка необхідна позивачу для реалізації своїх прав та законних інтересів, пов`язаних з пенсійним забезпеченням.

Таким чином, позивач має законне право на отримання цієї інформації, і передбачених Законом № 2657-XII підстав для відмови у її (інформації) наданні у відповідача не було.

Посилання відповідача у листі від 30.05.2023 року № 14/1-70/аз на неможливість надання відповідної інформації у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та переміщенням через це документів з нарахування заробітної плати та грошового забезпечення до умовно безпечного району, суд вважає необґрунтованою відмовою у наданні позивачу запитуваної інформації, оскільки відповідач, незалежно від місця знаходження документів про нарахування заробітної плати (грошового забезпечення) позивачу, має до них доступ як особа, що створила ці документи та передала на зберігання іншій особі.

Посилання відповідача у листі від 30.05.2023 року № 14/1-70/аз на те, що відносно періоду з серпня 1997 року по серпень 2001 року позивачу необхідно звертатися до Одеського державного університету внутрішніх справ суд також вважає безпідставним, оскільки вказаний лист не містить жодного обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують ту обставину, що розпорядником вказаної інформації є саме Одеський державний університет внутрішніх справ.

Відповідно до Постанови КМУ від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», постановлено, зокрема, ліквідувати ГУМВС України в Одеській області та утворити Головне управління Національної поліції в Одеській області.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Положеннями частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно частини 3 статті 105 Цивільного кодексу України, учасники, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк надання заяв кредиторів щодо вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п.9 ч.1 ст.4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Отже, визначеною позивачем особою, до якої звернуто позовні вимоги, та яка здійснює повноваження щодо управління справами юридичної особи (ГУ МВС України в Одеській області), є Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Одеській області.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у наданні позивачу запитуваної ним довідки, що містить інформацію про нараховану заробітну плату (грошове забезпечення) за період з 1997 по 2012 рік, та необхідність зобов`язання відповідача надати позивачу запитувану довідку за вказаний період проходження служби. Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача подати відповідну довідку до ГУ ПФУ в Одеській області суд зауважує, що з такою заявою до відповідача позивач не звертався, а тому права позивача в частині не направлення довідки до ГУ ПФУ відповідачем не порушені, і в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Також суд звертає увагу на допущену позивачем описку у позовній заяві (арк.1) щодо по батькові позивача, де замість « ОСОБА_2 » вказано « ОСОБА_3 », та бере до уваги, що прохальна частина позову та усі додані до позову документи, у тому числі й ідентифікаційний код позивача, підтверджують, що правильне написання по батькові позивача « ОСОБА_2 ». Тому суд враховує вказані обставини при ухваленні судового рішення.

Від сплати судового збору позивач звільнений, тому судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області (адреса місцезнаходження: вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 08592268) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про нарахування заробітної плати за період з 1997 по 2012 роки.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області видати ОСОБА_1 довідку про нарахування заробітної плати за період з 1997 по 2012 рік.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів