Ухвала

від 31.01.2024 по справі 460/857/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

за наслідками провадження за нововиявленими обставинами

31 січня 2024 року м. Рівне№460/857/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за нововиявленими обставинами у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Рівненській області доОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 1438217,58 грн.

Рішенням суду від 07.12.2022 позов Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг на загальну суму 1438217,58 грн.

До суду надійшла заява про перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду за нововиявленими обставинами.

Подану заяву позивач обґрунтовує тим, що податковий борг на загальну суму 1438217,58 грн, виник у зв`язку з нарахуванням орендної плати за користування у відповідному періоді Земельною ділянкою №5610100000:01:006:0034, відповідно до договору оренди укладеному на підставі рішення Рівненського міського суду від 27.02.2019 у справі № 569/2824/18.

Однак, позивач просить суд врахувати, що Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 19.09.2023 у справі №1740/2487/18, встановлено, що у період з 31.03.2016 по 14.09.2019 позивач не була користувачем вказаної земельної ділянки, оскільки її речове право оренди не було зареєстровано. Щодо сплати орендної плати, то вказаний апеляційний суд зазначив «Щодо доводів апелянта про те, що навіть за відсутності зареєстрованого речового права оренди землі, позивач була зобов`язана сплачувати повну орендну плати за 2017-2019 роки як користувач земельної ділянки. Цей факт достеменно відомий як Рівненській міській раді (як власнику землі), так і Відповідачу (як органу який щороку розраховує та подає нормативну грошову оцінку для нарахування орендної плати), то наведене є підставою для оскарження таких розрахунків».

На думку заявника вказані обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Ухвалою суду від 21.11.2023 відкрито провадження в справі №460/857/21 за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Призначено заяву ОСОБА_1 до судового розгляду з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 24.01.2024 вирішено перейти до розгляду заяви в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд враховує наступне.

Як вже зазначалося вище, Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/857/21 від 07.12.2022 позов Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг на загальну суму 1438217,58 грн.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що за даними обліку позивача за ОСОБА_1 рахується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб в загальній сумі 1438217,58 грн.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом доказами:

розрахунком виникнення податкового боргу (а.с.150),

станом розрахунків з бюджетом (а.с.4),

податковою вимогою форми "Ф" від 11.12.2019 №347670-5005-1716 (а.с.9),

витягами з інтегрованої карки платника податків (а.а.с.7-8, 151),

податковим повідомленням - рішенням №5-5005-1716 від 08.01.2020 (а.с.10),

податковим повідомленням - рішенням №6-5005-1716 від 08.01.2020 (а.с.12),

податковим повідомленням - рішенням №12-5005-1716 від 08.01.2020 (а.с.14),

податковим повідомленням - рішенням №15094-5005-1716 від 11.03.2020 (а.с.16).

Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень та вимоги у встановленому законом порядку відповідачем до суду надано не було.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що податкова вимога та податкові повідомлення рішення на підставі яких виник податковий борг, у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувалися, тому загальна сума податкового боргу є узгодженою. Суд вказав, що факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що дії позивача щодо стягнення суми боргу вчинені в порядку та у спосіб, визначений законодавством в межах наданих повноважень.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості підстав вищевказаної заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд враховує наступне.

За приписами пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, серед іншого, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Так, нововиявленими слід вважати обставини, які зокрема:

1) об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були встановлені судом;

2) не були відомі і не могли бути відомі на час прийняття рішення суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов`язковою.

Суд зазначає, що істотними обставинами справи вважаються такі, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справи, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.

Отже, умовами для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору, станом на час звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору, не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами глави 3 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Суд наголошує, що новий розгляд справи, що використовується для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не повинен використовуватись як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/857/21, були досліджені всі обставини та надана правова оцінка спірним правовідносинах для належного вирішення позовних вимог.

З приводу доводів заявника суд зауважує, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших.

При цьому суд наголошує, що межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не ставив під сумнів правомірність нарахування йому грошових зобов`язань відповідно до розміру, що заявлена контролюючим органом до стягнення шляхом оскарження податкових повідомлень-рішень в окремому судовому процесі, чи пред`явлення зустрічного позову в межах цієї справи.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд зауважує, що зазначені у заяві підстави про перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/857/21 за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

Суд зауважує, що такі доводи заявника свідчать про намір переконати суд здійснити переоцінку доказів, здійснену в процесі розгляду справи №460/857/21 та здійснити правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань в межах позову про стягнення податкового боргу, що не віднесено до повноважень ат процесуальної можливості суду в межах даного спору.

Отже обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

Таким чином, інші обставини, що повідомлені заявником також не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, як убачається з рішень ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі Pravednaya v. Russia (Праведна проти Росії), та рішення від 06 грудня 2005 року у справі Popov v. Moldova № 2 (Попов проти Молдови № 2), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі Христов проти України Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким, у разі остаточного вирішення спору судами, їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі Ryabykh v. Russia (Рябих проти Росії) та від 09 червня 2011 року у справі Желтяков проти України).

Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України суд за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі №460/857/21 за нововиявленими обставинами, а тому в задоволенні такої заяви слід відмовити, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі №460/857/21 залишити в силі.

Керуючись статтями 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі №460/857/21 за нововиявленими обставинами відмовити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі №460/857/21 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 31 січня 2024 року

Суддя В.В. Щербаков