Рішення

від 22.01.2024 по справі 580/10933/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року справа № 580/10933/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КТД Черкаси» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КТД Черкаси» звернулося до суду з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати припис про скасування наказу (розпорядження) роботодавця або усунення порушень законодавства про працю щодо призупинення дії трудового договору №Ц/ЧК/24017/254/П від 03.10.2023, винесений Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 відкрито провадження у справі вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану наказом генерального директора ОСОБА_1 від 30.03.2022 № 152-к «Про призупинення дії трудового договору», призупинено з 01 квітня 2022 року дії трудових договорів всіх працівників (окрім вказаних в Наказі) до відновлення можливості виконувати роботу без виплати заробітної плати.

ТОВ «КТД Черкаси» припинило свою господарсько-виробничу діяльність, а виробничі потужності товариства поступово вивезені за кордон. Припинення виробничої діяльності зумовлено відсутністю можливості через збройну агресію рф та проблеми з транспортуванням продукції у розумні строки отримати комплектуючі товари для виробництва, які завозились з-за кордону, так і економічною недоцільністю, враховуючи підвищення вартості як самого товару, такі його поставки.

16.05.2023 ТОВ «КТД Черкаси» прийнято наказ № 100-к «Про скорочення штату працівників», яким у зв`язку із реорганізацією підприємства виведено із штатного розпису посаду ОСОБА_2 з 01.08.2023 у зв`язку із скороченням штату та направлено йому повідомлення від 17.05.2023 року № 1 «Про заплановане вивільнення» поштовим відправленням з описом відповідно до вимог чинного законодавства за два місяці до дати запланованого вивільнення.

Позивач звернув увагу, що за частиною першою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції від 15 березня 2022 року, що була чинною станом на дату винесення наказу, законодавцем визначено умову для реалізації роботодавцем права на призупинення дії трудового договору з працівником, у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

За твердженням позивача, ОСОБА_3 працював на виробництві, в період видання наказу виробництво призупинено, місцезнаходження більшості працівників, в тому числі і ОСОБА_4 було невідоме. Оскільки ОСОБА_3 був задіяний саме на виробництві, яке фактично не працювало та враховуючи його кваліфікацію, забезпечити його іншою роботою не було можливості. Більш того, він фактично був відсутній на робочому місці з квітня місяця.

Позивач зазначив, що неможливість обох сторін трудового договору виконувати покладені на них обов`язки у зв`язку з військовою агресією проти України як умова призупинення дії трудового договору передбачена редакцією норми Закону, яка не була чинною на час видачі наказу про призупинення трудових відносин з ОСОБА_2 . Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не скасував дію наказів про призупинення трудових відносин, виданих роботодавцями у період з 24.03.2022 по 19.07.2022.

Позивач звернув увагу, що товариство, яке видало наказ, не повинно доводити відповідність цього наказу критерію неможливості обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, оскільки такі зміни набрали чинності через декілька місяців після його видачі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що абзацом 2 ч. 1 ст. 13 Закону в редакції від 15.03.2022 визначено, що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Дана редакція також передбачала, що трудовий договір може бути призупинено виключно за умови, що військова агресія проти України виключає можливість надання та виконання роботи, а не на власний розсуд роботодавця.

Відповідач зазначив, що 23.03.2022 Мінекономіки з метою правильного застосування надало коментар до Закону України від 15.03.2022 № 2136 - IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного часу». Даним коментарем роз`яснено наступне: головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи; водночас з метою усунення правової невизначеності рекомендуємо сторонам повідомляти один одного про призупинення трудового договору письмово або в електронній формі з використанням технічних засобів електронних комунікацій.

Відповідач вважає, жодних доказів, що позивач дійсно не міг надати роботу ОСОБА_2 , оскільки не міг продовжувати діяльність внаслідок військової агресії росії, ні під час перевірки, ні до позовної заяви, не додано. Позивач визнає, що він призупиняв дію трудових договорів вибірково, на власний розсуд, що додатково підтверджує, що жодних об`єктивних підстав для призупинення трудових договорів з іншими працівниками не було.

Відповідач вважає немотивованими посилання позивача щодо відсутності підстав для скасування всього наказу про призупинення трудових відносин з працівниками, оскільки зі скаргою звернувся лише ОСОБА_2 , а інші працівники, з якими також були призупинені трудові договори, скарг не подавали. Міжрегіональне управління зобов`язане вжити заходів щодо відновлення порушених прав всіх працівників та при винесенні оскаржуваного припису діяло в чіткій відповідності і в порядку, визначених законодавством України.

На підставі наведеного відповідач вважає, що оскаржений припис прийнято правомірно.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, вказавши про їх безпідставність та наполягав на задоволенні позову.

У запереченні на відповідь відповідач звернув увагу на відсутність порушень при перевірці вимог законодавства та просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає наступне.

У зв`язку із зверненням ОСОБА_2 від 18.09.2023 начальником Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці прийнято наказ №439/Ц-ЗК від 22.09.2023 про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «КТД Черкаси» відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 № 5782 «Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану», ст. 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, положення про Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 № 170.

На підставі наказу оформлено направлення № Ц/2/28200-23 від 26.09.2023 на проведення позапланового заходу контролю (перевірки) у ТОВ «КТД Черкаси» в період з 26.09.2023 по 09.10.2023 з питань призупинення дії трудового договору.

У період з 02.10.2023 по 03.10.2023, відповідно до наведеного наказу та направлення проведено інспекційне відвідування ТОВ «КТД Черкаси» з питань призупинення дії трудового договору.

За наслідками позапланового заходу контролю (перевірки) складено акт від 03.10.2023 №Ц/ЧК/24017/254, яким встановлено порушення товариством ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме головну умову призупинення дії трудового договору - абсолютну неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором та порушено умови повідомлення працівника ( ОСОБА_2 ) про призупинення дії трудового договору письмово або в електронній формі з використанням технічних засобів електронних комунікацій.

У зв`язку із виявленими порушеннями законодавства про працю головним державним інспектором відділу з питань праці Проник Юлією Олексіївною винесено припис від 03.10.2023 №Ц/ЧК/24017/254/П, яким поставлено вимогу усунути виявлені порушення норм законодавства про працю шляхом скасування наказу №152-к від 30.03.2022 до 13.11.2023.

Позивач не погоджуючись з приписом посадової особи відповідача, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом № 877-V, з урахуванням особливостей, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються зокрема, за наявності підстав, визначених абзацом дев`ятим, частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Як встановлено судом, в направленні на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) підставами для здійснення заходу визначено: абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тобто звернення фізичної особи.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України від 23.09.2022 №170 Центральне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Повноваження Міжрегіонального управління поширюються на територію Чернігівської, Київської та Черкаської областей.

Згідно з пунктом 3 зазначеного Положення, основними завданнями Міжрегіонального управління є, зокрема, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Положеннями ст.3 КЗпП України визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дій цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи із зазначенням строку дій цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 26, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 62 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженими Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року станом на 30 діб.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України, у зв`язку з введенням воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023 та від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні, в тому числі, з 05 години 30 хвилин 01 травня 2023 року строком на 90 діб.

На час розгляду справи в суді воєнний стан триває.

Особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», регулюються Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136-ІХ, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2023 №2352-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ).

Частинами 2, 3 статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 2136-ІХ главу ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Таким чином, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ, також можуть та/або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Статтею 13 Закону № 2136-ІХ (в редакції, чинній на момент прийняття наказу) визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що про прийняття №152-к від 30.03.2022 «Про призупинення дії трудового договору», зокрема з ОСОБА_2 , останнього повідомлено засобами телефонного зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2136-ІХ (в редакції, чинній на момент прийняття наказу) дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22.

Тому за умови, що працівник може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем як на момент проведення контрольного заходу, так і під час розгляду справи судом, документальних підтверджень щодо виконання норми абз. 1 пункту 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (в редакції, чинній на момент прийняття наказу), про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки позивачем не надано та судом не встановлено.

Посилання позивача на договір №30112022 від 30.11.2022, який передбачає демонтаж обладнання суд вважає необґрунтованим, оскільки укладення цього договору мало місце у кінці листопада 2022 року, а наказ про призупинення дії трудових договорів прийнято 30.03.2022, тому він не підтверджує неможливість у березні 2022 року забезпечення працівників роботою.

Також безпідставними є посилання позивача на прийняття в подальшому наказу №100-к від 16.05.2023 про скорочення штату працівників, оскільки прийняття такого рішення мало місце більше ніж через рік з дати видачі наказу про призупинення дії трудових договорів з працівниками.

Позивач не надав доказів викладеного в позовній заяві твердження про фактичне припинення господарсько-виробничої діяльності підприємства, і як наслідок, неможливості забезпечення працівників роботою.

Суд відхиляє доводи позивача про незаконність викладеної в оскарженому приписі вимоги про повне скасування наказу №152-к від 30.03.2022, оскільки у разі встановлення під час заходу контролю порушення вимоги трудового законодавства відповідач не обмежений можливістю реагувати на такі порушення лише в межах та для захисту прав особи, яка звернулась з ініціативою щодо проведення перевірки, оскільки таке звернення є лише підставою для призначення позапланового заходу контролю, тоді як відповідач зобов`язаний реагувати на всі порушення, які охоплені предметом перевірки та виявлені під час її проведення.

При цьому, суд не надає оцінку посиланням позивача щодо законності звільнення ОСОБА_2 зважаючи на ту обставину, що в межах позапланового заходу контролю за наслідками якого видано оскаржений припис не досліджувалось питання правомірності припинення трудових відносин з працівником.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що позивачем допущено порушення законодавства про працю, у зв`язку з чим припис відповідача №Ц/ЧК/24017/254/П від 03.10.2023 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО