Постанова

від 18.06.2024 по справі 580/10933/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10933/23 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Оксененка О.М., Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КТД Черкаси» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КТД Черкаси» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «КТД Черкаси» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис про скасування наказу (розпорядження) роботодавця або усунення порушень законодавства про працю щодо призупинення дії трудового договору № Ц/ЧК/24017/254/П від 03.10.2023, винесений Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «КТД Черкаси» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 від 18.09.2023 начальником Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці прийнято наказ №439/Ц-ЗК від 22.09.2023 про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «КТД Черкаси» відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 № 5782 «Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану», ст. 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, положення про Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 № 170.

На підставі наказу оформлено направлення № Ц/2/28200-23 від 26.09.2023 на проведення позапланового заходу контролю (перевірки) у ТОВ «КТД Черкаси» в період з 26.09.2023 по 09.10.2023 з питань призупинення дії трудового договору.

У період з 02.10.2023 по 03.10.2023 відповідно до наведеного наказу та направлення проведено інспекційне відвідування ТОВ «КТД Черкаси» з питань призупинення дії трудового договору.

За наслідками позапланового заходу контролю (перевірки) складено акт від 03.10.2023 №Ц/ЧК/24017/254, яким встановлено порушення товариством ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме головну умову призупинення дії трудового договору - абсолютну неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором та порушено умови повідомлення працівника ( ОСОБА_1 ) про призупинення дії трудового договору письмово або в електронній формі з використанням технічних засобів електронних комунікацій.

У зв`язку із виявленими порушеннями законодавства про працю головним державним інспектором відділу з питань праці Проник Юлією Олексіївною винесено припис від 03.10.2023 №Ц/ЧК/24017/254/П, яким прийнято вимогу усунути виявлені порушення норм законодавства про працю шляхом скасування наказу №152-к від 30.03.2022 до 13.11.2023.

Позивач, не погоджуючись з приписом посадової особи відповідача, звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що позивачем допущено порушення законодавства про працю, у зв`язку з чим припис відповідача № Ц/ЧК/24017/254/П від 03.10.2023 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану наказом генерального директора ОСОБА_2 від 30.03.2022 № 152-к «Про призупинення дії трудового договору», призупинено з 01 квітня 2022 року дії трудових договорів всіх працівників (окрім вказаних в наказі) до відновлення можливості виконувати роботу без виплати заробітної плати. ТОВ «КТД Черкаси» припинило свою господарсько-виробничу діяльність, а виробничі потужності товариства поступово вивезені за кордон. Припинення виробничої діяльності зумовлено відсутністю можливості через збройну агресію рф та проблеми з транспортуванням продукції у розумні строки отримати комплектуючі товари для виробництва, які завозились з-за кордону, так і економічною недоцільністю, враховуючи підвищення вартості як самого товару, так і його поставки. 16.05.2023 ТОВ «КТД Черкаси» прийнято наказ № 100-к «Про скорочення штату працівників», яким у зв`язку із реорганізацією підприємства виведено із штатного розпису посаду ОСОБА_1 з 01.08.2023 у зв`язку із скороченням штату та направлено йому повідомлення від 17.05.2023 року № 1 «Про заплановане вивільнення» поштовим відправленням з описом відповідно до вимог чинного законодавства за два місяці до дати запланованого вивільнення. Апелянт звернув увагу, що за частиною першою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції від 15 березня 2022 року, що була чинною станом на дату винесення наказу, законодавцем визначено умову для реалізації роботодавцем права на призупинення дії трудового договору з працівником, у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. За твердженням апелянта, ОСОБА_3 працював на виробництві, в період видання наказу виробництво призупинено, місцезнаходження більшості працівників, в тому числі і ОСОБА_4 було невідоме. Оскільки ОСОБА_3 був задіяний саме на виробництві, яке фактично не працювало та враховуючи його кваліфікацію, забезпечити його іншою роботою не було можливості. Більш того, він фактично був відсутній на робочому місці з квітня місяця. Позивач зазначав, що неможливість обох сторін трудового договору виконувати покладені на них обов`язки у зв`язку з військовою агресією проти України як умова призупинення дії трудового договору передбачена редакцією норми Закону, яка не була чинною на час видачі наказу про призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 . Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не скасував дію наказів про призупинення трудових відносин, виданих роботодавцями у період з 24.03.2022 по 19.07.2022. Апелянт також звертає увагу, що товариство, яке видало наказ, не повинно доводити відповідність цього наказу критерію неможливості обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, оскільки такі зміни набрали чинності через декілька місяців після його видачі.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом № 877-V, з урахуванням особливостей, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються зокрема, за наявності підстав, визначених абзацом дев`ятим, частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, в направленні на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) підставами для здійснення заходу визначено: абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тобто звернення фізичної особи.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України від 23.09.2022 №170 Центральне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Повноваження Міжрегіонального управління поширюються на територію Чернігівської, Київської та Черкаської областей.

Згідно з пунктом 3 зазначеного Положення, основними завданнями Міжрегіонального управління є, зокрема, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Положеннями ст. 3 КЗпП України визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дій цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи із зазначенням строку дій цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 26, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 62 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженими Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року станом на 30 діб.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України, у зв`язку з введенням воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023 та від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні, в тому числі, з 05 години 30 хвилин 01 травня 2023 року строком на 90 діб, який триває і зараз.

Колегія суддів звертає увагу, що воєнний стан триває і зараз.

Особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», регулюються Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136-ІХ, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2023 №2352-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ).

Частинами 2, 3 статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 2136-ІХ главу ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Таким чином, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ, також можуть та/або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Статтею 13 Закону № 2136-ІХ (в редакції, чинній на момент прийняття наказу) визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, про прийняття №152-к від 30.03.2022 «Про призупинення дії трудового договору», зокрема з ОСОБА_1 , останнього повідомлено засобами телефонного зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2136-ІХ (в редакції, чинній на момент прийняття наказу) дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас, таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22.

Отже, за умови, що працівник може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, як на момент проведення контрольного заходу, так і під час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційною інстанцією, документальних підтверджень щодо виконання норми абз. 1 пункту 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (в редакції, чинній на момент прийняття наказу), про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки не надано.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувала на розгляді справа № 711/7216/23 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 41 КУпАП України ОСОБА_5 (генерального директора ТОВ «КТД Черкаси»).

Постановою Придніпровського районного суду від 20.11.2023 (яке набрало законної сили 01.12.2023) визнано ОСОБА_5 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Підставою для розгляду і прийняття судом постанови про адміністративне правопорушення був протоколом про адміністративне правопорушення від 03.10.2023 № Ц/ЧК/24017/254/П/ПТ та акт № Ц/ЧК/2017/254 від 03.10.2023 про виявлення триваючого порушення законодавства про працю, де порушено головну умову для призупинення дії трудового договору, а саме абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, які передбачені трудовим договором, порушено умови повідомлення працівників про призупинення дії трудового договору (зокрема, ОСОБА_1 належним чином не був повідомлений про призупинення з ним трудових відносин згідно з наказом від 30.03.2022 №152-к.)

Отже, колегія суддів зауважує, що судом справі № 711/7216/23 уже встановлено, як факт порушення трудового законодавства керівником ТОВ «КТД Черкаси» так і його вину у вчиненні даного правопорушення.

Доводи апелянта про фактичне припинення господарсько-виробничої діяльності підприємства, і як наслідок, неможливості забезпечення працівників роботою, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це не підтверджується належними доказами.

Щодо доводів апелянта про незаконність викладеної в оскарженому приписі вимоги про повне скасування наказу № 152-к від 30.03.2022, оскільки у разі встановлення під час заходу контролю порушення вимоги трудового законодавства відповідач не обмежений можливістю реагувати на такі порушення лише в межах та для захисту прав особи, яка звернулась з ініціативою щодо проведення перевірки, колегія суддів також не бере до уваги, так як таке звернення є лише підставою для призначення позапланового заходу контролю, тоді як відповідач зобов`язаний реагувати на всі порушення, які охоплені предметом перевірки та виявлені під час її проведення.

При цьому, колегія суддів не надає оцінку посиланням позивача щодо законності звільнення ОСОБА_1 зважаючи на ту обставину, що в межах позапланового заходу контролю за наслідками якого видано оскаржений припис не досліджувалось питання правомірності припинення трудових відносин з працівником.

Щодо доводів апелянта, що стосується пропуску ОСОБА_1 строків оскарження наказів позивача, то це жодним чином не впливає на законність та обґрунтованість припису, який був винесений Міжрегіональним управлінням у відповідності до своїх повноважень після виявлення порушень позивачем норм законодавства про працю.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем допущено порушення законодавства про працю, у зв`язку з чим припис відповідача № Ц/ЧК/24017/254/П від 03.10.2023 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КТД Черкаси» залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Оксененко О.М.

Швед Е.Ю.