Постанова

від 29.01.2024 по справі 320/7053/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7053/23 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" АТ "Укрзалізниця" до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" АТ "Укрзалізниця" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" АТ "Укрзалізниця" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати спірну ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону при поверненні заяви, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду з огляду на надання достатніх доказів на підтвердженням наявності повноважень та адміністративної процесуальної дієздатності.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі частини 2 статті 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, керуючись п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки позовна заява підписана особою, яка не мала права її підписувати.

Так, судом попередньої інстанції вказано, що засвідчена самим представником копія нотаріальної довіреності юридичної особи, в силу викладених вимог законодавства, не є належним та допустимим доказом підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси, а відтак повноваження Онищенко О.Ф. діяти від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" АТ "Укрзалізниця" не підтверджені в установленому законом порядку.

Колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини 1 статті 57 КАС України у представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Колегія суддів враховує, що з метою підтвердження повноважень, представником на підтвердження повноважень Онищенко О.Ф. на підписання позовної заяви та представництва в суді до позовної заяви було надано копію довіреності від 29.07.2022 від імені заступника директора філії "Українська залізнична швидкісна компанія" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" Попова Є.М. та заступника директора філії "Українська залізнична швидкісна компанія" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" Леоненка О.М., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованої в реєстрі за №330.

Оцінюючи правомірність висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з твердженнями апелянта, судова колегія зазначає, що у випадку, коли у суду виникли сумніви в тому, що документи на підтвердження повноважень представника є недостатніми, то суду слід залишити позовну заяву без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а не повертати її одразу позивачу.

Аналогічний висновок висвітлений в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 185/2794/19.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справах: «Walchli v. France» від 26 липня 2007 року, «TOB «Фріда» проти України» від 08 грудня 2016 року).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Європейським судом з прав людини також вказано, зокрема в рішенні по справі «Белет проти Франції», що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Таким чином, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому спірна ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" АТ "Укрзалізниця" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" АТ "Укрзалізниця" до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко