Постанова

від 25.01.2024 по справі 380/14551/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14551/23 пров. № А/857/18923/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І. Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Василюк В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року, ухвалене суддею Грень Н.М. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №380/14551/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства Фірма АВТОСВІТ до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2023 року позивач Приватне підприємство «Фірма «АВТОСВІТ» звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, у якому просив Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області: №8537289/31804539 від 30.03.2023, № 8739468/31804539 від 02.05.2023 про відмову в реєстрації податкових накладних № 152 від 31.12.2022 та № 185 від 31.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Приватним підприємством "Фірма "АВТОСВІТ" податкові накладні № 152 від 31.12.2022, № 185 від 31.03.2023 датою їх подання на реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не визначено конкретного переліку документів, що підлягає наданню контролюючому органу. За відсутності у квитанції чіткого формулювання підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, позивачем було надано разом із повідомленням документи щодо податкової накладних, реєстрацію яких було зупинено, та пояснення, що стосувались відповідних правовідносин.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено. Здійснено розподіл понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вищевказаними судовим рішення, відповідач - Головне управління ДПС у Львівській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що позивачем разом із поясненнями надано копії документів, однак їх обсяг був недостатнім для реєстрації податкових накладних, зокрема вказує на ненадання платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункових документів та/або банківських виписок з особовизх рахунків. Згідно доводів скаржника, зміст господарських операцій, у зв`язку з виконанням яких відбувається реєстрація податкових накладних, контролюючому органу невідомий, позивач як активний учасник господарської діяльності на певному сегменті ринку обізнаний із тонкощами роботи на цьому ринку, а відтак має розуміння сутності та особливостей певних операцій, має усвідомлення не лише щодо базових документів, які супроводжують певні операції, а й щодо інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції. Тому саме позивач має можливість визначити конкретний перелік документів, який наявний у нього та супроводжує певні операції з тим, щоб подати ці документи для реєстрації ПН.

Водночас наголошує на тому, що долучений до матеріалів адміністративної справи перелік документів є більш розширений, ніж той, що надавався на розгляд Комісії, не всі долучені до справи документи були предметом дослідження Комісією.

Крім того, скаржник не погоджується із обраним судом способом відновлення порушеного права позивача, а саме вказує на те, що визнання Державній податковій службі України зареєструвати в ЄРПН поданої на реєстрацію позивачем податкової накладної зобов`язання є передчасним та належним способом вирішення спірних правовідносин, на думку скаржника, є встановлення зобов`язання повторно розглянути питання щодо реєстрації податкової накладної. Вказує, що повноваження ДПС України щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційними та відносяться до виключної компетенції уповноваженого органу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Позивач з 29.12.2001 зареєстрований як юридична особа що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку в ГУ ДПС У Львівській області (Сихівський р-н м.Львова).

Позивач є платником ПДВ з 18.02.2002 (ІПН 318045313042).

Основними зареєстрованими видами діяльності позивача є: 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування ( т.1 а.с. 9).

Для забезпечення адміністративної та торгової діяльності ПП "Фірма "АВТОСВІТ" використовує нежитлові приміщення, а саме для розміщення:

- офісного приміщення - нежитлові приміщення загальною площею 19 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, буд. 40 А, які належать Позивачу на праві власності згідно з Витягом про державну реєстрацію прав № 32237886 від 29.11.2011 (т.1 а.с.12);

- магазину - нежитлове приміщення загальною площею 146,4 кв.м в торгово-розважальному комплексі, розташованому за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 226-А, згідно з Договором оренди нерухомого майна № 01-А54-А 54/1-2021-01 від 01.01.2021 року з ТОВ "Європоліс Проперті Холдінг" (код ЄДРПОУ 33750517) (т.1 а.с.13-30);

- магазину - частину нежитлового приміщення площею 116,7 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд. 17, відповідно до Договору суборенди нежитлового приміщення від І 31.12.2018 з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (т.1 а.с.32-33).

ПП "ФІРМА "АВТОСВІТ" придбаває товар для подальшого перепродажу у таких оптових постачальників побутової техніки: ТОВ "КІЧЕНЛАЙН" (код ЄДРПОУ 39245131); ТОВ "СМЕГ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 35996300); ТОВ «ТЕРМОІМПУЛЬС» (код ЄДРПОУ 36557951)

Зокрема, між ПП "ФІРМА "АВТОСВІТ" (Покупець) та ТОВ «ТЕРМОІМПУЛЬС» (Постачальник) укладено Договір поставки товару №02/01/2020 ЛВ від 02.01.2020 (далі - Договір) (т.1 а.с.50-52).

За умовами п. 1.1. цього Договору Постачальник бере на себе зобов`язання систематично постачати і передавати у власність Покупця товар в кількості та на умовах, визначених Договором, а Покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати оплату товару.

Відповідно до п. 2.7. Договору поставка товару здійснюється Постачальником на умовах:

-EXW (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) - склад Постачальника за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, с. Велика Олександрівка, вул. Кільцева буд. 17, або

-DAP - доставка товару в узгоджене з Покупцем місце призначення.

Виконання договірних зобов`язань між сторонами підтверджується актами звірки взаємних розрахунків (т.1 а.с.53-55), виписками за рахунком НОМЕР_2 в AT «УКРСИББАНК» (т.1 а.с.56-61), а також відображено в бухгалтерському обліку, що підтверджується регістрами бухгалтерського обліку, зокрема в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за січень 2022 р. - травень 2023 р. (т.1 а.с. 62).

Між сторонами також укладено Додатки до Договору № 01 від 01.10.2022 "Угода про мотиваційну виплату" (т.1 а.с.63); № 01 від 01.01.2023 року "Угода про мотиваційну виплату" (т.1 а.с. 65).

Згідно з п. 1 Угоди про мотиваційну виплату № 01 від 01.10.2022, Угоди про мотиваційну виплату № 01 від 01.01.2023, метою здійснення мотиваційних виплат (бонусів), передбачених цією Угодою, є стимулювання збуту та збільшення обсягу замовлень товарів Постачальника, шляхом виплати винагороди Покупцю за належним чином надані послуги - за досягнення Покупцем погоджених Сторонами економічних показників шляхом дотримання погодженого асортименту товарів або обсягів при закупівлі товарів задля забезпечення постійної наявності у місцях стаціонарної торгівлі Покупця.

Відповідно до п. 3 Угоди про мотиваційну виплату № 01 від 01.10.2022, Угоди про мотиваційну виплату № 01 від 01.01.2023, розмір бонусу (мотиваційної виплати) визначається сторонами як відсоток від загального об`єму придбаного Покупцем товару за звітний період без урахування ПДВ (оборот).

За правилами пунктів 4, 9 Угоди про мотиваційну виплату № 01 від 01.10.2022, Угоди про мотиваційну виплату № 01 від 01.01.2023, розмір бонусу (мотиваційної виплати) остаточно погоджується сторонами у відповідних актах наданих послуг (виконаних робіт), які складають невід`ємну частину складову угоди. Покупець, зі своєї сторони, складає акт наданих послуг (виконаних робіт), в якому зазначається розмір мотиваційної виплати (бонусу) з урахуванням ПДВ, за досягнення погодженого економічного результату, а також період, за який така мотиваційна виплата (бонус) сплачується.

1) Керуючись п. 3 Угоди про мотиваційну виплату від 01.10.2022, яким визначено розмір бонусу (мотиваційної виплати) для товарів групи велика, мала побутова техніка - 13% від загального об`єму придбаного покупцем товару за звітний період без урахування ПДВ (оборот), Позивач 31.12.2022 склав Акт надання послуг № 1507 (додаток № 25). Згідно з ним, мотиваційні виплати за досягнення погоджених сторонами економічних показників шляхом виконання об`єму закупівель з 01.10.2022 по 31.12.2022 становлять 1 686 151,34 грн з ПДВ (в т.ч. ПДВ 281 025,22 грн).

За правилом першої події, відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 152 від 31.12.2022.

13.01.2023 на адресу позивача з Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів ДПС України» надійшла Квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, згідно з якою податкова накладна №152 від 31.12.2022 доставлена до ДПС України. Документ прийнято: відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Також зазначено, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 73.11, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідно п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Цією квитанцією запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено показник: «D»=4.1604%, «Р» = 780452.47.

25.03.2023 позивач скерував комісії регіонального рівн повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, а саме: договір поставки, угоду про мотиваційну виплату, акт наданих послуг, договір оренди, суборенди нежитлових приміщень, штатний розпис.

Комісією Головного управління ДПС в Львівській області прийнято рішення 30.03.2023 № 8537289/31804539 про відмову в реєстрації податкової накладної № 152 від 31.12.2022.

Підставою для відмови зазначено наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись з цим рішенням позивач 12.04.2023 подав до ДПС України скаргу щодо рішення № 8537289/31804539 від 30.03.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 152 від 31.12.2022 в ЄРПН

Рішенням ДПС України від 19.04.2023 № 36401/31804539/2 скаргу позивача залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН без змін.

Підставою для прийняття такого рішення слугувало ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

2) Керуючись п. 3 Угоди про мотиваційну виплату від 01.01.2023, яким визначено розмір бонусу (мотиваційної виплати) для товарів групи мала побутова техніка - 11%, а для товарів групи велика побутова техніка - 13% від загального об`єму придбаного покупцем товару за звітний період без урахування ПДВ (оборот), Позивач 31.03.2023 склав Акт надання послуг № 373 (додаток № 35). Згідно з ним, мотиваційні виплати за послуги, що спрямовані на стимулювання збуту та встановлення, зміцнення й підтримку провідних позицій на ринку побутової техніки та досягнення погоджених сторонами економічних показників шляхом виконання об`єму закупівель з 01.01.2023 по 31.03.2023 становлять 1 286 617,31 грн з ПДВ (в т.ч. ПДВ 214 436,22 грн).

За правилом першої події, відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 185 від 31.03.2023.

Згідно з отриманою позивачем квитанцією від 18.04.2023 податкову накладну №185 від 31.03.2023 прийнято, але реєстрацію зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Також зазначено, обсяг постачання товару/послуги 73.20 дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідно п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено показник: «D»=4.2550%, «Р» = 957868.45.

25.04.2023 позивач скерував Головному управлінню ДПС у Львівській області повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, а саме: договір поставки, угоду про мотиваційну виплату, акт наданих послуг, договір оренди, суборенди нежитлових приміщень, штатний розпис.

Комісією Головного управління ДПС в Львівській області прийнято рішення від 02.05.2023 № 8739468/31804539 про відмову в реєстрації податкової накладної № 185 від 31.03.2023.

Підставою для відмови вказано надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявніості певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись з цим рішенням позивач 05.05.2023 подав до ДПС України скаргу щодо рішення № 8739468/31804539 від 02.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 185 від 31.03.2023 в ЄРПН.

Рішенням ДПС України від 12.05.2023 № 42663/31804539/2 скаргу позивача залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Підстава прийняття такого рішення - ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Позивач, вважаючи рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області № 8537289/31804539 від 30.03.2023, № 8739468/31804539 від 02.05.2023 протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до пункту 12 якого після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 17 Порядку №1246 у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

З 01.02.2020 набрав чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, пунктом 2 якого встановлено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/ розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за №1245/34216 (далі - Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: - договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; - розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; - документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/ розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Згідно із приписами пункту 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

За правилами пунктів 10-11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Додатком №3 до Порядку №1165 визначені Критерії ризиковості здійснення операцій.

Пункт 1 вказаних Критеріїв передбачає відсутність товару/послуги, зазначеного/ зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій вказує на те, що для того, аби встановити наявність у господарській операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.

Відповідно до пунктів 9 та 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

-ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

-та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

-та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Враховуючи вищенаведене, рішення Комісії Державної податкової служби України повинне містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної з вичерпного переліку, визначеного Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН.

Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20 дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку №520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним. В залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова декларація для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідних договірних зобов`язань між суб`єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним.

З аналізу наведених норм також слідує, що наявність повноважень на здійснення моніторингу податкових накладних/ розрахунків коригування в Реєстрі, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/ розрахунку коригування.

У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №816/2183/18 вказано, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі з порушенням ПК України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг, дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Таким чином, законодавцем визначено два етапи реєстрації податкової накладної: зупинення реєстрації податкової накладної, який є проміжним перед прийняттями рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної, та етап прийняття рішення податковим органом. Рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих платником податку документів.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що первинним об`єктом судового дослідження у даній справі є обставини, за яких відповідачем вчинено дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Реєстрі та прийнято рішення про відмову у їх реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних слідує, що контролюючим органом сформовано висновки, що податкові накладні № 152 від 31.12.2022 та № 185 від 31.03.2023 відповідають пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зміст оскаржуваних рішень вказує на те, що підставою для відмови у реєстрації ПН стало те, що позивачем не надано копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

В даному випадку підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної скаржником вказано надання позивачем пояснень та копій документів, які контролюючий орган вважав недостатнім для реєстрації податкових накладних.

З матеріалів справи слідує та не заперечується відповідачем, що позивачем у межах встановлених строків було надано контролюючому органу пояснення, до яких долучено копії документів на підтвердження правомірності реєстрації податкових накладних.

Як вбачається із наданих позивачем на розгляд суду копій документів, всі вони містять достатньо обов`язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин.

Саме такими документами супроводжувалось оформлення господарських операцій, в рамках яких виписано податкові накладні, яку оформлено позивачем до реєстрації в ЄРПН, проте, комісією Головного управління ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, було прийнято оскаржувані рішення № 8537289/31804539 від 30.03.2023, № 8739468/31804539 від 02.05.2023 про відмову в реєстрації податкових накладних № 152 від 31.12.2022 та № 185 від 31.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності Критеріям ризиковості, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Таке правозастосування викладене у постановах Верховного Суду від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 та від 05.01.2021 у справі №640/10988/20.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 7 Порядку № 520).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача передбачених законодавством документів, які свідчать про те, що відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних. Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Щодо покликань скаржника на ненадання позивачем на розгляд комісії передбачених Порядком №520 документів, суд апеляційної інстанції зауважує, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначений у п.5 Порядку №520, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи. Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами п.185.1 ст.185 ПК України.

В даному випадку надані позивачем документи та пояснення були достатніми для прийняття Комісією ГУ ДПС у Львівській області рішень про реєстрацію податкових накладних № 152 від 31.12.2022 та № 185 від 31.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленої за правилом настання першої події.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 (справа № 140/2160/18) звернув увагу на те, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, а у постановах від 12.11.2019 (справа №816/2183/18), від 21.05.2019 (справа №0940/1240/18), від 18.02.2020 (справа №360/1776/19), від 27.04.2020 (справа №360/1050/19), від 18.06.2020 (справа №824/245/19-а) вказано, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Саме лише зазначення про відсутність певних документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

Відтак, за правилом «від зворотного» у випадку не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Невиконання вказаних вимог призводить до його протиправності.

Наведене узгоджується із презумпцією добросовісності платника податків, яка означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст.77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.90 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління...».

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів спростування Головним управлінням ДПС у Львівській області, як суб`єктом владних повноважень, тверджень позивача, наведення ним відповідних мотивів прийняття спірних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та неврахування Комісією наданих позивачем переліком документів, а відтак підтверджень правомірності рішень податкового органу.

Пунктом 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В такій ситуації, та з врахуванням приписів Порядку №520, суд вважає, що з`ясування таких питань як достатність та необхідний обсяг додатково поданих позивачем документів, що дають підстави для реєстрації поданих позивачем вказаних вище податкових накладних, належить до повноважень відповідного контролюючого органу, який приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Отже, за наявності обставин, які підлягають з`ясуванню контролюючим органом з метою реєстрації поданих ПП «Фірма Автосвіт» спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на подання позивачем до суду більш розширеного переліку документів, ніж ті, які надавались на розгляд Комісії, слід зобов`язати відповідачів, на яких покладено функції з реєстрації податкової накладної, повторно розглянути і вирішити питання щодо реєстрації податкових накладних № 152 від 31.12.2022, № 185 від 31.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення згідно вимог чинного законодавства.

Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком скасування судового рішення у частині визначення Державній податковій службі України зобов`язання зареєструвати подані позивачем на реєстрацію податкові накладні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо незгоди із здісненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, рішення суду в цій частині апеляційному перегляду не підлягає та в цій частині його слід залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню у відповідній частині.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).

Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у сумі 5368,00 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень, що виступали відповідачами у справі.

Відповідно до пункту в) частини четвертої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

21 грудня 2023 року представником позивача було подано заяву про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, заявлено до стягнення витрати на загальну суму 10855,00 грн, надаючи правову оцінку якому суд апеляційної інстанції зазначає насупне.

Так, відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що професійна правова допомога позивачу надавалась адвокатом Адвокатського об`єднання «Яновський і партнери» Саламахою Надією Володимирівною на підставі договору №01/05/2023 від 18 травня 2023 року та ордеру серії ВС №1249866. На підтвердження понесених витрат представником надано докази: Додаток №1 до Договору про надання послуг від 18 травня 2023 року, який містить розмір гонорару адвоката у розрізі наданих адвокатом послуг, акт приймання-передачі №14/12/23 від 14.12.2023, рахунок на оплату №2/04/12 від 04.12.2023.

Крім того, заявником надано докази надсилання заяви про стягнення судових витрат відповідачам у справі засобами поштового зв`язку.

Дослідивши надані докази, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених витрат позивача на правову допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, є обґрунтованим та співмірним виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).

Натомість, відповідачем не спростовано задоволеного судом на користь позивача розміру понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Слід зазначити, що відповідач (суб`єкт владних повноважень) не був позбавлений можливості вчасного звернення до суду із запереченням на спростування розміру понесених позивачем судових витрат, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що відповідну заяву представником позивача подано до суду з урахуванням порядку та строків, визначених ч.7ст.139 КАС України. На дату звернення представника позивача із заявою про ухвалення додаткового рішення термін дії договору не минув.

Суд апеляційної інстанції у контексті вирішення заявленого клопотання вважає за необхідне вказати, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у судових рішеннях від 05.09.2019 (справа №826/841/17), від 24 жовтня 2019 року (справа №820/4280/17), від 30 листопада 2020 року (справа №Н/806/1943/18).

Таким чином, вимоги заяви представника позивача про стягнення з відповідачів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №380/14551/23 узгоджуються з нормами процесуального права, відтак суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення заяви про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачами у справі.

Оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року Головному управлінню ДПС у Львівській області відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі №380/14551/23 та на момент ухвалення судового рішення скаржником доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі на відповідні реквізити не надано, сума судового збору в розмірі 3464,40 грн підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Львівській області.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі №380/14551/23 скасувати в частині зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 152 від 31.12.2022 та № 185 від 31.03.2023, подані на реєстрацію Приватним підприємством Фірма АВТОСВІТ, та прийняти нову постанову, яким позовні вимоги Приватного підприємства Фірма АВТОСВІТ задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області та Державну податкову службу України повторно розглянути і вирішити питання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 152 від 31.12.2022 та № 185 від 31.03.2023, подані на реєстрацію Приватним підприємством Фірма АВТОСВІТ, з урахуванням викладених у судовому рішенні висновків суду.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) на користь Приватного підприємства Фірма АВТОСВІТ, (ЄДРПОУ 31804539) судові витрати у розмірі у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн сплаченого судового збору та 5427 (п`ять тисяч чотириста двадцять сім) грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) на користь Приватного підприємства Фірма АВТОСВІТ, (ЄДРПОУ 31804539) судові витрати у розмірі у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн сплаченого судового збору та 5427 (п`ять тисяч чотириста двадцять сім) грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3464 (три тисячі чотириста шістдесят чотири) грн 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 31.01.2024.