Ухвала

від 31.01.2024 по справі 320/3864/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 320/3864/23

адміністративне провадження № К/990/3001/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року справі № 320/3864/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполо-19» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аполо-19» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 28 жовтня 2022 року № 217368 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 13 грудня 2022 року № 237745 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначив, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням вимог матеріального права, оскільки невраховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аполо-19» відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку у зв`язку з наявністю інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної у поданій податковій декларації, у зв`язку з чим правомірно відмовлено у її реєстрації.

Позивач подав заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суб`єктом владних повноважень за власним рішенням виключено Товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 320/3864/23 скасовано, прийнято нову постанову, якою провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі суд виходив із того, що станом на час розгляду справи суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням ДПС у м. Києві самостійно виправлено оскаржувані порушення, які стали підставою звернення позивача з позовом до суду. Зокрема, 30 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аполо-19» отримало відповідь від Головного управління ДПС у м. Києві про те, що станом на 22 серпня 2023 року та на 30 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аполо-19» не перебувало в переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості; Товариство виключено з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості за рішенням Комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 30 травня 2023 року. Отже, станом на дату подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції позивач вже не перебував в переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, не перебувало у ньому і станом на день подачі заяви про закриття провадження у справі.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, на момент звернення до суду касаційної інстанції, скаржник повинен зазначити конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, конкретну підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України та навести відповідне обґрунтування зазначених підстав.

Як підтверджується змістом касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та, як наслідок, незаконність прийняття рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження. По суті доводи відповідача зводяться до опису підстави поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, також скаржник зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою.

Однак, наведене обґрунтування не стосується питань, за результатами правового аналізу яких суд апеляційної інстанції ухвалював оскаржувану у справі постанову.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму процесуального права порушено судами першої та (або) апеляційної інстанцій, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Крім того, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Разом з цим, оскарження ухвалених судових рішень у справі, розгляд якої відбувся за правилами спрощеного позовного провадження, вимагає від скаржника зазначення у касаційній скарзі випадку, перелік яких міститься у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Однак, у касаційній скарзі не зазначено про наявність випадку (випадків) передбачених підпунктами «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які на думку скаржника могли б бути підставою для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

Керуючись статтею 332 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року справі № 320/3864/23 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов