Постанова

від 31.01.2024 по справі 320/1753/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 320/1753/23

адміністративне провадження № К/990/26892/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/1753/23

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду (суддя О. Є. Брагіна) від 17 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів О. В. Епель, Л. В. Губська, О. В. Карпушова) від 13 червня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 30 грудня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (далі - ТОВ «ДС Пром Груп», позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2021 року № 0314110707 та № 0314190707 (форми «ПС» та «С»).

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху та заявникові запропоновано усунути виявлені судом недоліки шляхом подання:

належним чином засвідчених копій документів на підтвердження повноважень директора ТОВ «ДС Пром Груп» на вчинення юридично значимих дій (статут товариства, рішення та протокол загальних зборів ТОВ «ДС Пром Груп» про обрання/призначення ОСОБА_1 на посаду директора);

подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску;

подання наказу ГУ ДПС у Київській області від 11 листопада 2021 року № 2577-п в належним чином засвідченій копії, згідно з пунктом 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2020).

3. На виконання вимог вказаної ухвали суду позивачем подані відповідні документи та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка мотивована тим, що завершення строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2021 року № 0314110707, № 0314190707 припадало на вторгнення загарбників на територію України та у період дії воєнного стану. Позивач також посилається на постійні повітряні тривоги за наслідками яких з метою збереження життя і здоров`я працівників та представнику Адвокату Петренку П. І. необхідно було прямувати до бомбосховища, а також на перебої та відключення електроенергії, зокрема в період з липня по грудень 2022 року, у зв`язку з чим, виникали проблеми з обміном інформації та документами з представником позивача Адвокатом Петренком П. І., який перебуває у місті Переяслав.

4. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані ТОВ «ДС Пром Груп».

У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено.

Позовну заяву ТОВ «ДС Пром Груп» до НУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень повернуто позивачу, згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, позивач повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року клопотання ТОВ «ДС Пром Груп» про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ТОВ «ДС Пром Груп» строк на касаційне оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі № 320/1753/23. Відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 14 серпня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про зміну чи доповнення до касаційної скарги, у якому позивач просить визнати причину пропуску строку подання доповнення до касаційної скарги на судові рішення у цій справі поважною та відновити пропущений строк подання доповнення до касаційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі № 320/1753/23; приєднати дані доповнення до касаційної скарги та врахувати їх при ухваленні рішення.

8. 17 серпня 2023 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшли доповнення до касаційної скарги, яке є аналогічне по змісту попередньо поданому клопотанню про зміну чи доповнення до касаційної скарги, тому повторному зазначенню не потребує.

9. Ухвалою Верховного Суду зазначену справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

10. Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з цим позовом, а неведені у заяві про поновлення цього строку обставини є неповажними.

12. Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та не наведення ним підстав, що свідчать про поважність підстав пропуску строку звернення до суду. При цьому, доводи позивача про те, що наказом № 29/07-05 від 29 липня 2022 року на підприємстві позивача було оголошено простій не з вини працівників на період з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими, оскільки позовну заяву від імені позивача подано не безпосередньо уповноваженим представником Товариства, а адвокатом, який здійснює представництво його інтересів на підставі договору від 16 січня 2019 року /т.1 а.с.9/. Тому оголошення простою за таких обставин не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

13. Поряд з наведеним, суд апеляційної інстанції відзначив, що копію рішення ДПС України про результати розгляду скарги позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення ним отримано 26 липня 2022 року, а простій оголошено лише з 01 серпня 2022 року.

14. Також судом звернуто увагу й на те, що позов складено 29 грудня 2022 року, подано 30 грудня 2022 року, платіжне доручення щодо сплати судового збору датовано 13 грудня 2022 року, а простій тривав до 31 грудня 2022 року, що вказує на необґрунтованість та нелогічність доводів скаржника щодо неможливості звернення з цим позовом у період простою підприємства.

15. Необґрунтованими визнав суд апеляційної інстанції аргументи позивача про те, що позов у цій справі подано під час дії воєнного стану та вторгнення загарбників на територію України, зазначивши, що в період з липня по грудень 2022 року в Київській області, зокрема в м. Бровари, в якому зареєстровано місцезнаходження позивача, не велися активні бойові дії і відповідні територія України не була на той час та не є окупованою.

16. До того ж, посилання скаржника на постійні повітряні тривоги, перебої та відключення електроенергії, зокрема в період з липня по грудень 2022 року, суд апеляційної інстанції також відхилив, оскільки ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного провадження суду не надано доказів, які б підтверджували відсутність у позивача, зокрема в особі адвоката, з яким ним ще у 2019 році укладений договорів про надання правничої допомоги, звернутися до суду з цим позовом.

17. Зважаючи на викладене суд апеляційної інстанції констатував законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

19. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що завершення строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2021 року № 0314110707 (форма "ПС") та податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2021 року № 0314190707 (форма "С") припало на вторгнення загарбників на територію України та у період дії воєнного стану.

20. Окрім того, позивач зауважує, що у зв`язку з військовою агресія російської федерації проти України та здійсненням ракетно-бомбових ударах по енергетичній системі України по свій території нашої держави почалися відбуватися постійні перебої та відключення електроживлення. Позивач знаходиться у іншому місці області, а ніж його представник в наслідок відключення електроживлення у різні періоди часу виникли проблеми з обміном інформацією та документами.

21. Додатковою підставою товариство зазначає й те, що спричинила пропуску строку це постійні повітряні тривога, за наслідками яких з метою збереження життя і здоров`я працівників позивача та представнику Позивача Адвокату Петренку П. І. необхідно було прямувати до бомбосховища.

22. Також Товариство посилається на прийняття 29 липня 2022 року наказу про оголошення простою через воєнний стан, яким тимчасово з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року на підприємстві оголошено простій не з вини працівників. Отже, оголошення простою є додатковою підставою, що призвела до пропущення строку на звернення до суду з позовною заявою.

23. Відтак, на думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій не враховані вказані обставини не надано їм належної оцінки, що вказує на не повне, не всебічне та не об`єктивне з`ясування обставин справи та прийняття незаконних рішень у зв`язку з чим порушено статі 2, 6, 9, 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

24. Поряд з цим, у доповненнях до касаційної скарги позивач зазначає, що підставою для звернення до Верховного Суду є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та частина перша статті 353 КАС України. Скаржник повторно звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не було надано оцінки доводам щодо перебування позивача та його представника у різних частинах України, що призвело до пропуску строку, у зв`язку з проблемами комунікації та обміну інформацією, оголошенням позивачем простою. Позивач вказує також про постійні повітряні тривоги у вказаний період, за наслідками яких з метою збереження життя і здоров`я працівників позивача та представнику позивача необхідно було прямувати до бомбосховища. Тобто, судами не були враховані обставини, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право на звернення до суду у межах визначеного процесуального строку. При цьому, судами не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 липня 2023 року у справі № 620/397/23, від 23 лютого 2023 року у справі № 640/7095/22, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, що призвело до прийняття незаконної ухвали даний факт вказує на порушення частини п`ятої статті 242 КАС України.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

26. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

27. Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

28. Строки звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України.

29. За приписами частин першої, другої, третьої означеної статті КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

30. Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

31. Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

32. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

33. Частиною другою статті 123 КАС України вказано, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

34. Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачу у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

35. Своєю чергою, спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України). З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

36. Пунктом 56.18 статті 56 ПК визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

37. Згідно з пунктом 56.19 статті 56 ПК, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

38. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачем була застосована процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Київській області від 17 грудня 2021 року № 0314110707 та № 0314190707 (форми «ПС» та «С») (форми «ПС» та «С»).

39. Питання додержання платником податку строку звернення до суду із позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення було, серед іншого, спірним у справі, яку переглянув у касаційному порядку Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів (постанова від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19).

40. Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас положення пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальними щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Більш скорочені строки звернення до суду у разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

41. Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України убачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України.

42. Отже, за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

43. Судами установлено, що рішення про відмову в задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження спірного рішення податкового органу прийняте Державною податковою службою України 20 липня 2022 року та отримане позивачем 26 липня 2022 року (про що вказує відповідач та чого не заперечує позивач), а до суду позивач звернувся 30 грудня 2022 року, пропустивши місячний строк звернення.

44. Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строки воєнного стану продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.

45. Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

46. Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

47. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

48. Тобто, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.

49. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, зазначила, зокрема, що:

- питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку;

- сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

50. Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

51. Суд касаційної інстанції зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

52. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

53. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

54. У питанні наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом, усталеним є підхід Верховного Суду про те, що поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням фактичних обставин кожної справи.

55. Тобто, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умова: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

56. Усталеною також є і практика Верховного Суду, що в межах кожної конкретної справи під час вирішення питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

57. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

58. Відповідно до пункту 38 постанови Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 640/7095/22 при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

59. Як установлено судами у справі що розглядається, позивачем не було подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після отримання рішення за результатами розгляду скарги. Зокрема, в період з липня по грудень 2022 року в Київській області, зокрема в м. Бровари, в якому зареєстровано місцезнаходження позивача, не велися активні бойові дії і відповідні територія України не була на той час та не є окупованою, будь-яких відомостей про те, що позивач (керівник позивача) та/або його представник у період з липня по грудень 2022 року мали об`єктивні перешкоди у зверненні до суду до суду надано не було.

60. Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій не було надано оцінки доводам щодо перебування позивача та його представника у різних частинах України, що призвело до пропуску строку, у зв`язку з проблемами комунікації та обміну інформацією. Позивач зазначає також про постійні повітряні тривоги у вказаний період, за наслідками яких з метою збереження життя і здоров`я працівників позивача та представнику позивача адвокату Петренку П. І. необхідно було прямувати до бомбосховища.

61. Тобто, судами не були враховані сукупність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право на звернення до суду у межах визначеного процесуального строку.

62. При цьому, суди не надали оцінку певним подіям (зокрема, введення в країні воєнного стану), чи завадили ці події вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду, не врахували тривалість строку, який пропущений тощо.

63. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

64. З огляду на недослідження судами попередніх інстанцій всіх обставин, незалежних від сторони, які унеможливили звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, колегія суддів указує на передчасність висновків судів про повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України.

65. Таким чином, судами допущено порушення процесуального закону, які призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.

66. Відтак, доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права знайшли своє підтвердження.

67. Також, слід зазначити, що при обмеженні, зокрема, права звернення до суду порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

68. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

69. Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

70. Ураховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судами обох інстанцій, справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

71. З огляду на наведене, касаційна скарга ТОВ «ДС Пром Груп» підлягає задоволенню.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

72. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року скасувати, а справу № 320/1753/23 направити для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов