Постанова

від 31.01.2024 по справі 821/189/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 821/189/18

касаційне провадження № К/9901/60302/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 (суддя Ковбій О.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді - Джабурія О.В., Турецька І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Строй Мастер" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Строй Мастер" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.01.2018 №UA508070/2018/000002/2.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані документи, які підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 27.02.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 10.01.2018 №UA508070/2018/000002/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх, передбачених чинним законодавством документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару з урахуванням умов поставки товару CIF (згідно Інкотермс 2010). Надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, відтак, висновок відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Митниця, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Стверджує про наявність розбіжностей у документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Посилається на відсутність (виокремлення) відомостей щодо вартості витрат на транспортування та страхування. Скаржник доводить, що на час здійснення митного оформлення товару, позивач не надав документів в підтвердження заявленої митної вартості товарів та спростування виявлених розбіжностей у документах.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.11.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 31.01.2024.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 03.11.2017 між позивачем (покупець) та компанією "HONG O-XU GROUP LIMITED", Китай (CN) (продавець) укладено контракт №CH-UA-03-11-2017 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов`язується на умовах CIF-Odessa (Україна) продати, а покупець оплатити та прийняти товар - дверну фурнітуру, в номенклатурі, кількості і ціні згідно супровідних документів.

На виконання умов Контракту Компанія "HONG O-XU GROUP LIMITED" поставила позивачу 09.01.2018 відповідно до специфікації від 20.11.2017 № 1 та інвойсу від 20.11.2017 № 2017-1 на умовах поставки CIF-Odessa (Україна) наступний товар: "Петлі двірні у асортименті" - код товару 83021000 загальною кількістю 15650 шт; "Фурнітура металева для дверей: ручки, фіксатори, накладка - код товару 83024110" загальною кількістю 7400 шт, всього на загальну суму 7058,27 дол. США.

З метою митного оформлення ввезеного товару позивачем 09.01.2018 подано до Митниці електронну митну декларацію №508070/2018/000014, у якій задекларовано вищевказаний товар із зазначенням митної вартості за першим методом.

На підтвердження митної вартості за ціною Контракту надані: зовнішньоекономічний договір (Контракт), доповнення до зовнішньоекономічного контракту, пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна, декларація про походження товару, договір про надання митного брокера.

Під час здійснення митним органом контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: в поданому до митного оформлення контракті згідно з пунктом 3.1 поставка товару здійснюється на умовах CIF, тоді як в пункті 4.2 контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару.

В ІНКОТЕРМС-2010 зазначено, що умови поставки CIF -"вартість, страхування, фрахт" застосовується для морського або внутрішнього водного транспорту та означає, що продавець здійснив поставку товару на борт судна або забезпечив надання товару, що вже поставлений таким чином і зобов`язаний укласти контракт (договір) перевезення й оплатити витрати на перевезення, необхідні для поставки товару до названого місця та за власний рахунок застрахувати вантаж з мінімальним покриттям.

Вказані обставини слугували підставою для висновку відповідача про те, що за умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару.

У подальшому, згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України), декларанта було зобов`язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Також декларанта повідомлено, що згідно з пунктом 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем 10.01.2018 додатково були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); бізнес-пропозиція; копія митної декларації країни відправлення.

За результатами опрацювання поданої вантажної митної декларації та додатково наданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.01.2018 №UA508070/2018/000002/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач 10.01.2018 подав до Митниці нову вантажну митну декларацію №UА508070/2018/000018, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються МК України.

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 МК України).

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З наведених правових норм вбачається, що митний орган, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало те, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності: в поданому до митного оформлення контракті № CH-UA-03-11-2017 від 03.11.2017 згідно з п. 3.1 поставка товару здійснюється на умовах поставки CIF. Відповідно до п. 4.2 цього контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару. За умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару.

Відхиляючи наведені доводи відповідача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення та страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Так, за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт») означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування, тобто фактурна вартість дорівнює митній вартості.

Зазначене свідчить про те, що позивачем не були понесені додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість коригування митним органом митної вартості, заявленої позивачем.

Доводам скаржника про наявність відмінностей/розбіжностей у документах, які були додатково надані позивачем, судами попередніх інстанцій надано правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів також враховує встановлені судами обставини, зокрема, що розбіжності, на які посилається відповідач, не були покладені в основу рішення про коригування митної вартості від 10.01.2018 №UA508070/2018/000002/2.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова