Рішення

від 22.01.2024 по справі 455/994/23

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/994/23

Провадження № 2/455/74/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2024 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання Бобельська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №455/994/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення і відправлення на простій, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

15.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Укрпошта», Львівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта», про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення і відправлення на простій, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона працювала в АТ «Укрпошта» з 26.06.1998 року.

22.04.2023 року її наказом (розпорядженням) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 21.04.2023 року №154/к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » звільнили із посади начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір Львівської дирекції АТ «Укрпошта» у зв`язку зі скороченням чисельності (штату працівників) згідно п.1 ст.40 КЗпП України

Зазначила, що з боку керівництва Львівської дирекції були систематичні, тривалі умисні дії, які спрямовані на приниження її честі та гідності, ділової репутації, у тому числі з метою припинення з нею трудових прав та обов`язків, які містять ознаки мобінгу. Їй пропонували написати заяву на звільнення, а після відмови почали шукати нові причини звільнення її з роботи.

Так, 22.12.2022 року було відкрито нове відділення ВПЗ Старий Самбір у орендованому приміщенні на відстані приблизно 500 м від ВПЗ Старий Самбір , яке вона очолювала і яке знаходиться у приміщенні, яке є у власності АТ «Укрпошта».

19.12.2022 року, підозрюючи можливість закриття відділення де вона працює, написала заяву про переведення її у нове відділення, однак була повідомлена, що посада начальника укомплектована 16.12.2022 року, хоча на цей час були вакантними посади заступника та оператора відділення, які їй не пропонувались.

17.02.2023 року її повідомлено про наступне вивільнення з 18.04.2023 року, крім того в порушення трудового законодавства її усно повідомлено, що вона має до 28.02.2023 року передати матеріальні цінності та перебувати на вимушеному простої з оплатою 2/3 заробітної плати в період з 01.03.2023 року до 15.04.2023 року. Повідомляючи її про звільнення, їй не надали копію наказу про закриття ВПЗ Старий Самбір, а тільки зачитували його. Не надавши копії наказу, вона відмовилась підписати повідомлення про наступне вивільнення. І тільки на її письмове електронне звернення до АТ «Укрпошта», 06.04.2023 року їй надіслали копію наказу від 10.02.2023 року «Про закриття ВПЗ Старий Самбір Львівської філії АТ «Укрпошта» та копію наказу від 14.02.2023 року «Про виведення із штатного розпису ВПЗ Старий Самбір».

Причини закриття відділення, яке було центральним і знаходилось не в орендованому приміщенні, та переведення на вимушений простій їй не повідомили, відділення працювало, отримувало і відправляло посилки, отримувало перекази, продавало товар та друковані видання у більшій кількості ніж новостворене відділення. Так проведеним нею аналізом встановлено, що з 12.01.2023 року по 31.01.2023 року відділенням, очолюваним нею було отримано згідно маршрутних листів 203 поштові посилки, тоді як новоствореним відділенням - тільки 52. Аналогічно з 1 по 21.02.2023 року відділенням, очолюваним нею було отримано 283 поштові посилки, тоді як новоствореним відділенням - тільки 143. Про ефективність та рентабельність роботи ВПЗ Старий Самбір свідчить той факт, що за результати роботи в лютому її було премійовано в березні 2023 року.

Своє звільнення 22.04.2023 року вважає незаконним та таким, що проведено з грубим порушенням законодавчо встановленої процедури, так як скорочення чисельності (штату) відбулося під надуманими причинами, під виглядом скорочень.

Відповідач маніпулятивно, спочатку у маленькому місті, без економічного обгрунтування, створив нове відділення у орендованому приміщенні, а потім закрив старе відділення, яке перебувало в його власності. Фактично скорочення чисельності (штату) працівників АТ «Укрпошта» в м. Старий Самбір не відбулося, майже всіх працівників ВПЗ Старий Самбір, яке вона очолювала, переведено в нове відділення м.Старий Самбір, крім неї, тобто помінявся тільки начальник відділення.

Львівською дирекцією їй вибірково пропонувались вакантні посади, а не всі вакантні посади, як вимагає чинне законодавство. Зокрема їй не пропонувались посади, які стали вакантними під час її попередження про вивільнення, на які вона могла зайняти враховуючи її кваліфікацію та досвід роботи, зокрема: бухгалтера з обліку розрахунків і крім цього з 01.08.2000 року по 01.01.2007 рік, вона працювала бухгалтером Старосамбірського районного вузла зв`язку; територіального менеджера: начальника зміни сортувального центру; оператора з контролю пенсійних та соціальних виплат; диспетчера; товарознавця; аналітика відділу територіальної підтримки мережі. Про ці вакантні посади вона довідалась в мережі Інтернет.

Також їй відомо, що 09.03.2023 року був звільнений з посади начальник ВПЗ м. Самбір і посада стала вакантною, згодом стала вакантною посада заступника начальника ВПЗ м. Самбір, однак ці посади їй не пропонувались. Слід відмітити, що відповідач не показав дані посади як вакантні, очевидно знаючи, що вона може погодитись для переведення на ці посади.

Внаслідок порушення відповідачем її трудових прав в результаті незаконного звільнення та вимушеного прогулу вона не одержує належну їй заробітну плату.

Вважає, що їй незаконно встановлено вимушений простій з оплатою 2/3 заробітної плати в період з 1 березня до 15.04.2023 року відповідно до наказу Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 16.02.2023 року № 219 «Про встановлення простою в роботі».

Причини переведення на вимушений простій їй не повідомляли, відділення працювало, отримувало і відправляло посилки, отримувало перекази, продавало товар та друковані видання у більшій кількості ніж новостворене відділення. Також, не було оформлено акт простою.

У зв`язку із вчиненням відповідачем протиправних дій, незаконного звільнення та безпідставного порушення трудових прав, їй завдано моральну шкоду, що підлягає відшкодуванню. Так, в неї погіршився стан здоров`я, що виявилося в підвищенні артеріального тиску та болів в області серця, що призвело до стаціонарного лікування з 03 по 13.03.2023 року і змушенні приймати лікарські препарати.

Просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 21.04.2023 року № 154/к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 »;

- поновити її на посаді начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір Львівської дирекції АТ «Укрпошта» з 23.04.2023 року. Рішення про поновлення на роботі допустити до негайного виконання;

- стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2023 року по день поновлення на роботі з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 447 гривень 11 копійок;

- рішення в частині стягнення за один місяць в розмірі 11177,75 гривень допустити до негайного виконання.

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 16.02.2023 року № 219 року «Про встановлення простою в роботі».

- стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» на її користь недоплачений середній заробіток за період простою з 01.03.2023 року по 15.03.2023 року в розмірі 7282 гривні 26 копійок з урахуванням обов`язкових платежів.

- стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» на її користь моральну шкоду в розмірі 10000 гривень 00 копійок.

-судові витрати зі сплати судового збору розміром 1073 гривні 60 копійок покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 18.05.2023 року позовну заяву залишено без руху.

23.05.2023 року недоліки позову позивачкою усунуто.

Ухвалою судді від 24.05.2023 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 11 годину 00 хвилин 30.06.2023 року

28.06.2023 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила стягнути з АТ «Укрпошта» в особі Львівської дирекції на її користь недоотримані кошти компенсації за невикористані відпустки в сумі 7416,40 гривень та лікарняних в сумі 816,10 гривень.

30.06.2023 року підготовче засідання відкладено на 15 годину 00 хвилин 25.07.2023 року.

Ухвалою суду від 25.07.2023 року підготовче засідання відкладено на 14 годину 00 хвилин 19.09.2023 року.

Ухвалою суду від 19.09.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 14 годину 00 хвилин 31.10.2023.

Ухвалою суду від 31.10.2023 року без виходу в нарадчу кімнату виключено з числа відповідачів Львівську дирекцію Акціонерного товариства «Укрпошта», судове засідання відкладено на 14 годину 00 хвилин 12.12.2023 року, яке відкладено на 12 годину 00 хвилин 22.01.2024 року.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Москаль Б.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» Липитчук Я.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на відзив на позовну заяву.

Суд, заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 5-1 КЗпП України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.

Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1статті 5-1 КЗпП України).

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 26.07.2019 року працювала на посаді начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір Львівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта»,

Наказом Акціонерного товариства «Укрпошта» Львівської дирекції «Про удосконалення доставної служби на окремих територіях у м.Старий Самбір №1557 від 13.12.2022 року вирішено з 27.12.2022 року закріпити за зоною обслуговування відділення поштового зв`язку Старий Самбір - 1 поштові адреси, що зазначені у додатку даного наказу. З 27.12.2022 року вважати бездоставним ВПЗ Старий Самбір. Начальнику Центру управління персоналом Маргацькій О.С.: провести розрахунки чесельності штату листонош відділення поштового зв`язку Старий Самбір 1 з урахуванням обслуговування території відповідно до п.1 даного наказу. Привести штатну чисельність у відповідність до розрахункової та внести відповідні зміни до штатного розпису. Начальнику відділення поштового зв`язку Старий Самбір 1: в термін до 27.12.2022 року здійснити організаційні заходи по утворенню доставних дільниць з урахуванням переданої зони обслуговування. В термін до 27.12.2022 року скласти нові схеми доставних дільниць з урахуванням переданої зони обслуговування та надати на затвердження до Львівської дирекції АТ «Укрпошта». Забезпечити постійний контроль за обліком робочого часу, наданням послуг, доставкою поштових відправлень, пенсій, соціальних допомог, періодичних друкованих видань згідно п.1 даного наказу. Начальнику відділення поштового зв`язку Старий Самбір: з 27.12.2022 року забезпечити досилання поштових переказів, поштових відправлень до ВПЗ Старий Самбір 1. До 27.12.2022 року здійснити підготовку та переадресування передплачених друкованих видань до ВПЗ Старий Самбір 1. Заступнику директора з розвитку мережі ОСОБА_3 в термін до 27.12.2022 року забезпечити інформування юридичних та фізичних осіб, що знаходяться за адресами відповідно до додатку до даного наказу про зміну номеру відділення поштового зв`язку, за яким закріплюється обслуговування даних будинків та його режим роботи. Начальнику центру оброблення пошти Зварич Н.Д. з 27.12.2022 року направляти вхідні поштові відправлення, періодичні друковані видання, на ВПЗ Старий Самбір і відповідно до додатку до наказу. Контроль за виконання даного наказу покладено на заступника директора філії з розвитку мережі ОСОБА_3 (а.с.18-19, том 1).

Наказом Акціонерного товариства «Укрпошта» Львівської дирекції «Про закриття ВПЗ Старий Самбір Львівської філії АТ «Укрпошта» №180 від 10.02.2023 року вирішено структурним підрозділам філії забезпечити закриття відділення поштового зв`язку (далі ВПЗ) Старий Самбір за адресою: м.Старий Самбір, вул.Л.Галицького №61 поштовий індекс 82000) - термін 28.02.2023 року. Начальнику ВПЗ Старий Самбір забезпечити: максимальну доставку та вручення усіх видів вхідних поштових відправлень, виплату поштових переказів, досилання невручених поштових відправлень, невиплачених поштових переказів до ВПЗ Старий Самбір в термін до 28.02.2023 року. Здачу в кінці операційного дня 28.02.2023 року: залишків готівкових коштів з каси ВПЗ до головної каси Дрогобич Львівської філії АТ «Укрпошта» (після здачі залишків - допускається надання клієнтам в поточний робочий день лише тих послуг, що не потребують оплати готівкою); залишків нереалізованих знаків поштової оплати до дільниці умовних цінностей Львівської філії АТ «Укрпошта»; залишків нереалізованих товарів роздрібної бази Львівської філії АТ «Укрпошта»; первинних касових документів за поточний робочий день ВПЗ, у разі наявності первинних касових документів за період з початку місяця, тощо до ДОКПД Львівської філії АТ «Укрпошта»; пристрої поштові, штемпелювальні та штампувальні до ЦТППЛ Львівської філії рекомендованим службовим постпакетом за накладною ф.16. Заступнику директора філії з розвитку мережі ОСОБА_3 : організувати розміщення інформаційних оголошень (на видному місці в приміщенні та біля входу ВПЗ Старий Самбір) про закриття відділення поштового зв`язку в термін до 28.02.2023 року. Забезпечити в термін до 28.02.2023 року проведення у ВПЗ Старий Самбір інвентаризації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (за потреби), малоцінних швидкозношуваних предметів, інших товарно- матеріальних цінностей (далі-ТМЦ), оформленої відповідним протоколом. Забезпечити в термін до 28.02.2023 року переміщення з ВПЗ Старий Самбір на підставі оформлених Актів приймання-передачі основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (за потреби), малоцінних швидкозношуваних предметів, інших ТМЦ за накладною М-11 до Центрального складу товарно-матеріальних цінностей та Роздрібної бази філії та/або передачу їх начальнику ВПЗ Старий Самбір 1, передачу первинних документів для проведення у бухгалтерському обліку в термін до 28.02.2023 року. В.о. начальника Центру технології поштових послуг та логістики Львівської філії АТ «Укрпошта» Козловій О.В. забезпечити: внесення відповідних змін в Модуль «Мережа ОПЗ» в ERP до 28.02.2023 року. Підготовку та надання проєкту розкладу руху автомобільного транспорту на внутрішньорайонному маршруті, а саме: без здійснення обміну поштою із ВПЗ старий Самбір в термін до 20.02.2023 року. Внесення відповідних змін в схеми доставних дільниць ВПЗ Старий Самбір 1 з урахуванням закриття ВПЗ Старий Самбір в термін до 28.02.2023 року. Начальнику Центру оброблення пошти Зварич з 01.03.2023 року забезпечити направлення вхідних поштових відправлень, періодичних друкованих видань із врахуванням п.1 даного наказу. Начальнику Центру операційного фінансового супроводу Львівської філії АТ «Укрпошта» Виннику В.Г. забезпечити: інформування Управління супроводження операцій з переказами АТ «Укрпошта» щодо закриття робочого місця в АС «Електронний переказ» у ВПЗ Старий Самбір, виключення номерного позначення відділення з Довідника об`єктів поштового зв`язку та порядку направлення поштовий переказів. Проведення, в терміни визначені внутрішніми нормативними документами товариства, контролю операцій та первинних касових документів по ВПЗ Старий Самбір за лютий 2023 року. Начальнику відділу поштових послуг ОСОБА_5 забезпечити перенаправлення періодичних друкованих видань (по передплаті та в роздріб) ВПЗ Старий Самбір до ВПЗ Старий Самбір 1 з 01.03.2023 року. Начальнику Центру управління нерухомим майном та інфраструкторою Львівської філії АТ «Укрпошта» Кашубі А.О. забезпечити: припинення (розірвання) договорів (на комунальні послуги, послуги Інтернет, охоронну/протипожежну сигналізацією, інші договори пов`язані експлуатацією об`єкта). Відключення систем електро-, водо- та теплопостачання у ВПЗ Старий Самбір. Начальнику Центру супроводу та підтримки інформаційних технологій Львівської філії АТ «Укрпошта» Кальченку В.В. забезпечити: інформування АТ «Укртелеком» про закриття ВПЗ Старий Самбір та розірвання договору про надання послуг доступу до телефонної мережі. Зняття реєстраторів розрахункових операцій ВПЗ Старий Самбір з обліку у органі державної податкової служби згідно встановленого у товаристві порядку. Начальнику Центру управління персоналом Львівської філії АТ «Укрпошта» Маргацькій О.С. забезпечити: попередження працівників ВПЗ Старий Самбір про скорочення штату з дотриманням вимог чинного законодавства (при необхідності). Внесення відповідних змін до штатного розпису. Організацію та проведення кадрових переміщень працівників відповідно до діючого законодавства. Начальнику відділу економіки та фінансів Львівської філії АТ «Укрпошта» Пащак О.В. забезпечити внесення змін в планові завдання по ВПЗ Старий Самбір - 1 з урахуванням п.1 даного наказу. Керівникам структурних підрозділів філії забезпечити виконання необхідних для закриття ВПЗ Старий Самбір дій в межах своїх обов`язків (а.с.25-27, том 1).

Наказом Льввівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» «Щодо виведення із штатного розпису ВПЗ Старий Самбір» №191 від 14.02.2023 року начальнику відділу організації праці, компенсацій та пільг Красько О.П. внесено зміни в штатний розпис Львівської дирекції АТ «Укрпошта» з 18.04.2023 року. Виведено із штатного розпису відділення поштового зв`язку Старий Самбір, ІІІ групи (поштовий індекс 82000) з посадами: начальник відділення зв`язку поштового - 1,0 шт.од; оператор поштового зв`язку 1 класу - 1,0 шт.од. Начальнику відділу кадрового адміністрування Мік І.І. попереджено працівників у встановленому порядку та у встановлені законодавством терміни. Контроль за виконанням наказу покладено на начальника центру управління персоналом Маргацьку О.С. (а.с.28, том 1).

Наказом Львівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» «Про встановлення простою в роботі» №219 від 16.02.2023 року встановлено простій у роботі працівникам ВПЗ Старий Самбір начальнику відділення зв`язку поштового ОСОБА_1 та оператору поштового зв`язку 1 класу ОСОБА_8 , що виник не з вини працівників, відповідно до ст.113 КЗпП. Визначено строк дії простою з 01.03.2023 року по 15.04.2024 року. У період простою: дозволити працівникам зазначеним в п.1 цього наказу, не перебувати за основним місцем роботи до закінчення простою; встановити оплату часу простою з розрахунку 2/3 посадового окладу. Контроль за виконанням цього наказу покладено на заступника директора філії з розвитку мережі ОСОБА_3 (а.с.134, том1),

Актом представників адміністрації Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 17.02.2023 року засвідчено, що ОСОБА_1. - начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір було ознайомлено із наказом Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 16.02.2023 року №219 «Про встановлення простою в роботі». ОСОБА_1 відмовилась від підписання про ознайомлення із вищевказаним наказом, у зв`язку з чим ОСОБА_9 було зачитано його вголос в присутності працівника ОСОБА_1 та представників адміністрації (а.с.139, том 1).

Як було встановлено в судовому засіданні 17.02.2023 року Акціонерним товариством «Укрпошта» Львівської дирекції було проінформовано позивачку ОСОБА_1 про те, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, наказом Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 10.02.2023 року №180 «Про закриття ВПЗ Старий Самбір Львівської філії АТ «Укрпошта» та наказом Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 14.02.2023 року №191 «Щодо виведення із штатного розпису ВПЗ Старий Самбір» внесені зміни до штатного розпису Львівської дирекції АТ «Укрпошта» з 18.04.2023 року, внаслідок чого скорочується посада начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір та попереджено про наступне вивільнення із займаної посади через два місяці з моменту вручення нею цього попередження (а.с.23, том 1).

Актом представників адміністрації Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 17.02.2023 року засвідчено, що ОСОБА_1 - начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір було повідомлено про її наступне вивільнення із займаної посади через 2 місяці, у зв`язку з скороченням штату працівників. ОСОБА_1 відмовилась від підписання і отримання «Попередження про наступне вивільнення» та «Пропозиції обійняти посаду в Львівській дирекції АТ «Укрпошта», у зв`язку з чим ОСОБА_9 було зачитано його вголос в присутності працівника ОСОБА_1 та представників адміністрації (а.с.138, том 1).

Наказом (розпорядженням) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділення зв`язку поштового Відділення поштового зв`язку Старий Самбір з 22.04.2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності (штату) працівників п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.17, том 1).

Твердження позивачки ОСОБА_1 про те, що Львівською дирекцією їй вибірково пропонувались вакантні посади, а не всі вакантні посади, як вимагає чинне законодавство, зокрема їй не пропонувались посади, які стали вакантними під час її попередження про вивільнення, на які вона могла зайняти враховуючи її кваліфікацію та досвід роботи, зокрема: бухгалтера з обліку розрахунків; територіального менеджера: начальника зміни сортувального центру; оператора з контролю пенсійних та соціальних виплат; диспетчера; товарознавця; аналітика відділу територіальної підтримки мережі. Про ці вакантні посади вона довідалась в мережі Інтернет. Також їй відомо, що 09.03.2023 року був звільнений з посади начальник ВПЗ м. Самбір і посада стала вакантною, згодом стала вакантною посада заступника начальника ВПЗ м. Самбір, однак ці посади їй не пропонувались, судом до уваги не беруться, так як посилання позивачки ОСОБА_1 на інтернет ресурс зі списком вакантних посад (а.с.70-72, том 1), суд вважає неналежним доказом у справі, оскільки неможливо достеменно встановити, які саме ваканції на той період перебували на вказаному ресурсі, чи були там всі наявні в той час вакантні посади, чи ознайомлювалася позивачка саме з цим переліком.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення робіт, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно до статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника чи уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб (законодавчо не врегульовано порядок такого попередження, тобто попередження можливе і усне, і письмове, головне, щоб своєчасне).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, та навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно із частини другої статті 7 Закону України «Про охорону праці» працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки. За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

В той же час, в статті 29 КЗпП України зазначено, що «ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами Роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів, зокрема електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею».

Враховуючи викладене, запровадження простою оформлюється наказом керівника, з яким працівників ознайомлюють у можливий спосіб, в тому числі за допомогою засобів електронного зв`язку. Оплата простою здійснюється з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто, роботодавець не має права сплачувати працівникам на період простою менше двох третин тарифної ставки.

На умовах, передбачених у колективному договорі, оплата за час простою може здійснюватися у більшому розмірі.

Як було встановлено в судовому засіданні, наказу Львівської дирекції Акціонерного товариства №219 від 16.02.2023 року «Про встановлення простою» був винесений на основі наказу Львівської дирекціїх Акціонерного товариства від 10.02.2023 року №180, згідно якого з метою координації роботи підрозділів Львівської філії АТ «Укрпошта» в процесі закриття відділення поштового зв`язку Старий Самбір за адресою: АДРЕСА_1 , начальником Центру управління нерухомим майном та інфраструкторою Львівської філії АТ «Укрпошта» Кашубою А.О. забезпечено переміщення меблів, технічних засобів з ВПЗ Старий Самбір або вивезення меблів, технічних засобів, які не будуть використовуватися на склад, припинено (розірвано) договори на комунальні послуги, послуги Інтернет, охоронну/протипожежну сигналізацію, інші договори, пов`язані з експлуатацією об`єкта.

Тобто вказані обставини свідчать про те, що вказане відділення не могло здійснювати свої функції, тобто були всі, визначені ст.34 КЗпП України, умови для встановлення простою.

Оскільки ВПЗ Старий Самбір було закрито, то було вирішено встановити простій не з вини працівника позивачці ОСОБА_1 відповідно до наказу №219 від 16.02.2023 року з оплатою 2/3 окладу. Простій було встановлено з 01.03.2023 року по 15.04.2023 року.

В свою чергу, судом встановлено, що роботодавець ознайомлював позивачку ОСОБА_1 зі своїм рішенням про оголошення їй простою .

Що стосується покликання позивачки на лист Мінпромполітики від 01.10.2007 за N 24/5-4-296, то суд звертає увагу на наступне.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (надалі - Положення № 731).

У відповідності до п. 1 Положення № 731 державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб`єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та цього Положення.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (п. 2 Положення № 731).

Згідно п. 4 Положення № 731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням зобов`язань України у сфері європейської інтеграції та права Європейського Союзу (acquis ЄС), практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Абзацем 1 п. 6 Положення № 731 визначено, що державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади здійснює Мін`юст.

Державна реєстрація нормативно-правового акта проводиться протягом 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до органу державної реєстрації, з дотриманням вимог, передбачених пунктами 8, 9 цього Положення (п. 11 Положення № 731).

Пунктом 13 Положення № 731 встановлено, що у державній реєстрації відмовляється, якщо нормативно-правовий акт, порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси, громадян, підприємств, установ або організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов`язки.

Отже, виключно Міністерство юстиції України за наслідками правової експертизи нормативно-правового акту робить висновок щодо наявності підстав для його державної реєстрації.

Як встановлено судом, в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів відсутній вищевказаний лист Мінпромполітики від 01.10.2007 року за N 24/5-4-296, тобто до нормативно-правових актів він не відноситься.

В той же час, відповідно до усталеної практики, листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз`яснювальний характер та є службовою кореспонденцією

А відтак вимоги позивачки про визнання протиправним та скасування наказу Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 16.02.2023 року №219 «Про встановлення простою» та стягнення недоплаченого середнього заробітку за період простою з урахуванням обов`язкових платежів задоволенню не підлягають.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

У пункті 19 постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Суд проаналізувавши матеріали справи, а також докази надані суду встановив, що у відповідача мало місце скорочення чисельності працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Проте, суд вважає, що відповідачем, при звільненні позивача та розірвання із ним трудового договору за п.1 ст.40 КЗпП України, було дотримано вимоги передбачені ст.42 КЗпП України та 49-2 КУпП України.

Так, Львівською дирекцією Акціонерного товаристів «Укпошта» 17.02.2023 року позивачку ОСОБА_1 було повідомлено про наступне вивільнення та запропоновано зайняти посаду в Львівській дирекції АТ «Укрпошта».

Як було встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 не погоджувалась на працевлаштування на запропоновані відповідачем вакантні посади. Окрім того, в судовому засіданні сама ОСОБА_1 зазначила, що вона б можливо погодилася на запропоновану рівнозначну посаду у м.Львові, але їй такі не пропонувалися. Однак, вищенаведене спростовується наявністю в матеріалах справи пропозицій зайняти посади в Львівській дирекції АТ «Укрпошта», зокрема начальника: ВПЗ Новий Калинів (за місцем проживання позивачки - Самбірський район), ВПЗ №33, Львів. А відтак, суд критично сприймає доводи позивачки про те, що їй не було запропоновано усіх вакантних посад, так як вони спростовуються матеріалами справи, а саме пропозицією зайняти посаду в Львівській дирекції АТ «Укрпошта» від 28.02.2023 року, від 17.03.2023 року, від 06.04.2023 року, від 17.04.2023 року (а.с.61-64, том 1) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України можливість розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір (особливою формою якого є контракт) до закінчення строку його чинності з ініціативи власника застосовується у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, коли відбувається скорочення чисельності або штату працівників.

Тобто, працівника звільняють з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України лише у тому випадку, коли відбувається ліквідація чи реорганізація, або перепрофілювання установи і при цьому скорочується чисельність або штат працівників. Зазначене випливає також із тлумачення таких змін за нормами Господарського кодексу України.

Так, ч.1 ст.59 ГК України установлено правило, що припинення суб`єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб засновників суб`єкта господарювання чи їх правонаступників, аувипадках, передбачених законами, за рішенням суду.

Так, слід зазначити, що відповідно до роз`яснень Міністерства юстиції України «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» від 25.01.2011 скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації (далі - підприємство) тощо. А скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо, і при цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Відповідно до ч. 1 ст.62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, власник на свій розсуд має право формувати штат і структуру підприємства, установи або організації, змінити чисельність працівників певного фаху і кваліфікації та чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, що не забороняє одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, змінити чисельність інших посад.

Отже, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Щодо тверджень позивачки ОСОБА_1 про факт мобінгу, то суд зазначає наступне.

Так, згідно ст.2-1 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Не вважаються дискримінацією у сфері праці встановлені цим Кодексом та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров`я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб.

Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися із скаргою до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.

Поняття мобінгу визначене в статті 2-2 Кодексу законів про працю України, яка встановлює заборону мобінгу (цькування).

Мобінг (цькування) систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

-створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

-безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

-нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

-нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

-безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

-необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Відповідальність за мобінг (цькування) працівника встановлена ст.173-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Москаль Б.І. під час судових засідань проявом мобінгу щодо ОСОБА_1 посилався на те, що після поновлення позивачки на роботі, з боку керівництва Львівської дирекції почалися тривалі умисні дії, які були спрямовані на приниження її честі та гідності, ділової репутації, у тому числі з метою припинення нею трудових прав та обов`язків.

Суд не може погодитися з цим, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивачку в установленому порядку попереджено про зміни, які відбуваються та про можливе звільнення, та запропоновано переведення на вакантні посади згідно з штатним розписом, про що наявні пропозиції зайняти посаду (а.с.61-68, том 1). Тобто, позивачці було запропоновано вакантні посади для працевлаштування, однак, згоду на таке переведення позивачка не надала. Отже, вимогу щодо повідомлення позивача про зміну істотних умов праці, не пізніше ніж за два місяці до зміни таких умов відповідачем було виконано і позивачка вказаної обставини не заперечувала.

Інших доказів на підтвердження фактів мобінгу (зокрема постанов у справі про адміністративне правопорушення за ст. 173-5 КУпАП, актів перевіряючих органів за результатами зверненням ОСОБА_1 про факти мобінгу тощо) позивачкою, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, суду не надано.

Щодо позовних вимог а саме про стягнення з АТ «Укрпошта» в особі Львівської дирекції на користь ОСОБА_1 , недотриманих коштів компенсації за невикористані відпустки в сумі 7416,40 гривень та лікарняних в сумі 816,10 гривень, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Така позиція суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Предметом судового розгляду є трудовий спір, що виник між сторонами - роботодавцем та працівником, однак позивачка ОСОБА_1 заявляє позовні вимоги про стягнення недотриманих коштів компенсації за невикористані відпустки в сумі 7416,40 гривень та лікарняних в сумі 816,10 гривень до Львівської дирекції, яка ухвалою суду від 31.10.2023 року без виходу в нарадчу кімнату виключена з числа співвідповідачів по справі за клопотанням позивачки ОСОБА_1 у зв`язку із ліквідацією даного структурного підрозділу, що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.162, том 1).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Своїм правом на заміну відповідача, залучення співвідповідача позивачка не скористалася, клопотань таких до суду не подавала.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Відповідно до вказаних норм закону позивачка, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення її прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року справа № 727/1561/16-ц.

Стосовно позовної вимоги про стягнення на користь позивачки ОСОБА_1 моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, та, зокрема те, що в даній цивільній справі позовна вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від позовних вимог про визнання зпротиправним та скасування наказу (розпорядження) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 21.04.2023 року №154/к «про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » поновлення на посаді та стягнення недоотриманих коштів компенсації за невикористані відпустки та лікарняні, суд, дійшовши висновку про законність звільнення позивачки ОСОБА_1 з посади та відсутність правових підстав для поновлення її на роботі, вважає позовну вимогу про стягнення моральної шкоди необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На основі викладеного та керуючись ст.ст.15, 15 ЦК України, ст.ст.2, 5-1,40, 42, 49-2, 113, 235,КЗпП України, ст. ст. ст. ст.10, 12, 13, 18, 81, 258, 263-265,273,352,354, 355ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення і відправлення на простій, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного судового рішення - 01.02.2024 року.

Суддя Пошивак Ю.П.