Ухвала

від 01.02.2024 по справі 293/143/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 293/143/24

Провадження № 2-о/293/16/2024

УХВАЛА

01 лютого 2024 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

розглядаючи заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

заінтересована особа:

Приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Котенко Іванна Миколаївна (адреса місця знаходження: Коростенська 4, офіс 11, смт Черняхів Житомирський район Житомирська область, 12301)

про встановлення факту належності правовстановлюючого документу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, за змістом якої просить:

встановити факт належності, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 моїй матері ОСОБА_2 , правовстановлюючого документу, договору дарування, посвідченого Черняхівською державною нотаріальною конторою Житомирської області від 12.12.1989 року за реєстром №1676 на ім`я ОСОБА_3 .

В обґрунтування заяви заявник вказує, що у зв`язку із тим, що прізвище матері у правовстановлюючому документі на спадкове майно є відмінним від прізвища у свідоцтві про смерть, приватний нотаріус відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з чим виникла необхідність звернутися до суду для встановлення факту належності померлій ОСОБА_2 правовстановлюючого документу,а саме договору дарування на ім`я ОСОБА_3 , оскільки даний факт позбавляє його можливості отримати свідоцтво про право па спадщину за заповітом, яку йому заповідала померла, та відповідно вільно розпоряджатися своєю власністю.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про залишення заяви без руху за таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до абзацу першого п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що заява не відповідає вимогам викладеним у ст.ст. 175, 177 і 318 ЦПК України.

За приписами ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява має містити:

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5);

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (п.6);

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п.7);

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п.8);

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (п.9);

- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п.10).

Як видно із поданої заяви, така не містить відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або заяви, якщо такі здійснювалися, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зазначення щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також підтвердження про те, що заявником не подано іншої заяви до цієї ж заінтересованої особи з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Однак, заявник у заяві зазначаючи про встановлення факту належності правовстановлюючого документу не зазначає з якою метою йому необхідно встановити цей факт.

У змісті заяви заявник лише вказує на факт відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з чим виникла необхідність звернутися до суду для встановлення факту належності померлій ОСОБА_2 правовстановлюючого документу, договору дарування на ім`я ОСОБА_3 , оскільки даний факт (факт відмови нотаріуса) позбавляє його можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яку йому заповідала померла, та відповідно вільно розпоряджатися своєю власністю.

Крім того, суд зазначає, що заявник визначивши процесуальний статус приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Котенко Іванну Миколаївну як заінтересованої особи, жодним чином не обґрунтував, на яких підставах така особа залучена до участі у справі.

Відповідно до ч. 1 ст.293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із ч. 4 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.

Нормами процесуального законодавства не передбачено права суду за власною ініціативою залучати до участі у справі заінтересованих осіб.

Згідно з пунктами 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7«Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Нотаріус може бути лише відповідачем в разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення. При цьому такі вимоги до нотаріуса підлягають розгляду в позовному провадженні за правилами цивільного судочинства, як спір про право.

Суд зауважує, що за загальним правилом, орган нотаріату не може бути зацікавленою особою по справах даної категорії, оскільки до його компетенції належить посвідчення певних юридичних фактів, і він не має власного суб`єктивного законного інтересу до результату розгляду справи та ухваленого рішення, а тому рішення суду не може вплинути на його права чи обов`язки.

Заінтересованими особами у справах про встановлення факту залежно від обставин справи можуть особи, які претендують, окрім заявника, на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

Таким чином, з урахуванням наведеного, заявнику необхідно привести у відповідність подану ним заяву як до загальних вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України так і до вимог ст. 318 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Керуючись ст. ст.175,177, 185, 260, 261,293,294, 318, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - залишити без руху.

2. Надати заявнику строк в 7 (сім) днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

3. Роз`яснити зявнику, що у випадку не усунення недоліків заяви, заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.

Інформацію щодо справи учасники справи можуть отримати на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: https://cr.zt.court.gov.ua/sud0624/

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвала складена та підписана: 01.02.2024

Суддя Людмила ЛОСЬ