Рішення

від 30.01.2024 по справі 127/30088/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/30088/23

Провадження № 2/127/3975/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5 , приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Гунька Вадима Вікторовича, про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. Свої вимоги мотивує тим, що з 03 вересня 2011 року сторони перебувають в шлюбі. Під час шлюбу ними була придбана квартира АДРЕСА_1 , однак оформлена на відповідача. Позивач зазначає, що відповідач має боргові зобов`язання перед ОСОБА_5 за договором позики, про що ухвалене відповідне рішення та відкрите виконавче провадження. При цьому звертає увагу, що хоча з її відома укладався договір позики, однак їй не відомо чи отримував відповідач кошти та на які потреби використовував, а тому не вважає ці зобов`язання спільними та не несе відповідальності за відповідача. Посилаючись на норми чинного законодавства, що визначають правовий режим спільного сумісного майна подружжя, з метою захисту своїх прав та інтересів дітей просила поділити об`єкт спільної сумісної власності подружжя - вказану квартиру та визнати за кожною із сторін право власності на частку зазначеної квартири.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі, до участі в справі залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5 , приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Гунько В.В.

Відповідач своїм правом на відзив не скористався.

Треті особи своїх пояснень не надали.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 грудня 2023 року закрите підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення позову, вказуючи на відсутність підстав для поділу. При цьому визнав, що квартира є спільною сумісної власністю подружжя.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляд справи були повідомлені в порядку, визначеному чинним законодавством. Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Гунько В. В. подав заяву та просив розгляд справи провести у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом установлено, що позивач та відповідач з 03 вересня 2011 року перебувають в шлюбі, зареєстрованому ВДРАЦС по місту Хмільнику Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 03 вересня 2011 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 16 жовтня 2014 року серії НОМЕР_2 , виданого державним реєстратором Цвігун М. В., за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м, житлова 21,3 кв.м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2022 року за №312124597 (а.с.8).

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області» від 13 травня 2015 року №401-УІІІ землі, на яких розташована, зокрема АДРЕСА_2 , нумерація будинків з 3 по 66, ввійшли в межі міста Вінниці.

Учасники справи визнають, що спірна квартира придбана на підставі інвестиційного договору.

За висновком про ринкову вартість цієї квартири, складеним незалежним оцінювачем ОСОБА_6 , її вартість станом на 03 січня 2023 року становить 1736160,00 грн.

У цій квартирі зареєстровані та проживають позивачка ОСОБА_3 , діти: ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , а також проживає без реєстрації відповідач ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї від 14 вересня 2022 року №227, виданою ОСББ «Миколаївська-13», та довідками про реєстрацію місця проживання особи від 05 вересня 2022 року № 39616, №39682, №39618.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2022 року за №312124597 наявні відомості про державну реєстрацію іпотеки цієї квартири на підставі іпотечного договору від 29 вересня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №2124. Однак рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2023 року в справі №127/18610/22, залишеним без змін апеляційною інстанцією, зокрема визнано недійсним договір іпотеки від 29 вересня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за №2124.

Слід також зазначити, що положеннями Закону «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. При цьому поділ спільного майна, зокрема іпотечного, не є розпорядженням ним, оскільки в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності. Із урахуванням зазначеного, перебування нерухомості в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя та не порушує прав іпотекодержателя, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема в постановах від 08 липня 2019 року в справі №522/17048/15-ц, від 03 червня 2020 року в справі №201/6412/17.

Відповідач має боргові зобов`язання. Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року в справі №149/696/20, зокрема стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суму основного боргу в розмірі 500000,00 грн та 3% річних за прострочення боргу в сумі 9780,82 грн.

Суд не дає оцінку вказаним зобов`язанням на предмет чи є воно спільним зобов`язанням подружжя, зважаючи, що воно не є предметом спору.

При примусовому виконанні вказаного судового рішення в межах виконавчого провадження № 69932177 накладено арешт на майно відповідача ОСОБА_4 : квартиру АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 179,3 кв.м., розташований в АДРЕСА_3 , розмір частки 29/200, а також на частки в статутному капіталі ТОВ «ІВПАТ-АГРО», код ЄДРПОУ 41115146, та ТОВ «ІВПАТ», код ЄДРПОУ42577847.

Встановленим судом фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України та ЦК України зокрема, в частині щодо права спільної сумісної власності подружжя, здійснення останнім цього права, способів та порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Частиною 2 статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело та час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановахВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Спірне нерухоме майно було придбано сторонами в справі під час шлюбу, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Вказана обставина також визнається і відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суд звертає увагу, що наразі сторони перебувають в шлюбі, однак вказана обставина не є перешкодою для вирішення питання про поділ майна з огляду на положення ст. 69 СК України і особа вправі реалізувати своє право попри заперечення іншої сторони.

Згідно зст.70СК Українив разіподілу майна,що єоб`єктом праваспільної сумісноївласності подружжя,частки майнадружини тачоловіка єрівними,якщо іншене визначенодомовленістю міжними абошлюбним договором.При вирішенніспору проподіл майнасуд можевідступити відзасади рівностічасток подружжяза обставин,що маютьістотне значення,зокрема якщоодин ізних недбав проматеріальне забезпеченнясім`ї,ухилявся відучасті вутриманні дитини(дітей),приховав,знищив чипошкодив спільнемайно,витрачав йогона шкодуінтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Аналізуючи наведені вище норми сімейного законодавства України, можна дійти висновку, що майно, яке набуте подружжям під час перебування у шлюбі та є об`єктом права спільної сумісної власності цього подружжя у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Водночас за наявності обставин, передбачених частинами другою, третьоюстатті 70 СК України, які стосуються неналежного виконання одним із подружжя батьківських обов`язків та неналежного матеріального забезпечення сім`ї, частку іншого з подружжя у такому майні може бути збільшено.

Доказів, які б давали підстави стверджувати про відступлення від рівності часток, матеріали справи не містять.

Отже, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними в рівних частках, а позов підлягає задоволенню.

При цьому суд не вважає, що в даному випадку сторони діють недобросовісно стосовно кредитора, який і залучений до справи, зважаючи, що відповідач має право власності на частку у житловому будинку в м.Хмільнику, частку в статутному капіталі ТОВ «ІВПАТ-АГРО» та ТОВ «ІВПАТ», а вартість його частки у спірній квартирі, що слідує з матеріалів справи, значно перевищує розмір заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись ст. 60, 69-71 СК України, ст. 325, 368, 372 ЦК України, ст. 13, 81, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поділити спільне сумісне майно подружжя та визнати:

за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м, житловою площею 21,3 кв.м,

та за ОСОБА_4 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м, житловою площею 21,3 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ,

Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Гунько Вадим Вікторович, м. Вінниця, вул. Грушевського,7-9, прим.2.

Повний текст рішення складений 01.02.2024.

Суддя: