Рішення

від 01.02.2024 по справі 496/3977/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3977/23

Провадження № 2/496/106/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Гончаренко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Маяківської сільської територіальної громади в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області матеріальні збитки, завдані вчиненням кримінального правопорушення, у розмірі 198711, 60 грн.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23.03.2023 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162250000803 у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнив його від кримінальної відповідальності. Цивільний позов Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення - залишено без розгляду (справа № 496/962/22). З урахуванням того, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито з нереабілітуючих підстав, потерпілий має право вирішити питання про стягнення завданих збитків в порядку цивільного судочинства. Рішенням сесії Маяківської сільської ради № 396-УІІ від 27.04.2017 року «Про внесення змін до рішення № 340-УП від 22.12.2016 року «Про бюджет Маяківської сільської ради на 2017 рік» зокрема виділені кошти з місцевого бюджету на капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_1 у сумі 1 200 000 грн. Замовником капітального ремонту визначено КП «Наше село» Маяківської сільської ради. 13.07.2017 року між КП «Наше село» (Замовник) та ТОВ «РЕГЮНБУД-2005» (Підрядник) укладено договір № 66-17 на виконання робіт з капітального ремонту дахової покрівлі будинку АДРЕСА_1 , підрядною організацією, згідно актів ф. № КБ-2в, виконано робіт на загальну суму 1 199 069,10 грн. з ПДВ, які оплачені Замовником у повному обсязі. Південним офісом Держаужітслужби за результатами проведених обстежень обсягів виконаних робіт встановлено, як підтвердження так і відхилення між фактично виконаними обсягами, які відображено в актах ф. КБ-2в., що є порушенням п. 2.2, п. 7.1 договору від 13.07.2017 року № 66-17, (Акт № 08-11/15 від 10.06.2020 року). В ході розслідування кримінального провадження № 12021162250000803 встановлено, що на початку листопада 2017 року, директор ТОВ «Регіонбуд-2005» Чернишев І.В. будучі службовою особою, склав завідомо неправдиві офіційні документи - паперовий Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт ф. № КБ-2в за листопад 2017 року та Довідку про вартість виконаних робіт та витрати ф. КБ-3 за листопад 2017 року, в яких безпідставно завищив вартість будівельних робіт, які підписав та засвідчив печаткою підприємства, та на праві яких в подальшому заволодів бюджетними коштами, внаслідок чого Маяківській сільській територіальній громаді в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області завдано матеріальні збитки на суму 198711,60 грн. Крім того зазначений розмір збитків встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 24.01.2022 року № 143/1. У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Адвокат КаразейськаЄ.Д.в інтересах ОСОБА_1 надала досуду відзивна позовнузаяву,в якомупросила закритипровадження усправі узв`язку зтим,що справане підлягаєрозгляду впорядку цивільногосудочинства.В обґрунтуваннявідзиву зазначила,що закриттякримінального провадженняна підставіст.49КК Українифактично неузгоджено зпрезумпцією невинуватості,тому якпередумовою такогозвільнення єлише спливстроків притягненнядо кримінальноївідповідальності,а невизнання вини,доведення вини,відшкодування завданихзбитків потерпілому,що фактичнопідтверджує фактвчинення злочину,примирення зпотерпілим.Закриття кримінальноїсправи звищенаведеної підставине виключаєможливості цивільно-правовоївідповідальності особиза шкоду,заподіяну нею.Однак,презумпція невинуватостівимагає доведеннявини відповідачаза цивільнимпозовом.Оскільки привирішенні питанняпро звільненняособи відкримінальної відповідальностісудом винаособи,яка притягуєтьсядо відповідальності,не встановлюється. Вбачається,що вухвалі Біляївськимрайонним судомОдеської областівід 23.03.2023року прозакриття кримінальногопровадження усправі справа№ 496/962/22на підставіст.49КК Українисуд невстановив вину ОСОБА_1 у вчиненікримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.191КК України.В даномувипадку закриттяпровадження здійснилосьв підготовчомусудовому засіданні,призначеному насампереддля вирішенняпитань,необхідни дляпідготовки справидо судовогорозгляду,а отже,без всебічного,повного танеупередженого дослідженнявсіх обставинкримінального провадження,без викликута допитусвідків,без дослідженнята оцінкиписьмових чиречових доказівна предметїх належності,допустимості,достовірності,достатності тавзаємозв`язку,тобто бездослідження обставин,що підлягаютьобов`язковому доказуваннюв розумінністатті 91КПК України. ОСОБА_1 було прийняттярішення прозакриття кримінальногопровадження нез підстав,уникнення кримінальноївідповідальності,а зпідстав довгостроковостіпроцесу,початком війни,що фактичноунеможливлювала прибуттядо судута часвитрачений нарозгляд справисуттєво вплинувби найого фізичнета психічнездоров`я.Застосування ст.49КК Україниу зв`язкузі спливомстроків притягненнядо кримінальноївідповідальності єправом обвинуваченого,тому яксуспільна небезпекаінкримінованого злочинувтратила своюсуттєву значущість,а подальшийрозгляд справив судівпливає наведення нормальногожиття такоїособи.Таким чином,встановлення протиправностідій саме ОСОБА_2 ,причинного зв`язкуміж протиправноюповедінкою відповідачата завданоюшкодою позивачу,розпорядження коштами ОСОБА_1 ,входить допредмету доказуванняпри розглядіданої справи.За змістомст.1166ЦК Українипідставою длявиникнення цивільно-правовоївідповідальності єнаявність шкоди,протиправність дійзаподіювача шкоди,причинний зв`язокміж нимита наявністьвини заподіювачашкоди.В обґрунтуванняпозовних вимог,зокрема вдоведення причинногозв`язку міжпротиправною поведінкоювідповідача тазавданою шкодоюпозивачу,вини відповідачау завданнішкоди,до матеріалівцивільної справибули долученікопії наступнихдокументів:-копія висновкиексперта від24.01.2022№ 143/1;-акт №1приймання -виконання виконанихробіт залистопад 2017року;-ухвала віл23.03.2023року;-виписка зЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань.За змістомч.2ст.191КК України,у нійвстановлена відповідальністьтільки заумисне привласнення,розтрату абозаволодіння чужиммайном шляхомзловживання службовоюособою своїмслужбовим становищем,при наявностів діянняхособи тількипрямого умислу,корисливих мотивівта відповідноїмети.Обов`язковимисуб`єктивнимиознаками розтратимайна шляхомзловживання службовоюособою своїмслужбовим становищемє корисливиймотив спонуканнядо незаконногозбагачення зарахунок чужогомайна,та корисливамета збагатитисясамому абонезаконно збагатитиінших осіб,в доліяких зацікавленийвинний.Із наведенихдоказів невбачається якимсаме чином ОСОБА_1 ,зловживаючи своїмслужбовим становищем,привласнив тарозтратив грошовікошти.Більше того,з переліченихдоказів невбачається,що грошовікошти всумі 198711,60грн.надійшли нарахунки ТОВ«Регіонбуд -2005».Відсутні даніі прорух вказанихкоштів порахунках,з якихможна булоб зробитивисновок проїх привласненнята розтратусаме ОСОБА_1 . Злочин,передбачений ч.2ст.191КК,вчинений уформі заволодіннячужим майномшляхом зловживанняслужбовою особоюсвоїм службовимстановищем,є закінченимз моменту,коли виннийфактично заволодівтаким майном.Як вказувалосявище,презумпція невинуватостівимагає доведеннявини відповідачаза цивільнимпозовом.В даномувипадку,саме вмежах цивільноїсправи позивачповинен довести,що діївідповідача булинеправомірними,між нимиі шкодоює безпосереднійпричинний зв`язокта євина зазначеноїособи.Долучені доматеріалів справидокази недоводять вказанихобставин.13.07.2017року міжКП «Нашесело» вособі директора-Подчинок В.Ю.,надалі подоговору іменуєтьсяяк «Замовник»,з одногобоку таТОВ «Регіонбуд-2005»в особідиректора ЧернишеваІ.В.,надалі подоговору іменуєтьсяяк «Підрядник»,з іншогобоку,укладено Договірпідряду №66-17з капітальногоремонту будинку АДРЕСА_1 .Згідно п.2.1Розділу 2«Предмет таціна договору»,«Замовник» доручає,а «Підрядник»приймає насебе обов`язкивиконати роботи,згідно зумовами Договорупо об`єкту«Капітальний ремонтбудинку АДРЕСА_1 ».Так,відповідно доРозділу 3«Терміни виконанняробіт» передбаченонаступне:-п.3.2.Термін діїДоговору -з моментупідписання ідо 31.12.2017р.,а вчастині дотриманняумов цьогодоговору доповного виконаннясторонами своїхобов`язків;-п.3.3.Датою закінченняробіт вважаєтьсядата їхприйняття «Замовником»,згідно актувиконаних робіт;-п.6.2.Договірна ціна,що вказанап 4.1даного договорупідряду,підлягає оплаті«Замовником» нанаступних умовах:-п.п.6.2.1.Аванс Становить30%від договірноїціни -358635гривень 90копійок,в т.ч.ПДВ 59772гривень 65копійок;-п.п.6.2.2.Наступні розрахункиз «Підрядником»«Замовник» проводитьв термін5(п`ять)робочих днівпісля підписанняакту виконанихробіт шляхомпрямого банківськогопереказу нарозрахунковий рахунок«Підрядника».«Замовник» здійснюєоплату поакту виконанихробіт зурахуванням сплаченогоавансу; -п.6.3«Замовник» здійснюєплатежі завиконані роботина основіпідписаного актувиконаних робітпредставником сторін.Акт виконанихробіт готує«Підрядник» тапередає дляпідписання представнику«Замовника».З оглядуна зазначене,правовідносини виниклиміж КП«Наше село»,код ЄДРПОУ33803191в особідиректора -Подчинок В.Ю.та ТОВ«Регіонбуд-2005»,код ЄДРПОУ40342565в особідиректора -Чернишева І.В.З оглядуна зазначене,грошові коштипо вищезазначеномудоговору,мали бутиперераховані набанківські реквізитисаме ТОВ«Регіонбуд-2005»,а не ОСОБА_1 .Доказів,що свідчилиб профактичне розпорядженнякоштами підприємства ОСОБА_1 на власнукористь ненадано,такі ждокази буливідсутні ів матеріалахкримінального провадження. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, поперше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних індивідуальних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а подруге, те, що суб`єктний склад такого спору включає, як правило, фізичну особу, яка є стороною цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин (стаття 19 ЦПК України).

Разом із тим, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відтак, серед ознак, визначених у ч.1 ст. 20 ГПК України, для відмежування господарської юрисдикції від інших є, зокрема, справи у спорах, що виникають щодо укладених правочинів юридичними особами тощо. Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. Таким чином справа має розглядатись Господарським судом, а не судом загальної юрисдикції. До того ж позов пред`явлено до неналежного відповідача по справі. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але надав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, надав відзив на позовну заяву. Представник відповідача адвокат Каразейська Є.Д. надіслала до суду заяву, відповідно до якої просила відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливість прибуття, разом з тим причину неможливості прибуття до суду адвокатом не вказано, підтверджуючих документів до суду не надано.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у висновку експерта від 24.01.2022 року № 143/1 судової будівельно-технічної експертизи, виданим судовим експертом Гончар Н.В. вказано, що під час проведення дослідження встановлені перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт по капітальному ремонту будинку АДРЕСА_1 , які виконувалися за договором № 66-17 від 13.07.2017 року, які наведені в стовбцях 3, 7 таблиці 1 дослідницької частини висновку експерта. Враховуючи перелік та об`єм фактично виконаних будівельних робіт, які встановлені під час обстеження дахового покриття будинку АДРЕСА_1 та проведення дослідження з врахування вартості будівельних матеріалів, експлуатації машин і механізмів та заробітної плати, які вказані в акті № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року, визначена вартість фактично виконаних будівельних робіт, яка наведена в додатку 1 та складає: 746702, 40 грн. Перелік фактично виконаних будівельних робіт по капітальному ремонту будинку АДРЕСА_1 відповідає переліку виконаних будівельних робіт, які вказані в акті № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року. Об`єм фактично виконаних будівельних робіт по капітальному ремонту будинку АДРЕСА_1 не відповідає в повному обсязі об`єму виконаних будівельних робіт, які вказані в акті № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року. Невідповідність об`єму вказана в стовбцях 5; 7 таблиці 1 дослідницької частини висновку експерта з виділенням різниці в об`ємі в стовбці 6. Вартість фактично виконаних будівельних робіт по капітальному ремонту будинку АДРЕСА_1 не відповідає вартості виконаних будівельних робіт, які вказані в акті в акті № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року. Згідно акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року, вартість робіт складала 945414 грн. Вартість фактично виконаних будівельних робіт по капітальному ремонту дахової покрівлі будинку АДРЕСА_1 наведена в додатку № 1 та складає 746702, 40 грн.

Додатком до висновку експерта є Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року, в якому зазначено, що вартість фактично виконаних будівельних робіт по капітальному ремонту дахової покрівлі будинку АДРЕСА_1 складає 746702, 40 грн.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23.03.2023 року по справі № 496/962/22 клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Каразейської Є.Д. про закриття кримінального провадження №12021162250000803 від 28.09.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України - задоволено; закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162250000803 у відношенні ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, на підставі ст. 49 КПК України, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнив його від кримінальної відповідальності; судові витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні №12021162250000803 від 28.09.2021 року на загальну суму 7 722,45 грн. віднесено на рахунок держави; цивільний позов Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення - залишено без розгляду.

В ухвалі Біляївського районного суду Одеської області від 23.03.2023 року по справі № 496/962/22 вказано, зокрема, що у зв`язку з тим, що вартість фактично виконаних робіт по капітальному ремонту будинку АДРЕСА_1 складає 746 702,40 грн., ОСОБА_1 було завищено витрати ТОВ «Регіонбуд-2005» на загальну суму 198 711, 60 грн.

Також, крім Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт ф. №КБ-2в за листопад 2017 року, директор ТОВ «Регіонбуд-2005» Чернишев І.В. склав та підписав Довідку про вартість виконаних робіт та витрати ф. КБ-3 за листопад 2017 року, в яку вніс завідомо недостовірні відомості про те, що всього вартість виконаних будівельних робіт по об`єкту будівництва складає 945 414 грн. з ПДВ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків, та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч.7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Особа,якій завданозбитків урезультаті порушенняїї цивільногоправа,має правона їхвідшкодування.Збитками є:1)втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки);2)доходи,які особамогла бреально одержатиза звичайнихобставин,якби їїправо небуло порушене(упущенавигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України).

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 (абз.5) постанови від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним Кодексом.

Інститут звільнення від кримінальної відповідальності не означає декриміналізації діяння, а звільняє конкретних осіб від відповідальності за злочин, що ними було вчинено. Відтак звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання особи чи визнання її невинуватою.

При цьому, нормами КПК України не передбачено вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні під час закриття провадження у справі.

Разом з тим, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому, в такому разі потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної злочином шкоди в порядку цивільного судочинства.

За змістом ст. 49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Відповідний висновок викладено Верховним Судом в постановах від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к, від 17.11.2020 року у справі №333/6733/16-к, ухвалах від 02.12.2020 року у справі №509/4247/17, від 27.01.2021 року у справі №140/1547/15-к.

Як буловище зазначено,кримінальне провадженнявідносно ОСОБА_1 закрито тайого звільненовід кримінальноївідповідальності,передбаченої ч.2ст.191КК України,у зв`язкуіз закінченнямстроків давності, що є нереабілітуючою підставою.

Суд звертає увагу на те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме через закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності за діяння, передбачені ч.2 ст. 191 КК України.

За результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження визначено розмір заподіяної Маяківській сільській раді Одеського району Одеської області шкоди на загальну суму 198711, 60 грн.

Зважаючи на презумпцію невинуватості (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України) факт вчинення особою кримінального правопорушення та вина такої особи в його вчиненні повинні встановлюватися у порядку кримінального провадження.

У Постановах Верховного суду від 29.09.2021 року по справі № 342/1560/20, від 02.12.2021 року по справі 449/1689/19 вказано, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Отже, вищевказані обставини, подія, а також особа, яка була причетна до кримінального провадження були встановлені та мали місце, тобто, закриття кримінального провадження не є реабілітуючою обставиною, а саме не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини відповідача у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких обставин, протиправна поведінка ОСОБА_1 , його вина та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та настанням наслідків у виді збитків є доведеними.

Як вбачається зі змісту ухвали від 23.03.2023 року, клопотання про закриття кримінального провадження було подано адвокатом Каразейською Є.Д., яке ОСОБА_1 підтримав та просив задовольнити.

Враховуючи подане клопотання, можливо дійти висновку, що сторонами не заперечувалося, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №120211622250000803 слідчим було призначено судову будівельно-технічну експертизу. 24.01.2022 року за результатами проведення вказаної експертизи судовим експертом Гончар Н.В. було виготовлено висновок №143/1.

Висновком судового експерта встановлено, що згідно акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року, який був підписаний ОСОБА_1 , вартість робіт складала 945 414 грн., у той час як вартість фактично виконаних будівельних робіт по капітальному ремонту дахової покрівлі будинку АДРЕСА_1 складає 746 702, 40 грн.

Таким чином, вказаним висновком підтверджено, що ОСОБА_1 було завдано матеріальної шкоди Маяківській сільській раді Одеського району Одеської області на суму 198711, 60 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

Тобто, якщо ОСОБА_1 не погоджувався з суттю пред`явленого йому обвинувачення чи підставою закриття кримінального провадження, яка не є реабілітуючою, він був вправі заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави і наполягати на своєму повному виправданні (реабілітації).

При розгляді кримінального провадження у випадку закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, існують правові підстави, передбачені ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Однак це не є безумовним, і особа, щодо якої розглядається кримінальне провадження, має право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі, якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку. Вказане положення у взаємозв`язку з презумцією невинуватості особи у кримінальному процесі свідчить про те, що особа може скористатися всім обсягом гарантованих прав при захисті від обвинувачення, в тому числі наполягати на ухваленні виправдувального вироку.

Як випливає з ч. 1 ст. 44 КК України, звільненню від кримінальної відповідальності підлягає лише «особа, яка вчинила кримінальне правопорушення» Аналогічне формулювання міститься і в частині першій статті 49 КК України, відповідно до якої «особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули такі строки…»

Відтак звільнятися від кримінальної відповідальності може лише особа, яка є винною у вчинення кримінального правопорушення. З цих мотивів, власне, відповідну підставу звільнення від кримінальної відповідальності в теорії і вважають нереабілітуючою.

Сама законодавча конструкція ст. 49 КК України передбачає, що така підстава звільнення від кримінальної відповідальності виникає у разі вчинення особою кримінального правопорушення. Одним з елементів складу кримінального правопорушення, у якому обвинувачувався ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 191 КК України, що підлягало доведенню стороною обвинувачення, був розмір заподіяних збитків (шкоди) юридичній особі.

Таким чином, в разі незгоди з результатами проведеної в рамках кримінального провадження експертизи, оспорювання такого висновку мало б відбуватися в межах захисту від пред`явленого обвинувачення. Однак ОСОБА_1 при закритті кримінального провадження відносно нього за ч.2 ст. 191 КК України Біляївським районним судом Одеської області таким правом не скористався, не заперечив факт вчинення ним кримінального правопорушення, інкримінованого стороною обвинувачення.

Вказані обставини підтверджені рішенням суду, що набрало законної сили і не можуть бути переоцінені судом в даній справі. Доказів притягнення експерта ОСОБА_3 до відповідальності за дачу неправдивого висновку в цій частині, суду також не надано.

Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Отже, доводи адвоката Каразейської Є.Д. з приводу відсутності підстав для сплати ОСОБА_1 заподіяної шкоди є необґрунтованими, оскільки закриття кримінального провадження щодо останнього з нереабілітуючих підстав і застосування до нього більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати матеріальної шкоди, завданої ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також, адвокат Каразейська Є.Д. у поданому відзиві просила закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та зазначила, що справа має розглядатися Господарським судом. Крім того, представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 30.05.2018 року по справі № 569/2749/15-ц зазначила, що в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

В межах даного спору Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області (позивач) є юридичною особою, ОСОБА_1 (відповідач) є фізичною особою, тому суд вважає, що справа може розглядатися в порядку цивільного судочинства, отже відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Разом з цим, суд констатує, що ОСОБА_1 є належним відповідачем по справі, адже він був обвинуваченим в рамках кримінального провадження №12021162250000803 та встановлено, що саме відповідач має відшкодувати матеріальні збитки, завдані вчиненням кримінального правопорушення. Окрім того, адвокат Каразейська Є.Д. не зазначила, кого саме вона вважає належним відповідачем по справі.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За приписами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Керуючись вимогами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, приходить до висновку, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення позову та з ОСОБА_1 слід стягнути матеріальні збитки, завдані вчиненням кримінального правопорушення, у розмірі 198 711, 60 грн.

У відповідності до п.6 ч.1 ст.5Закону України«Про судовийзбір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн., оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору під час звернення до суду із даною позовною заявою.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 1166, 1192 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Маяківської сільської територіальної громади в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 04377747) матеріальні збитки, завдані вчиненням кримінального правопорушення, у розмірі 198711,60 грн. (сто дев`яносто вісім тисяч сімсот одинадцять гривень 60 копійок), зарахувавши їх на р/р UA368999980314060544000015612, отримувач ГУК в Одеській області/с. Маяки/ 24060300, МФО 899998, код ЄДРПОУ: 37607526.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01.02.2024 року.

Суддя М.Л. Пасечник