Ухвала

від 31.01.2024 по справі 2206/113/12

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2206/113/12

Провадження № 4-с/674/2/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Шафікової Ю.Е ,

за участю секретаря Проценко Л.С.,

представника скаржника Войналович О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду у місті Дунаївці, скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Начальник Дунаєвецького відділу ДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кравченко Тамара Олександрівна, на дії державного виконавця та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії, в якій просив: визнати відмову начальника Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам?янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравченко Тамари Олександрівни у знятті арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 протиправною; зобов`язати начальника Дунаєвецького відділу державної

виконавчої служби у Кам?янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравченко Тамару Олександрівну скасувати арешт (вилучити запис) з державного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, внесений Хмельницькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер у спеціальному розділі12589368від 07.06.2012року, відносно накладення арешту на все майно громадянина ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , що було внесено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно N?32849838від 06.06.2012року, виданого відділом ДВС Дунаєвецького районного управління юстиції в Хмельницькій області; зобов`язати начальника Дунаєвецького відділу державної виконавчої служби у Кам?янець-Подільському раоні Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравченко Тамару Олександрівну скасувати арешт (вилучити запис) з державного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, внесений державним реєстратором Дунаєвецького районного управління юстиції Хмельницької області Севастьяновою, А.М., реєстраційний номер у спеціальному розділі 3752072 від 09.12.2013року, відносно накладення арешту на все майно громадянина ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , що було внесено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження накладенням арешту на майно б/н від 09.12.2013року, виданого відділом ДВС Дунаєвецького районного управління юстиції в Хмельницькій області.

Скарга мотивована тим, що на виконання рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 32 577,72 грн. 06.06.2012 відкрито виконавче провадження ВП №32849838. На підставі постанови про відкриття виконавчого провадження накладено арешт на майно боржника. 05.12.2012 вказане виконавче провадження було закінчено та винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність майна у боржника).

09.12.2013 державним виконавцем винесено постановку про відкриття виконавчого провадження №41137679 з повторного виконання виконавчого листа за рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 32577,72 грн.

25.12.2014 виконавче провадження №41137679 також було закінчено у зв`язку із відсутністю у боржника майна п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки виконавчі провадження закінчено, а виконавчий лист повторно не пред`являвся протягом трьох років, стягував фактично втратив право на повторне пред`явлення виконавчого листа до виконання. Обтяження у вигляді арешту майна ОСОБА_1 створює перешкоди у здійснення права володіння, користування та розпорядження майном.

08.11.2023 скаржник звернувся до Дунаєвецького відділу ДВС із заявою про зняття арешту з майна. 07.12.2023 надійшла відповідь начальника відділу Кравчко Т.О. про відмову у знятті арешту.

Арешт майна є заходом звернення стягнення на майно боржника, яке виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого листа. Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу. Доцільно зняти арешт, оскільки стягувач протягом тривалого часу не пред`являв виконавчий документ для виконання, у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність. Наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) не скасованого арешту на майно боржника за відсутності виконавчого провадження та претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у у право особи на мирне володіння майном.

Представник скаржника в судовому засіданні просив скаргу задовольнити з підстав, викладених у ній.

Стягувач та начальник Дунаєвецького відділу ДВС в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги.

11.01.2024 від начальника Дунаєвецького відділу ДВС надійшли заперечення на скаргу, у яких просила відмовити у задоволенні скарги за безпідставністю.

Суд, заслухавши представника скаржника, перевіривши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Згідност.129-1 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа до рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від по справі № 2/2206/129/12, яким ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 заборгованість в сумі 32577,72 грн. 06.06.2012 державним виконавцем Дунаєвецького відділу ДВС відкрито виконавче провадження №32849838 з накладенням арешту на майно боржника.

05.12.2012 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2. ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника коштів та майна.

09.12.2013 державним виконавцем Дунаєвецького відділу ДВС на підставі виконавчого листа до рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від по справі № 2/2206/129/12, яким ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 заборгованість в сумі 32577,72 грн. повторно відкрито виконавче провадження ВП №41137679.

25.12.2014 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2. ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника коштів та майна.

08.11.2023 представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Войналович О.М. звернувся до начальника Дунаєвецького відділу ДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про скасування арешту на все нерухоме майно, який накладено згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №32849838, ВП №41137679. У вказаній заяві послався на відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , натомість стягувач втратив право на пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки повторно не пред`явив його протягом трьох років.

23.11.2023 на заяву від 08.11.2023 начальником Дунаєвецького відділу ДВС Кравченко Т.О. надано відповідь, у якій вказала, що за виконавчими провадженнями відносно ОСОБА_1 не виносилась постанови про закінчення виконавчих проваджень, а виносились постанови про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання. Перелік підстав для знання арешту з майна боржника визначено в ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», але до заяви не додано документів, які б свідчили про настання підстав для зняття арешту з майна боржника. Дунаєвецький відділ ДВС не має правових підстав для задоволення заяви.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачу) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче

провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено

частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього

Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися

безрезультатними.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону чинній на дату подання заяви про зняття арешту з майна) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1)отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2)надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3)отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5)відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом (частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

З аналізу п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, від 04 листопада 2022 року у справі № 686/6010/14-ц.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи викладене вище, відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, начальник відділу ДВС діяла в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження». зокрема ст.59, у її діях немає порушень прав боржника у виконавчому провадженні. До аналогічних висновків за схожих обставин дійшов Верховний Суд у своїй усталеній практиці, зокрема, у постановах від 09 січня 2023 року справа № 2-3600/09, від 03 лютого 2023 року справа № 639/858/21, від 29 березня 2023 року справа № 202/1182/22.

Посилання скаржника на порушення його права на мирне володіння та розпорядження своїм майном є безпідставним, оскільки таке право можливо відновити у разі сплати боргу за рішенням суду в добровільному порядку. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість скарги, у зв`язку з чим така скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 447,448, 451 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Начальник Дунаєвецького відділу ДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кравченко Тамара Олександрівна, на дії державного виконавця та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та проголошено 31 січня 2024 року.

Суддя Ю.Е. Шафікова