Постанова

від 23.01.2024 по справі 907/899/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. м. Львів Справа №907/899/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівО.С. Скрипчук

Б.Д. Плотніцький

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури від 06.12.2023 №12-1874-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/3754/23, 01-05/3781/23 від 11.12.2023)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24 листопада 2023 року (суддя Ремецькі О.Ф., повний текст ухвали складено 28.11.2023, м. Ужгород)

у справі №907/899/23

за позовом Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород та Довжанської сільської ради Хустського району Закарпатської області, с. Довге, Закарпатська область

до відповідача Державного спеціалізованого господарське підприємство ЛІСИ УКРАЇНИ, м. Київ в особі: Філії Довжанське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України, с. Довге Хустського району

про стягнення 5230138, 01 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення)

за участю представників учасників процесу:

прокуратура: Лука Г.В. прокурор відділу представництва;

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

28.09.2023 на розгляд Господарського суду Закарпатської області поступила позовна заява Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Довжанської сільської ради Хустського району Закарпатської області до відповідача Державного спеціалізованого господарське підприємство ЛІСИ УКРАЇНИ в особі: Філії Довжанське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України про стягнення 5230138,01 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27 жовтня 2023 вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху, з підстав, того що прокурором не дотримано процесуальні вимоги п.2 ч.1 ст. 164 ГПК України та не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. При цьому, встановлено, що з урахуванням предмета заявлених вимог, які носять майновий характер, прокурору слід було сплатити судовий збір за подання цього позову в розмірі 47 452,07 грн.

06.11.2023 в канцелярію суду від Закарпатської обласної прокуратури поступили додаткові пояснення по суті спору в порядку ч.5 ст. 161 ГПК України де вказано, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, в якості підстави заявленого позову зазначено вчинення працівником відповідача кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, вина якого встановлена і підтверджена вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 29.06.2023 у справі №301/1979/232, а відтак предмет та підстава заявлених в даній справі позовних вимог прокурора входить в диспозицію п.6 ч.1 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим вказує, що прокурор в силу закону звільняється від сплати судового збору за подання означеного позову.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24 листопада 2023 року у справі №907/899/23 вирішено у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання документів відмовити; за власною ініціативою продовжити процесуальний строк, прийняти додаткові пояснення до розгляду та долучити їх до матеріалів справи; позовну заяву Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Довжанської сільської ради Хустського району Закарпатської області до відповідача Державного спеціалізованого господарське підприємство ЛІСИ УКРАЇНИ в особі: Філії Довжанське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України про стягнення 5230138,01 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення) залишено без розгляду, з посиланням на ч.13 ст. 176, п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Позивач Закарпатська обласна прокуратура, не погодившись з винесеною ухвалою подала апеляційну скаргу в якій посилається на те, що така прийнята з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), які призвели до постановлення помилкової ухвали, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 280 ГПК України є підставою для її скасування з огляду на наступне:

Судом, на думку скаржника, не досліджено належним чином предмету позову в даній справі, а саме, як певної частини матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої позивачі просять прийняти судове рішення стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст. 367 КК України, у кримінальному провадженні за №62023140160000121 від 27.04.2023, за результатами розгляду якого судом 29.06.2023 винесено обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1 . Відповідно до цього вказує, що саме тому шкода, яка завдана через неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, є шкодою, заподіяною у результаті вчинення кримінального правопорушення. Підставою заявленого позову зазначено вчинення працівником відповідача кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, вина якого встановлена і підтверджена вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 29.06.2023 у справі №301/1979/232, а тому вважає, що предмет і підстава заявлених в даній справі позовних вимог прокурора входить в диспозицію п.6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в зв`зку з чим прокурор в силу закону звільняється від сплати судового збору за подання означеного позову.

Крім цього, прокурор зауважує, що судом помилково застосовано положення ч.13 ст. 176, п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України, а слід було застосувати ч.4 ст. 174 ГПК України.

Відповідно до цього, просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2023 у справі №907/899/23 і направити таку для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2023 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Скрипчук О.С., Плотніцький Б.Д.) поновлено Закарпатській обласній прокуратурі строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 24 листопада 2023 року у справі №907/899/23 та відкрито апеляційне провадження за такою. Витребувано в Господарського суду Закарпатської області матеріал справи №907/899/23.

02.01.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №907/899/23.

В подальшому, ухвалою суду від 04.01.2024 призначено розгляд справи №907/899/23 в судове засідання на 23 січня 2024 року.

23.01.2024 в судове засідання з`явився прокурор, який підтримав доводи апеляційної скарги , з мотивів наведених в такій.

Позивачі та відповідач в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 04.01.2024 участь представників учасників процесу в судове засідання обов`язковою не визнавалась, при цьому відмічено, що неявка уповноважених представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи відповідно до положень ч.12 ст. 270 ГПК України.

Станом на 23.01.2024 клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Західний апеляційний господарський суд, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, встановив, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

Верховний Суд зауважує, що відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».

Звертаючись до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Довжанської сільської ради Хустського району Закарпатської області до відповідача Державного спеціалізованого господарське підприємство ЛІСИ УКРАЇНИ в особі: Філії Довжанське лісомисливське господарство ДСГП Ліси України про стягнення 5 230 138, 01 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної вирубки дерев, Закарпатська обласна прокуратура, обґрунтувала позовні вимоги тим, що вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 у осінньо-зимовий період 2020-2021 року та весняно-літній період 2021 року, будучи начальником лісогосподарської дільниці №2 ДП «Іршавське лісове господарство» на території лісогосподарської дільниці №2 лісового обходу №4 ДП «Іршавське ЛГ», внаслідок неналежного виконання своїх службових повноважень, в порушення вимог ст. 69 Лісового кодексу України, постанови КМ України «Про врегулювання питань, щодо спеціального використання лісових ресурсів» №761 від 23.05.2007 та ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» допустив проведення незаконної рубки дерев у кварталі 16 виділ 1, 2, 3 внаслідок чого Довжданській сільській раді Хустського району Закарпатської області заподіяно шкоду в розмірі 5 230 138,01 грн.

Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги, а саме факти, які мають значення для судового захисту суб`єктивного цивільного права".

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і докази, що підтверджують позов. Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладено певні обов`язки, становлять активну підставу. До їх складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, те, що позивач і відповідач є суб`єктами прав та обов`язків спірних правовідносин. Пасивну підставу позову становлять факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують потребу подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза його порушення чи потреба у зміні існуючих між сторонами правовідносин.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, зазначає, що на підтвердження своїх вимог потрібно подати фактичні дані (відомості про факти), тобто те, що можна назвати матеріально-правовою складовою підстави позову. Але при цьому такі дані мають встановлюватись передбаченими та дозволеними процесуальним законом засобами. І перелік цих засобів є вичерпним. Вже саме обмеження доказування певним вичерпним переліком засвідчує про обмеженість можливостей досягти "об`єктивної істини".

В даній позовній заяві прокурором в якості підстави позову зазначається про вчинення відповідачем в особі начальника лісогосподарської дільниці №2 ДП «Іршавське лісове господарство» Білея І.Д. кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

У п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" вказано про звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором до позовної заяви на підтвердження нанесення збитків, завданих кримінальним правопорушенням, стягнення яких є предметом позову, подано суду: копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №62023140160000121 від 27.04.2023; копію постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 27.04.2023 з додатками; копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №62023140160000121 від 27.04.2023; копію наказу Державного агента лісових ресурсів України №672 від 21.10.2021 «Про припинення ДП «Іршавське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення»; копію заяви Довжанської сільської ради про залучення у якості потерпілої сторони; копію постанови про визнання потерпілою стороною від 16.04.2022; копію постанови слідчого про залучення спеціаліства для огляду місця рубки дерев на території лісництва; копію листа повідомлення керівнику ДП «Довжанське лісомисливське господарство» про проведення огляду та залучення представника підприємства для огляду у ньому; копію протоколу огляду місцевості від 26.03.2022 у кримінальному провадженні №62023140160000121 від 26.11.2021; копію протоколу огляду місцевості від 29.03.2022 у кримінальному провадженні №62023140160000121 від 26.11.2021; копію протоколу огляду місцевості від 29.03.2022 у кримінальному провадженні 62023140160000121 від 26.11.2021; копію протоколу огляду місцевості від 29.03.2022 у кримінальному провадженні №62023140160000121 від 26.11.2021; копію висновку експерта від 13.12.2022 №4006-Е за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи; копію висновку науково-ботанічної експертизи від 15.07.2022; копію вироку Іршавського районного суду Закарпатської області від 29.06.2023у кримінальному провадженні №62023140160000121 від 27.04.2023.

06.11.2023 до Господарського суду Закарпатської області надійшли додаткові пояснення по суті спору в порядку ч.5 ст. 161 ГПК України від 03.11.2023 №12-1048вих-23 з вимогами врахувати пояснення, викладені у поясненнях при розгляді справи та відкрити провадження у справі №907/899/23.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору за подання позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, незалежно від об`єкта посягань.

Вказане пояснюється тим, що у даному випадку звернення до суду спровоковане не просто протиправною, а саме злочинною діяльністю. Відповідно певний суб`єкт вимагає судового захисту з причин виникнення обставин, які не залежали від його волі, і на момент пред`явлення позову позивач уже поніс втрати через настання подій, які настільки суперечать охоронюваним законодавством інтересам суспільства, що законодавець відніс їх до кримінально-переслідуваних.

Саме тому шкода, яка завдається у результаті діяльності, що полягає у незабезпеченні лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів, є шкодою, заподіяною у результаті вчинення кримінального правопорушення.

Предметом даного позову, як певної матеріально-правової вимоги позивача до відповідача , стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, є стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст. 367 КК України, у кримінальному провадженні за №62023140160000121 від 27.04.2023, за результатами розгляду якого судом 29.06.2023 винесено обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, в якості підстави заявленого позову зазначено вчинення працівником відповідача кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, вина якого встановлена і підтверджується вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 29.06.2023 у справі №301/1979/232.

Слід відмітити, що прокурор в додаткових поясненнях звертає увагу на те, що в даній справі окрім ініційованого прокурором господарського провадження, за цим фактом здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023140160000121 від 27.04.2023, за результатами завершення якого обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 , як начальника лісогосподарської дільниці №2 ДП «Іршавське лісове господарство» у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, скеровано до суду та розглянуто по суті.

Отже, встановлено, що фактичні обставини, які кваліфіковані органом досудового розслідування як підстава для кримінальної відповідальності, співпадають із обставинами, якими обґрунтований цей позов про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев.

Відповідач, за даним господарським спором, прямо пов`язаний із кримінальним провадженням, оскільки Білей І.Д. - начальник лісогосподарської дільниці №2 ДП «Іршавське лісове господарство» мав процесуальний статус обвинуваченого, тобто особи, щодо якої органом досудового розслідування здобуто достатні докази для обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, варто зауважити, що вказане обвинувачення стосується не дій ОСОБА_1 , як фізичної особи, а його бездіяльності, як службової особи, до обов`язків якого входило здійснення охорони лісу від незаконних рубок дерев, незаконного пошкодження дерев до ступеня припинення росту, складання протоколів про порушення лісового законодавства, за тримання у встановленому законом порядку осіб, винних у вчиненні лісо порушень, огляд місць рубань, тощо, який в порушення вимог посадової інструкції та ст. ст. 19, 86, 89, 105 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою КМ України від 16.09.2009 №976, через несумлінне ставлення до своїх службових обов`язків, не забезпечив перевірки охорони лісу на предмет виявлення таких порушень.

Слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 , як службова особа, поніс кримінальну відповідальність, проте саме підприємство, як юридична особа, до обов`язків якої входить забезпечення охорони лісових насаджень, як постійний лісокористувач відповідає за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

За таких обставин недоцільним є покладення на державу обов`язку зі сплати судового збору за позовну заяву, подання якої зумовлене вчиненням кримінально переслідуваного діяння та завданням значної шкоди суспільним інтересам.

Об`єктом посягання в даному випадку є суспільні відносини, щодо охорони лісу та його збереження, які прокурор намагається захистити, шляхом пред`явлення даного позову.

Варто зауважити, що при віднесенні певних позовних вимог до таких, що заявлені у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення, судова практика допускає широке тлумачення залежно від обставин кожної справи.

Наприклад, Верховний Суд у постанові від 08.10.2020 у справі №361/6656/17 зазначив, що предмет позову та підстави його пред`явлення позивач пов`язував із відшкодуванням матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тому є звільненим від сплати судового збору згідно із п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Колегія суддів констатує, що місцевим господарським судом не визначено, які саме його висновки, зроблені в ухвалі від 24.11.2023 не усунуто прокурором, в чому полягає їх констатація і на підставі чого суд дійшов висновку, що наведені прокурором підстави позову і обґрунтування для звільнення його від справи судового збору є недостатніми для звільнення від сплати його в порядку п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим посилання прокурора на те, що залишаючи позовну заяву прокурора без розгляду місцевим господарським судом також порушено норми процесуального права, з огляду на наступне:

У відповідності до вимог ч.1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Однак, в даному випадку судом першої інстанції застосовано положення ч.13 ст. 176, п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України, залишення без розгляду позову після відкриття провадження , що не мало місце в даній справі, відтак суду слід було застосувати ч.4 ст. 174 ГПК України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, відповідно до пунтку 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до цього, ухвала Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2023 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Закарпатської обласної прокуратури на неї, відповідно, задоволенню.

Керуючись ст. ст. 129, 174, 236, 269, 271, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури від 06.12.2023 №12-1874-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/3754/23, 01-05/3781/23 від 11.12.2023) задоволити.

2.Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24 листопада 2023 року скасувати, а справу №907/899/23 передати на розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.02.2024.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяО.С. Скрипчук

СуддяБ.Д. Плотніцький