Постанова

від 01.02.2024 по справі 910/8583/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. Справа № 910/8583/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023

у справі №910/8583/23 (суддя - Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

до Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" про стягнення заборгованості у розмірі 264743,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №31-1564 від 01.12.2002 в частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у вказаній сумі, право вимоги якої набуто позивачем за наслідками продажу майна Акціонерного товариства "К.Енерго" як банкрута на аукціоні від 30.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 відкрито провадження у справі №910/8583/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/8583/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене за умов нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та невідповідності висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи.

Доводи скаржника вцілому зводяться до того, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують факт реального постачання теплової енергії у спірний період, та докази набуття позивачем права вимоги до відповідача на договором №31-1564 від 01.12.2002.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 апеляційну скаргу у справі №910/8583/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 апеляційну скаргу у справі №910/8583/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

До суду 22.11.2023 Приватним акціонерним товариством "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8583/23, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

До суду 12.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2002 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (найменування якої було змінено з 01.01.2019 на Акціонерне товариство "Київенерго", а з 09.08.2019 - на Акціонерне товариство "К.Енерго") (енергопостачальна організація) та Приватним акціонерним товариством "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" (абонент) укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №31-1564, предметом якого відповідно до п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 8.1 договору визначено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 8.4 договору).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів письмового повідомлення за один місяць до закінчення терміну дії цього договору однією зі сторін іншої сторони про припинення договору, вказаний договір був автоматично пролонгованим на 2004-2019 роки у відповідності до п. 8.4 договору.

Додатком №1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту.

Відповідно до додатку №6 до договору "Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін" межею розподілу балансів належності між енергопостачальною організацією та абонентом є ВАТ КЕЗ "Транссигнал" зовнішня стінка ТК 101А/12-5.

Згідно з п. 4 додатку №1 до договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ №1 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Окрім цього, як встановлено місцевим господарським судом, 25.08.2021 відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 відбувся електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) у процедурі банкрутства Акціонерного товариства "К.Енерго", порушеній Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19.

Переможцем аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ".

Згідно з актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 Акціонерне товариство "К.Енерго" передало, а Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги (послуги теплової енергії, послуги центрального опалення, послуги гарячої води, послуги надання конденсату, послуги надання хімічного очищення води) на суму 241900394,18 грн.

У п. 201 додатку №1 до акту зазначено про включення до загального переліку відступленої дебіторської заборгованості борг Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" за договором №31-1564 у розмірі 264743,39 грн.

У подальшому Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ" змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників №1/2021 від 14.09.2021.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати за використану теплову енергію, у останнього утворилася заборгованість у розмірі 264743,39 грн за період з 01.10.2016 по 01.05.2018. Право вимоги вказаної заборгованості набуто позивачем за наслідками продажу майна Акціонерного товариства "К.Енерго" як банкрута на аукціоні від 30.08.2021.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує про ненадання позивачем первинних документів, передбачених договором, які підтверджують факт реального постачання теплової енергії у спірний період.

Також на переконання відповідача, позивач не набув права вимоги на договором №31-1564 від 01.12.2002, оскільки відчуження прав на стягнення дебіторської заборгованості було вчинено Акціонерним товариством "К.Енерго" без письмової згоди відповідача, що є порушенням п. 9.4 договору.

Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем не було дотримано передбаченого договором досудового порядку врегулювання спору. Також, строк дії спірного договору закінчився, оскільки позивачем не надано доказів його пролонгації на новий період.

Насамкінець, на переконання відповідача, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. У зв`язку з цим, Приватне акціонерне товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" просило застосувати до вимог позивача передбачені ст. 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наслідки спливу позовної давності.

Позивач у відповіді на відзив заперечив наведені обставини та зауважив на тому, що наявність заборгованості відповідача за договором підтверджується, зокрема, листом останнього №74 від 26.01.2018, у якому відповідач гарантував погашення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 115197,90 грн, а також здійсненням часткового погашення боргу у січні 2018 року на суму 30000,00 грн. Зазначене, на переконання позивача, свідчить про визнання боргу, що, у свою чергу, є підставою для переривання перебігу позовної давності згідно зі ст. 264 ЦК України. Позивач також вважає, що на момент звернення з даним позовом до суду строк позовної давності ним не пропущений з огляду на положення п. п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими під час дії карантину, а також у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії. Також позивач наголошує на тому, що під час продажу майнових прав банкрута через аукціон під час ліквідаційної процедури у справі про банкрутство необхідність надання боржником банкрута згоди на проведення аукціону законодавством про банкрутство не передбачена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що відповідно до умов договору відповідач спожив теплову енергію за період з 01.10.2016 по 01.05.2018 на загальну суму 492631,68 грн, яка була ним частково оплачена в сумі 226710,79 грн. У свою чергу, заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої теплової енергії у гарячій воді за спірний період на загальну суму у розмірі 492631,68 грн з боку відповідача до суду не надходило. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження відключення відповідача від постачання теплової енергії у гарячій воді до будинку за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 97. Окрім цього, заборгованість відповідача за договором підтверджується листом №74 останнього від 26.01.2018, згідно з яким Приватне акціонерне товариство "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" станом на 26.01.2018 визнає та гарантує сплату заборгованості за спожиту теплову енергію за договором №31-1564 у розмірі 115197,90 грн.

За висновками суду, оскільки результати аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 з продажу майна банкрута є чинними, позивач є новим кредитором за договором №31-1564 від 01.12.2002 та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості у розмірі 264743,39 грн. При цьому, оскільки продаж майнових прав Акціонерного товариства "К.Енерго" на аукціоні був формою примусової реалізації активів банкрута з метою задоволення вимог кредиторів, отримання арбітражним керуючим згоди боржника на проведення аукціону з продажу майна банкрута не передбачено законодавством України з питань банкрутства.

Насамкінець, судом встановлено, що з урахуванням переривання перебігу строку позовної давності у січні 2018 року, позовна давність за вимогами позивача станом на 12.03.2020, тобто на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" не закінчилася, а відтак її перебіг було зупинено згідно цього закону та Закону України "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", дія яких розповсюджується на спірні правовідносини, на період дії на території України карантину та воєнного стану. Отже, позивачем на момент звернення з позовом до суду 31.05.2023 встановлений ст. 257 ЦК України 3-річний строк позовної давності не пропущений.

Апеляційний суд погоджується з наведеними висновками місцевого господарського суду у їх сукупності та вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 1 та 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як було зазначено вище, предметом договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №31-1564 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Розділами 1-9 договору сторони погодили окрім його предмету також права та обов`язки сторін, порядок обліку теплової енергії, відповідальність сторін, форс-мажор, порядок вирішення спорів, термін дії договору тощо.

Приписами ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Пунктом 8.1 договору визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору).

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів письмового повідомлення за один місяць до закінчення терміну дії договору однією зі сторін іншої сторони про припинення договору, вказаний договір був автоматично пролонгований на 2004-2019 роки.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який регулюється нормами §3 глави 54 ЦК України та §1 глави 30 ГК України.

Також відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила).

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами ч. ч. 1 та 4 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію. Теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Частиною 4 ст. 19 та ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов`язком споживача теплової енергії.

Згідно зі ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Правил споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

При цьому, п. 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Пунктом 29 Правил передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року; у кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Додатком №1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Пунктом 23 Правил передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до додатку №6 до договору "Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін" межею розподілу балансів належності між енергопостачальною організацією та абонентом є ВАТ КЕЗ "Транссигнал" зовнішня стінка ТК 101А/12-5.

Згідно з п. 4 додатку №1 до договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ №1 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Частинами 6 та 7 ст. 276 ГК України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2 додатку №4 до договору (Порядок розрахунків за теплову енергію) абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №1 за адресою: вул. Жилянська, буд. 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними у п. 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку №4 до договору).

Відповідно до п. 2.3.2 договору абонент зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах та в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Згідно з п. 1 додатку №3 до договору (Тарифи на теплову енергію) розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1245 від 20.06.2002 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього закону обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Аналогічні обов`язки споживача містяться у п. 40 Правил, згідно якого споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Обов`язок зі своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатках №№3 та 4 до договору, передбачений також п. 2.3.2 останнього.

Позивач стверджує, що у зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати за використану теплову енергію, у останнього утворилася заборгованість у розмірі 264743,39 грн за період з 01.10.2016 по 01.05.2018.

В матеріалах справи наявна підписана директором СВП "Київська енергопостачальна компанія" АТ "К.Енерго" Л.М. Куніним та скріплена печаткою довідка про стан розрахунків за спожиту відповідачем від Акціонерного товариства "К.Енерго" теплоенергію за договором, згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 рахується заборгованість у розмірі 264743,39 грн.

У довідці зазначено, що у період з 01.10.2016 по 01.05.2018 відповідачу нараховано до сплати за теплову енергію за договором суму у розмірі 492631,68 грн. Також у довідці відображена інформація про здійснення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію у спірний період на загальну суму 226710,79 грн наступними платежами: у листопаді 2016 року на суму 21919,67 грн, у грудні 2016 року на суму 38000,26 грн, у лютому 2017 року на суму 95466,95 грн, у березні 2017 року на суму 41323,91 грн та у січні 2018 року на суму 30000,00 грн. Крім того, з наведеної довідки вбачається наявність на початку періоду у жовтні 2016 року мінусового сальдо на користь відповідача у розмірі 1177,50 грн.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до умов договору відповідач спожив теплову енергію за період з 01.10.2016 по 01.05.2018 на загальну суму 492631,68 грн, яка була ним частково сплачена в сумі 226710,79 грн.

Поряд з цим, заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої теплової енергії у гарячій воді за спірний період на загальну суму 492631,68 грн з боку відповідача до суду не надходило, докази пред`явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання теплової енергії у гарячій воді, а також будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Акціонерним товариством "К.Енерго" умов договору з боку відповідача відсутні. Доказів на підтвердження відключення від постачання теплової енергії у гарячій воді до будинку за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 97 матеріали справи також не містять.

Також, заборгованість відповідача за договором підтверджується листом останнього №74 від 26.01.2018, згідно з яким відповідач станом на 26.01.2018 визнав та гарантував сплату заборгованості за спожиту теплову енергію за договором у розмірі 115197,90 грн (145197,90 грн сальдо на 01.01.2018 - 30000,00 грн здійснена відповідачем у січні 2018 року оплата).

Отже, Акціонерним товариством "К.Енерго" виконано прийняті на себе обумовлені договором зобов`язання з постачання теплової енергії у гарячій воді у період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року на суму 492631,68 грн, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію у вказаному обсязі без будь-яких зауважень.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленої теплової енергії за спірний період, лише частково сплативши за вартість поставленої теплової енергії у сумі 226710,79 грн.

Отже, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію у гарячій воді, поставлену Акціонерним товариством "К.Енерго" за договором №31-1564 від 01.12.2002, становить 264743,39 грн (з урахуванням від`ємного сальдо на початок періоду 1177,50 грн.)

Окрім цього, як встановлено судом першої інстанції, 25.08.2021 відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 відбувся електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства Акціонерного товариства "К.Енерго", порушеній Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19.

Переможцем аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ".

Згідно з актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 Акціонерне товариство "К.Енерго" передало, а Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги (послуги теплової енергії, послуги центрального опалення, послуги гарячої води, послуги надання конденсату, послуги надання хімічного очищення води) на суму 241900394,18 грн.

У п. 201 додатку №1 до акту зазначено про включення до загального переліку відступленої дебіторської заборгованості борг Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" за договором №31-1564 у розмірі 264743,39 грн.

У подальшому Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ" змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників №1/2021 від 14.09.2021.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за результатами аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" набуло право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394,18 грн, у тому числі і на заборгованість відповідача за договором №31-1564 від 01.12.2002 у розмірі 264743,39 грн. Тому права та обов`язки у спірних матеріальних правовідносинах перейшли від Акціонерного товариства "К.Енерго" до його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг".

З урахуванням викладеного, позивач є новим кредитором за договором та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості у розмірі 264743,39 грн.

В силу ст. ст. 525 та 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач всупереч вимогам закону, умовам договору та акту про придбання майна на аукціоні свої зобов`язання щодо оплати позивачу спожитої теплової енергії у гарячій воді не виконав, в результаті чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 264743,39 грн.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

При цьому, судом правомірно відхилені заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи первинних документів на підтвердження існування заборгованості, оскільки п. 2 додатку №4 до договору передбачено, що абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в РТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник енергопостачальній організації. Отже, обов`язок з отримання первинних документів (рахунків-фактур, актів приймання-передавання товарної продукції, облікових карток фактичного споживання за попередній період та актів звіряння) покладено саме на відповідача, який оформлює вказані документи і повертає один примірник енергопостачальній організації.

Стверджуючи про відсутність в матеріалах справи первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують факт реальної поставки теплової енергії за договором, відповідач не надав суду жодних доказів того, що за спірний період він не отримував від постачальника теплову енергію на межу балансової належності, а відповідно і не споживав теплову енергію. Матеріали справи також не містять будь-яких заперечень відповідача щодо обсягів теплової енергії, зазначених у наданих позивачем дублікатах облікових карток за спірний період, а також наданого відповідачем власного розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію з посиланням на підтверджуючі первинні документи.

Поряд з цим, у матеріалах справи наявна довідка про стан розрахунків за спожиту відповідачем теплоенергію за договором №31-1564 від 01.12.2002, яка містить інформацію про здійснення відповідачем оплат у спірному періоді в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлену теплову енергію, зміст якої відповідачем не заперечується, а відтак зазначений доказ підтверджує факт реальності поставки теплової енергії у спірний період відповідачу, розмір здійснених оплат та розмір заборгованості.

Крім того, зміст наявного в матеріалах справи гарантійного листа №74 від 26.01.2018, за яким відповідач гарантував сплату заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 115197,90 грн, додатково свідчить про підтвердження фактичного споживання відповідачем у спірний період теплової енергії та згоду з виставленими до оплати її розмірами і вартістю.

Відповідач посилається на відсутність у позивача права вимоги за договором у зв`язку з тим, що право вимоги було відчужено у 2021 році без його письмової згоди всупереч умов п. 9.4 договору, згідно з яким жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов`язки за договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Як було зазначено вище, позивач придбав право вимоги до відповідача 25.08.2021 на аукціоні з придбання майна банкрута.

За приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У свою чергу, заборона на відчуження прав та обов`язків за договором на користь третьої сторони без письмової згоди сторони договору передбачена п. 9.4 договору.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи регулюється Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється, зокрема, продаж майна банкрута у порядку, передбаченому цим кодексом.

Судом встановлено, що 24.09.2020 постановою Господарського суду Донецької області визнано банкрутом боржника - Акціонерне товариство "К.Енерго", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Паркулаба В.Г.

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначені повноваження ліквідатора, до яких відносяться, зокрема, повноваження щодо проведення інвентаризації та визначення початкової вартості майна банкрута, формування ліквідаційної маси, заявлення до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, вживання заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продажу майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим кодексом.

Відповідно до ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Статтею 63 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна (комітетом кредитором, що передбачено п. 5 ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства) ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 75 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення). До обов`язкових умов продажу належить, зокрема, склад майна (лот).

Таким чином, з наведених норм спеціального закону вбачається, що продаж прав вимоги банкрута на відкритому аукціоні здійснюється без згоди боржника банкрута, проте за умови отримання згоди на такий продаж майна від комітету кредиторів.

Оскільки продаж майнових прав банкрута на аукціоні, який відбувся 25.08.2021, був формою примусової реалізації активів банкрута з метою задоволення вимог кредиторів, отримання арбітражним керуючим згоди боржника (відповідача) на проведення аукціону з продажу майна банкрута не передбачено законодавством України з питань банкрутства.

При цьому, відповідачем не надані суду докази того, що дії ліквідатора щодо продажу майна банкрута на аукціоні від 30.08.2021 не були узгоджені з комітетом кредиторів.

До того ж, результати аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 в судовому порядку недійсними не визнавалися та є чинними. Докази того, що результати аукціону були оскаржені відповідачем в судовому поряду з підстав відсутності згоди боржника банкрута на проведення аукціону з продажу майна в матеріалах справи також відсутні.

Отже договір, укладений за результатами аукціону з продажу майна боржника в порядку ст. 63 Кодексу України з процедур банкрутства у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173 та 174 ГК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених цим договором прав і обов`язків сторін.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до позивача від Акціонерного товариства "К.Енерго" перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, перелічені у додатку №1 до цього акту, і жодних обмежень такого переходу прав вимоги вказаним актом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, згідно правомірних висновків суду першої інстанції позивач є правонаступником всіх прав Акціонерного товариства "К.Енерго" за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №31-1564 від 01.12.2002 згідно з результатами аукціону з придбання майна банкрута.

Окрім цього, відповідно до п. п. 24 та 25 Правил та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Натомість, жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від постачання теплової енергії у гарячій воді у спірний період об`єкту відповідача матеріали справи не містять.

Як наслідок, враховуючи те, що сума боргу відповідача по оплаті спожитої теплової енергії у розмірі 264743,39 грн підтверджена належними доказами і відповідач не надав доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості чи доказів на спростування наявності такої заборгованості або її розміру, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Разом з цим, відповідачем у відзиві на позовну заяву також було заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості та відмову у задоволенні позову на підставі ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладений постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, довідки про стан розрахунків за спожиту теплоенергію, відповідач у січні 2018 року здійснив часткове погашення боргу, сплативши на користь енергопостачальної організації 30000,00 грн за спірним договором, а також листом №74 від 26.01.2018 визнав свою заборгованість за договором станом на 26.01.2018 у розмірі 115197,90 грн та гарантував її оплату. Отже відповідач, здійснивши у січні 2018 року часткову оплату основного боргу в сукупності з надсиланням на адресу Акціонерного товариства "К.Енерго" гарантійного листа вчинив дії, що свідчать про визнання боргу.

Поряд з цим, оскільки оплата за поставлену теплову енергію здійснювалася відповідачем без зазначення конкретного періоду у призначенні платежу та зазначений в гарантійному листі період входить до спірного періоду заборгованості, враховуючи неможливість самостійного визначення судом періодів оплат та ненадання відповідачем відповідної інформації та/або заперечень щодо здійснених зарахувань, в контексті викладеного та згідно приписів ст. ст. 253, 264 ЦК України суд дійшов висновку про переривання строку перебігу позовної давності та його початок заново після переривання з січня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою позивач звернувся до суду 31.05.2023.

Окрім цього суд наголошує на тому, що п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 (далі - Закон України №540-IX від 30.03.2020), який набрав чинності 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України запроваджено карантин. Карантин діє протягом всього часу з дати запровадження з 12.03.2020 та в подальшому був продовжений постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 до 30.06.2023.

Отже, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з урахуванням дії карантину на території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 строк позовної давності збільшено на увесь строк дії карантину.

Крім того, згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії.

Розділ "Прикінцеві положення" ЦК України доповнено п. 19 згідно з Законом України "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-IX від 15.03.2022 (далі - Закон України №2120-IX від 15.03.2022).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено згідно зі змінами, внесеними указами Президента №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022 та №58/2023 від 06.02.2023 з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.

Отже, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з урахуванням дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 по 20.08.2023 строк позовної давності збільшено на увесь строк його дії.

Як наслідок, судом першої інстанції вірно встановлено, що з урахуванням переривання перебігу строку позовної давності у січні 2018 року, позовна давність за вимогами позивача станом на 12.03.2020, тобто на момент набрання чинності Законом України №540-IX від 30.03.2020 не спливла, відтак, її перебіг було зупинено згідно вказаного закону та Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022, дія яких розповсюджується на спірні правовідносини, на період дії на території України карантину та воєнного стану.

Враховуючи вищевикладене, позивачем на момент звернення з позовом до суду 31.05.2023 встановлений ст. 257 ЦК України 3-річний строк позовної давності не пропущений.

Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 264743,39 грн підлягає задоволенню.

З огляду на усе вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача, про які зазначено судом вище, спростовуються встановленими обставинами справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/8583/23 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/8583/23 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Київський електротехнічний завод "Транссигнал".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко