Постанова

від 23.01.2024 по справі 922/2584/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/2584/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Державного біотехнологічного університету (вх.№2396 Х/2) та апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вх. №2420 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 у справі №922/2584/23, ухвалене суддею Шарко Л.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повне рішення складено 23.10.2023,

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго", м. Харків,

до Державного біотехнологічного університету, м. Харків,

про стягнення 2386194,18 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного біотехнологічного університету про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в сумі 2386194,18 грн, яка складається з: 1288281,59 грн - заборгованості за спожиту електричну енергію за період січень-лютий 2021; 197227,64 грн - пені; 491967,82 грн - інфляційних втрат; 408717,13 грн - 15 відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору просив покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 у справі №922/2584/23 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Державного біотехнологічного університету (код ЄДРПОУ 44234755) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600) 1288281,59 грн - заборгованості за спожиту електричну енергію за період січень-лютий 2021; 161632,86 грн - пені; 67491,03 грн - відсотки річних; 409973,18 грн - інфляційні втрати; 35792,92 грн - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Державний біотехнологічний університет звернувся 10.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 у справі №922/2584/23, в частині стягнення з Державного біотехнологічного університету пені у розмірі 161632,86 грн та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені. Стягнути з позивача на користь відповідача понесені останнім судові витрати.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного біотехнологічного університету вх. №2396 Х/2 на рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 у справі №922/2584/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 09 січня 2024 року об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104..

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" також не погодилось з вказаним рішенням місцевого господарського суду, звернулося засобами поштового зв`язку 09.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 у справі №922/2584/23 в частині відмови у стягненні 15% річних, пені та інфляційних втрат, та стягнути з Державного біотехнологічного університету (код ЄДРПОУ 44234755) на користь ДПЗД "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600) 458815,52 грн, з яких: 35594,78 грн - пені, 81994,64 грн - інфляційних втрат та 341226,10 грн - 15% річних. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 10323,37 грн скаржник просить покласти на відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 у справі №922/2584/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 09 січня 2024 року об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

З огляду на те, що апеляційні скарги Державного біотехнологічного університету (вх.№2396 Х/2) та Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вх.№2420 Х/2) подані на один і той самий процесуальний документ, а саме на рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 у справі №922/2584/23, колегія суддів вирішила призначити до спільного розгляду вказані апеляційні скарги.

19.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшло клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 15784), в якому заявник просив надати представнику ДПЗД "Укрінтеренерго" - Пруській Тетяні Анатоліївні, можливість участі у судовому засіданні по справі № 922/2584/23, призначеному на 09.01.2024 об 11:30 годині, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволене ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2023.

21.12.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 15881), в якому заявник просить відмовити Державному біотехнологічному університету у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 року у справі № 922/2584/23 та підтримує вимоги поданої ним апеляційної скарги.

22.12.2023 до апеляційного господарського суду від Державного біотехнологічного університету до апеляційного господарського суду також надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 15959), в якому заявник просить відмовити повністю у задоволені апеляційної скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 09.01.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представників позивача та відповідача. Присутній в судовому засіданні в приміщенні суду апеляційної інстанції представник відповідача надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, а також заперечував щодо доводів апеляційної скарги позивача. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, підтримавши доводи власної апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 23 січня 2024 року о 16:15 годині; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Задоволено клопотання представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та ухвалено судове засідання у справі №922/2584/23, призначене на 23 січня 2024 року о 16:15 годині в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Державного біотехнологічного університету (вх. №2396 Х/2) та апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вх. №2420 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 у справі №922/2584/23, провести за участю представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" Пруської Тетяни Анатоліївни в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

19.01.2024 до суду апеляційної інстанції від третьої особи - АТ "Харківобленерго", надійшли пояснення по справі (вх. № 1026), в яких заявник, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання договірних зобов`язань, вказує на те, що повністю підтримує апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державному біотехнологічному університету.

19.01.2024 до апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від Державного біотехнологічного університету надійшли заперечення на письмові пояснення АТ "Харківобленерго" (вх. № 1038), в яких відповідач вважає, що третя особа, як і позивач, навмисно з корисною метою стягнення відсотків річних у збільшеному розмірі вимагають стягнення 15% річних замість 3% річних, а твердження стосовно ухилення відповідача від виконання взятих на себе договірних зобов`язань не відповідають дійсності, оскільки Державний біотехнологічний університет не оскаржував в апеляційному порядку стягувану суму основного боргу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024, у зв`язку з відпусткою судді Пуль. О.А., для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 23.01.2024 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представників позивача та відповідача. Присутній в судовому засіданні в приміщенні суду апеляційної інстанції представник відповідача надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, а також заперечував щодо доводів апеляційної скарги позивача, зазначивши про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, підтримавши доводи власної апеляційної скарги.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду апеляційної інстанції від 09.01.2024) до електронного кабінету учасника справи, сформованою в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (зі змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 01.01.2019 до 30.06.2024.

Матеріалами справи підтверджується, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (далі - постачальник, ДПЗД "Укрінтеренерго", позивач), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 (розміщеної на офіційному сайті НКРЕКП за посиланням https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-vidachu-litsenziy-z-postachannya-elektrichnoi-energii-spozhivachu-prat-akkhz-tov-enersvit-tov-energopostachalnik-tov-intekhservis-tov-megaenergo-postach-tov-kramatorskteploe-616da7c3053d1), та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (зі змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (зі змінами) (далі - ПРРЕЕ), та Харківською державною зооветеринарною академією (код ЄДРПОУ 00493758) (далі - ХДЗВА), яку реорганізовано в Державний біотехнологічний університет (код ЄДРПОУ 44234755) (далі - ДБТУ, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (надалі - договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", положень ПРРЕЕ, по оператору системи розподілу АТ "Харківобленерго".

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (пункт 5.1 договору).

Згідно з пунктом 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.

Відповідно до пункту 5.8 глави 5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Усі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацією щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (пункт 5.10 договору).

Згідно з пунктом 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п.13.1 договору) (т.1, а.с.42-49).

Договір містить підпис лише позивача та скріплений його печаткою.

Умовами Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - Комерційна пропозиція), що є невід`ємним додатком до договору, у пункті 4.1 встановлено, зокрема, обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).

Відповідно до пункту 4.2 Комерційної пропозиції остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

У пункті 4.3 Комерційної пропозиції зазначено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

Пунктом 4.4 Комерційної пропозиції встановлено, що акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

За внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника (пункт 6.1 Комерційної пропозиції).

Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (пункт 7.4 Комерційної пропозиції).

Згідно з розділом 16 Комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі РDF), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі РDF) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача. У випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони використовують такі адреси електронної пошти: постачальника - pon@uie.kiev.ua; споживача - зазначена на веб-сайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику оператором системи розподілу (передачі). Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

Комерційна пропозиція є чинною з 01.07.2019 та містить підпис з боку постачальника (т.1, а.с.50-55).

Згідно з додатковою угодою від 2021 року про закупівлю послуг з постачання електричної енергії до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вирішено доповнити договір пунктами 2.3 та 2.4 щодо найменування предмета закупівлі, а також доповнено договір пунктами 5.17, 5.18, 5.19 щодо вартості послуг за договором, крім того, доповнено пункт 12.5 договору реченням такого змісту: «Спірні питання щодо відшкодування сторонами збитків та/або визначення їх розміру вирішується у судовому порядку» та викладено пункт 13.1 договору у новій редакції: « Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії відповідно до частини 3 ст.631 Цивільного кодексу України з 01.01.2021 та діє до 31.12.2021, а в частині постачання електричної енергії по 31.01.2021 (включно), але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором» (т.1, а.с.56-57).

Дана додаткова угода також підписана лише позивачем.

Як вказує позивач, за даними АТ "Харківобленерго", на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", Харківську державну зооветеринарну академію було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.01.2021 року, що підтверджується листом АТ "Харківобленерго" від 11.01.2021 № 56к-01/04-107, повідомленням про переведення споживача, яке є додатком до цього листа (порядковий № 37 - 40) та листом від 08.06.2023 року № 56к-01/04-2301 (т.1, а.с.61-64).

Так, ДПЗД "Укрінтеренерго" листом від 25.02.2021 № 44/09-1449/ПОН було направлено Харківській державній зооветеринарній академії примірник договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0100189552291 (т.1, а.с.40-41).

Зокрема, як вказує позивач, ще з 27.12.2018 на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; "Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; Додаток №1 до Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 до Договору на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Відповідно до положень статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що зазначені "Комерційній пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Відтак, за твердженням позивача, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

У позовній заяві позивач вказує, що на виконання зазначеного договору ДПЗД "Укрінтеренерго", на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Харківською державною зооветеринарною академією, отриманих від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго" (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446), їй було виставлено:

- на підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2021 року, від 08.02.2021 № 56к-01/04-758 (порядковий № 39-48) (копія витягу зі звіту додається) - рахунок №000000493758/19/001/11591 від 17.02.2021 та акт № 005775 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 року від 31 січня 2021 року, на обсяг споживання електричної енергії - 174184 кВт.*год., на загальну суму 714782,16 грн (з ПДВ), які було отримано відповідачем 05.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0100189552291 (т.1, а.с. 41, 65-69).

- на підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2021 року від 09.03.2021 № 56к-01/04-1508 (порядковий № 37-46) - рахунок № 000000493758/19/002/14926 від 15.03.2021 та акт № 009363 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року від 28 лютого 2021 року, на обсяг споживання електричної енергії - 150689 кВт.*год., на загальну суму 573499,43 грн (з ПДВ), які було надіслано 17.03.2022 електронною поштою, а також було отримано відповідачем 02.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0100190493290 (т.1, а.с.70-76).

Як стверджує позивач, заборгованість за цими рахунками Харківською державною зооветеринарною академією не була погашена.

Позивач звертав увагу суду, що зазначені обсяги спожитої Харківською державною зооветеринарною академією електричної енергії за періоди січень - лютий 2021 року також підтверджуються листом оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго" від 08.06.2023 № 56к-01/04-2301 (т.1, а.с.64).

Таким чином, як вказує позивач, заборгованість Харківської державної зооветеринарної академії перед позивачем за спожиту електричну енергію становить - 1288281,59 грн (з урахуванням ПДВ) за періоди січень - лютий 2021 року, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію, який додано до позовної заяви (т.1, а.с.77).

Як стверджує позивач, вказані рахунки та акти були надіслані як на електронну пошту info@hdzva.edu.ua, про що свідчить підтвердження про доставку зазначених документів, так і засобами поштового зв`язку, а тому відповідно до положень пункту 4.14 ПРРЕЕ, пунктів 4.3, 16.1 та 16.2 "Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору, вважаються отриманими Харківською державною зооветеринарною академією належним чином.

Отже, позивач вказує, що він належним чином виконав свої зобов`язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується, зокрема актами купівлі-продажу електроенергії за розрахункові періоди січень - лютий 2021 року, проте Харківською державною зооветеринарною академією у порушення умов п. 2.1 глави 2 договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору ДПЗД "Укрінтеренерго" направлено Харківській державній зооветеринарній академії претензію-вимогу на суму 1288281,59 грн від 21.09.2021 № 44/11-001114. Матеріалами справи підтверджується, що претензію-вимогу споживач отримав поштою 28.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0100190560192, тому відповідно до положень пункту 4.14 ПРРЕЕ, пунктів 4.3, 16.1 та 16.2 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", вважаються отриманими відповідачем належним чином (т.1, а.с.78-78).

Проте, станом на час подання даного позову відповіді на вказану претензію-вимогу ДПЗД "Укрінтеренерго" не отримувало.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оскільки Харківська державна зооветеринарна академія не виконує зобов`язання, не вживає всіх можливих заходів щодо погашення своєї заборгованості, яка виникла в зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором, ДПЗД "Укрінтеренерго" було змушене звернутись до суду з відповідним позовом.

Отже, спір, який є предметом розгляду в даній справі, виник між ДПЗД "Укрінтеренерго" та Харківською державною зооветеринарною академією.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.07.2021 до цього реєстру було внесено запис про перебування в стані припинення юридичної особи - Харківської державної зооветеринарної академії (код ЄДРПОУ 00493758) на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації шляхом приєднання (вказаний запис актуальний станом на 06.06.2023) (т.1, а.с.20-23).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 №431-р "Про утворення Державного біотехнологічного університету" погоджено реорганізацію Харківського національного університету сільського господарства імені Петра Василенка, Харківської державної зооветеринарної академії, Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва та Харківського державного університету харчування та торгівлі шляхом приєднання до Державного біотехнологічного університету (роздруківка додається) (т.1, а.с. 24).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 18.06.2021 №689 "Про утворення Державного біотехнологічного університету" утворено Державний біотехнологічний університет та, зокрема, визначено реорганізувати Харківську державну зооветеринарну академію шляхом його приєднання до Державного біотехнологічного університету з відповідними правовими наслідками (т.1, а.с.25-32).

Відповідно до пункту 9 наказу Міністерства освіти та науки України №689 установлено, що Державний біотехнологічний університет є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Харківської державної зооветеринарної академії.

Крім того, в Статуті ДБТУ, затвердженому наказом Міністерства освіти та науки України від 30.12.2022 № 1189, а саме положеннями пункту 1.2 встановлено, що Університет було утворено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 № 431-р "Про утворення Державного біотехнологічного університету". Згідно з Наказом ДБТУ є правонаступником майна, та обов`язків, зокрема Харківської державної зооветеринарної академії (т.1, а.с. 34-36).

Разом з тим, листом ДБТУ від 01.12.2022 № 01-986 повідомлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 № 431-р "Про утворення Державного біотехнологічного університету" та Наказу, ДБТУ було передано все майно університетів (зокрема, Харківської державної зооветеринарної академії) відповідно до актів приймання-передачі від 02.12.2021 (т.1, а.с.37).

З огляду на зазначене, оскільки реорганізація Харківської державної зооветеринарної академії відбулася шляхом приєднання, має місце факт універсального правонаступництва, коли до правонаступника - Державного біотехнологічного університету перейшли обов`язки Харківської державної зооветеринарної академії.

Як стверджує позивач, вказані обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, і стали підставою для звернення до господарського суду з даним позовом. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманої електричної енергії позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 197227,64 грн пені, 491967,82 грн інфляційних втрат, 408717,13 грн - 15% річних.

Заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву Державний біотехнологічний університет вказує на те, що позивачем не було дотримано порядку, передбаченого постановою № 312, щодо укладення із споживачем договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", а саме заяву-приєднання відповідачу не надіслано (т.1, а.с.123-131).

Відповідач наголошує перед судом на тому, що Харківською державною зооветеринарною академією, не укладався та не підписувався договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з позивачем; факт відсутності підпису на вказаному договорі, так само як і на заяві-приєднання підтверджується доказами, які наявні у матеріалах справи та надані до суду самим позивачем; вказані обставини мають важливе значення для розгляду справи № 922/2584/22, оскільки підтверджують відсутність повного та безумовного акцептування умов вищенаведених договору та заяви-приєднання, й, як наслідок, відсутності будь-яких зобов`язальних правовідносин, які є предметом спору у цій справі.

Враховуючи зазначене, на переконання відповідача, позовні вимоги ДПЗД "Укрінтеренерго" до Державного біотехнологічного університету в частині стягнення з відповідача 1288281,59 грн заборгованості за поставлену електричну енергію за січень- лютий 2021 року не підлягають задоволенню.

Також, відповідач стверджує, що оскільки договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є неукладеним і не породжує обов`язків сторін, у зв`язку з чим, підстави для стягнення з відповідача 15% річних та втрат від інфляції за несвоєчасну оплату заборгованості відсутні, а тому позовні вимоги ДПЗД "Укрінтеренерго" в цій частині також не підлягають задоволенню.

Щодо розміру вимог ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення з Державного біотехнологічного університету штрафних санкцій (пені), інфляційних витрат та процентів річних відповідач вважає, що наявні підстави, передбачені ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, які визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій, інфляційних витрат та процентів річних за умови ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки вони є надмірно великими по відношенню до суми основного боргу.

В свою чергу, у відповіді на відзив позивач зазначає, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з Харківською державною зооветеринарною академією (правонаступником якої є Державний біотехнологічний університет) укладений на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Отже, на переконання позивача, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (т.1, а.с.136-145).

У своїх письмових запереченнях відповідач вказує, що згідно ст. 625 ЦК інший розмір процентів річних (інший ніж 3%) від простроченої суми може встановлюватися виключно договором або законом, у даному випадку Типовим договором, на підставі якого укладається договір, можливість нарахування за користування коштами («відсотків річних») взагалі не передбачена та встановлена позивачем у комерційній пропозиції безпідставно, через що 15 % річних не підлягає сплаті (т.1, а.с.201-206).

Також, відповідач стверджує, що зобов`язання щодо сплати пені за договором виникає у відповідача виключно за умов використання позивачем свого права нарахувати пеню, яке реалізується через дотримання позивачем визначеного договором порядку, а саме: виставлення відповідачу вимоги (п. 5.11 договору) у формі рахунку (п. 6.1 Комерційної пропозиції). За умовами договору виключно рахунок на сплату пені, отриманий відповідачем від позивача, є підставою для сплати пені за договором.

Крім того вказує, що нарахування позивачем пені, відсотків річних та інфляційних витрат повинно було здійснюватися позивачем від ціни, за якою здійснюється постачання електричної, яка не передбачає включення суми податку на додану вартість.

Також, відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про зменшення відсотків річних, інфляційних втрат та безпідставність нарахування пені, до якої відповідачем було додано власні контррозрахунки пені на суму 161632,86 грн, 3% річних на суму 67491,03 грн, інфляційних втрат на суму 409973,18 грн. Відповідачем здійснено перерахунок цих сум на суму заборгованості за виключенням суми податку на додану вартість (т.1, а.с.218-227).

Натомість, у своїх поясненнях позивач вказує, що твердження відповідача про те, що нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат повинно було здійснюватися позивачем від ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії, яка не передбачає включення суми податку на додану вартість, не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до положень законодавства, електрична енергія, як товар, оподатковується за ставкою 20 %, а отже є помилковим (т.1, а.с.228-231).

11.10.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог (т.2, а.с.6-19).

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з Харківською державною зооветеринарною академією (правонаступником якої є Державний біотехнологічний університет) укладений на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; позивач належним чином виконав свої зобов`язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується, зокрема актами купівлі-продажу електроенергії за розрахункові періоди січень - лютий 2021 року, проте Харківською державною зооветеринарною академією в порушення умов п. 2.1 глави 2 договору не здійснено своєчасної та повної оплати спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інших платежів згідно з умовами цього договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість; здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків, а саме: пені в сумі 197227,64 грн, 15% річних в сумі 408717,13 грн, інфляційних втрат в сумі 491967,82 грн, суд визнав їх обґрунтованими та такими, що здійснені у відповідності до чинного законодавства. Водночас, враховуючи заяву відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат у зв`язку з їхньою надмірністю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 161632,86 грн, а також з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вважав за можливе задовольнити заяву відповідача та зменшити суму 3% річних до 67491,03 грн, інфляційних втрат до 409973,18 грн, в іншій частині заявлених вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат відмовлено.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ДПЗД "Укрінтеренерго" посилається на те, що місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 341226,10 грн 15 % річних, 35594,78 грн пені та 81994,64 грн інфляційних втрат з порушенням норм з порушенням норм матеріального права та неповним встановленням всіх обставин справи. Зокрема, судом першої інстанції необґрунтовано взято до уваги доводи відповідача стосовно наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів, а також необґрунтовано прийнято додані до заяви про зменшення штрафних санкцій здійснені відповідачем розрахунки, оскільки відповідно до положень законодавства електрична енергія, як товар, оподатковується за ставкою 20%, а тому вартість спожитої відповідачем електричної енергії (яка включає ПДВ) становить суму його грошового зобов`язання, на яке підлягає нарахуванню пеня, 15%річних та інфляційні втрати. Вказує на те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Зазначає, що ДПЗД "Укрінтеренерго" з 01.01.2019 по даний час є єдиним постачальником електричної енергії, на якого покладені спеціальні обов`язки, а саме виконання функцій постачальника "останньої надії". За твердженням позивача, через систематичне порушення споживачами постачальника "останньої надії" платіжної дисципліни ДПЗД "Укрінтеренерго" втратило платоспроможність, утворилась заборгованість з оплати праці. Вказує на те, що стягнуті штрафні санкції із споживачів постачальника "останньої надії" мають цільовий характер використання, визначений Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга Державного біотехнологічного університету мотивована тим, що зобов`язання щодо сплати пені за договором виникає у відповідача виключно за умов використання позивачем свого права нарахувати пеню, яке реалізується через дотримання позивачем визначеного договором порядку, а саме: виставлення відповідачу вимоги (п. 5.11 договору) у формі рахунку (п. 6.1 Комерційної пропозиції). За умовами договору виключно рахунок на сплату пені, отриманий відповідачем від позивача, є підставою для сплати пені за договором.

Проте, як вказує відповідач, на адресу відповідача вимога про сплату пені у формі рахунку не надходила; матеріали справи не місять будь-яких доказів направлення позивачем відповідачу такого рахунку, як і не містять доказів отримання відповідачем чи його правопопередником такого рахунку. Моментом виникнення у відповідача зобов`язання щодо сплати пені є момент отримання відповідачем вимоги про сплату пені у формі рахунку, таким чином, на цей час за умовами договору у позивача не виникло зобов`язання щодо оплати пені, а за відсутності такого зобов`язання у відповідача вимога позивача про стягнення пені є безпідставною.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що навіть претензійна вимога на суму 1288281,59 грн від 21.09.2021 № 44/11-001114 не передбачала вимог позивача щодо сплати пені.

Таким чином, відповідач вважає, що за відсутності у відповідача (неотримання відповідачем) рахунку щодо сплати пені у відповідача не виникають зобов`язання за договором щодо сплати пені, а отже за таких умов вимоги позивача про стягнення пені є необґрунтованими та безпідставними та не підлягають задоволенню судом.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності правових підстав для стягнення з відповідача 1288281,59 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за період січень-лютий 2021 року згідно договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", сум пені, інфляційних втрат та 15% річних, як нараховані позивачем через порушення споживачем строків розрахунків за отриману електричну енергію від позивача як постачальника "останньої надії".

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери електроенергетики.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до п.66 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами частини 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Як вже зазначалося, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії". На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 ДПЗД "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

За вимогами частини шостої - десятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Відповідно до пункту 1.2.9 глави 1.2 розділу I Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до положень пункту 1.2.15 глави 1.2 розділу І ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Відповідно до положень пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу ІІІ ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Зокрема, пунктом 6.2.3 ПРРЕЕ передбачено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Відповідно до пункту 6.2.4 ПРРЕЕ початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина 5 статті 633 ЦК України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №910/8958/20.

Колегія суддів враховує, що 27.12.2018 на виконання положень частин шостої та одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.3.4.1 ПРРЕЕ, ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником останньої надії, на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; "Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; Додаток №1 до Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 до договору на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Відтак, згідно вищенаведених приписів чинного законодавства договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Разом з тим, положеннями пункту 3.1.7 глави 3.1 розділу ІІІ ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

При цьому, відповідно до положень пункту 7.2. розділу 7 договору постачальник зобов`язується надати на письмову вимогу споживача примірник цього договору підписаного уповноваженою особою постачальника протягом 10 робочих днів з дати отримання такого письмового звернення.

Отже, враховуючи положення законодавства України, зокрема, Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, укладання письмового договору відбувається у разі відповідного звернення споживача до ДПЗД "Укрінтеренерго" з відповідною вимогою надати письмовий примірник договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Доказів звернення Харківської державної зооветеринарної академії, правонаступником якої є Державний біотехнологічний університет, до ДПЗД "Укрінтеренерго" з вимогою щодо надання письмового примірника договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" матеріали справи не містять.

Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Матеріали справи не містять доказів, що у січні-лютому 2021 року ХДЗВА мав підписаний договір на постачання електричної енергії з енергоспочальником, тому відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії здійснювалось постачальником "останньої надії", яким є ДПЗД "Укрінтеренерго" на умовах публічного договору. В свою чергу, початок споживання відповідачем електричної енергії від позивача як постачальника "останньої надії", в силу вимог законодавства свідчить про акцептування відповідачем умов такого публічного договору, а саме, договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

При цьому, споживач у разі необхідності міг би звернутись до ДПЗД "Укрінтеренерго" для отримання підписаного примірника договору. Проте, як свідчать матеріали справи, з боку відповідача звернення щодо надання підписаного примірника договору не було.

Натомість, позивач до позовної заяви ДПЗД "Укрінтеренерго" надав суду докази направлення Харківській державній зооветеринарній академії примірника договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0100189552291 (т.1, а.с.40-41).

Таким чином, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з Харківською державною зооветеринарною академією (правонаступником якої є Державний біотехнологічний університет) укладений на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний Оператор системи розподілу (далі ОСР).

З матеріалів справи вбачається, що у спірних правовідносинах оператором системи розподілу є Акціонерне товариство "Харківобленерго".

Відповідно до статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу зобов`язаний, зокрема, при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором; надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (ч.4 ст. 46 цього Закону).

При цьому, положеннями пункту 1.1 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (далі - договір розподілу споживача), який є додатком 3 до ПРРЕЕ, встановлено, що він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 1.2 договору розподілу споживача визначено, що його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Пунктом 2.2 договору розподілу споживача встановлено, що відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом з енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 до договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору розподілу споживача облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається оператором системи розподілу та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311 (із змінами) та з урахуванням вимог цього договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт год).

Пунктом 3.2 договору розподілу споживача встановлено, що за підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу не залежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача.

Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача.

Разом з тим, положеннями пункту 3.5 договору розподілу споживача встановлено, що визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи розподілу.

Таким чином, ДПЗД "Укрінтеренерго" отримує інформацію про споживачів, які стали споживачами підприємства від Оператора системи розподілу, оскільки згідно з ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Положеннями пункту 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" також визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 договору (предмет договору) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 5.8 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Крім того, за умовами пункту 4.1 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, що є невід`ємним додатком до договору, встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї Комерційної пропозиції.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Відповідно до пункту 4.2 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору - остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Положеннями пункту 4.4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору, встановлено, що акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС). У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Відповідно до пункту 5.10 договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно, на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії ХДЗВА, за даними отриманими від оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго", на виконання умов договору ДПЗД "Укрінтеренерго" було виставлено відповідачу:

- на підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2021 року, від 08.02.2021 № 56к-01/04-758 (порядковий № 39-48) (копія витягу зі звіту додається) - рахунок №000000493758/19/001/11591 від 17.02.2021 та акт № 005775 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 року від 31 січня 2021 року, на обсяг споживання електричної енергії - 174184 кВт.*год., на загальну суму 714782,16 грн (з ПДВ), які було отримано відповідачем 05.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0100189552291 (т.1, а.с. 41, 65-69).

- на підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2021 року від 09.03.2021 № 56к-01/04-1508 (порядковий № 37-46) - рахунок № 000000493758/19/002/14926 від 15.03.2021 та акт № 009363 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року від 28 лютого 2021 року, на обсяг споживання електричної енергії - 150689 кВт.*год., на загальну суму 573499,43 грн (з ПДВ), які було надіслано 17.03.2022 електронною поштою, а також було отримано відповідачем 02.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0100190493290 (т.1, а.с.70-76).

Зазначені обсяги спожитої Харківською державною зооветеринарною академією електричної енергії за періоди січень - лютий 2021 року також підтверджуються листом оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго" від 08.06.2023 № 56к-01/04-2301 (т.1, а.с.64).

Докази погашення вказаної заборгованості за цими рахунками Харківською державною зооветеринарною академією в матеріалах справи відсутні.

При цьому, у справі відсутні докази які б підтвердили перебування відповідача в іншого постачальника на постачанні електричної енергії у січні-лютому 2021 року, зокрема, договір з постачальником, оплачені рахунки за електричну енергію, акти тощо).

Таким чином, надання позивачем послуг з постачання електричної енергії у спірний період січень та лютий 2021 року та її отримання споживачем від постачальника "останньої надії" підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано. Зокрема, виконання позивачем своїх зобов`язань в частині постачання електричної енергії підтверджується звітами АТ "Харківобленерго" про фактичне споживання електричної енергії ХДЗВА, рахунками на оплату та актами купівлі-продажу електроенергії за спірний період січень та лютий 2021 року.

Проте, в порушення умов пункту 2.1 глави 2 договору Харківською державною зооветеринарною академією не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, доказів сплати якої відповідачем не надано.

Виходячи з встановлених обставин у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість Харківської державної зооветеринарної академії перед позивачем за спожиту електричну енергію становить 1288281,59 грн (з урахуванням ПДВ) за періоди січень - лютий 2021 року.

Рішення місцевого господарського суду в частині стягнення суми основного боргу не оскаржується сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3 % річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

У справі, яка переглядається, договором визначено інший розмір процентів річних, а саме: комерційною пропозицією №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору, у розділі 7 "Додаткові зобов`язання споживача" встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання

З цих підстав, позивач нарахував та заявив вимоги про стягнення 408717,13 грн 15% річних та 491967,82 грн інфляційних втрат, нарахованих за порушення грошового зобов`язання за період з 16.03.2021 по 30.04.2023.

Також, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору, а саме, положеннями розділу 6 "Розмір пені" передбачено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Таким чином, умовами договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" було передбачено умови нарахування пені та розмір неустойки, у зв`язку з чим позивач на підставі пункту 6.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору, заявив вимоги про стягнення 197227,64 грн пені, нарахованої за період з 16.03.2021 по 23.02.2022.

Суд першої інстанції з посиланням на умови договору, Комерційної пропозиції, положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором на загальну суму 1288281,59 грн, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені у сумі 197227,64 грн, 15% річних в сумі 408717,13 грн, інфляційних втрат в сумі 491967,82 грн, дійшов висновку про їх обґрунтованість та правильність.

Відповідач, не заперечуючи проти стягнення основного боргу, не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, нарахованої позивачем за порушення відповідачем строків оплати за поставлену ДПЗД "Укрінтеренерго" електричну енергію.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у останнього зобов`язання за договором щодо сплати пені через неотримання рахунку/вимоги про сплату пені, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Таким чином, Господарський кодекс України визначає звернення з письмовою претензією як захід досудового врегулювання спору виключно правом (а не обов`язком) учасника господарських відносин. Водночас, зазначеними законодавчими актами передбачається обов`язок особи, яка порушила права і законні інтереси інших осіб, поновити їх, не чекаючи пред`явлення, зокрема, претензії.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою досудового врегулювання спору ДПЗД "Укрінтеренерго" направлено Харківській державній зооветеринарній академії претензію-вимогу на суму 1288281,59 грн від 21.09.2021 № 44/11-001114, яка була отримана нею 28.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0100190560192 (т.1, а.с.78-79). У цій претензії позивачем було повідомлено про те, що станом на 21.09.2021 заборгованість споживача за електричну енергію складає 1288281,59 грн, а також про те, що при поданні позовної заяви до суду буде нараховано пеню, 15% річних від простроченої суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. У зв`язку з цим позивач просим для уникнення настання несприятливих економічних та/або правових наслідків у семиденний строк оплатити заборгованість.

Проте, як свідчать матеріали справи, вказана претензія була залишена без задоволення, заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на час розгляду даного спору в судовому порядку є непогашеною.

В свою чергу статтею 617 ЦК України передбачено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до яких особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відтак, наведені відповідачем обставини (щодо ненадсилання вимоги/рахунку про сплати пені) не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за електричну енергію.

Інших доводів апеляційна скарга відповідача не містить, а наведене ним не спростовує висновків суду першої інстанції в цій частині.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних на підставі приписів статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, з чим не погоджується в своїй апеляційній скарзі позивач.

Судова колегія зазначає, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність, передбачена за правопорушення у сфері господарювання, застосовується до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. До господарсько-правової відповідальності застосовними є загальні засади цивільного законодавства: справедливість, добросовісність, розумність.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК та статті 233 ГК є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак, результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відзиві на позов в частині наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідач посилався на те, що позивач заявив до стягнення 197227,64 грн пені, що становить більше 15 % від розміру основної заборгованості, визначеної позивачем (1288281,59 грн); із заявленої позивачем загальної суми заборгованості лише 54 % із вказаної суми являє собою основний борг, інші 46 % - це штрафні санкції, інфляційні витрати та проценти за користування коштами, тобто загальний розмір заявлених вимог майже вдвічі перевищує розмір основної суми заборгованості. Крім того, відповідач зазначив про те, що станом на сьогодні, внаслідок війни, яка триває в Україні вже понад 16 місяців, університет, як і багато інших державних установ опинився у вкрай складній ситуації, що пов`язана із постійним зменшенням видатків на фінансування, відсутністю стабільних надходжень до спеціального фонду бюджету, а також станом загальноекономічних процесів у державі; стягнення з університету значної суми штрафних санкції, істотним чином може вплинути на виконання університетом власних зобов`язань по виплаті заробітної плати працівникам, здійснення інших видатків, що забезпечують життєдіяльність установи.

З урахуванням цих доводів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені.

Водночас, колегія суддів зазначає, що у даному випадку посилаючись на непомірно великий розмір штрафних санкцій відповідачем не надано доказів щодо відсутньої у нього можливості виконати зобов`язання за укладеним між сторонами договором, у тому числі в частині сплати пені, 15% річних та інфляційних втрат, нарахованих йому відповідно до пунктів 6.1, 7.4 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживача постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відтак лише посилання відповідача на те, що внаслідок війни, яка триває в Україні, університет опинився у вкрай складній ситуації, що пов`язана з постійним зменшенням видатків на фінансування, відсутністю стабільних надходжень до спеціального фонду бюджету, а також станом загальноекономічних процесів у державі, не виправдовує бездіяльність відповідача та звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань ДБТУ як його правонаступника.

Обставини, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 15% річних, не звільняють відповідача від обов`язку здійснити своєчасний розрахунок з позивачем, а також сплатити на користь позивача пеню, 15% річних та інфляційних втрат, а виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, держави тощо. Крім того, спірна заборгованість утворилась у січні-лютому 2021 року, тобто до початку 24.02.2022 масштабної збройної агресії РФ проти України.

Колегія суддів також бере до уваги, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з зобов`язанням за договором зі сплати вартості поставленої електричної енергії у розмірі 1288281,59 грн, а відповідач не здійснює оплати основного боргу протягом тривалого часу (вимогу про оплату основного боргу надіслано 22.09.2021, а позов заявлено у червні 2023 року).

До того ж, матеріали справи не містять доказів погашення основної заборгованості повністю або частково під час розгляду даної справи.

Окрім того, як було вже зазначено майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Проте судом першої інстанції залишено поза увагою посилання позивача на наявність інших обставин, які мають істотне значення для справи, зокрема, під час вирішення питання щодо зменшення розміру пені, а саме:

- ДПЗД "Укрінтеренерго" з 01.01.2019 по даний час є єдиним постачальником електричної енергії, на якого покладені спеціальні обов`язки, а саме виконання функцій постачальника "останньої надії", суть діяльності якого (постачальника) полягає в гарантованому постачанні електроенергії будь-яким споживачам всієї України, які втратили постачальника електричної енергії (міністерства, державні установи та підприємства, підприємства оборонно-промислового комплексу, комунальні підприємства, підприємства критичної інфраструктури, суб`єкти господарювання, фізичні особи-підприємці тощо). Постачальник "останньої надії" - ключовий учасник ринку електричної енергії України, без якого неможливе нормальне функціонування ринку електричної енергії;

- підприємство виконує повноваження покладені на нього Кабінетом Міністрів України, зокрема спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, в повному обсязі, особливо враховуючи введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє й на цей час. Зокрема, на цей час на постачанні ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальника "останньої надії", перебуває більше 3000 непобутових споживача, з яких велика кількість споживачів бере участь в обороні України. Заборгованість споживачів постачальника "останньої надії" призвела до неможливості виконання постачальником "останньої надії" зобов`язань перед оператором системи передачі ПрАТ "НЕК "Укренерго" з оплати вартості небалансів електричної енергії, внаслідок чого станом на 1 липня 2023 року заборгованість ДПЗД "Укрінтеренерго" становить 2 975 млн. грн. Через систематичне порушення платіжної дисципліни споживачами постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" втратило платоспроможність та знаходиться на межі банкрутства;

- окрім цього, факт наявності в ДПЗД "Укрінтеренерго" заборгованості за 2022- 2023 роки підтверджується положеннями підпункту 2 пункту 2 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 № 483, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 363, якими встановлено, що штрафні санкції, стягнуті ДПЗД "Укрінтеренерго" із споживачів мають спрямовуватись на погашення заборгованості з заробітної плати працівників ДПЗД "Укрінтеренерго", а після погашення заборгованості з оплати праці надходження, отримані постачальником "останньої надії" у вигляді пені та штрафів, спрямовувати виключно на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії.

Відтак, під час вирішення питання щодо зменшення пені, суд апеляційної інстанції оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності, враховуючи ступінь виконання відповідачем свого зобов`язання та період прострочення, дійшов висновку, що такі обставини не є винятковими та достатніми для зменшення пені.

Стосовно висновків суду першої інстанції в частині зменшення розміру 15% річних та інфляційних втрат з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, слід зазначити таке.

Згідно з правовим висновком, що сформульований у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), щодо можливості зменшення (відмови у стягненні) судом загального розміру процентів річних, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, Велика Палати Верховного Суду зазначила наступне:

- справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин (пункт 8.20);

- закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах (пункт 8.26);

- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32);

- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33);

- відповідно до положень статті 611, частини 3 статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання (пункт 8.34);

- звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру (пункт 8.36);

- з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у статті 233 ГК України, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункти 8.37 -8.38).

При розгляді вказаної справи Велика Палата Верховного Суду брала до уваги, що станом на момент звернення з позовом сума заборгованості за договором поставки складала 98381,92 грн і була сплачена відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, а позивач нарахував 40306,19 грн пені, 30830,83 грн штрафу, 110887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182024,32 грн, що перевищує майже в два рази суму прострочення.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у стягненні процентів річних з цих підстав.

Таким чином, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України враховується при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання та відмовити у їх стягненні.

При цьому у вирішенні питання про зменшення розміру процентів, які підлягають сплаті згідно з договором, повинно бути взято до уваги, що відповідно до частин 1 та 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Тому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми, з огляду на їх неспівмірність та недотримання вимог розумності і справедливості покладається на відповідача, який заперечує проти стягнення цих сум.

При цьому, суд першої інстанції правильно застосувавши загальний висновок Великої Палати щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не звернув увагу, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат. Крім того, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема, критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. Беручи до уваги встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, та як наслідок суд першої інстанції, позивач нарахував суму пені, штрафу та відсотків річних, що разом перевищувала майже в два рази суму заборгованості, яка була сплачена відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

Натомість у справі, що переглядається, такі обставини відсутні, позивачем нараховано штрафні санкції на суму, що не перевищує суму загальної заборгованості, яка відповідачем не була сплачена протягом тривалого часу та добровільно після відкриття провадження у справі. Відтак, обставини неспівмірності заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, які на раховані за прострочення виконання грошового зобов`язання протягом тривалого часу, відповідачем не доведено.

Відтак, з огляду на принцип свободи договору висновки суду першої інстанції в цій частині щодо порушення позивачем критеріїв розумності, справедливості та пропорційності є передчасними.

Колегія суддів наголошує, що застосування судами обмежень свободи договору носить винятковий характер. Отже, виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами, що в даному випадку не було встановлено.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника (позивача) щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, а також приписів статті 625 ЦК України, знайшли свої підтвердження.

З огляду на викладене, ураховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування сум пені, 15% річних та інфляційних втрат, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1288281,59 грн за спожиту електричну енергію за період лютий - січень 2021 року; 197227,64 грн пені, 491967,82 грн інфляційних втрат, 408717,13 грн - 15 % річних у повному обсязі.

З цих підстав оскаржуване судове рішення підлягає зміні в цій частині.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткової зміни рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 у справі №922/2584/23 в частині стягнення пені, 15% річних та інфляційних втрат, у відповідності до підпункту 1 частини 1 статті 277 ГПК України з викладенням його в редакції даної постанови, то апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Водночас, доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені не знайшли свого підтвердження, у зв`язку чим апеляційна скарга Державного біотехнологічного університету не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає зміні.

За змістом частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного біотехнологічного університету залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 у справі №922/2584/23 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 у справі №922/2584/23 у такій редакції:

"Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного біотехнологічного університету (61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Алчевських, будинок 44, код ЄДРПОУ 44234755) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, код ЄДРПОУ 19480600) 1288281,59 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію за період січень-лютий 2021; 197227,64 грн - пені; 408717,13 грн - відсотки річних; 491967,82 грн - інфляційні втрати; 35792,92 грн - судового збору".

Стягнути з Державного біотехнологічного університету (61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Алчевських, будинок 44, код ЄДРПОУ 44234755) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, код ЄДРПОУ 19480600) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 10323,35 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.02.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель