Рішення

від 30.01.2024 по справі 904/1371/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2024м. ДніпроСправа № 904/1371/23

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс"

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі №904/1371/23

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро

про стягнення 78 480,00 грн, -

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

про стягнення 11 000,00 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Григорчук М.І.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1, витяг з ЄДР, представник (в режимі відеоконференції)

від відповідача (за первісним позовом): не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" на свою користь 78 480,00 грн пені. Судові витрати щодо сплати судового збору просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" надійшла зустрічна позовна заява, у якій просить стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на свою користь 11 000,00 грн матеріальних збитків. Судовий збір просить покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2023 зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" про стягнення 78 480,00 грн. задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) 26 550,00 пені, 12 150,00 грн. штрафу, 1 323,53 грн витрат по сплаті судового збору, в решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено; у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення 11 000,00 грн. відмовлено, витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс".

30.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" до господарського суду надійшла заява в якій просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" правових витрат у розмірі 13 708,18 гривень.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/1371/23 та призначити її до розгляду в засіданні на 20.12.2023 о 14:00.

15.12.2023 Господарським судом Дніпропетровської області отримано ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2023 (вх.№64333/23 від 15.12.2023) про витребування у Господарського суду Дніпропетровської області матеріалів справи №904/1371/23.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 зупинено провадження у справі №904/1371/23 з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 поновлено провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/1371/23; призначено розгляд заяви в судове засідання на 30.01.2024.

18.12.2023 від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) надійшло заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в якому просить суд в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" про стягнення витрат професійну правничу допомогу - відмовити в повному обсязі у зв`язку з тим, що у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення 11 000,00 грн відмовлено.

У судовому засіданні, яке відбулось 30.01.2024, представник позивача за первісним позовом підтримав заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 30.01.2023 оголошені вступна та резолютивна частини додаткового рішення.

Дослідивши та оцінивши надані докази у сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" просить стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) правових витрат у розмірі 13 708,18 гривень.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в розмірі 13 708,18 грн, заявником наданий договір про надання правової допомоги №0201НК/23 від 02.01.23 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (далі - клієнт, позивача) та між Адвокатом Мондріч Аліною Євгеніївною (далі - адвокат) відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати йому правову допомогу на умовах, передбачених пунктом 2.1 цього договору під час розгляду справи (справ) про стягнення штрафних санкцій за договорами поставки № 88-22 від 16.03.2022, № 89-22 від 16.03.22, № 91-22 від 16.03.2022, № 92-22 від 16.03.2022 (а.с.81-82 том 1).

За правову допомогу, надану адвокатом, Клієнт сплачує гонорар, розмір та порядок сплати якого є конфіденційною інформацією і зазначається в додатковій угоді, яка є частиною цього договору (пункт 4.1. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та укладений на строк до 31.12.2023 та доки не будуть вичерпані всі надані національним законодавством засоби захисту і в справі не буде прийнято остаточного рішення (пункт 7.1 договору).

Додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги №0201НК/23 від 02.01.2023, визначено вартість послуг, що складають:

- представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні 1 година - 2 000,00 грн.;

- представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні, яке не відбулось за вини суду 1 година - 500,00 грн.;

- складання заяв, клопотань - 1 000,00 грн. за 1 годину вартості роботи.;

- складання та подання позову - 2 000.00 грн. за 1 годину вартості роботи;

- складання пояснення, відзиву, відповіді на відзив, доповнення до позову, уточнення позову - 1500,- 00 грн. за 1 годину вартості роботи;

- складання та подання апеляційної скарги - 3 000.00 грн. за 1 годину вартості роботи;

- складання та подання касаційної скарги - 4 000.00 грн. за 1 годину вартості роботи;

- вихід адвоката до державних установ, органів, др. для збору інформації, доказів для

підготовки справи, подання матеріалів до суду і т.п. - 1 000.00 грн. за 1 годину зайнятості адвоката в даних установах;

- складання та подання адвокатського запиту - 1 500.00 грн. за 1 годину вартості роботи;

- ознайомлення з матеріалами справи - 800, 00 грн. за 1 годину ознайомлення з матеріалами справи;

- витрати, понесені по справі, які включають копіювання, роздруківка первинних документів, телефонний, поштовий зв`язок, транспортні витрати - 585,73 грн. за 1 годину вартості роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору між позивачем та адвокатом був підписаний акт надання юридичних послуг №1/НК/23 на суму 27800,00 грн (а.с. 84 том 2).

Для оплати послуг з надання професійної правової допомоги адвокатом виставлено рахунок № 1004/23 від 11.04.2023 на суму 27800,00 грн (а.с.85 том 2).

Платіжною інструкцією № 903 від 14.04.2023 підтверджується оплата ТОВ "Ісполін Плюс" послуг за надання професійної правової допомоги у загальному розмірі 27 800,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Оцінюючи заявлений товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв, передбачених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також критеріїв для їх розподілу, передбачених частиною п`ятою статті 129 цього Кодексу, суд, з огляду на специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі є завищеним, господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/1371/23 в розмірі 13 708,18 грн. та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 10 000,00 грн.

Враховуючи, що за наслідками розгляду справи господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги за первісним позовом частково (суд частково погодився із доводами відповідача за первісним позовом) з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 5 100,00 грн. (пропорційно розміру вимог у задоволенні яких відмовлено) витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.

Щодо доводів ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про те, що витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню оскільки у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" відмовлено, господарський суд зазначає, що судом здійснюється розподіл витрат на правничу допомогу, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" за результатами розгляду первісного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Керуючись статтями 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" про розподіл судових витрат у справі №904/1371/23 задовольнити частково.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 2; код ЄДРПОУ 33667686) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 100,00 грн, видати наказ.

Відмовити у решті стягнення витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено - 01.02.2024.

Суддя Ю.А. Бажанова