Постанова
від 30.01.2024 по справі 489/3737/19
МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.01.24

22-ц/812/13/24

Провадження №22-ц/812/13/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 січня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Гриненко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 489/3737/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Ленінський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Коваленка Ігоря Володимировича у приміщенні цього суду 01 липня 2021 року о 10 год., повний текст якого складено того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ствол» про стягнення заборгованості із заробітної плати, індексації та компенсації заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою у видачі трудової книжки, середнього заробітку за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ствол» (далі ТОВ Ствол») про стягнення заборгованості із заробітної плати, індексації та компенсації заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою у видачі трудової книжки, середнього заробітку за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що з01серпня 2016року ОСОБА_1 бувприйнятий нароботу доТОВ «Ствол»на посадупродавця магазинуStvolза адресою: АДРЕСА_1 .Через порушеннявідповідачем строківвиплати заробітноїплати зайого заявою25квітня 2019року згіднонаказу ТОВ«Ствол» від25квітня 2019року №14-квін бувзвільнений іззайманої посадина підставістатті 38КЗпП України.В останнійробочий день25квітня 2019року виплатуналежних сумпри звільненніз нимне проведено,з наказомпро звільненняне ознайомленота трудовукнижку невидано.Із наказомпро звільненнявін бувознайомлений лише21червня 2019року,але йогокопію йомуне надалита узнятті фотокопіївідмовили.Цього ждня вінотримав трудовукнижку.Перебуваючи втрудових відносинахз відповідачемта виконуючисвої трудовіобов`язки продавця,що підтверджуєтьсяданими трудовоїкнижки,ним небуло отриманодохід (заробітнуплату)за період:4квартал 2017року,2018рік таз 01січня 2019року по25квітня 2019року.За вказанийперіод утвориласязаборгованість ізвиплати заробітноїплати назагальну суму71385,00грн.,виходячи змінімальної заробітноїплати,встановленої законом.Так,за 4квартал 2017р.заборгованість складає9600грн.(3200х 3місяці),за 2018рік 44676грн.(3723х 12місяців),за 1квартал 2019року 12519грн.(4173х 3місяці)та за22відпрацьованих дніву квітні2019року 4590грн.30коп.(4173:20робочих днівквітня х22відпрацьованих дня(робочісуботи)).Крім того,ураховуючи невиплатузаробітної платиз жовтня2017р.та непроведення індексаціївідповідно доЗакону України«Про компенсаціюгромадянам втратичастини доходіву зв`язкуз порушеннямстроків їхвиплати»,Порядком проведеннякомпенсації громадянамвтрати частинигрошових доходіву зв`язкуіз порушеннямтермінів їхвиплати,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від21лютого 2001року № 159,а такожПорядку проведенняіндексації грошовихдоходів населення,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від17липня 2003року №1078, відповідачмає сплатитикомпенсацію занесвоєчасно виплаченузаробітну платув сумі5854грн.03коп.та індексаціюв сумі927грн.95коп.Оскільки вдень звільненнявідповідач непровів остаточногорозрахунку,то напідставі статті117КЗпП Україниз ньогопідлягає стягненнюсередній заробітокза часзатримки призвільнені (з25квітня 2019р.по 11липня 2019р.) в розмірі 10048 грн. 88 коп., виходячи із середньоденної заробітної плати позивача 170 грн. 32 коп. (4173 х 2 /49 робочих днів в лютому та березні 2019 року). Крім того, так як в порушення статті 47 КЗпП України відповідач допустив затримку у видачі належно оформленої трудової книжки, яку видав лише 21 червня 2019 року, відповідно повинен сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7664 грн. 40 коп. Через невиконання відповідачем вимог трудового законодавства щодо своєчасності виплати заробітної плати, позивач змушений був шукати додаткові джерела існування та додаткового заробітку, що спричинило йому моральні страждання у вигляді нервового стресу, психологічного дискомфорту, невизначеності щодо можливості отримання заробітку, необхідності отримання грошових коштів в борг, що в свою чергу призвело до погіршення відносин з рідними та друзями, через що позивачу заподіяна моральна шкода у розмірі 5000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на підставі статті 237-1 КЗпП України.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 100880 грн. 26 коп., з яких: 71385 грн. - заборгованість із виплат заробітної плати; 927 грн. 95 коп. індексація; 5854 грн. 03 коп. компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату; 10048 грн. 88 коп. середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні; 7664 грн. 40коп. середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. моральної шкоди. Крім того, просив допустити негайне виконання рішення, стягнувши заробітну плату за один місяць у розмірі 4173 грн., про що видати виконавчий лист.

12 травня 2020 року представник відповідача надав до суду пояснення, в яких просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказував, що позивача ОСОБА_1 було звільнено наказом 14-к від 25 квітня 2019 року за частиною 1 статі 38 КЗпП України на підставі його заяви від 11 квітня 2019 року, в якій він просив звільнити його з 25 квітня 2019 р. За час роботи ОСОБА_1 жодного разу не звертався ні до директора ТОВ «Ствол», ні до керуючого магазином ТОВ «Ствол» у м. Миколаєві стосовно недотримання законодавства про працю або інших порушень вимог законодавства відносно нього. Формами 1ДФ за період часу поквартально з 3 кварталу 2017 року по 4 квартал 2019 року, які подавалися ТОВ «Ствол» до органів ДФС України, підприємство нараховувало та перераховувало доходи та податки, в тому числі за ОСОБА_1 , що підтверджується квитанціями ДФС України, табелями обліку використання робочого часу за спірний період, витягами із штатного розпису та відомостями про виплату готівки. Більш того, відповідно до акту ГУ ДФС в Одеській області від 28 грудня 2018 року порушень трудового законодавства, інших питань стосовно нарахування та перерахування податків та зборів, в тому рахунку ЄСВ при виплаті доходів правникам не встановлено. З приводу доводів позивача про неотримання копії наказу про звільнення та трудової книжки, то саме позивач свідомо утримувався від їх отримання та відповідні документи були йому надані невідкладно за його запитом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що на підтвердження факту виплати позивачу заробітної плати відповідачем надані платіжні відомості про виплату готівки за період з вересня 2017 року по квітень 2019 року. Зазначені у платіжних документах відомості щодо виплачених позивачу сум повністю узгоджуються з даними особового рахунку позивача у відомостях про нарахування заробітної плати застрахованим особам за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року (том 2, а.с. 46-157) та інформації пенсійного фонду щодо нарахованої заробітної плати за цей період (том 3, а.с.75-76), з яких вбачається, що під час роботи відповідачу ОСОБА_1 повністю виплачувалась нарахована заробітна плата з вирахуванням утриманого єдиного внеску за звітний період, а після звільнення відповідач в повному обсязі виплатив усі належні позивачу суми.

З огляду на те, що факт виплати позивачу заробітної плати підтверджується наданими відповідачем первинними платіжними документами, які містять підписи отримувача коштів, тягар доказування неналежності позивачу даних підписів, як вважав суд, покладається на позивача.

Заперечуючи, що підписи у наданих відповідачем платіжних документах йому не належать, позивач жодних логічних та переконливих пояснень з приводу причин тривалого - з жовтня 2017 по квітень 2019 (понад два роки) незвернення до відповідача щодо невиплати заробітної плати не надав.

Водночас, незважаючи на перехід судом в загальне провадження позивач можливістю заявлення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у даній справі з метою встановлення неналежності (належності) йому підпису у наданих відповідачем платіжних документах не скористався.

З огляду на викладене, суд визнав безпідставними доводи позивача щодо невиплати йому відповідачем заробітної плати і поклав в обґрунтування рішення надані відповідачем платіжні документи, вважаючи доведеним факт виплати позивачу заробітної плати за період з 4 кварталу 2017 року, 2018 рік та 1 квартал 2019 року та усіх сум, належних йому від відповідача при звільненні 25 квітня 2019 року, тому відмовив у стягненні з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та індексації.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні, який розраховується з часу звільнення, то вони, на думку суду, не підлягають задоволенню через недоведеність позивачем вимог в частині вчасної невиплати йому заробітної плати при звільненні.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, суд також відмовив в задоволенні таких вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача за трудовою книжкою до 21 червня 2019 року та доказів ухилення відповідача в її видачі.

Крім того, суд вважав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування позивачу 5000,00грн. моральної шкоди, оскільки відсутні передбачені статтею 237-1КЗпП України підстави для такого відшкодування.

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що протягом дев`яти місяців після відкриття провадження у цій справі відповідач будь-яких доказів на заперечення позовних вимог не надав. Надані відповідачем врешті решт докази: відомості про виплату позивачеві заробітної плати та податкові розрахунки форми 1-ДФ викликають сумніви в їх справжності та суттєво відрізняються від інформації, викладеної у звітності з ЄСВ. До того така звітність не є доказом виплати заробітної плати позивачеві, а свідчить лише про нарахування певного доходу. Тому висновки суду про доведеність факту виплати позивачу заробітної плати ґрунтується на недостовірних доказах.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним положенням процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановив суд першої інстанції, 01 серпня 2016 року на підставі наказу ТОВ «Ствол» від 29 липня 2016 року № 21-к позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду продавця магазину Stvol за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом ТОВ «Ствол» від 25 квітня 2019 року № 14-к позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України з 25 квітня 2019 (том 1, а.с. 15).

Згідно із наданими позивачем до позову відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 24 червня 2019 в період з 01 липня 2017 року по 31 березня 2019 року ТОВ «Ствол» здійснив нарахування ОСОБА_1 доходу за 3 квартал 2017 року за кодом та назвою ознаку доходу 101 (заробітна плата) в розмірі 10290,82 грн. За період 4 квартал 2017 року по 1 квартал 2019 року інформація про доходи відсутня (том 1, а.с.13).

Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 просив, зокрема, про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за період: з 4 кварталу 2017 року по 1 квартал 2019 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом та з урахуванням індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходу через порушення строків її виплати, посилаючись на те, що при звільненні з роботи ця заборгованість не була виплачена.

Як на підставу такого розрахунку заробітної плати, позивач вказав на ненадання ТОВ «Ствол» на адвокатський запит від 10 травня 2019 року № 10/05/19-01 завірених копій документів, що підтверджують його працевлаштування і звільнення, штатний розпис та нарахований дохід.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту наявності заборгованості із заробітної плати та спростовування такого факту наданими відповідачем доказами щодо виплати заробітної плати у готівковій формі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині першій статті 21КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини першої статті 94КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною другою статті 233КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей 21, 94, 233КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

Між позивачем і ТОВ «СТВОЛ» існували трудові правовідносини, факт виконання позивачем трудових обов`язків відповідачем не оспорюється, тому на відповідача покладався обов`язок з виплати позивачеві заробітної плати за виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення, в тому числі, заборгованості із заробітної плати за період з жовтня 2017 року по 25 квітня 2019 року.

На спростування таких вимог відповідачем були надані платіжні відомості про отримання працівниками ТОВ «Ствол», серед яких зазначено прізвище позивача, заробітної плати за спірний період.

Позивач заперечував справжність цих доказів, посилаючись на те, що він заробітну плату від відповідача не отримував і у відомостях не розписувався, а також представник позивача звертав увагу суду на порушення відповідачем визначених процесуальним законом строків подання доказів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 статті 12 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1)для з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи,необхідні спеціальнізнання усфері іншій,ніж право,без якихвстановити відповідніобставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина 1 статті 103 ЦПК України).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув достатньої уваги на характер спірних правовідносин, у яких позивач, який звернувся на захист своїх трудових прав, є більш слабкою стороною, а також суть заперечень сторони позивача щодо наданих відповідачем платіжних відомостей та усупереч вимогам статті 12ЦПК України не сприяв належним чином всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не роз`яснив позивачеві його процесуальні права та обов`язки щодо звернення із клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи з метою підтвердження або спростування його вимог, наслідки вчинення або невчинення таких процесуальних дій.

Враховуючи обставини справи, важливість для позивача правовідносин, в яких виник спір, колегія суддів вважала, що встановлення факту отримання (неотримання) позивачем заробітної плати не може вважатися об`єктивним за відсутності висновку судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до частин 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладені вимоги закону, обставини справи, з метою виконання вимог цивільного законодавства, факт усунення суду першої інстанції від повного та всебічного встановлення обставин справи, обов`язок суду забезпечувати сторонам здійснення їх права на подання доказів на підтвердження своїх посилань та заперечень, та враховуючи, що для підтвердження або спростування належності підпису ОСОБА_1 на відомостях на виплату готівки потрібні спеціальні знання, апеляційний суд, задовольнивши клопотання позивача, 04 листопада 2021 року призначив у справі почеркознавчу експертизу (том 3, а.с.187).

На вирішення експертам були поставлені наступні питання:

Чи виконані підписи в графі «підпис про одержання» та у строчці « ОСОБА_1 » ОСОБА_1 або іншою особою у:

відомості № 68 на виплату готівки TOB «Ствол» за квітень 2019 року;

відомості № 64 на виплату готівки TOB «Ствол» за квітень 2019 року;

відомості № 51 на виплату готівки TOB «Ствол» за березень 2019 року;

відомості № 40 на виплату готівки TOB «Ствол» за березень 2019 року;

відомості № 23 на виплату готівки TOB «Ствол» за лютий 2019 року;

відомості № 14 на виплату готівки TOB «Ствол» за січень 2019 року;

відомості № 5 на виплату готівки TOB «Ствол» за січень 2019 року;

відомості № 214 на виплату готівки TOB «Ствол» за грудень 2018 року;

відомості № 206 на виплату готівки TOB «Ствол» за грудень 2018 року;

відомості № 194 на виплату готівки TOB «Ствол» за листопад 2018 року;

відомості № 185 на виплату готівки TOB «Ствол» за листопад 2018 року;

відомості № 174 на виплату готівки TOB «Ствол» за жовтень 2018 року;

відомості № 167 на виплату готівки TOB «Ствол» за жовтень 2018 року;

відомості № 140 на виплату готівки TOB «Ствол» за вересень 2018 року;

відомості № 127 на виплату готівки TOB «Ствол» за серпень 2018 року;

відомості № 135 на виплату готівки TOB «Ствол» за серпень 2018 року;

відомості № 114 на виплату готівки TOB «Ствол» за липень 2018 року;

відомості № 107 на виплату готівки TOB «Ствол» за липень 2018 року;

відомості № 86 на виплату готівки TOB «Ствол» за червень 2018 року;

відомості № 94 на виплату готівки TOB «Ствол» за червень 2018 року;

відомості № 73 на виплату готівки TOB «Ствол» за травень 2018 року;

відомості № 65 на виплату готівки TOB «Ствол» за травень 2018 року;

відомості № 54 на виплату готівки TOB «Ствол» за квітень 2018 року;

відомості № 46 на виплату готівки TOB «Ствол» за квітень 2018 року;

відомості № 31 на виплату готівки TOB «Ствол» за березень 2018 року;

відомості № 39 на виплату готівки TOB «Ствол» за березень 2018 року;

відомості № 16 на виплату готівки ТOB «Ствол» за лютий 2018 року;

відомості № 3 на виплату готівки TOB «Ствол» за січень 2018 року;

відомості № 9 на виплату готівки TOB «Ствол» за січень 2018 року;

відомості № 225 на виплату готівки TOB «Ствол» за грудень 2017 року;

відомості № 219 на виплатуготівки TOB «Ствол» за грудень 2017 року;

відомості № 205 на виплату готівки TOB «Ствол» за листопад 2017 року;

відомості № 187 на виплату готівки TOB «Ствол» за жовтень 2017 року;

відомості № 163 на виплату готівки TOB «Ствол» за вересень 2017 року.

Відповідно до висновку судового експерта від 30 травня 2022 року №СЕ-19/115-22/105-ПЧ підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» у відомостях на виплату готівки № 68 ТОВ «Ствол» за квітень 2019 року, № 64 ТОВ «Ствол» за квітень 2019 року, № 51 ТОВ «Ствол» за березень 2019 року, № 40 ТОВ «Ствол» за березень 2019 року, № 23 ТОВ «Ствол» за лютий 2019 року, № 14 ТОВ «Ствол» за січень 2019 року, № 5 ТОВ «Ствол» за січень 2019 року, № 214 ТОВ «Ствол» за грудень 2018 року, № 206 ТОВ «Ствол» за грудень 2018 року, № 194 ТОВ «Ствол» за листопад 2018 року , № 185 ТОВ «Ствол» за листопад 2018 року, № 174 ТОВ «Ствол» за жовтень 2018 року, № 167 ТОВ «Ствол» за жовтень 2018 року, № 140 ТОВ «Ствол» за вересень 2018 року, № 127 ТОВ «Ствол» за серпень 2018 року, № 135 ТОВ «Ствол» за серпень 2018 року, № 114 ТОВ «Ствол» за липень 2018 року, № 107 ТОВ «Ствол» за липень 2018 року, № 86 ТОВ «Ствол» за червень 2018 року, № 94 ТОВ «Ствол» за червень 2018 року, № 73 ТОВ «Ствол» за травень 2018 року, № 65 ТОВ «Ствол» за травень 2018 року, № 54 ТОВ «Ствол» за квітень 2018 року, № 46 ТОВ «Ствол» за квітень 2018 року, № 31 ТОВ «Ствол» за березень 2018 року, № 39 ТОВ «ствол» за березень 2018 року, № 16 ТОВ «Ствол» за лютий 2018 року, № 3 ТОВ «Ствол» за січень 2018 року, № 9 ТОВ «Ствол» за січень 2018 року, № 225 ТОВ «Ствол» за грудень 2017 року, № 219 ТОВ «Ствол» за грудень 2017 року, № 219 ТОВ «Ствол» за грудень 2017 року, № 205 ТОВ «Ствол» за листопад 2017 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис про одержання» у рядку « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» у відомості на виплату готівки № 187 ТОВ «Ствол» за жовтень 2017 року виконаний ОСОБА_1 .

Вирішити запитання стосовно виконання досліджуваного підпису від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис про одержання» у рядку ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» у відомості на виплату готівки № 163 ТОВ «Ствол» за вересень 2017 року не виявилось можливим з причин, вказаних у досліджуваній частині висновку експерта.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року задоволено клопотання представника ТОВ «Ствол» та призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу, поставивши на вирішення експертів питання, які є аналогічні питанням первинної експертизи ( том 4, а.с. 127-135).

Згідно висновку експертів №23-1258 Одеського науково-дослідного інституту судових експертів (том 4, а.с. 146-177) підписи від імені ОСОБА_1 у відомостях на виплату готівки TOB «Ствол»: № 68 за квітень 2019 року (том 3, а.с. 2), № 64 за квітень 2019 року (том 3, а.с. 3), № 51 за березень 2019 року (том 3, а.с. 4), № 40 за березень 2019 року (том 3, а.с. 5), № 23 за лютий 2019 року (том 3, а.с. 6), № 14 за січень 2019 року (том 3, а.с. 7), № 5 за січень 2019 (том 3, а.с. 8), № 214 за грудень 2018 року (том 3, а.с. 9), № 185 за листопад 2018 року (том 3, а.с. 12), № 174 за жовтень 2018 року (том 3, а.с. 13), № 167 за жовтень 2018 року (том 3, а.с. 14), № 140 за вересень 2018 року (том 3, а.с. 15), № 127 за серпень 2018 року (том 3, а.с. 17), № 135 за серпень 2018 року (том 3, а.с. 18), № 114 за липень 2018 року (том 3, а.с. 19), № 107 за липень 2018 року (том 3, а.с. 20), № 86 за червень 2018 року (том 3, а.с. 21), № 94 за червень 2018 року (том 3, а.с. 22), №54 за квітень 2018 року (том З, а.с. 25), № 46 за квітень 2018 року (том 3, а.с 26), № 31 за березень 2018 року (том 3, а.с. 27), № 39 за березень 2018 року (том 3, а.с. 28), № 16 за лютий 2018 року (том 3, а.с. 29), № 3 за січень 2018 року (том 3, а.с. 30), № 219 за грудень 2017 року (том 3, а.с. 33-35), розміщені у рядках « ОСОБА_1 » - графах «Підпис про одержання», виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням підписам ОСОБА_1 .

Підписи від імені ОСОБА_1 у відомостях на виплату готівки TOB «Ствол»: № 206 за грудень 2018 року (том 3, а.с. 10), № 194 за листопад 2018 року (том З, а.с. 11), № 9 за січень 2018 року (том 3, а.с. 31), № 225 за грудень 2017 року (том 3, а.с. 32), № 205 за листопад 2017 року (том 3, а.с. 36), розміщені у рядках « ОСОБА_1 » - графах «Підпис про одержання», виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його підписам.

Підписи від імені ОСОБА_1 у відомостях на виплату готівки TOB «Ствол» № 187 за жовтень 2017 року (том 3, а.с. 37) та № 163 за вересень 2017 року (том З, а.с. 38), розміщені у рядках « ОСОБА_1 НОМЕР_1 » - графах «Підпис про одержання», виконані самим ОСОБА_1 .

З врахуванням наведених висновків судових експертів (первинної та повторної) у справі відсутні належні та допустимі докази виплати позивачеві заробітної плати за період з листопада 2017 року по 25 квітня 2019 року, тобто окрім сум, зазначених у відомості на виплату готівки № 187 та № 163 ТОВ «Ствол» за вересень та жовтень 2017 року, заперечення отримання яких позивачем спростовані наведеними висновками.

За такого колегія суддів вважає доведеним порушення відповідачем прав позивача на отримання заробітної плати, які мають бути поновлені шляхом стягнення заборгованості.

При розрахунку заборгованості із заробітної плати колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до відомості на виплату готівки № 68 TOB «Ствол» за квітень 2019 року (том 3, а.с.2) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 3090 грн. 81 коп., та відомості на виплату готівки № 64 TOB «Ствол» за квітень 2019 року (том 3, а.с.3) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1834 грн. 25 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за квітень 2019 року у розмірі 4925 грн. 06 коп. (3090, 81 + 1834,25).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 51 TOB «Ствол» за березень 2019 року (том 3, а.с.4) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1750 грн. 88 коп., та відомості на виплату готівки № 40 TOB «Ствол» за березень 2019 року (том 3, а.с.5) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1750 грн. 87 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2019 року у розмірі 3501 грн. 75 коп. (1750, 88 + 1750,87).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 23 TOB «Ствол» за лютий 2019 року (том 3, а.с.6) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1925 грн. 96 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підпис від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконаний іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 2019 року у розмірі 1925 грн. 96 коп.

Відповідно до відомості на виплату готівки № 14 TOB «Ствол» за січень 2019 року (том 3, а.с.7) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 2000 грн. 99 коп., та відомості на виплату готівки № 5 TOB «Ствол» за січень 2019 року (том 3, а.с.8) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1500 грн. 76 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за січень 2019 року у розмірі 3501 грн. 75 коп. (2000, 99 + 1500,76).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 214 TOB «Ствол» за грудень 2018 року (том 3, а.с.9) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1631 грн. 61 коп., та відомості на виплату готівки № 206 TOB «Ствол» за грудень 2018 року (том 3, а.с.10) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1569 грн. 75 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2018 року у розмірі 3201 грн. 36 коп. (1631, 61 + 1569,75).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 194 TOB «Ствол» за листопад 2018 року (том 3, а.с.11) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1629 грн. 03 коп., та відомості на виплату готівки № 185 TOB «Ствол» за листопад 2018 року (том 3, а.с.12) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1569 грн. 75 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за листопад 2018 року у розмірі 3198 грн. 78 коп. (1629, 03 + 1569,75).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 174 TOB «Ствол» за жовтень 2018 року (том 3, а.с.13) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1712 грн. 45 коп., та відомості на виплату готівки № 167 TOB «Ствол» за жовтень 2018 року (том 3, а.с.14) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1427 грн. 05 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. (1712, 45 + 1427,05).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 140 TOB «Ствол» за вересень 2018 року (том 3, а.с.15) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 2495 грн. 37 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підпис від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконаний іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за вересень 2018 року у розмірі 2495 грн. 37 коп.

Відповідно до відомості на виплату готівки № 127 TOB «Ствол» за серпень 2018 року (том 3, а.с.17) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1569 грн. 75 коп., та відомості на виплату готівки № 135 TOB «Ствол» за серпень 2018 року (том 3, а.с.18) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1569 грн. 75 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за серпень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. (1569, 75 + 1569,75).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 114 TOB «Ствол» за липень 2018 року (том 3, а.с.19) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1712 грн. 45 коп., та відомості на виплату готівки № 107 TOB «Ствол» за липень 2018 року (том 3, а.с.20) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1427 грн. 05 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за липень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. (1712, 45 + 1427,05).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 86 TOB «Ствол» за червень 2018 року (том 3, а.с.21) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1726 грн. 72 коп., та відомості на виплату готівки № 94 TOB «Ствол» за червень 2018 року (том 3, а.с.22) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1412 грн. 78 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за червень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. (1726, 72 + 1412,78).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 73 TOB «Ствол» за травень 2018 року (том 3, а.с.23) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1726 грн. 73 коп., та відомості на виплату готівки № 65 TOB «Ствол» за травень 2018 року (том 3, а.с.24) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1412 грн. 77 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за травень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. (1726, 73 + 1412,77).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 54 TOB «Ствол» за квітень 2018 року (том 3, а.с.25) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1726 грн. 73 коп., та відомості на виплату готівки № 46 TOB «Ствол» за квітень 2018 року (том 3, а.с.26) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1412 грн. 77 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за квітень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. (1726, 73 + 1412,77).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 31 TOB «Ствол» за березень 2018 року (том 3, а.с.27) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1494 грн. 99 коп., та відомості на виплату готівки № 39 TOB «Ствол» за березень 2018 року (том 3, а.с.28) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1644 грн. 51 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. (1494, 99 + 1644,51).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 16 TOB «Ствол» за лютий 2018 року (том 3, а.с.29) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1726 грн. 72 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підпис від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконаний іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 2018 року у розмірі 1726 грн. 72 коп.

Відповідно до відомості на виплату готівки № 3 TOB «Ствол» за січень 2018 року (том 3, а.с.30) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1345 грн. 50 коп., та відомості на виплату готівки № 9 TOB «Ствол» за січень 2018 року (том 3, а.с.31) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1794 грн. 00 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за січень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. (1345, 50 + 1794,00).

Відповідно до відомості на виплату готівки №225 TOB «Ствол» за грудень 2017 року (том 3, а.с.32) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1428 грн. 84 коп., та відомості на виплату готівки № 219 TOB «Ствол» за грудень 2017 року (том 3, а.с.33) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1412 грн. 58 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконані іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2017 року у розмірі 2857 грн. 68 коп. (1428, 84 + 1412,58).

Відповідно до відомості на виплату готівки № 205 TOB «Ствол» за листопад 2017 року (том 3, а.с.36) позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 1441 грн. 92 коп., проте доказів отримання заробітної плати позивачем за вказаний період матеріали справи не містять, підпис від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис про одержання» у рядках « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» виконаний іншою особою.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано інших доказів на підтвердження виплати заробітної плати за вказаний період, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у ТОВ «Ствол» з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за листопад 2017 року у розмірі 1441 грн. 92 коп.

Колегія суддів під час проведення розрахунку заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 частково приймає доводи позивача про неотримання заробітної плати за оспорюваний ним період - з жовтня 2017 року по 25 квітня 2019 року. Так, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис про одержання» у рядку « ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )» у відомості на виплату готівки № 187 за жовтень 2017 року в сумі 8272 грн. 33 коп. згідно із висновками експертів № 23-1258 виконаний ОСОБА_1 , що підтверджує отримання позивачем зазначених у відомості сум.

Також колегія суддів не приймає до уваги під час проведення розрахунку заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 доводи про неотримання ним 8707 грн. 41 коп. згідно відомості на виплату готівки № 163 ТОВ «Ствол» за вересень 2017 року (том 3, а.с.38), оскільки судовими експертами при проведенні повторної експертизи при досліджуванні підпису від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис про одержання» у рядку ОСОБА_1 (3324315857)» у вказаній відомості зроблено висновок про виконання підпису позивачем.

За такого загальний розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за відомостями на виплату готівки ТОВ «Ствол» на користь ОСОБА_1 за спірний період становить 50693 грн. 57 коп. (за квітень 2019 року у розмірі 4925 грн. 06 коп. + за березень 2019 року у розмірі 3501 грн. 75 коп. + за лютий 2019 року у розмірі + 1925 грн. 96 коп. + за січень 2019 року у розмірі 3501 грн. 75 коп. + за грудень 2018 року у розмірі 3201 грн. 36 коп. + за жовтень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. + за вересень 2018 року у розмірі 2495 грн. 37 коп. + за серпень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. + за липень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. + за червень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. + за травень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. + за квітень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. + за березень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. + за лютий 2018 року у розмірі 1726 грн. 72 коп. + за січень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп. + за грудень 2017 року у розмірі 2857 грн. 68 коп. + за листопад 2017 року у розмірі 1441 грн. 92 коп.).

Відповідно до статті 3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

Згідно із Законами України «Про державний бюджет..» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2017 року становив 3200 грн.; з 01 січня 2018 року - 3723 грн.; з 01 січня 2019 року - 4173 грн.

Відповідачем була нарахована позивачу заробітна плата за квітень 2019 року у розмірі 4925 грн. 06 коп., яка перевищує розмір мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що вказана сума підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача.

Відповідачем була нарахована позивачу заробітна плата:

за березень 2019 року у розмірі 3501 грн. 75 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 4173 грн.;

за лютий 2019 року у розмірі 1925 грн. 96 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 4173 грн.;

за січень 2019 року у розмірі 3501 грн. 75 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 4173 грн.;

за грудень 2018 року у розмірі 3201 грн. 36 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3723 грн.;

за листопад 2018 року у розмірі 3198 грн. 78 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3723 грн.;

за жовтень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3723 грн.;

за вересень 2018 року у розмірі 2495 грн. 37 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3723 грн.;

за серпень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3723 грн.;

за липень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3723 грн.;

за червень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3723 грн.;

за травень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3723 грн.;

за квітень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3723 грн.;

за березень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3723 грн.;

за лютий 2018 року у розмірі 1726 грн. 72 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3723 грн.;

за січень 2018 року у розмірі 3139 грн. 50 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3723 грн.;

за грудень 2017 року у розмірі 2857 грн. 68 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3200 грн.;

за листопад 2017 року у розмірі 1441 грн. 92 коп., яка є меншою розміру мінімальної заробітної плати за вказаний період, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача мінімальна заробітна плата у розмірі 3200 грн.

Колегія суддів при проведенні розрахунку заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_1 за жовтень 2017 року враховує висновки експертів, які підтверджують виплату готівки позивачу та розраховує заборгованість із заробітної плати за жовтень 2017 року наступним чином: 3200 549,12 = 2650,88.

Тобто, заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2017 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол», складає 2650 грн. 88 коп.

Колегією суддів проведено розрахунок заборгованості із заробітної плати в межах позовних вимог позивача - за період з 4 кварталу 2017 року (тобто з жовтня 2017 року) по 25 квітня 2019 року. Загальний розмір заборгованості із заробітної плати, який підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь ОСОБА_1 за вказаний період, становить 71170 грн.94 коп.

Частиною 1 статті 47КЗпП України в редакції, яка була чинною на день звільнення позивача з роботи, передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

При здійсненні розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КабінетуМіністрів Українивід 08лютого 1995року №100 (далі - Порядок).

Як вбачається з матеріалів справи, нарахована позивачеві заробітна плата не була виплачена йому як протягом роботи у ТОВ «СТВОЛ», так і у день звільнення його з роботи, що свідчить про порушення роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України і є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Наказом ТОВ «Ствол» від 25 квітня 2019 року № 14-к позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України з 25 квітня 2019 (том 1, а.с. 15).

За такого, при розрахунку середньоденного заробітку колегія суддів виходить із вказаної заробітної плати позивача за останні два місяці, що передують події з якою пов`язане нарахування середнього заробітку.

Враховуючи наведене середній заробіток за два повних місці роботи позивача (лютий, березень 2019 року) складатиме 208 грн. 65 коп. (8346 грн.: 40 днів).

Позивач просить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період затримки, починаючи з 25 квітня 2019 року по 11 липня 2019 року.

Так, кількість робочих днів за період з 25 квітня 2019 року по 11 липня 2019 року (період затримки розрахунку відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 ) становить 50 робочих днів, у зв`язку із чим розмір середнього заробітку за цей період складає 10432 грн. 50 коп. (50х208,65).

Н підставі викладеного, а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати, тривалості порушення прав позивача, колегія суддів, вважає, що з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 25 квітня 2019 року по 11 липня 2019 року у розмірі 9500 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою трудової книжки.

Позивач у справі, яка переглядається, заявив не лише вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а й вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу через затримку видачі трудової книжки, яку він отримав лише 21 червня 2021 року.

У положеннях статей 117, 235 КЗпП України (у редакції, яка була чинною на день звільнення позивача) йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за один і той же період після звільнення найманого працівника, оскільки такий період починається днем звільнення, який є і днем остаточного розрахунку відповідно до статті 116 КЗпП України, і закінчується або днем поновлення на роботі, або днем фактичного розрахунку. Тобто ОСОБА_1 просив стягнути середній заробіток за один період у подвійному розмірі, що не відповідає змісту КЗпП України, який не передбачає можливість стягнення подвійного заробітку.

У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16 зроблено правовий висновок про те, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування, тому застосуванню підлягає положення тієї норми, яка регулює більш тривале порушення трудових прав позивача.

Тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою трудової книжки є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації позивачу як працівнику втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок здійснення компенсації врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III), який набрав чинності з 1 січня 2001 року, а також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим з метою реалізації цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 159 (далі - Порядок 159).

Відповідно до статті 1Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2 Закону № 2050-III).

Згідно з статтею 3Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-III, а пункт 3 - деталізує структуру грошових доходів, які підлягають компенсації, та вказує, що такі повинні одержуватись громадянами в гривнях на території України.

Роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики (пункт 9 Порядку № 159).

Метою такого законодавчого регулювання є захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем вимог закону щодо строків виплати заробітної плати, він має право на отримання відповідної компенсації на підставі статті 34 Закону України «Про оплату праці» занаявності умов,визначених Законом№ 2050-II,відповідно доПорядку 159.

На підставі викладеного, щоб обчислити суму компенсації необхідно вирахувати індекс споживчих цін. Для цього потрібно помножити місячні індекси споживчих цін за період невиплати грошового доходу (місяць, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається). Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. У разі якщо індекс інфляції за період невиплати доходу, розрахований наростаючим підсумком, не перевищував 100%, то компенсація не нараховується. Поділити індекс споживчих цін (інфляції) у відсотках на 100. Помножити результат на суму невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).

Так, позивачу у жовтні 2017 року нараховано, але своєчасно не виплачено заробітну плату у розмірі 2133 грн. 96 коп. (2650 грн. 88 коп. 19,5%, (після утримання податків і обов`язкових платежів 18% ПДФО, 1,5% військовий збір). Суд розраховує індекс споживчих цін за період невиплати заробітної плати з листопада 2017 року по липень 2019 року (в межах позовних вимог позивача), при цьому величина індексу споживчих цін за жовтень 2017 року, тобто місяць, за який виплачується заробітна плата, у розрахунок не враховується.

Розрахунок здійснюється шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін, починаючи з листопада 2017 по липень 2019 року. Відповідно величина приросту індексу споживчих цін за вказаний період складає: 115,952% 100,0% = 15,95%. За даний період сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівнику заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Оскільки індекс споживчих цін за період невиплати заробітної плати перевищив 100%, сума компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з жовтня 2017 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: 2133 грн. 96 коп. х 15,95 / 100 = 340 грн. 36 коп.

Враховуючи, те, що заборгованість із заробітної плати стягується за 2 або більше місяців, то сума компенсації розраховується за кожен місяць окремо.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з листопада 2017 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3200-19,5%) 2576 грн. х 14,91 / 100 = 384 грн. 08 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з грудня 2017 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3200-19,5%) 2576 грн. х 13,78 / 100 = 354 грн. 97 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з січня 2018 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3723-19,5%) 2997,01 грн. х 12,09 / 100 = 362 грн. 33 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з лютого 2018 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3723-19,5%) 2997,01 грн. х 11,09 / 100 = 332 грн. 36 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з березня 2018 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3723-19,5%) 2997,01 грн. х 9,88 / 100 = 296грн. 10 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з квітня 2018 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3723-19,5%) 2997,01 грн. х 9,01 / 100 = 270грн. 03 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з травня 2018 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3723-19,5%) 2997,01 грн. х 9,01 / 100 = 270грн. 03 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з червня 2018 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3723-19,5%) 2997,01 грн. х 9,01 / 100 = 270грн. 03 коп.

Оскільки індекс споживчих цін за період невиплати заробітної плати - липень 2018 року не перевищив 100%, сума компенсації за період з липня 2017 року по липень 2019 року судом не нараховується.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з серпня 2018 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3723-19,5%) 2997,01 грн. х 9,78 / 100 = 293грн. 10 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з вересня 2018 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3723-19,5%) 2997,01 грн. х 7,73 / 100 = 231грн. 66 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3723-19,5%) 2997,01 грн. х 5,93 / 100 = 117грн. 72 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з листопада 2018 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3723-19,5%) 2997,01 грн. х 4,47 / 100 = 133грн. 96 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з грудня 2018 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (3723-19,5%) 2997,01 грн. х 3,64 / 100 = 109грн. 09 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з січня 2019 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (4173-19,5%) 3359,26 грн. х 2,62 / 100 = 109грн. 09 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з лютого 2019 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (4173-19,5%) 3359,26 грн. х 2,10 / 100 = 70грн. 54 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з березня 2019 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (4173-19,5%) 3359,26 грн. х 1,19 / 100 = 39грн. 97 коп.

Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з квітня 2019 року по липень 2019 року, яка підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, становить: (4925,06-19,5%) 3964,67 грн. х 0,19 / 100 = 07грн. 53 коп.

Загальний розмір компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, який підлягає стягненню з ТОВ «Ствол» на користь позивача, складає 4031 грн. 87 коп.

Щодо індексації заробітної плати позивача, колегія суддів, зазначає наступне.

Статтею 33 «Про оплату праці» визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до статті 2Закону України«Про індексаціюгрошових доходівнаселення» від03липня 1991року №1282-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (стаття 4 Закону № 1282-ХІІ).

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 17липня 2003року №1078 (далі - Порядок № 1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається шляхом множення доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб складає : з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осібскладає: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осібскладає: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

За такого при розрахунку індексації заробітної плати буде застосовуватися розмір прожиткового мінімуму, зазначений вище.

Таким чином індексація заробітної плати позивача становить:

За жовтень 2017 року 116 грн. 20 коп. (6.9 (коефіцієнт індексації)х1684/100);

За листопад 2017 року 116 грн. 20 коп. (6.9 (коефіцієнт індексації)х1684/100);

За грудень 2017 року 179 грн. 72 коп. (10.2 (коефіцієнт індексації)х1762/100);

За листопад 2018 року 73 грн. 64 коп. (4 (коефіцієнт індексації)х1841/100);

За грудень 2018 року 78 грн. 84 коп. (4 (коефіцієнт індексації)х1921/100).

У зв`язку із відсутністю величини приросту індексу інфляції споживчих цін за інші місяці виплати заробітної плати, індексація заробітної плати не проводиться.

Всього за період з жовтня 2017 року по день звільнення позивача 25 квітня 2019 року сума невиплаченої відповідачем індексації заробітної плати становить 564 грн. 60 коп. Відтак, з ТОВ «Ствол» підлягає стягненню на користь позивача індексація заробітної плати за період з жовтня 2017 року по день звільнення позивача 25 квітня 2019 року у розмірі 564 грн. 60 коп.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

В силу статті 23 ЦК України (у редакції закону, яка була чинною на день звільнення позивача) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно із статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23ЦК України у зазначеній редакції).

Оскільки судом встановлено порушення трудових прав позивача, а саме права на оплату, яке є фундаментальним правом у цій сфері, з урахуванням тривалості порушення, обсягу та ступеню завданих цим порушенням моральних страждань, часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що буде відповідати принципу розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значенні для справи, неправильно застосував норми матеріального права та припустився порушень вимог процесуального закону, а тому в силу пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог, є підстави для розподілу апеляційним судом судових витрат.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при звернення з позовною заявою сплатив 768 грн. 40 коп. судового збору (за вимоги про стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки). При поданні апеляційної скарги ним сплачено 1152 грн. 60 коп. судового збору. На підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за вимогами про стягнення заборгованості із заробітної плати

Позовні вимоги ОСОБА_1 в цілому задоволені на 87,50% (заявлено всього до стягнення 100880,26 грн. , стягнуто 88266,47 грн.). Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки задоволені на 55% (заявлено до стягнення 22713,28 грн., стягнуто 12500 грн.).

Тому на користь позивача поверненню підлягає 422 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 633 грн. 93 коп. за апеляційний перегляд справи, всього 1055 грн. 93 коп.

З огляду на загальний розмір заявлених позовних вимог, положення статті 4 Закону України «Про судовий збір», яким визначений порядок та підстави сплати судового збору, діючих на день звернення з позовною заявою (липень 2019 року) ставок судового збору, а також часткове задоволення позовних вимог з відповідача слід стягнути 882 грн. 70 коп. (1008,80 грн. х 87,50%) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1324 грн. за апеляційний перегляд справи (1008,80 х 150% х 87,50%), а всього 2206 грн. 70 коп., з яких 1055 грн. 93 коп. на користь позивача, решта (1150 грн. 77 коп.) в дохід держави.

Щодо інших судових витрат.

В суді апеляційної інстанції представник позивача Гриненко Є.І. просила стягнути з відповідача 6768 грн., сплачених за проведення судової почеркознавчої експертизи, та 8000 грн. оплати правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження цих витрат позивачем були надані копії платіжного доручення (том 4, а.с. 28), витяг з договору № 135 від 03 листопада 2021 року Про надання правничої допомоги (том 4, а.с. 29), квитанції до прибуткового ордеру № 135 від 03 листопада 2021 року та акт наданих послуг.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позовута (або)значенням справидля сторони,в томучислі впливомвирішення справина репутаціюсторони абопублічним інтересомдо справи(частина4статті 137ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5,6 статті 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, суд, зокрема, враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (частина 3 статті 141 ЦПК України).

Отже, гонорар адвоката визначається за умовами договору про надання правничої допомоги, залежить від обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості. Такі витрати мають бути співмірними (складність справи, витрачений час тощо). На підтвердження своїх вимог сторона, яка вимагає їх відшкодувати, має надати детальний опис робіт, виконаних адвокатом.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду України від 11 лютого 2019 року у справі № 335/9780/15).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Європейський Суд) у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 1-15005св19) у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Такі критерії застосовує Європейський суд, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Оскільки позивачем надані достатні та належні доказі на підтвердження здійснених ним витрат на правничу допомогу, які обумовлені договором, а також з урахуванням складності справи, реальності участі адвоката у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відсутності заперечень відповідача, колегія суддів приходить до висновку про співмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України щодо пропорційності компенсації судових витрат задоволеним вимогам з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 12 922 грн. ((8000грн.+6768грн.)х 87,50%)витрат наоплату експертизита правничоїдопомоги всуді апеляційноїінстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 липня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ствол» про стягнення заборгованості із заробітної плати, індексації та компенсації заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ствол», ЄДРПОУ 37608933, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживає в АДРЕСА_2 , 71170 грн. заборгованості із заробітної плати; 564 грн. 60 коп. індексації заробітної плати; 4031 грн. 87 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою її виплати з наступним відрахуванням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів; 9500 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; 3000 грн. моральної шкоди та 13977 грн. 93 коп. судових витрат.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ствол» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ствол», ЄДРПОУ 37608933, в дохід держави 1150 грн. 77 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська


Повний текст постанови складений 01 лютого 2024 року

СудМиколаївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення30.01.2024
Оприлюднено02.02.2024
Номер документу116696699
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати

Судовий реєстр по справі —489/3737/19

Постанова від 30.01.2024

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Базовкіна Т. М.

Постанова від 30.01.2024

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Базовкіна Т. М.

Ухвала від 12.01.2024

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Базовкіна Т. М.

Ухвала від 28.02.2023

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Базовкіна Т. М.

Ухвала від 28.02.2023

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Базовкіна Т. М.

Ухвала від 22.02.2023

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Базовкіна Т. М.

Ухвала від 13.02.2023

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Базовкіна Т. М.

Ухвала від 28.08.2022

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Базовкіна Т. М.

Ухвала від 28.08.2022

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Базовкіна Т. М.

Ухвала від 25.07.2022

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Базовкіна Т. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні