Ухвала

від 29.01.2024 по справі 947/27223/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/77/24

Справа № 947/27223/23 1-кс/947/11237/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 01.09.2023 про накладення арешту на майно в межах к/п №12023162480000517 від 05.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12023162480000517від 05.04.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.190КК Українибуло задоволеноклопотання прокурораКиївської окружноїпрокуратури м.Одеси ОСОБА_7 та накладеноарешт намайно,шляхом заборонибудь-якимюридичним тафізичним особамрозпоряджатися,відчужувати таздійснювати будь-якіреєстраційні діїу Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно(втому числіподілу,об`єднання,виділу частки),а самена земельнуділянку зкадастровим номером5110136900:32:002:0047,площею,0,2100га,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_8 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя прийшов до переконання, що зазначена земельна ділянка є речовим доказом у кримінальному провадженні, та з метою забезпечення збереження такого майна необхідно застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_6 зазначила, що не погоджується із оскаржуваною ухвалою слідчого судді, з огляду на наступне:

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що зазначена земельна ділянка не може бути речовим доказом, оскільки набута у 2006 році без порушення вимог чинного на той момент законодавства;

- слідчим суддею не враховано того, що у державному акті на право власності на земельну ділянку серії та номеру: ЯГ 915139, зареєстрованого 13.11.2006, відповідно до якого земельна ділянка належить ОСОБА_9 , підставою набуття права власності на земельну ділянку зазначено саме нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, при цьому відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5110136900:32:002:0047,підставою длявиникнення праває цивільно-правовийдоговір купівлі-продажуземельної ділянкивід 03.02.2006;

- слідчим суддею не взято до уваги, що інформації про ОСОБА_9 , як про власника не могло бути у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, оскільки вказаний реєстр почав функціонувати тільки у 2013 році, а ОСОБА_9 набув право власності ще у 2006 році;

- слідчим суддею не враховано того, що загальнодоступна програма «Google Earth Pro» та сервер kh.google.com, на які посилається прокурор, не є офіційними інтернет-ресурсами органів державної влади/місцевого самоврядування, окрім того на земельній ділянці, на яку накладено арешт, не розташовані ні багатоквартирних будинків, ні належних до нього будівель і споруд, необхідних для обслуговування багатоквартирного будинку;

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що строк давності за злочином, кваліфікованим за ч. 3 ст. 190 КК України, в даному випадку минув, оскільки прокурор пов`язує провадження, в рамках якого подає клопотання, із незаконністю набуття права власності на земельну ділянку, яке відбулось у 2006 році, при цьому з 2006 року до моменту внесення відомостей до ЕРДР минуло 17 років, а строк давності складає 10 років.

Посилаючись на викладені обставини, представник власника майна ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту із заборонною розпорядження, відчуження та здійснення будь-яких дій у Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно(втому числіподілу,об`єднання,виділу частки),а самена земельнуділянку зкадастровим номером5110136900:32:002:0047,площею,0,2100га,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В судове засідання апеляційного суду призначене на 29.01.2024, представник ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_7 не з`явились, водночас надали до суду клопотання про здійснення апеляційного розгляду за їх відсутності, у зв`язку із чим, колегія суддів керуючись положеннями ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе розгляд апеляційної скарги провести за відсутності учасників судового провадження та фіксацію судового засідання технічними засобами не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

При цьому, на адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_6 разом із копією постанови ст. слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 від 26.01.2024 про закриття к/п №12023162480000517 від 05.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Приписами ч. 3 ст. 174 КПК України визначено, що прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Водночас, ч. 4 ст. 174 КПК України встановлено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Втім, ч.ч. 3 та 4 ст. 174 КПК України регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.

Апеляційним судом встановлено, що рішення про закриття вказаного кримінального провадження прийняв слідчий, який згідно з приписами КПК України 2012, на відміну від прокурора, не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.

Водночас, 30.06.2020 Велика Палата ВС у справі №727/2878/19 відступила від власного правового висновку щодо юрисдикції спору про звільнення майна з-під арешту, накладеного в кримінальному провадженні, визначивши, що питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, апеляційний суд враховує вищезазначену правову позицію Великої Палати, відповідно до якої, для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.

Окрім того, у КПК України 2012 немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, у випадках коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього КПК України.

Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства.

Такий порядок захисту права на майно єефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Отже, оскільки суд апеляційної інстанції уповноважений на перегляд ухвал слідчого судді лише на стадії досудового розслідування, з огляду на те, що постановою ст. слідчого кримінальне провадження було закрито, апеляційний суд фактично позбавлений можливості вирішувати питання про арешт майна, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 01.09.2023, про накладення арешту на майно, перелік якого міститься в мотивувальній частині ухвали, в межах к/п №12023162480000517 від 05.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України залишити без змін.

Роз`яснити апелянту, що питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4