Рішення

від 31.01.2024 по справі 210/6142/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6142/23

Провадження № 2/210/374/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 січня 2024 року м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична-Консалтингова компанія «ЮРИК КОМ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька, -

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2023 рокуадвокат Толстих О.Ю. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична-Консалтингова компанія «ЮРИК КОМ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 листопада 2023 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачадвокат Толстих О.Ю. зазначив, що 13 червня 2023 року з батьком позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична-Консалтингова компанія «ЮРИК КОМ», стався смертельний нещасний випадок. Смертю батька позивачу завдано глибоких моральних страждань, вона втратила рідну людину з якою проживала однією сім`єю протягом життя. Потрясіння через смерть призвело до того, що позивач перебуває в напруженому психічному стані. Їй постійно не вистачає спілкування з батьком, його присутності та підтримки. Смерть батька призвела до незворотних негативних змін у її житті та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з чим, представник позивачапросить суд стягнути з відповідача на користь позивача 805 200,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництвібез утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Представник Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична-Консалтингова компанія «ЮРИК КОМ»Ботвінко Р.А. подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що підприємство не погоджується з доводами та вимогами Позивача, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідач є юридичною особою приватного права, основним видом економічної діяльності якого є діяльність у сфері права. За адресою АДРЕСА_1 , де стався нещасний випадок, розміщено нерухоме майно (комплекс споруд), яким на праві приватної власності володіє відповідача. Відповідач не здійснює діяльності, яка є джерелом підвищеною відповідальності в розумінні ст. 1187 ЦК України. За результатами розслідування вказаного нещасного випадку не встановлено, що ушкодженням здоров`я батька позивача, які призвели до його смерті, завдані внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Зі змісту Акту спеціального розслідування вбачається, що травму батько позивачки отримав у результаті вибуху однієї з ракет під час ракетного обстрілу збройними силами російської федерації по території міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Шкідливі або небезпечні фактори, які могли б вплинути на стан здоров`я потерпілого ОСОБА_3 , це джерело чи ситуація, що потенційно може призвести до травмування, погіршення здоров`я чи смерті людини, завдати шкоду майну, довкіллю, чи їх комбінації, а саме ракетний обстріл під час неоголошеної війни. В ході вказаного спеціального розслідування не встановлену факту того, завдання ушкодження здоров`я батька позивачки, які призвели до його смерті, сталося за участі відповідача (його працівників), чи факту того, що заподіювачем вказаної шкоди є відповідач (його працівник), а відповідно не має місця і причинний зв`язок між завданою шкодою батьку позивача та діями відповідача (його працівників).

Крім того, представник відповідача зазначив, що за фактом ракетного обстрілу збройними силами російської федерації по території м. Кривого Рогу Також, представник відповідача зазначила, що вважає необґрунтованим розмір моральної шкоди, оскільки не надано доказів на Дніпропетровської області, який стався 13.06.2023 року відкрито та здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023040000000444 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 438 КК України. Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 13.06.2023 року зс рф здійснили удари ракетами невстановленого типу по цивільній інфраструктурі м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. В результаті вказаних протиправних дій загинуло 3 та отримало поранення 16 цивільних осіб, було пошкоджено житлові будинки м. Кривий Ріг, зокрема, будівлі на території за адресою: АДРЕСА_1 . В рамках вказаного досудового розслідування відповідача визнано потерпілим та 24.07.2023 року представники відповідача залучили в якості представника юридичної особи - потерпілого.

Також, представник відповідача у відзиві вказав, що належним відповідачем у вказаній справі є саме рф, оскільки протиправні дії (ракетний обстріл м. Кривого Рогу) перебувають у безпосередньо причинно-наслідковому зв`язку з ушкодженням здоров`я батька позивача,, які призвели до його смерті.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1 , про що Лисичанським міським РАЦС Ворошилоградської областіскладено відповідний актовий запис №1150, батьками дитини зазначені: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25.09.1989 року.

24 жовтня 2011 року ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_1 , про що виконавчим комітетом Новодружеської міської ради Луганської області було зроблено відповідний актовий запис №72, після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 24.10.2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , про що 16 червня 2023 року Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської радискладено відповідний актовий запис №1251, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 16.06.2023 року.

Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №1279 від 13 червня 2023 року ОСОБА_3 ,відповідно до п. 11 якого причиною смерті стало опіковий шок, термічні опіки із залученням 90% і більше поверхні тіла, ушкодження внаслідок військових дій від вогню, пожежі та гарячих предметів. Відповідно до п. 12 Лікарського свідоцтва про смерть дата травми 13.06.2023 року , місце й обставини, при яких відбулася травми (отруєння) доставлено в лікарню після ракетного обстрілу.

Відповідно доАкту спеціальногорозслідування нещасного випадку що стався 13червня 2023 року о 03 годині 20 хвилин, в Товаристві з обмеженою відповідальності «Юридично-консалтингова компанія «ЮРИК КОМ», код згідно з ЄДРПОУ 33243432, за формою Н-1/П, який складений 06жовтня 2023 року комісією утвореною наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.06.2023 №1051/ПС, нещасний випадок стався за наступних обставин: 12.06.2023 року о 16 годині 45 хвилин сторож ОСОБА_3 прийшов а роботу в ТОВ`ЮРИК КОМ» за адресою: АДРЕСА_1 , у свою зміну, яка починається з 17 години 00 хвилин та триває до 06 години 00 хвилин. На подвір`ї ОСОБА_3 зустрівся з виконуючим обов`язки директора ОСОБА_8 .

Приблизно о 21 годині 00 хвилин на територію підприємств прийшов другий сторож - ОСОБА_9 , зміна якої починається з 21 години 00 хвилин та триває до 09 години 00 хвилин. Вона зробила запис у журналі обліку виходу на роботу, після чого разом з ОСОБА_3 пішли на обхід території підприємства. Після обходу території ОСОБА_3 та ОСОБА_9 зайшли до кімнати сторожів. Приблизно о півночі почалася повітряна тривога, під час якої ОСОБА_3 та ОСОБА_9 знаходились у кімнаті сторожів дотримуючись правила «двох стін». Приблизно о 03 годині 00 хвилин ОСОБА_9 почула звуки вибуху та прийняла рішення вийти за територію підприємства з метою забезпечення власної безпеки. Вона вийшла з перші створи воріт, які відімкнула своїми ключами. За нею на територію прохідної біля будівлі АБК вийшов ОСОБА_3 . Приблизно о 03 годині 20 хвилин у результаті ракетного обстрілу на території підприємства стався вибух однієї з ракет. ОСОБА_9 побачила спалах та впала на дорогу. Потім вона повернулась і побачила ОСОБА_3 , який лежав на дорозі при в`їзді на територію біля другого створу воріт. На ньому горіла одежа. ОСОБА_9 підбігла до ОСОБА_3 та почала відкидати з нього палаючий одяг.

Після цього ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_8 та повідомила йому, що стався ракетний обстріл території ТОВ «ЮРІК КОМ», який спричинив пожежу, а також травмування ОСОБА_3 . Після цієї інформації ОСОБА_10 зателефонував в швидку медичну допомогу та до Криворізького районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

О 04 годині 05 хвилин на територію ТОВ «ЮРІК КОМ» прибула бригада швидкої медичної допомоги, медичні працівники якої по приїзду надали ОСОБА_3 медичну допомогу та доправили його до Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради №25А від 13.06.2023.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер у КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР.

Відповідно до п. 5 вказаного Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 13 червня 2023 року о 03 годині 20 хвилин, вид події: події суспільного життя (страйк, оголошення та не оголошення війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб); причина основна: соціальний конфлікт (страйк, оголошення та не оголошення війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб); супутні: відсутні; шкідливі або небезпечні фактори: джерело чи ситуація, що потенційно може призвести до травмування, погіршення здоров`я чи смерті людини, завдавати шкоду майну, довкіллю, чи їх комбінація; устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії відсутні.

Вказаний Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 13 червня 2023 року о 03 годині 20 хвилин 06 жовтня 2023 року був затверджений начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тригубенко В.О., у складі комісії, яка була утворена наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.06.2023 року №1051/ПС, було включено уповноваженого найманими працівниками особи з питань охорони праці Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична-консалтингова компанія «ЮРИК КОМ» - ОСОБА_11 .

Акт не оскаржувався відповідачем у встановленому законом порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, є: перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час.

Відповідно до акту спеціального розслідування, ОСОБА_3 12 червня 2023 року заступив на свою робочу зміну, яка розпочалась о 17 годині 00 хвилин та тривала до 06 години 00 хвилин. Під час ракетного обстрілу 13 червня 2023 року, стався вибух з однієї з ракет на території підприємства відповідача, в наслідок чого відбулася пожежа, під час якої постраждав ОСОБА_3 та внаслідок отриманих опіків помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з вимогами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом (частина друга статті 1167 ЦК України).

Зазначена норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також інших умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою та вини заподіювача (крім випадків відповідальності без вини).

У частині другій статті 1168 ЦК України вказано, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст.1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Суд встановив обставини справи, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з втратою близької людини - смертю батька, яка настала внаслідок ракетної атаки на підприємство відповідача.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією відповідача проти України.

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також, відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користується загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. Крім того, на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти. Згідно з ч. 1 ст. 52 Додаткового протоколу, цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій.

Так в обґрунтування відсутності вини відповідача у смерті батька позивача представником відповідач зокрема зазначено, що належним відповідачем у вказаній справі є саме рф, оскільки протиправні дії (ракетний обстріл м. Кривого Рогу) перебувають у безпосередньо причинно-наслідковому зв`язку з ушкодженням здоров`я батька позивача, які призвели до його смерті.

Відповідно до Екстреного повідомлення про звернення потерпілого з посиланням щодо настання нещасного випадку на виробництві Комунального підприємств «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради, потерпілий - ОСОБА_3 , небезпечний або шкідливий виробничий фактор, який спричинив травмування/гостре професійне захворювання (отруєння ) - приліт ракети.

Суд приймає до уваги доводи представника відповідача, щодо відсутності вини відповідача у смерті батька позивача та погоджується, що наявний безпосередній причинно-наслідковий зв`язок з ушкодженням здоров`я батька позивача, які призвели до його смерті та протиправними діями збройних формувань російської федерації, зокрема ракетного обстрілу міста Кривий Ріг, зокрема 13 червня 2023 року, завдали позивачу моральних страждань.

Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини (частини перша та друга статті 27 Конституції України).

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці) частина четверта статті 43 Конституції України).

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства (частина перша статті 6 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування України про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог (частина перша статті 23 Закону України «Про охорону праці»).

Статтею 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця (частина перша статті 160 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Про порядок вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи під час виконання трудових обов`язків було зазначено Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19, згідно з висновками якої вирішення питання про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи встановлено, щоОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична-Консалтингова компанія «ЮРИК КОМ» та в робочий час, при виконанні трудових обов`язків, загинув внаслідок влучання ракети на підприємство відповідача. Актом спеціального розслідування нещасного випадку що стався 13червня 2023 року о 03 годині 20 хвилин, складеного за формою Н-1/П, встановлено: вид події: події суспільного життя (страйк, оголошення та не оголошення війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб); причина основна: соціальний конфлікт (страйк, оголошення та не оголошення війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб); супутні: відсутні; шкідливі або небезпечні фактори: джерело чи ситуація, що потенційно може призвести до травмування, погіршення здоров`я чи смерті людини, завдавати шкоду майну, довкіллю, чи їх комбінація; устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії відсутні. На підставі зазначеного комісією зі спеціального розслідування одноголосно вирішено, що нещасний випадок з ОСОБА_3 є таким, що пов`язаний з виробництвом, однак осіб, дії або бездіяльність яких призвела до настання нещасного випадку, комісією не встановлено.

Нещасним випадком визнається обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо (пункт 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337).

Передбачені статтею 237-1 КЗпП України, статтями 23, 1167, 1168 ЦК України положення передбачають загальні умови для відшкодування моральної шкоди. Водночас, згідно з встановленими у цій справі фактичними обставинами, нещасний випадок, який стався 13 червня 2023 року з потерпілим ОСОБА_13 , мав місце влучання ракети в підприємство відповідача та пожежі.

Загибель ОСОБА_3 очевидно є непоправною втратою для ОСОБА_1 та спричиняє сильні моральні страждання. Однак за ці моральні страждання роботодавець не може нести відповідальність, оскільки смерть ОСОБА_3 настала внаслідок влучання ракети випущеною країною агресором на територію України.

Судами не встановлено порушень з боку відповідача приписів статей 153, 160 КЗпП України, статей 13, 23 Закону України «Про охорону праці».

Роботодавцю не могло бути відомо про здійснення ракетної атаки країною агресором.

Також судом не встановлено обставин, які б могли свідчити про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для життя працівника від влучання ракети в приміщення підприємства.

Під час проведення військових операцій необхідно постійно дбати про безпеку цивільного населення, цивільних осіб та цивільних об`єктів. Слід ужити усіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об`єктів або принаймні звести такі випадки до мінімуму (норма 15 дослідження Міжнародного Комітету Червоного Хреста «Звичаєве міжнародне гуманітарне право», яке є збіркою практики держав у сфері міжнародного гуманітарного права з метою виявлення норм, що набули характеру звичаєвих і вперше опубліковане видавництвом Кембриджського університету у 2005 році).

Держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на рф як на державу, що здійснює окупацію (частини п`ята та дев`ята статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо, зокрема за таким напрямом: людські втрати та пов`язані з ними соціальні витрати - напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли внаслідок збройної агресії рф, а також витрати, пов`язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг (пункт 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326

Велика Палата Верховного Суду викладала правові висновки щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією, зокрема у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (щодо відшкодування державою завданої терористичним актом майнової шкоди (у розмірі реальної вартості майна) через пошкодження об`єкта комерційної нерухомості на підконтрольній Україні території в м. Маріуполі); від 22 вересня 2020 року у справі № 910/378/19 (щодо відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству внаслідок викрадення належного товариству обладнання на підконтрольній Україні території, де проводилася АТО), від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 (щодо відшкодування державою моральної шкоди, завданої через смерть матері, що настала внаслідок терористичного акту на непідконтрольній Україні території, де проводилася АТО). Крім того, Верховним Судом сформовано висновок щодо обмеження судового імунітету рф у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором (постанови Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19, від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц).

Відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством. Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

У зв`язку з відсутністю вини відповідача у смерті батька позивача, суд не знаходить правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог,

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.13 Закону України "Про охорону праці», ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична-Консалтингова компанія «ЮРИК КОМ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька- залишити без задоволення.

.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н. Ю. Вікторович