Постанова

від 29.05.2024 по справі 210/6142/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4058/24 Справа № 210/6142/23 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Корчистої О.І.,Остапенко В.О.

за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/6142/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична-Консалтингова компанія «ЮРИК КОМ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2024 року, ухвалене у складі судді Вікторович Н.Ю., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична-Консалтингова компанія «ЮРИК КОМ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична-Консалтингова компанія «ЮРИК КОМ», стався смертельний нещасний випадок. Смертю батька позивачу завдано глибоких моральних страждань, вона втратила рідну людину з якою проживала однією сім`єю протягом життя. Потрясіння через смерть призвело до того, що позивач перебуває в напруженому психічному стані. Їй постійно не вистачає спілкування з батьком, його присутності та підтримки. Смерть батька призвела до незворотних негативних змін у її житті та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Просила суд, стягнути з відповідача 805 200,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що нещасний випадок з батьком позивача стався під час виконання ним трудових обов`язків на ТОВ «ЮРИК КОМ» в результаті якого він отримав тілесні ушкодження «опіковий шок, термічні опіки із залученням 90% і більше поверхні тіла», внаслідок чого наступила його смерть.

Позивачу ОСОБА_1 смертю батька завдано глибоких моральних страждань, оскільки вона втратила рідну людину, з якою прожила однією сім`єю протягом життя. Потрясіння через смерть призвели до того, що ОСОБА_1 перебуває в напруженому психічному стані, їй постійно не вистачає спілкування з батьком, його присутності та підтримки. Окрім психологічної складової, смерть батька докорінно змінила звичний для неї уклад життя. Отже, смерть бать призвела до незворотних негативних змін у її житті та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом не враховано норми Кодексу цивільного захисту України, який у

сукупності з ЗУ «Про охорону праці», покладає обов`язок дотримання вимог законодавства з цивільного захисту та охорони праці на всіх без винятку суб`єктів господарювання. Зокрема, роботодавець має розробити план реагування/інструкцію щодо дій персоналу у разі тривоги та проінформувати персонал про найближче укриття та необхідність евакуації. Відповідно до ст.130 Кодексу цивільного захисту України, роботодавець зобов`язаний розробити та вживати заходи реагування на надзвичайні ситуації (зокрема, у разі повітряної тривоги), а також виконувати інші вимоги законодавства про цивільний захист та охорону праці для забезпечення безпеки персоналу та відвідувачів чого в даному випадку роботодавцем виконано не було. Отже, судом безпідставно було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юрик-Ком» зазначило, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність вини ТОВ «Юрик-Ком»у смерті батька ОСОБА_1 та наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку з ушкодженням здоров`я батька ОСОБА_1 , які призвели до його смерті та протиправними діями збройних формувань РФ, зокрема ракетного обстрілу міста Кривий Ріг, які завдали їй моральних страждань.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 є батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25.09.1989 року видане Лисичанським міським РАЦС Ворошилоградської області, актовий запис №1150 (а.с.16).

24 жовтня 2011 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_5 , про що виконавчим комітетом Новодружеської міської ради Луганської області було зроблено відповідний актовий запис №72, після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 24.10.2011 року (а.с.17).

Відповідно до свідоцтва виданого Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, складено відповідний актовий запис №1251, від 16.06.2023 року, про те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №1279 від 13 червня 2023 року причиною смерті ОСОБА_2 став опіковий шок, термічні опіки із залученням 90% і більше поверхні тіла, ушкодження внаслідок військових дій від вогню, пожежі та гарячих предметів. У п.12 Лікарського свідоцтва про смерть зазначено, дата травми ІНФОРМАЦІЯ_1, місце й обставини, при яких відбулася травми (отруєння) доставлено в лікарню після ракетного обстрілу.

06 жовтня 2023 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці проведено розслідування нещасного випадку, що стався 13 червня 2023 року о 03 годині 20 хвилин в Товаристві з обмеженою відповідальності «Юридично-консалтингова компанія «ЮРИК КОМ», яким встановлено, що 12.06.2023 року о 16 годині 45 хвилин сторож ОСОБА_2 прийшов а роботу в ТОВ «ЮРИК КОМ» за адресою: вулиця Соборності, будинок 117, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, у свою зміну, яка починається з 17 години 00 хвилин та триває до 06 години 00 хвилин. На подвір`ї ОСОБА_2 зустрівся з виконуючим обов`язки директора ОСОБА_7 .

Приблизно о 21 годині 00 хвилин на територію підприємств прийшов другий сторож - ОСОБА_8 , зміна якої починається з 21 години 00 хвилин та триває до 09 години 00 хвилин. Вона зробила запис у журналі обліку виходу на роботу, після чого разом з ОСОБА_2 пішли на обхід території підприємства. Після обходу території ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зайшли до кімнати сторожів. Приблизно о півночі почалася повітряна тривога, під час якої ОСОБА_2 та ОСОБА_8 знаходились у кімнаті сторожів дотримуючись правила «двох стін». Приблизно о 03 годині 00 хвилин ОСОБА_8 почула звуки вибуху та прийняла рішення вийти за територію підприємства з метою забезпечення власної безпеки. Вона вийшла в перші створи воріт, які відімкнула своїми ключами. За нею на територію прохідної біля будівлі АБК вийшов ОСОБА_2 . Приблизно о 03 годині 20 хвилин у результаті ракетного обстрілу на території підприємства стався вибух однієї з ракет. ОСОБА_8 побачила спалах та впала на дорогу. Потім вона повернулась і побачила ОСОБА_2 , який лежав на дорозі при в`їзді на територію біля другого створу воріт. На ньому горіла одежа. ОСОБА_8 підбігла до ОСОБА_2 та почала відкидати з нього палаючий одяг.

Після цього ОСОБА_8 зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила йому, що стався ракетний обстріл території ТОВ «ЮРІК КОМ», який спричинив пожежу, а також травмування ОСОБА_2 . Після цієї інформації ОСОБА_9 зателефонував в швидку медичну допомогу та до Криворізького районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

О 04 годині 05 хвилин на територію ТОВ «ЮРІК КОМ» прибула бригада швидкої медичної допомоги, медичні працівники якої по приїзду надали ОСОБА_2 медичну допомогу та доправили його до Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради №25А від 13.06.2023.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР.

Відповідно до п.5 вказаного Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 13 червня 2023 року о 03 годині 20 хвилин, вид події: події суспільного життя (страйк, оголошення та не оголошення війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб); причина основна: соціальний конфлікт (страйк, оголошення та не оголошення війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб); супутні: відсутні; шкідливі або небезпечні фактори: джерело чи ситуація, що потенційно може призвести до травмування, погіршення здоров`я чи смерті людини, завдавати шкоду майну, довкіллю, чи їх комбінація; устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії відсутні.

Вказаний Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 13 червня 2023 року о 03 годині 20 хвилин 06 жовтня 2023 року був затверджений начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тригубенко В.О., у складі комісії, яка була утворена наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.06.2023 року №1051/ПС, було включено уповноваженого найманими працівниками особи з питань охорони праці Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична-консалтингова компанія «ЮРИК КОМ» - ОСОБА_10 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень з боку відповідача приписів статей 153, 160 КЗпП України, статей 13, 23 Закону України «Про охорону праці». Роботодавцю не могло бути відомо про здійснення ракетної атаки країною агресором. Також судом не встановлено обставин, які б могли свідчити про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для життя працівника від влучання ракети в приміщення підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини (частини перша та друга статті 27 Конституції України).

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці) частина четверта статті 43 Конституції України).

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства (частина перша статті 6 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування України про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог (частина перша статті 23 Закону України «Про охорону праці»).

Статтею 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця (частина перша статті 160 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Про порядок вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи під час виконання трудових обов`язків було зазначено Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19, згідно з висновками якої вирішення питання про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Відповідно до статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до акту спеціального розслідування, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Юрик Ком» та в робочий час, при виконанні ним трудових обов`язків, стався вибух ракети на території підприємства відповідача, в наслідок чого відбулася пожежа, під час якої постраждав ОСОБА_2 . Актом спеціального розслідування групового нещасного випадку від 06 жовтня 2023 року, складеного за формою Н-1/П, встановлено: вид події: події суспільного життя (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо); причини: основна соціальний конфлікт (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо).

На підставі зазначеного комісією зі спеціального розслідування одноголосно вирішено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 є таким, що пов`язаний з виробництвом, однак осіб, дії або бездіяльність яких призвела до настання нещасного випадку, комісією не встановлено.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень з боку ТОВ «Юрик Ком» приписів статей 153, 160 КЗпП України, статей 13, 23 Закону України «Про охорону праці».

Загибель ОСОБА_2 очевидно є непоправною втратою для позивача та спричиняє сильні моральні страждання. Однак за ці моральні страждання роботодавець - об`єкт критичної інфраструктури, не може нести відповідальність, оскільки смерть ОСОБА_2 настала внаслідок проведення державою-окупантом на території України бойових дій.

Обставин, які б могли свідчити про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для життя працівника від вибуху ракети, не встановлено.

Під час проведення військових операцій необхідно постійно дбати про безпеку цивільного населення, цивільних осіб та цивільних об`єктів. Слід ужити усіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об`єктів або принаймні звести такі випадки до мінімуму (норма 15 дослідження Міжнародного Комітету Червоного Хреста «Звичаєве міжнародне гуманітарне право», яке є збіркою практики держав у сфері міжнародного гуманітарного права з метою виявлення норм, що набули характеру звичаєвих і вперше опубліковане видавництвом Кембриджського університету у 2005 році).

Держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на РФ як на державу, що здійснює окупацію (частини п`ята та дев`ята статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо, зокрема за таким напрямом: людські втрати та пов`язані з ними соціальні витрати - напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли внаслідок збройної агресії, а також витрати, пов`язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг (пункт 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №326).

Велика Палата Верховного Суду викладала правові висновки щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією, зокрема у постановах від 04 вересня 2019 року у справі №265/6582/16-ц (щодо відшкодування державою завданої терористичним актом майнової шкоди (у розмірі реальної вартості майна) через пошкодження об`єкта комерційної нерухомості на підконтрольній Україні території в м. Маріуполі); від 22 вересня 2020 року у справі № 910/378/19 (щодо відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству внаслідок викрадення належного товариству обладнання на підконтрольній Україні території, де проводилася АТО), від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 (щодо відшкодування державою моральної шкоди, завданої через смерть матері, що настала внаслідок терористичного акту на непідконтрольній Україні території, де проводилася АТО). Крім того, Верховним Судом сформовано висновок щодо обмеження судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором (постанови Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19, від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц).

Відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством. Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

Водночас, з метою підтримки осіб, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії проти України в районах проведення воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися бомбардуванням, авіа ударам та іншим збройним нападам, а у разі загибелі (смерті) зазначених осіб - на підтримку членів їхніх сімей, було прийнято Закон України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії РФ проти України».

Згідно з частинами першої, другою статті 1 зазначеного Закону, право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю мають особи з числа працівників об`єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам.

У разі загибелі (смерті) осіб, зазначених у частині першій цієї статті, у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю призначається і виплачується членам їхніх сімей.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у частині першій цієї статті, належить один із подружжя, який не одружився вдруге (пункт 2 частини третьої статті 1 зазначеного Закону).

Порядок та розмір надання такої допомоги визначені статтями 2, 3 цього Закону.

Якщо особа одночасно має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги, одноразової страхової виплати або одноразової компенсації за шкоду життю та здоров`ю, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється виключно в порядку та розмірах, визначених цим Законом. Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю виплачується за рахунок коштів державного бюджету (частини четверта, сьома статті 3 Закону).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 року у справі № 939/1280/22.

Таким чином, оскільки смертельний нещасний випадок, який мав місце 13 червня 2023 року з ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків, стався саме у зв`язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій, а тому відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не можуть бути за обставин цієї справи покладені на ТОВ «Юрик Ком».

Доводи апеляційної скарги про те, що роботодавець має розробити план реагування/інструкцію щодо дій персоналу у разі тривоги та проінформувати персонал про найближче укриття та необхідність евакуації, не спростовують правильність висновків суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 січня 2024 року відсутні.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 29 травня 2024 року.

Головуючий суддя: О.В.Агєєв