Постанова

від 15.11.2007 по справі 45/75-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

45/75-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 листопада 2007 р.                                                                                    № 45/75-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.06.2007р.

у справі№45/75-07 господарського суду Харківської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-ХХІ"

простягнення 44000грн.

за участю представників:

-          позивача: Бугай В.М., дов. №09-18/1162 від 29.12.2006р.;

-          відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-ХХІ" про стягнення 44000грн. неустойки (штрафу) за неналежне виконання умов договору №06-140/10 від 30.05.2006р. в частині несвоєчасного виконання зобов'язань по поставці продукції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2007р. у справі №45/75-07 (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-ХХІ" на користь Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" - 44000грн. штрафу, 440 грн. витрат по сплаті держмита та 118грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського договору від 19.06.2007р. у справі №45/75-07 (колегія суддів у складі головуючого судді Демченко В.О., суддів Такмакова Ю.В., Барбашова С.В.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2007р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-ХХІ" 220грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2007р. у справі №45/75-07 скасувати, та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2007р.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс-ХХІ" просить касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2007р. у справі №45/75-07 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п.1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30.05.2006р. між Відкритим акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс-ХХІ" (постачальник) було укладено договір №06-140/10 відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач - прийняти та оплатити продукцію згідно до умов договору. Кількість та номенклатура продукції зазначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.4.2 договору поставка продукції здійснюється на протязі термінів, зазначених в специфікації та за письмовим повідомленням позивача.  Відповідно до специфікації №1 від 28.06.2006р. до договору сторонами було обумовлено продукцію, її вартість та строки поставки.

Пунктом 9.3 цього договору передбачено за прострочення поставки або недопоставку продукції постачальник сплачує неустойку в розмірі 8% від вартості непоставленої в строк продукції.

Листом №34 від 03.08.2006р. відповідач повідомив позивача про те, що відповідач не має можливості здійснити поставку за договором №06-140/10 від 30.05.2006р. специфікація №1 (17.07.2006р. встановлено невідповідність базової оснастки для виконання, замовлена у сторонніх осіб оснастка до 01.08.2006р. відповідачу не передана), можливість поставки за договором №06-140/10 від 30.05.2006р. специфікація №1 у відповідача виникає лише з початку третьої декади серпня 2006р.

04.08.2006р. позивач у відповіді на вищевказаний лист №34 відповідача від 03.08.2006р. зазначив про те, що він згоден прийняти продукцію за договором №06-140/10 від 30.05.2006р. Про отримання такої відповіді-погодження позивача, відповідачем зазначено у твердженнях, викладених у відзиві на позовну заяву.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до умов зазначеного договору, у відповідача виникло зобов'язання передати продукцію у власність позивача, а у позивача –прийняти та оплатити її.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд першої інстанції правильно встановив, що сторони погодили зміну строку поставки продукції за договором з липня 2006р. на серпень 2006р. (третя декада серпня 2006р.), однак відповідач порушив умови договору №06-140/10 від 30.05.2006р. специфікація №1 щодо поставки продукції, поставку в серпні 2006р. не здійснив, відсутність своєї вини у невиконанні договірного зобов'язання в суді не спростував.

Згідно ч.1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення нарахованого позивачем штрафу в сумі 44000грн. за порушення відповідачем зобов'язань по поставці продукції.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того що, позивач не довів наявності порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.

Так, Харківським апеляційним господарським судом з'ясовано, що станом на 03.08.2006р. відповідач мав в наявності продукцію для виконання умов специфікації №1 від 28.06.2006р. до договору, але вимушений був реалізувати цю продукцію іншому підприємству, оскільки позивачем у липні 2006р. в порушення умов Договору не було направлено повідомлення про готовність прийняти продукцію. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем 04.08.2006р. та 13.10.2006р. було направлено відповідні листи відповідачу про готовність прийняти партію продукції за умови Договору, але без посилання на специфікацію.

При цьому, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що термін постачання було проігноровано самим позивачем.

Однак, такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, згідно з ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Зазначені дані встановлюються: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. До доказів у судовому процесі пред'являються вимоги щодо їх належності та допустимості.

За змістом ч.1 ст.34 ГПК України, належним є такий доказ, який має значення для справи.

Вказаний доказ має значення для справи і вірно прийнятий судом першої інстанції, оскільки підтверджує повідомлення позивачем відповідача про готовність прийняття продукції.

Отже, вищевказана норма процесуального права була невірно застосована апеляційною інстанцією.

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, чинне законодавство не визначає, що факт повідомлення позивача про готовність продукції повинен бути підтверджений певним засобом доказування, тобто діючі норми не обмежують перелік засобів доказування даного факту. Договором сторони також не визначили певний порядок повідомлення про готовність прийняття продукції та засіб повідомлення.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції невірно застосувавши ст.34 ГПК України, дійшов помилкового висновку про те, що прийняті судом першої інстанції в якості доказу надані позивачем матеріали не відповідають встановленим до доказів вимогам.

За таких обставин, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2007р. у справі №45/75-07 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2007р. у справі №45/75-07 залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6 ч.1, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2007р. у справі №45/75-07 скасувати, рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2007р. у справі №45/75-07 залишити без змін.

Головуючий О.Кот

Судді:

С. Владимиренко

С. Шевчук