Ухвала

від 01.02.2024 по справі 759/21169/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 759/21169/23

Провадження №4-с/369/38/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Соловюк В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, акціонерне товариство «Банк регіонального розвитку», товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД Груп», товариство з обмеженою відповідальністю «КМ Груп» про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Святошинського районного суду м.Києва з даною скаргою. Свої вимоги мотивувала тим, що на підставі виконавчого листа, виданого районним судом, було відкрито виконавче провадження ВП №30121554 про стягнення солідарно з неї та ОСОБА_3 на користь АБ «Банк регіонального розвитку» заборгованості в розмірі 712842,33 грн. В рамках виконавчого провадження, державним виконавцем прийнято постанову про накладення арешту на все її майно. На час подання скарги виконавчий лист повернуто стягувачу з правом повторного пред`явлення до січня 2014 року, а саме виконавче провадження знищено за строками зберігання. Арешт з її майна не був знятий по даному виконавчому провадженні і до цього часу, що порушує вимоги Закону України «Про виконавче провадження». На її звернення виконавча служба надавала фактично відписки, але питання зняття арешту не вирішувалось, роз`яснювалось її право на вирішення даного питання лише в судовому порядку.

Вказала, що свої зобов`язання за кредитним договором вона виконала у повному обсязі, стягувач не має жодних майнових та фінансових претензій. Таким чином, накладений арешт порушує її права власника на вільне володіння, користування та розпорядженням майном.

Просила суд зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , який накладений в межах виконавчого провадження №30121554, а саме обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 11915417, зареєстровано: 01.12.2011 16:32:20 за №11915417 на підставі Постанови про арешт майна боржника, 30121554, 01.12.2011; власник: ОСОБА_4 ; обтяжувач: Центральний відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, об`єкт обтяження не визначне майно, все нерухоме майно.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 31 жовтня 2023 року матеріали скарги ОСОБА_2 передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області для розгляду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року відкрито провадження по скарзі ОСОБА_2

28 грудня 2023 року до суду надійшли пояснення представника Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу суду щодо витребування копій матеріалів виконавчого провадження ВП №30121554. Вказали, що матеріали вищевказаного виконавчого провадження знищені у з зв`язку з закінченням терміну зберігання. Надали суду копії постанови про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту та повернення виконавчого листа стягувачу, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Просили вирішити скаргу відповідно до вимог законодаства.

У судове засідання представник скаржника ОСОБА_2 не зявився. Подав суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, підтримання скарги у повному обсязі.

У судове засідання представники заінтересованих осіб: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, акціонерне товариство «Банк регіонального розвитку», товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД Груп», товариство з обмеженою відповідальністю «КМ Груп» не з`явились. Про час та місце розгляду скарги повідомлені. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому виконавець зобов`язаний: 1)здійснювати заходипримусового виконаннярішень успосіб тав порядку,які встановленівиконавчим документомі цимЗаконом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При розгляді скарги судом встановлено, що на виконання рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області 20 липня 2011 року видано виконавчий лист №2-384/2011 про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь АБ «Банк регіонального розвитку» заборгованість в розмірі 712842,33 грн.

На виконанні в Центральному відділідержавної виконавчоїслужби Чернігівськогоміського управлінняюстиції перебував виконавчий лист №2-384/2011.

Так, постановою старшого державного виконавця Центрального відділудержавної виконавчоїслужби Чернігівськогоміського управлінняюстиції від01грудня 2011 року відкрито виконавче провадження (ВП №30121554).

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділудержавної виконавчоїслужби Чернігівськогоміського управлінняюстиції від 01 грудня 2011 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_4 та оголошено заборону на його відчуження.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №350907143 від 18 жовтня 2021 року вбачається, що на квартиру ОСОБА_4 накладений арешт Центральним відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника 30121554, 01.12.2011 року.

За ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час прийнятті постанови про арешт майна боржника) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт намайно боржникаможе накладатисядержавним виконавцем шляхом: винесенняпостанови проарешт коштівта іншихцінностей боржника, щознаходяться нарахунках івкладах чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах; винесення постановипро арешткоштів,що перебуваютьу касі боржникаабо надходятьдо неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного

робочого дня із дня виявлення майна.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем

штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном,

здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням

властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п`ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і

передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов`язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання установам Національного банку України, які зобов`язані прийняти їх на безоплатній основі. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на майно особі, яка має заборгованість перед стягувачем, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 3 Закону виконавчий лист, виданий судом, є виконавчим документом, який відповідно до цього Закону підлягає примусовому виконанню.

Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Суд враховує, що виконавець зобов`язаний вживати всіх заходів, спрямованих на виконання судового рішення, на час прийняття постанови про арешт майна було відкрито виконавче провадження, накладення арешту на майно боржників забезпечує виконання судового рішення, тому постанова про накладення арешту відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону на час прийняття постанови про повернення виконавчого документу) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

З наданих суду копій з матеріалів виконавчого провадження ВП 30121554, які надані з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, встановлено, що постановою старшого державного виконавця Центрального відділудержавної виконавчоїслужби Чернігівськогоміського управлінняюстиції від 18 січня 2013 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист №2-384/2011 повернуто стягувачу.

З матеріалів справи, пояснень сторін вбачається, що при поверненні виконавчого листа арешт з майна боржника ОСОБА_4 не був знятий, матеріали виконавчого провадження знищені по строкам зберігання.

16 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Судом також встановлено, що на час вирішення скарги в суді ОСОБА_2 заборгованості перед ТОВ «Юридична компанія «КМ Груп» (новий стягувач) не має станом на 24 грудня 2018 року, що підтверджено довідкою №61-01/2018 від 24 грудня 2018 року.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У пунктах 68, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17(провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

ОСОБА_2 у своїй скарзі зазначила, що за відсутності боргу порушені її права та свободи як власника наявністю постанови про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № 30121554, наявністю записів про обтяження відносно неї та які наявні у Державних реєстрах.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У цій правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_2 , в тому числі і на квартиру у виконавчому провадженні ВП №30121554, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з її майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання після повернення його стягувачу та відсутності відкритих виконавчих проваджень щодо заявника.

При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, оскільки на виконанні у державній виконавчій службі відсутні виконавчі провадження, а арешт на майно боржника у виконавчому провадженні діє з 2011 року, за обставинами цієї справи наявні підстави для зняття арешту, накладений на все майно ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження №30121554, оскільки надалі у застосуванні арешту відсутня необхідність. Тому вимоги скарги підлягають до задоволення.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.12,81,141,200,206,263-265,447-453ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, акціонерне товариство «Банк регіонального розвитку», товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД Груп», товариство з обмеженою відповідальністю «КМ Груп» про зобов`язання вчинити дії задоволити.

Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , який накладений в межах виконавчого провадження №30121554, а саме обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 11915417, зареєстровано: 01.12.2011 16:32:20 за №11915417 на підставі Постанови про арешт майна боржника, 30121554, 01.12.2011; власник: ОСОБА_4 ; обтяжувач: Центральний відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, об`єкт обтяження не визначне майно, все нерухоме майно.

Інформація про боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений 01 лютого 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ