Рішення

від 24.01.2024 по справі 922/4884/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024м. ХарківСправа № 922/4884/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Адора" (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Корольова, 12/5) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віко2015" (61166, м. Харків, вул. Серпова, 4, оф. 621) про стягнення 604'712,92 грн за участю представників:

позивача - Данілова О.В.;

відповідача - не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Адора" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віко2015", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки нафтопродуктів №ДГ-0000002 від 21.01.2022 в розмірі 604'712,92 грн, з яких: 292'735,50 грн - основний борг, 96'728,08 грн - інфляційні втрати, 17'682 грн - 3% річних та 197'567,34 грн - пені.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської від 27.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13 грудня 2023 року о 14:15.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є загальнодоступними, та у мережі Інтернет на офіційному сайті Судова влада України.

08 січня 2024 року представник позивача надав до суду клопотання про долучення додаткових доказів, які судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 січня 2024 року о 16:00.

Представник позивача в судовому засіданні 24.01.2024 підтримав позов, просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.120, 121 ГПК України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61166, м. Харків, вул. Серпова, 4, оф. 621.

Відповідач копію ухвали від 04.12.2023 отримав, про що свідчить долучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/4884/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд установив такі обставини.

21 січня 2022 року між Приватним підприємством "Адора" (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКО 2015" (далі - Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки нафтопродуктів № ДГ-0000002 від 21.01.2022 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 2.3. Договору номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється сторонами за взаємною згодою на основі заявки Покупця і зазначається в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи відвантажувальних документах (видаткових накладних на товар).

Загальна вартість поставленого Приватним підприємством "Адора" товару за вказаним договором поставки склала 1'313'738,50 грн з ПДВ, а поставка відбулася у період з 21.01.2022 по 17.02.2022 п`ятьма партіями товару.

Відповідно до пункту 3.3. Договору Покупець проводить оплату товару протягом одного банківського дня з моменту поставки на підставі рахунку-фактури, товарно- транспортної накладної та/або видаткової накладної.

Позивач зазначає, що незважаючи на те, що по поставкам від 21.01.2022 та 04.02.2022 відповідачем не було повернуто позивачу підписані відповідачем товарно-транспортні накладні, вказані поставки підтверджуються видатковими накладними (підписаними Відповідачем), а також акцизними накладними та податковими накладними за 21.01.2022 та 04.01.2022 відповідно, вказаними вище, які були відповідним чином складені та зареєстровані Позивачем, як постачальником товару.

Також Позивач вказує на те, що 28.01.2022 зі своєї електронної адреси adoraslav@gmail.com відправив на електронну адресу Відповідача viko2015kh@gmail.com видаткову накладну № РН-0000086 від 27.01.2022 та Товарно-транспортну накладну № 0000086 від 27.01.2022 для підписання та повернення, що підтверджується скріншотом сторінки електронної пошти, який додається. Однак Відповідач підписані документи не повернув.

Незважаючи на те, що по поставці товару Відповідачем не було повернуто підписану товарно-транспортну накладну та видаткову накладну за 27.01.2022, вказана поставка підтверджується акцизними накладними та податковою накладною від 27.01.2022, які були відповідним чином складені та зареєстровані Позивачем, як постачальником товару.

Разом з цим Позивач зазначає, що Відповідач став порушувати умови Договору поставки (викладені в п.3.3. Договору) в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

Так, згідно до належно завірених копій платіжних документів, що додаються до позовної заяви, Відповідач провів оплату за отриманий товар в таких сумах:

- Платіжне доручення № 755 від 27.01.2022 на суму 100'000 грн;

- Платіжне доручення № 759 від 31.01,2022 на суму 50'000;

- Платіжне доручення № 768 від 03.02.2022 на суму 100'000 грн;

- Платіжне доручення № 776 від 09.02.2022 на суму 100'000 грн;

- Платіжне доручення № 781 від 10.02.2022 на суму 86'000 грн;

- Платіжне доручення № 782 від 11.02.2022 на суму 85'000 грн;

- Платіжне доручення № 788 від 15.02.2022 на суму 100'000 грн;

- Платіжне доручення № 791 від 17.02.2022 на суму 150'000 грн;

- Платіжне доручення № 793 від 18.02.2022 на суму 50'000 грн;

- Платіжне доручення № 800 від 21.02.2022 на суму 50'000 грн;

- Платіжне доручення № 811 від 23.02.2022 на суму 50'000 грн;

- Платіжне доручення № 1214 від 07.10.2022 на суму 30'000 грн;

- Платіжна інструкція № 1289 від 30.12.2022 на суму 20'000 грн;

- Платіжна інструкція № JBKLN43O78RWFN.1 від 03.04.2023 на суму 10'000 грн;

- Платіжна інструкція № 1268 від 18.04.2023 на суму 10'000 грн;

- Платіжна інструкція № 1320_00000/4а6de041-0c34-406f-a16e-1b161e941143 від 31.05.2023 на суму 10'000 грн;

- Платіжна інструкція № 1346_00000/acdt9e1a-9d94-400e-b13e-1d881c991a20 від 20.06.2023 на суму 10'000 грн;

- Платіжна інструкція № 1392_00000/99771ca7-bt9e-4dff-b876-4673fa1cfffd від 26.07.2023 на суму 10'000 грн.

Таким чином, різниця між вартістю поставленого товару та сумою оплати, яка надійшла від Відповідача до Позивача складає 292'735,50 грн (з розрахунку: 1'313'738,50 грн - 1'021'000 грн = 292'735,50 грн). Вказана сума 292'735,50 грн є сумою заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором постачання. Акт звірки взаємних розрахунків Відповідач підписати відмовився.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Матеріали справи підтверджують факт поставки Позивачем на користь Відповідача товару за Договором поставки на загальну суму 1'313'738,50 грн з ПДВ. Ці поставки підтверджуються видатковими накладними (підписаними Відповідачем), а також акцизними накладними та податковими накладними, які були відповідним чином складені та зареєстровані Позивачем, як постачальником товару.

Щодо непідписаної Відповідачем видаткової накладної від 27.01.2022 на суму 208'000 грн, суд зазначає, що поставка за вказаною накладною підтверджується акцизною накладною, яка була підписана Відповідачем, та інформацією Головного управління ДПС в Харківській області № 64592/6/20-40-04-14-09 від 25.12.2023, з якої вбачається, що відповідно до наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІКО2015" податкових декларацій з податку на додану вартість операції взаємовідносин з ПП "Адора" складають:

- у січні 2022 року у складі загального обсягу придбання відображено суму податкового кредиту у розмірі ПДВ 69'116,67 грн;

- у лютому 2022 року у складі загального обсягу придбання відображено суму податкового кредиту у розмірі ПДВ 149'839,74 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, Відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, Відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 292'735,50 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача інфляційних втрат у сумі 96'728,08 грн та трьох відсотків річних у розмірі 17'682 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 96'728,08 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що Позивачем помилково здійснено нарахування 3% річних за видатковою накладною від 17.02.2022 №83 (17'404 грн) за період з 17.02.2022 до 26.07.2023, оскільки прострочення за видатковою накладною №83 виникає не з 17.02.2022, а з 19.02.2022. Отже, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 17'644,08 грн.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 197'567,34 грн за прострочення строку поставки товару у відповідності до умов Договору поставки.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору поставки за порушення строків оплати Покупець сплачує пеню в розміні 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла на період, за який нараховується пеня від несплаченої суми.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVІD-19)" від 30 березня 2020 року №540- IX, який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

На всій території України протягом спірного періоду тривав карантин, під час дії якого виникли та існували спірні правовідносини.

Договір між сторонами укладено 21.01.2022, тобто укладаючи Договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства. Більш того, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

В силу приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.Суд, перевіривши розрахунки пені, враховуючи положення п. 7.2. Договору, зазначає, що прострочення Відповідача за видатковою накладною від 17.02.2022 №83 виникло з 19.02.2022, а не з 17.02.2022, як зазначив Позивач.

Здійснивши перерахунок вказаних нарахувань судом встановлено, що з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача пеня в сумі 197'317,06 грн за прострочення поставки товару у відповідності до умов Договору поставки.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на Відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віко2015" (61166, м.Харків, вул. Серпова, 4, оф. 621, Код ЄДРПОУ 39618388) на користь Приватного підприємства "Адора" (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Корольова, 12/5, Код ЄДРПОУ 31349261) 292'735,50 грн основного боргу, 96'728,08 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 17'644,08 грн, 197'317,06 грн пені та судовий збір у сумі 9066,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України

Позивач - Приватне підприємство "Адора" (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Корольова, 12/5, Код ЄДРПОУ 31349261).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віко2015" (61166, м.Харків, вул. Серпова, 4, оф. 621, Код ЄДРПОУ 39618388).

Повне рішення складено "31" січня 2024 р.

Суддя І.В. Трофімов